Зображення користувача Олена Каганець.
Олена Каганець
  • Відвідувань: 216
  • Переглядів: 232

Як Бернс домовився з Путіним про правила нападу на Україну – коментар Андрія Ілларіонова

Категорія:

Адміністрація Байдена пообіцяла Кремлю, що Сполучені Штати не воюватимуть напряму і не домагатимуться зміни режиму. Росія обмежить свій напад територією України та діятиме відповідно до негласних, але добре зрозумілих принципів секретних операцій.

5 липня журнал Newsweek опублікував статтю Вільяма Аркіна "Сліпа зона ЦРУ в російсько-українській війні", яку детально прокоментував Андрій Ілларіонов, економіст, старший науковий співробітник Центру політики безпеки (Вашингтон) у своєму Телеграм-каналі.

Перш ніж переходити до головних тез статті та наведених у ній фактів, він зауважує, що журнал Newsweek – це видання не опозиційне нинішній владі США, воно не має нічого спільного з республіканцями, належить до пулу найважливіших американських медіа, які тісно «дружать» з Демпартією, відображаює позицію Демпартії, займається пропагандою поглядів Демпартії. Іншими словами, журнал не займається якоюсь «підривною» чи опозиційною діяльністю щодо нинішньої адміністрації США.

Вільям Аркін (William M. Arkin) – дуже відомий у США журналіст, політичний коментатор, письменник, блогер з жорсткою про-Демократичною позицією, який кілька десятків років пропрацював радником різних розвідувальних, спеціальних, аналітичних структур США, в т.ч. у розвідці армії США, ЦРУ, РУМО Пентагону, керівництва ВПС та ВМФ. Під час президентства Р. Рейгана Аркін розкрив дані про місця дислокації американської ядерної зброї, чим спровокував політичну кризу та спроби кримінального переслідування Аркіна, які, зрештою, виявилися безуспішними.

На початку статті Аркін повідомляє, що над своїм «розслідуванням» (investigation, так автор це називає) він працював три місяці, провівши розмови з більш ніж дюжиною високопоставлених офіцерів розвідки, збройних сил, експертів, офіційних осіб. Цитати співрозмовників, наведені у статті, перемежовуються з їхніми міркуваннями, викладеними Аркіним своїми словами.

Андрій Ілларіонов наголошує на унікальності цієї статті – це перша стаття, присвячена діяльності ЦРУ за останні два з лишнім роки (з березня 2021 р., коли посаду директора ЦРУ обійняв Вільям Бернс). У статті, на перший погляд, не виявляються очевидні зливи з ЦРУ, якими були та продовжують бути переповнені практично всі інші публікації американських ЗМІ на тему ЦРУ та Бернса. Можливо, причиною для підготовки даного матеріалу стало згадуване Аркіним зростання запитань з боку Конгресу США масштабами допомоги США Україні, ступенем виконання Байденом своїх зобов'язань щодо війни, а також характером операцій, що проводяться ЦРУ в Україні. На численні прохання з боку журналу відповісти на запитання «під запис» ЦРУ відмовилося.

Основні тези статті Аркіна:

1. Перша та головна теза, з якої починається зазначений матеріал і яка потім багаторазово відтворюється, – провал ЦРУ у своїй основній – розвідувальній – діяльності:

Головний секрет російсько-української війни – це те, скільки й чого ЦРУ не знає.
[One of the biggest secrets of the Ukraine war is how much the CIA не знає.]

ЦРУ також не впевнене як у думках та намірах Володимира Зеленського, так і щодо Володимира Путіна. І оскільки російський лідер стикається з найбільшою проблемою після невдалого заколоту, Управління намагається зрозуміти, що робитимуть обидві сторони.

ЦРУ не розуміє, як Путін діятиме надалі в цій війні... І вони [всі авторитетні експерти та чиновники, з якими поговорив «Newsweek»] не заперечували, що над головним завданням ЦРУ – дізнатися, що діється в головах керівників Росії та України, – ЦРУ довелося попрацювати...

За атакою на Керченський міст був ще більш далекий удар по базі російських бомбардувальників в Енгельсі, майже за 700 миль від Києва. ЦРУ заздалегідь не знало про жодну з цих атак...

Теза 2. Успіх ЦРУ в інших видах діяльності

ЦРУ відіграє величезну роль ...як переговорник, як постачальник розвідувальних даних, як логістична організація, як організатор делікатних відносин з НАТО і, можливо, найголовніше, як агентство, яке намагається запобігти подальшому виходу війни з-під контролю.

Цій останній, найнезвичайнішій функції ЦРУ у статті приділяється особлива увага.

Теза 3. Найголовніше у діяльності ЦРУ у цій війні – створення правил її ведення та забезпечення дотримання цих правил воюючими сторонами

Ця частина статті заслуговує на найповніше відтворення та необхідне коментування.

