Зображення користувача Ігор Каганець.
Ігор Каганець
  • Відвідувань: 868
  • Переглядів: 1003

«Викидання з гнізда», або Біосоціальна причина сучасної кризи: люди і людиноподібні тварини (+аудіо)

Категорія:

Моя оцінка корисності цієї статті: 
5 - Наша стратегія

Сучасне людство переживає інстинктивну атаку з боку людиноподібних інтелектуальних тварин, які прагнуть максимально ослабити людей, опустити їх до свого рівня і взяти під контроль.

211020-zozulya-5.jpg

Сліпе зозуленя викидає яйця з гнізда своїх прийомних батьків
Сліпе зозуленя викидає яйця з гнізда своїх прийомних батьків

Аудіоверсія:

Попередні статті:

Мирне співіснування

Згідно зі згаданими вище дослідженнями, після генетичного апгрейду інтелісів, що відбувся 50 тисячоліть тому, вони почали народжувати людей. Ці первинні люди несли в собі рецесивні гени інтелісів, відтак при схрещуванні таких людей-носіїв з імовірністю 25% у них народжувалися інтеліси. Тобто надтварини як перехідна форма нікуди не ділися, а залишилися разом з людьми.

Ми не знаємо, чи люди усвідомлювали факт співіснування двох зовнішньо подібних видів і як вони реагували на народження у них надтварин. Проте можемо впевнено стверджувати, що з покоління в покоління частка людей – як чистих, так і носіїв – постійно зростала. Головна причина зростання популяції людей – домінантність людської генетики. Так було задумано небесною лабораторією для еволюції життя на Землі.

Окрім чисто генетичної переваги, люди мають вищу життєву спроможність – завдяки голосу совісті, творчим здібностям, магічним якостям, інтуїтивному відчуттю небезпеки, прагненню до співпраці з собі подібними. Інтелісам це недоступно, тому в житті вони менш ефективні, у них вища смертність і менша конкурентоздатність.

Збільшенню людської популяції сприяла й людська соціальна структура, передусім життя сім’ями та компактними громадами (селами, демосами), в яких усі знають усіх. Потужна регуляція, здійснювана звичаєм цих громад, утримувала інтелісів від антисоціальних учинків. Якщо ж хтось грубо порушував звичай, то його або відлучали від громади (тобто виганяли) або страчували. Так відбувалось очищення громад від психопатів, тобто антисоціальних інтелісів.

Людська культура сприяла тому, щоб кожний вид створював сім’ї з собі подібними: люди з людьми, надтварини з надтваринами. Цьому сприяло й те, що суспільна думка схвалювала шлюби на основі взаємного кохання: саме слово «шлюб» означає «злюб», тобто «об’єднання за любов’ю», «з тим, з яким любо». Слово кохання – це двокореневе арійське слово, яке походить від кореня *ко, со – спільний, і кореня *ган, гон – рушійна сила, «те, що жене» (наприклад, макогон).

Кохання – це те, що тягне людей одне до одного. Це чисто людська емоція, адже інтеліси не спроможні до кохання – їхніми мотиваторами є або статева пристрасть, або матеріальний розрахунок. Тому взаємне кохання між людиною та надтвариною неможливе, так само як неможливе кохання між людиною і біороботом. Звичай формування сімей на основі кохання приводив до того, що люди-чоловіки одружувалися з людьми-жінками. Натомість інтели (самці інтелісів) створювали сім’ї з інтелками (самицями інтелісів), вони це робили на основі статевого гону, розрахунку або просто тому, що «так треба», аби «було як в усіх».

Традиція подружньої вірності також оберігала людський вид від змішування з інтелісами. Надтварини не мають внутрішнього стримувача, тому нерозбірливі у статевих стосунках і дотримуються вірності тільки під впливом зовнішнього примусу або матеріальної вигоди. Вони відкриті до проституції, розпусти і збочень. У традиційних суспільствах усе це засуджувалося і каралося – і це захищало людей від змішування з інтелісами.

Демократія і паразитизм

Ситуація змінилася з переходом до індустріальної формації та масового суспільства, коли на зміну організованим громадам прийшли натовпи незнайомих між собою людей. «Великому конвеєру» потрібен соціальний пісок, з якого можна легко ліпити нові організаційні форми. Головними перешкодами для цього були сім’я, громада, нація і традиційні норми самоорганізації, тому вони зазнали шаленої атаки зі сторони лівих сил – як лібералів, так і етатистів.

