В Україні сталася дивна ситуація, яку навіть не можна було уявити собі у відносинах з ПАРЄ любої іншої цивілізованої держави, яка входить до її складу.

Голова Верховної Ради України В.Литвин повідомив Парламент, що не може не може ознайомити народних депутатів України з офіційним текстом Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи № 1364 (2004) “Щодо політичної кризи в Україні”, оскільки він до сих пір сам не має її офіційного тексту.

Щоб допомогти спікеру, якого в черговий раз підставив апарат Верховної Ради України, роботу якого він, згідно Конституції держави організовує, голова підкомітету з питань законотворчості, систематизації законодавства України та узгодження його з міжнародним правом Комітету з питань правової політики Юрій Кармазин був вимушений звернутися до Генерального секретаря Парламентської асамблеї Ради Європи Вальтера Швіммера, з проханням допомогти йому та Володимиру Литвину отримати текст цієї Резолюції ПАРЄ.

“Вимушений звернутися до Вас, в зв’язку з ненадходженням до Верховної Ради України офіційного тексту резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи № 1364 (2004) “Щодо політичної кризи в Україні”, і з проханням надати мені інформацію про причини її не направлення до Верховної Ради України”, говориться в листі Юрія Кармазина Вальтеру Швіммеру.

“Перед так званою позачерговою сесією Верховної Ради України 3 лютого 2004 року, яку пропрезидентська більшість, що обрала Голову Верховної Ради України В.М.Литвина, знов провела з порушенням Конституції України та Регламенту Верховної Ради України, народним депутатам України не було передано офіційного тексту Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи № 1364 (2004) “Щодо політичної кризи в Україні”.

Не був він розданий і під час засідання Верховної Ради України від 6 лютого 2004 року, на якій розглядалася інформації про участь постійної делегації Верховної Ради України у Парламентській Асамблеї Ради Європи на січневій сесії 2004 року.

Як проінформував Парламент Голова Верховної Ради України Володимир Литвин, причиною того, що до цього часу народним депутатам України не була роздана Революція Парламентської Асамблеї Ради Європи з українського питання, було те, що Ви до сих пір не направили Голові Верховної Ради України офіційний текст цієї Резолюції. Не роздана вона і до сих пір.

Народний депутат України трьох скликань і юрист за фахом, Ю.Кармазин одночасно попросив В.Швіммера ознайомити його із процедурами ПАРЄ, щоб розібратися, як могло статися так, що до сих пір Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи, не змогла надійти офіційним шляхом до Голови Верховної Ради України В.М.Литвина, до керівника делегації Верховної Ради України Б.І.Олійника, або до Постійного представника України при Раді Європи А.А.Шевчука, а вже через них до народних депутатів Верховної Ради України, Постійна парламентська делегація якої входить до складу Парламентської Асамблеї Ради Європи? І яким чином, і якими процедурами, врегульовано порядок офіційної передачі текстів документів, що прийняла Парламентська Асамблея Ради Європи, Парламентам, які входять до її складу? І якщо ці документи були передані посадовим особам Верховної Ради України чи інших державних органів України, то коли, кому, і в який спосіб?

“Взагалі ситуація із затримкою з надходженням документів у самій Верховній Раді України, для тих хто з цим стикається щоденно, є нормальною і штатною”, вважає політолог Євген Костенко.

Але до сих пір такого не було із відносинами з міжнародними організаціями, членами яких є Парламент України. Важко собі уявити, що маючи в Страсбурзі Постійне представництво України, Посольство України у Французькій Республіці, секретаріат Постійної делегації України в ПАРЄ та управління з міжпарламентських зв’язків апарату Верховної Ради України, а на саме засідання крім народних депутатів України, ще чомусь за державний кошт поїхав і 1 заступник В.Литвина комуніст А.Мартинюк, виникла ситуація, що Голова Верховної Ради України не має офіційного тексту Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи № 1364 (2004) “Щодо політичної кризи в Україні”. А саме із-за того він і не може передати цей текст народним депутатам України.

