Кожен, звісно, говорив про ту сферу, на якій розуміється найкраще. Політик – про політику, бізнесмен – про підприємництво. Підсумки, в основному, звелись до втрат і не надто райдужних перспектив.

«Набагато більше втрачено, ніж здобуто»
Микола Горинь, громадсько-політичний діяч, перший голова Львівської облдержадміністрації (1995-1997 рр.):

Відколи Україну було проголошено Незалежною, звісно, відбулися відповідні зміни, хоча на сьогоднішній день особливо великої радості з того, що було зроблено за ці 20 років, в мене нема. Бо набагато більше втрачено, ніж здобуто, якщо порівнювати з сусідніми державами. Хоча сам факт, що Україна стала Незалежною, є знаменним і дає надію, що ми змінимо таки життя на краще.

Проблема Львівської області полягає у її специфічності: до Незалежності тут промисловість, в основному, була орієнтована на військово-промисловий комплекс. Це не дало змоги швидко перебудувати промисловість по-новому, і це тягнеться до сьогодні.

Особливо тяжко тому, що немає інвестицій у новітні технології, у велике виробництво, масове виробництво, яке б задіяло велику кількість людей. Тому є багато над чим працювати в області, та й в Україні в цілому. Бо в кінці кінців нормальний економічний стан буде визначати і нормальний політичний клімат.

«Ми стоїмо перед втратою незалежності»
Ростислав Новоженець, громадсько-політичний діяч:

Львівщина за цих 20 років, на мою думку, пройшла три етапи. Були злети і падіння. Першим періодом я би виокремив три роки, з 1991 по 1994, коли Львівщина відігравала самодостатню роль. Вона дійсно була П’ємонтом, звідси йшли основні політичні ідеї державотворення, тут народжувалися цікаві пропозиції. Врешті-решт до цього дослухався і Київ.

Це – період, яким ми можемо пишатися найбільше. Потім Львівщина стала однією з активних областей, а після провалу Помаранчевої революції вона є однією з країв України, які нічим особливим сьогодні не вирізняється. Тобто з П’ємонту Львівщина перетворилася, по суті, в таке замулене джерело. Тут ще не все втрачено, але і ніяких серйозних поштовхів до життя немає.

Після перемоги Януковича на президентських виборах актуальності набув рядки з вірша Симоненка «На цвинтарі розстріляних ілюзій уже немає місця для могил». Чому так сталося? Справа в тому, що Україна є унітарною державою і в унітарній державі головне слово за центром, за Києвом, столицею. Українським патріотам не вдалося опанувати Київ і, по суті, ми стоїмо перед втратою незалежності.

Фактично Україна вже не є незалежною державою, не є самостійною державою. Ми перетворилися в неоколонію Росії і далі сповзаємо по цій похилій площині. Сьогодні ми можемо констатувати, що в Україні владу захопили національні меншини і повним ходом розгортається політика апартеїду, тобто незначна частина населення, яку представляють представники російського і єврейського етносу, захопили всю політичну владу, перебрали в свої руки всю власність, фінансові потоки. А українці перетворилися на власній землі в рабів.

Так трапилось з багатьох причин. Помилки на початку державотворення. Пам’ятаєте, перші кроки – як ми успішно перейменовували вулиці, населенні пункти, знімали пам’ятники тоталітарного режиму? Набагато складніше було поставити нові пам’ятники. Скільки років ми вже пробуксовуємо і не можемо встановити пам’ятника Бандері.

Знову ж таки, тут накладається те, що місцева влада, хоч-не-хоч, починає діяти за правилами Києва. А в Києві, на жаль, встановлені правила абсолютно не українські, і якщо хочеш бути при владі, в тому числі і у Львові, ти повинен робити те, що тобі скажуть з Києва. Яскравий приклад: коли приїжджає Колесніков до Львова по Євро-2012, львівська еліта, якщо її можна такою назвати, переходить на російську мову.

Тобто, меншовартість знову починає брати гору, і це триватиме до того часу, поки українці не зрозуміють один простий приклад: українці в цій державі повинні об’єднуватись і створити потужну українську громадсько-політичну силу на етнічній основі. Нас у цій державі 78% (!), а українці стали перегноєм для різних політичних партій, де керівництво, за Франком, взяли «інші». За кожної партії видніється хитрий писок там чи жида, чи москаля.

Читати повністю ТУТ