Ідея нації була замінена ідеєю «політичної нації» ­– сукупністю людей зі спільним громадянством. Ідея демократії (влади демосів) була перевернута з ніг на голову і замінена охлократією (владою над натовпами). Для руйнування традиційної соціальної ієрархії була запущена ідея всезагальної рівності, яка насправді означає ліквідацію кращих і обезголовлення народу. Засоби масової інформації перетворилися на засоби масової дезінформації. Масова освіта стала інструментом формування «пересічного громадянина» – покірного, довірливого і несамостійного. Наука і охорона здоров’я перетворені на шахрайський бізнес, що нині стало очевидним фактом.

Коти у світі мишей

Рушійною силою і головним соціальним тараном лівих сил стали психопати. Це питання грунтовно дослідив новозеландський правий активіст і письменник Болтон Керрі (1956 р.н.) у книзі «Ліві психопати» (Kerry Raymond Bolton. The Psychotic Left, 2013). Руйнування традиційного суспільства психопати розглядають як власне «визволення» і усунення перешкод для спонтанного прояву своїх тваринних інстинктів, головними з яких є домінування над іншими та плотські задоволення.

Соціальний хаос виявився для психопатів надзвичайно сприятливим з усіх точок зору. Почнімо з того, що для шахрайства необхідний інтелект, але в людей його деструктивне застосування стримується внутрішнім голосом совісті. Натомість у психопатів цей внутрішній контролер відсутній, відтак вони отримують зелене світло для злочинного застосування свого інтелекту. Цитата: «Психопати іноді заявляють, що, оскільки вони не обтяжені емоційним багажем, вони раціональніші більшості людей. Як висловився один психопат-злочинець, «психіатр сказав, що моя проблема в тому, що я більше думаю головою, ніж серцем». Але сам він не бачив в цьому проблеми і заявляв, що він «наче кіт у світі мишей». Ця ненавмисна, але точна алюзія натякає на еволюційне походження психопатії як адаптивної життєвої стратегії. Цей психопат мав на увазі, що він всього лише робив те, що йому наказувала природа» – пише Роберт Хаер у вже знайомій нам книзі «Змії в костюмах» (Paul Babiak and Robert D. Hare. Snakes in Suits: When Psychopaths Go to Work. 2006, 2019).

З другого боку, в сучасному масовому суспільстві для здійснення політичної кар’єри необхідні такі якості як хитрість, безпринципність, безсовісність, брехливість, безвідповідальність, безстрашність. А це не що інше як «джентльменський набір», притаманний психопатам. Тож не дивно, що нині вони легко роблять політичну кар’єру, а їхня концентрація в органах влади просто зашкалює. Поточна «ковідна криза» яскраво показала, що в урядах більшості країн домінують психопати.

Згідно з відкритими джерелами, психопати складають близько 1% населення, а соціопати – близько 5%. Психопати – це антисоціальні надтварини, а соціопати – це антисоціальні люди. Завдяки своїй безстрашності та «відмороженості», психопати часто керують соціопатами, а також втягують інших людей у русло психопатичної поведінки – антисоціальної та антилюдської.

Цьому сприяє відверто психопатичний характер нинішньої масової культури, яка героїзує психопатів, популяризує їхні стиль життя, музику, моду. Відтак інтеліс, з раннього дитинства потрапляючи під вплив масової культури, з великою ймовірністю перетворюється на психопата. Так що в сучасних масових суспільствах слова «гомо інтеліс» і «психопат» можна вважати синонімами.

Якщо у традиційних суспільствах відбувалося більш-менш мирне співіснування двох біологічних видів, то в сучасних суспільствах інтеліси в цілому поводяться як соціальні паразити. Важливо, що самі вони відчувають свою докорінну відмінність від людей, чітко ідентифікують своїх і усіма засобами просувають свої групові інтереси. Це дає їм перевагу перед людьми, які не підозрюють про існування людиноподібних інтелектуальних тварин.

Для кращого розуміння паразитизму психопатів погляньмо на те, як він проявляється у дикій природі. Найвідомішим прикладом є поведінка такого птаха як зозуля.

Зозуля – гніздовий паразит

Гніздовий паразитизм полягає у використанні іншої тварини-господаря для вирощування потомства тварини-паразита. Дана стратегія поведінки дозволяє паразиту звільнитися від необхідності будувати гніздо і доглядати за своїм потомством, витрачаючи більше часу на пошуки їжі та розмноження, а також на вистежування потенційної жертви і здійснення шахрайства.