Після такого “ляпу” зрозуміло, що мав на увазі Голова Верховної Ради України В.Литвин, коли запитував в понеділок у підлеглих на своїй зустрічі з апаратом, навіщо вони їздять за кордон, якщо ніхто потім не пише звіти і пропозиції щодо вирішення поставлених там питань. А воно і дійсно, навіщо кататися за кордон, якщо навіть офіційний текст резолюції не можуть привезти?

Може дійсно треба Голові Верховної Ради України дослухатися до пропозицій виставляти на електронній сторінці Верховної Ради України звіти делегацій, яки виїжджали за державний кошт за кордон (навіть якщо дорогу оплачує не Україна, то як мінімум зарплату за ці дні вони отримують від неї), аби всім відразу ж була видна ефективність, або доцільність цих поїздок.

Секретного в цих звітах немає нічого, може тільки іноді буде дурість їх авторів видна. Але це минеться, бо сміх це найкращий вчитель, а судячи за все, саме цього бояться чиновники, яки засекречують ці звіти. Тож не даремно у Верховній Раді України, замість першого сектору, який існував тут за часів офіційного існування при владі КПРС і КПУ, де секретів було більше, тепер в часи, коли нинішні і колишні члени КПУ продовжують керувати всіма гілками влади, його замінено на перший відділ. Бо засекречування це найкращий спосіб скрити пустоту. А її багато, в тому числі і не тільки в справах чиновників Верховної Ради України.

А може скоротити перший відділ до першого сектору, та й інші зайві підрозділи Верховної Ради України.

Або так званий сектор контролю, основна робота керівника якого - це тинятися днями з портфелем по коридорах Верховної Ради України, щоб особисто передати народному депутату України відповідь на його запит. Замість того, щоб передати йому її через експедицію. Або готувати резолюцію для Голови Верховної Ради України про передачу народному депутату Україну копію відповіді на запит депутата, яка надійшла Голові Верховної Ради України. Замість того, щоб раз і назавжди дати доручення, що копії цих відповідей автоматично направляти ще й депутатам. Це може зробити і держслужбовець 9 рангу, який працює в експедиції. Відділ контролю, - це ще один техппроцес Литвина, який існує тільки тому, що Голові Верховної Ради України немає часу подивитись, хто і для чого примушує писати пусті і нікому крім цих чиновників, не потрібні резолюції. Тим більше, що кожен підпис Голови Верховної Ради України тягне за собою ще 20-30 підписів. В.Литвин на зустрічі з апаратом Верховної Ради України - з 24 тисяч документів, які надійшли до нього за 2003 рік, та 18 тисяч його резолюцій, на контроль взяли тільки малу частинку. Або 83, або 830. Правда як показує час і досвід, при зміні нинішньої структури Верховної Ради України на більш ефективно працюючу, тільки за приблизними розрахунками, вивільниться близько 350 посад чиновників 7-2 рангів. І ці ресурси можна поставити і на євроінтеграцію і на кодифікацію існуючих правових актів.

Добре, що хоч В.Литвин підтримав пропозицію Ю.Кармазина на кінець-то покінчити з дією Декретів та Указі Президента України, що прийняті в перехідний період, та замінити їх повноцінними законами.

І якщо вже навіть Голові Верховної Ради України, який ніколи не займався інформаційними технологіями, не сподобалася електронна сторінка Верховної Ради України в Інтернет, і він спитав, скільки ж треба ще грошей витратити, щоб за неї не було соромно, то це означає – щось почалося мінятися у Верховній Раді України. І напевно після реального початку цих змін, якщо це не закінчиться тільки словами, як це очікують місцеві апаратники, В.Литвину не прийдеться самому писати проекти доручень за наслідками візитів, замість того, щоб займатися більш серйозними речами, як то і положено йому за його посадою – Голови Верховної Ради України.