Як колишній посол у Росії Бернс мав особливий вплив [адміністрації США] щодо України. ЦРУ стежило за нарощуванням військового потенціалу Росії, і в листопаді 2021 року, за три місяці до вторгнення, Байден направив Бернса до Москви, щоб попередити Кремль про наслідки будь-якої атаки. Хоча російський президент зневажливо поставився до емісара Байдена, залишившись у своїй резиденції в Сочі на Чорному морі, за 800 миль від нього, він все ж таки погодився поговорити з Бернсом по секретному кремлівському телефону.

З цього уривка можна зробити висновок, що напередодні поїздки Бернса до Москви між Білим домом і Кремлем швидше за все було досягнуто домовленості про особисту зустріч Бернса з Путіним. Однак з якихось причин Путін вирішив цієї домовленості не дотримуватися. Цей факт може пояснити причину, через яку Бернс пішов на порушення протоколу поведінки директора ЦРУ і залишився в Москві на другу добу (3 листопада), ймовірно, в очікуванні зустрічі (або телефонної розмови) з Путіним.

Інший корисний висновок з цього уривка полягає у виявленні, можливо, ще одного порушення директором ЦРУ офіційного протоколу поведінки – а саме у проведенні розмови секретним кремлівським телефоном, і, отже, у можливій відсутності аудіозапису такої розмови в американської сторони.

"За іронією долі зустріч пройшла дуже успішно", – каже другий високопоставлений співробітник розвідки, якого проінформували про неї. Попри те, що Росія вторглася, дві країни змогли ухвалити перевірені та вірні правила дорожнього руху.

Адміністрація Байдена пообіцяла, що Сполучені Штати не воюватимуть напряму і не домагатимуться зміни режиму. Росія обмежить свій напад територією України та діятиме відповідно до негласних, але добре зрозумілих принципів секретних операцій.

Таким чином:
1. Високопоставлений співробітник американської розвідки, поінформований про «зустріч» (телефонну розмову) Байдена з Путіним, очевидно, від самого Бернса (від кого ще?), називає цю розмову «дуже успішною».

2. У чому полягає «висока успішність» цієї розмови? Його подальші пояснення проливають світло це питання. Успішність полягає в тому, що:

  • Росія здійснила вторгнення в Україну;
  • це вторгнення було здійснено не просто так, а за правилами;
  • щодо цього російського вторгнення дві «високі договірні сторони» (США та Росія) прийняли «перевірені та вірні правила дорожнього руху» (тобто погодили правила здійснення вторгнення, ведення війни).

3. Якими є ці правила (умови, принципи) проведення цієї війни?

З боку США адміністрація Байдена взяла на себе такі зобов'язання:

  • США на вторгнення Росії в Україну не дадуть відповіді прямими військовими діями проти Росії;
  • США не домагатимуться зміни путінського режиму.

З боку Росії адміністрація Путіна взяла на себе такі зобов'язання:

  • Росія обмежить свій напад лише територією України;
  • Росія під час цього нападу діятиме відповідно до неписаних, але добре зрозумілих правил проведення секретних операцій (наприклад, відповідно до правил проведення «спеціальної військової операції» за високої частки участі спецслужб).

"Існують таємні правила дорожнього руху, – каже високопосадовець військової розвідки, – навіть якщо вони не закріплені на папері, особливо тоді, коли не ведеться війна на знищення". Це включає дотримання повсякденних кордонів шпигунства, відмова від перетину певних кордонів і відмова від нападів на керівництво або дипломатів двох сторін. – Загалом росіяни поважають ці глобальні червоні лінії, навіть якщо ці лінії невидимі", – каже чиновник.

4. Основні правила вторгнення Росію в України, погоджені двома «високими сторонами», полягають у:

  • продовження проведення звичайних операцій розвідки (шпигунства);
  • відмову від атак на керівників обох сторін (не України);
  • відмову від атак на дипломатів обох сторін (не в Україні).

Співрозмовник Аркіна зазначає, що росіяни загалом дотримуються правил, узгоджених ними з Бернсом.

Теза 4. Зміна характеру війни

Щойно російські війська увійшли до України, Сполученим Штатам довелося швидко змінити свої підходи. ЦРУ, як і решта розвідувального співтовариства США, неправильно оцінило військові можливості Росії та стійкість України, оскільки Росія не змогла взяти Київ, і її війська відійшли з півночі.

Іншими словами, правила, вироблені двома «високими сторонами» під час візиту Бернса до Москви 2-3 листопада 2021 р., включаючи його розмову з Путіним, включали захоплення Києва російськими військами. Однак коли цього не сталося, і коли з'ясувалося, що ЦРУ провалилося зі своїми оцінками та очікуваннями щодо вторгнення, адміністрації Байдена довелося терміново змінювати і свою політику.