Гніздовий паразитизм буває внутрішньовидовим або міжвидовим. Зозуля є міжвидовим паразитом, причому «облігатним», тобто таким, що може існувати ТІЛЬКИ шляхом паразитування. Зозуля неспроможна жити власною силою, оскільки не вміє будувати гніздо і неспроможна висиджувати пташенят, адже несе яйця не одночасно, як інші птахи, а з інтервалом у 1–3 дні. Облігатний гніздовий паразитизм зареєстрований у 84-х видів птахів, що становить 1% від світової фауни птахів.

Маскування яєць зозулі для різних видів прийомних батьків
Маскування яєць зозулі для різних видів прийомних батьків

Яйце зозулі за розміром, формою і кольором схоже на яйце тієї пташки, у гніздо якої зозуля підкладає своє яйце. Зародок у яйці зозулі розвивається швидше, тому й зозуленя вилуплюється на 1–3 дні раніше. Пташеня зозулі вилуплюється на 12-ий день і важить 3 гр. І ось це ще зовсім маленьке, сліпе зозуленя, якнайзручніше влаштувавшись і підкоряючись інстинкту, викидає з гнізда інших пташенят або ж яєчка, якщо пташенята ще не вилупились. Тому названі батьки вигодовують його одного.

Зозуленя дуже ненажерливе – на четвертий день після вилуплення його вага збільшується у 5 разів. Через 20 днів, ще не вміючи літати, зозуленя виходить з гнізда, але ще місяць птахи піклуються про нього, знаходять і годують, хоч іноді доводиться сідати на спину пташеняті, щоб дотягтися до його дзьоба.

Психопати – генетичні та соціальні паразити

Учені давно звернули увагу на подібність життєвої стратегії психопатів до стратегії інших паразитичних видів. «Блискучий серіал «Шпигуни в дикій природі» (Spy in the Wild) від Public Broadcasting System (PBS) показує, що психопатичні форми поведінки характерні для представників багатьох видів тварин» – читаємо у книзі Павла Бабʼяка і Роберта Хаера «Змії в костюмах». У даному випадку вираз «психопатична поведінка» вочевидь означає «паразитична поведінка».

Загальновідомо, що соціальний паразитизм психопатів проявляється в їхній брехливості та схильності до шахрайства і визискування людей. Проте тут має місце дещо більше, а саме генетичний паразитизм – і це дуже нагадує поведінку зозулі.

По-перше, психопати не схильні до створення сім’ї («сімейного гнізда») та виховання дітей, зате ведуть активне розпусне життя і можуть мати кілька недовгих шлюбів.

По-друге, вони швидше дозрівають статево і раніше за людей починають статеве життя – подібно до прискореного розвитку золуленяти.

По-третє, психопати підкидають чистим людям свою психопатичну генетику дуже приховано, адже вона є рецесивною і проявляється не в дітей, а у внуків і правнуків.

По-четверте, подібно до зозулі, психопати витрачають свою енергію не на сім’ю чи суспільно корисну справу, а на секс, збагачення, задоволення та продумування своїх шахрайських схем.

По-п’яте, люди народжують надтварин, вважаючи їх людьми, і опікуються ними все життя як своїми дітьми.

По-шосте, діти-психопати проявляють агресію щодо інших дітей сім’ї, інстинктивно намагаючись «викинути» їх з сімейного «гнізда».

По-сьоме, психопатів у сто разів менше, ніж людей – подібно до того, як паразитичні види птахів складають до 1% від усіх птахів. Схоже, що це стандартна паразитична пропорція, адже серед людей паразитизм має шанси також лише у громадах чисельністю понад 100–150 осіб («Число Данбара»). Паразити не продуктивні, тому не можуть паразитувати на своїх – їм потрібні продуктивні донори. Для того, щоб існував паразитичний симбіоз, донорів має бути на два порядки більше, ніж паразитів.

Що відбувається?

Усвідомлення паразитування тваринного виду Гомо інтеліс на людському виді Гомо сапієнс дозволяє наблизитися до розуміння сенсу глобального корона-біснування. Ця криза має кілька рівнів.

1. Економічна афера

Шахраї вкотре повторили те, що вже робили багато разів для видурювання грошей. Багато хто ще пам’ятає аферу зі «свинячим грипом» – шахраїв тоді викрили, але не покарали, тож вони повторили те ж саме у значно більших масштабах. Про це ми вже писали у статті «Експерти ПАРЄ: пандемії грипу AH1N1 не було, паніку роздула ВООЗ». Тепер ми розуміємо, що рушійною силою афери зі «свинячим грипом» були психопати.

2. Насадження диктатури

Головним мотиватором психопатів є домінування. Це у них такий спосіб отримання задоволення: експериментально встановлено, що психопати є садистами – навіть спостереження за стражданнями інших людей рефлекторно вмикає у них центри задоволення. Для отримання максимального задоволення вони вирішили влаштувати диктатуру.

3. Інстинктивна атака на знищення людства

На етапі переходу від старої до нової формації руйнується «шкарлупа» цивілізації, яка досі тримала психопатів у певних рамках. Тепер цих рамок нема. Зозуленя вилізло з яйця і почало викидати з гнізда конкурентів, тобто людей. Ця атака психопатів має інстинктивний характер, вона не усвідомлена, тому що у них нема свідомості – тільки інтелект. Якби була свідомість, вони б не руйнували власні економіки і не знищували вид, на якому вони паразитують.

Це означає, що їх не зупинять ні переконання, ні заклики до верховенства права, ні погрози. Не зупинять тому, що вони так далеко не думають і у них відсутній страх. Вони діють як комп’ютер, який холодно виконує закладену в нього програму. Ви ж не будете переконувати свій комп’ютер, що він неправий?

4. Еволюційна селекція

Проте нинішня криза має ще один рівень – еволюційне розділення людства на активних і пасивних. Активні об’єднаються і не дадуть себе знищити. Пасивні прогнуться під психопатами, покірно підуть на бойню і поведуть на неї своїх дітей. Це те, що вже відбувається.

Раніше виглядало так, що постіндустріальна самоорганізація – це справа обраних, зацікавлених зробити своє життя змістовнішим і якіснішим. Зараз виявляється, що формування ієрархічної мережі демосів є справою виживання, тому до нього долучаться великі маси людей.

Як це краще реалізувати? Про це поміркуємо у наступній статті: Жук у мурашнику і ефект пляшкового горла: велике еволюційне розділення

Якщо вас цікавить розвиток цієї теми, ви можете підтримати наш проект щедрими дарами.

Ось як відбувається викидання з гнізда у дикій природі:

 

 

 

Наші інтереси: 

Пізнаємо реальну структуру людства і природні закони.

Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Стартувала міжнародна слідча комісія Нюрнберг 2.0 щодо коронавірусної афери (відео)

Польський депутат Гжегож Браун разом з іншими польськими державними діячами та німецькими адвокатами дав пресконференцію щодо створення парламентської комісії з розслідування зловживань та порушень...

Останні записи

Коментарі

Зображення користувача Андрій Гарас.

Дякую! Як завжди чудова стаття!

Радіймо життю граючи!

Зображення користувача Богдан Бень.

Дуже цікаво і глибоко! Але нюанс, з яким я би був обережнішим - це ставити клеймо тварини на психопатах, а не вважати це просто крайньою формою паразитизму і хворобою. Досвід показує, що чимало людей в своєму щоденному житті можуть поводитися як тварини і, водночас, навіть серед найгірших злочинців бувають ті, хто докорінно змінюють своє життя. Тому я б радше говорив про паразитичну і творчу поведінку як певну градацію. На мій погляд в дусі Євангелія - давати шанс кожній людині. Адже якщо Хрестос міг зцілювати від будь-яких хвороб, то чому б він (і ми як його послідовники) не мали б давати шансу психопатам?
Що ж до соціального аналізу, і що паратизм в нас зашкалює та руйнує суспільство це, звісно, блискуче все сказано

Зображення користувача Ігор Каганець.

Психопатія – це не хвороба, а норма. Тому психопатія не лікується – про це говорить уся сучасна психотерапія. Як писав Роберт Хаер у книзі «Без совісті», «звання найкоротшого розділу у книзі з психопатії можна без вагань присудити розділу про її лікування. Такі підсумки як «Ефективне лікування не знайдено» або «Ніщо не допомагає» можуть легко резюмувати зміст багатьох наукових статей».

Американці витратили шалену кількість грошей і часу на лікування психопатії, але це лише призвело до катастрофічних наслідків – ув’язнені психопати після психотерапії виходили на свободу і продовжували те ж саме – убивати, обдурювати, принижувати, руйнувати людські долі.

Тому теза про те, що психопатія є лише відхиленням від людської норми, є вкрай небезпечною. Цю тезу просувають самі психопати для маскування своєї присутності.

Не володіючи знаннями про психопатів, але будучи добрими і співчутливими, люди схильні наділяти їх людськими якостями. Так само люди схильні думати, що їхні коти, собаки та інші тварини мислять приблизно так, як люди.

Корінна відмінність людини від тварини полягає в тому, що людина є втіленим духом, а тварина – біороботом з більшим чи меншим рівнем розвитку інтелекту та емоційної сфери. Тварини – це біологічні автомати.

Богдан Бень каже:
Дуже цікаво і глибоко! Але нюанс, з яким я би був обережнішим - це ставити клеймо тварини на психопатах, а не вважати це просто крайньою формою паразитизму і хворобою. Досвід показує, що чимало людей в своєму щоденному житті можуть поводитися як тварини і, водночас, навіть серед найгірших злочинців бувають ті, хто докорінно змінюють своє життя. Тому я б радше говорив про паразитичну і творчу поведінку як певну градацію.

Цитата:
На мій погляд в дусі Євангелія - давати шанс кожній людині. Адже якщо Хрестос міг зцілювати від будь-яких хвороб, то чому б він (і ми як його послідовники) не мали б давати шансу психопатам?

Ключове слово – «людині». Ісус дуже чітко розрізняв людей і «вовків в овечих шкурах». Тому й казав: «Не давайте святого псам, і не кидайте перли ваші перед свинями, щоб не потоптали їх ногами і, обернувшись, не роздерли вас».

Людський дух є святим, тому не можна приписувати дух тваринам, які не мають свідомості. Це зневага до духу.

Ті, які «давали шанс психопатам», гірко про це пошкодували. Це як дати шанс собаці стати котом.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Бард Рой.

Дякую! Прочитав на одному диханні. Поширити би.. Але мене факен ФБ забанив на 30 днів (вже вкотре) за, як пояснює, нацизм і расизм.

Хай буде!

Зображення користувача Юлія Гаркуша.

Справді, стаття читається на одному диханні. Цьому сприяє нотка драматизму). А винесена в заголовок фраза «Викидання з гнізда» сприймається як метафора - символ нечесної конкуренції, з якою стикається людина в оточенні інтелісів.

Зображення користувача Юлія Гаркуша.

За Книгою Буття, перший випадок паразитичної поведінки знаходимо в родині Адама і Єви. Їхній син Каїн убив свого брата Авеля, так би мовити, «викинув з гнізда». Але замість очікуваного домінування , отримав вигнання. На його прикладі можемо дослідити долю вигнанців.

Каїн та його нащадки (каїніти) збудували перше місто,давши початок новій містській формі існування, розвивали тваринництво, металургію, музику, започаткували багатоженство і, за твердженнями деяких дослідників, проституцію. Тобто вигнанці «створювали» і розвивали те, що або напряму, або опосередковано було спрямовано на руйнацію людської цивілізації. «Створювали» взято в лапки, бо відомо, що під творчістю інтеліси ( вигнанцями з людських громад ставали саме вони) розуміють або перевертання, або спотворення.

Звичайно, тваринництво, металургія, музика існували і у людей. Але оскільки вигнанцям треба було задовольняти свої тваринні потреби, досягнення людства використовувались не для розвитку і під’йому у простір волі і вище, а для опускання до свого рівня - у простори боротьби і страждань.

Зображення користувача Ігор Каганець.

Історія про Каїна і Авеля є відвертим фальсифікатом – це погляд носіїв кочового способу життя семітів-скотарів на осідле життя арійців-землеробів. Авель був пастухом, а Каїн – землеробом і містобудівником. Діяльність Авеля подобалась Ієгові, а діяльність Каїна – не подобалась. Тобто, з погляду автора, пастухи-кочівники хороші, а осілі рільники – погані. Ось і вся мораль цієї семітської байки.

Цитата:
І був Авель пастух отари, а Каїн був рільник.
3 І сталось по деякім часі, і приніс Каїн Богові жертву від плоду землі.
4 А Авель, він також приніс від своїх перворідних з отари та від їхнього лою. І зглянувся Господь на Авеля й на жертву його,
5 а на Каїна й на жертву його не зглянувся.
(Буття, 4)

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Ігор Каганець.

Додав озвучення цієї статті. Слухаємо і поширюємо!

Все, що робиться з власної волі, – добро!