До липня минулого року стало зрозумілим, що дії обох сторін звелися до тривалої війни. У міру того, як характер війни змінився, дії Вашингтона змістилися з дуже публічного та символічного розгортання військ у Європі для «стримування» подальших дій Росії на надання Україні зброї для підтримки боєздатності України. Перед лицем вмілого публічного лобіювання Зеленського Сполучені Штати повільно і неохоче погоджувалися постачати якіснішу і далекобійнішу зброю, зброю, яка теоретично може загрожувати російській території і, таким чином, загравати з ескалацією, що викликає побоювання.

Важко не відзначити саркастичного зауваження Аркіна щодо «публічного та символічного розміщення американських військ у Європі» на тлі раніше досягнутих з Путіним домовленостей про те, що той обмежиться вторгненням своїх військ лише в Україну і не нападатиме на європейські країни.

Внаслідок виявленої Україною здатності до опору адміністрація Байдена вимушено  «повільно та неохоче» – погодилася на постачання Україні зброї.

Теза 5. Участь Києва у секретних угодах з Вашингтоном та Москвою, організованих ЦРУ

"Зеленський, безумовно, перевершив усіх в отриманні того, що він хотів, але Києву також довелося погодитися підкоритися певним невидимим лініям", – говорить високопосадовець військової розвідки.

У рамках секретної дипломатії, яку в основному очолювало ЦРУ, Київ зобов'язався не використати зброю для нападу на Росію. Зеленський відкрито заявив, що Україна не нападатиме на Росію...

...прямі атаки на територію Росії та будь-яка участь у реальних бойових діях – те, що Київ неодноразово робив і це суперечить обіцянкам Зеленського в тому, що Україна не робитиме дій, які можуть розширити масштаби війни.

Це викликало запитання щодо одного з основних обов'язків ЦРУ у сфері розвідки – наявності у нього достатнього знання того, що саме українці планують, – для того, щоб впливати на них та дотримуватися своєї таємної угоди з Москвою.

Таким чином, Аркін із посиланнями на своїх співрозмовників у розвідці стверджує, що українська влада зобов'язалася дотримуватись умов таємної угоди ЦРУ з Путіним про межі проведення ними (українцями) військових дій проти Росії.

Теза 6. Обмеження, накладені адміністрацією Байдена на дії десятків інших країн

За лаштунками також довелося переконати десятки країн ухвалити обмеження, встановлені адміністрацією Байдена. Деякі з цих країн, включаючи Велику Британію та Польщу, готові піти на більший ризик, ніж це влаштовує Білий дім.

Таким чином, десятки інших країн, насамперед Британія та Польща, готові надавати Україні суттєво більшу допомогу. Проте адміністрація Байдена встановила обмеження з їхньої дії.

7. Відкати при постачанні військової допомоги Україні

Коли через Східну Європу потекла зброя на мільярди доларів, ще одним питанням, над яким стало працювати ЦРУ, стало завдання боротьби з корупцією, яке виявилося серйозною проблемою. Це включає не лише облік того, куди прямує зброя, а й припинення розкрадань та відкатів, пов'язаних із переміщенням такої кількості матеріальних засобів в Україну.

Що ж до вищезгаданих «крадіжок» (pilfering), всі вони у принципі можуть здійснюватися всіма учасниками процесу надання військової допомоги – від постачальників через посередників до її одержувачів.

Що ж стосується отримання «відкатів» (kickbacks), то їх отримання за визначенням не стосується одержувачів цієї допомоги, а може стосуватися лише тих, хто постачає зброю або ж дає накази на постачання такої зброї. Такими постачальниками, очевидно, не можуть бути українці. Якщо це не українці, то кого мали на увазі Аркін та його співрозмовники?

Теза 8. Повідомлення Бернсом розвідінформації А. Дуді, але не В. Зеленському

З Туреччини Бернс вилетів до України, щоб проінформувати Зеленського про переговори. Поки він був у дорозі, у польському місті Пшеводів, менш ніж за 20 миль від кордону з Україною, впала ракета, що викликало шаленство дипломатів та преси. Напад Росії на країну НАТО може призвести до спрацювання статті 5 статуту НАТО, згідно з якою напад на одну країну є нападом на всіх.

Але американська розвідка, відстежуючи теплові сигнатури, що супроводжують кожен запуск ракети, одразу дізналася, що ракета була випущена з території України, а не з Росії. (Виявилося, що це була українська ракета класу «земля-повітря», що вийшла з ладу.) Бернс отримав розвіддані з Вашингтона і негайно передав їх президентові Польщі Анджею Дуді.

Аркін не повідомляє, чи так само негайно передав Бернс ці розвіддані Володимиру Зеленському, який протягом кількох днів продовжував наполягати на тому, що ракета була російською, тим самим серйозно дискредитуючи себе та Україну в очах світової громадськості. Якщо Бернс передав ці розвіддані Зеленському так само оперативно («негайно»), як і Дуді, то впертість Зеленського у своїй помилці була очевидним провалом з його боку та з боку його співробітників, які ввели його в оману. Однак якщо Бернс не передавав Зеленському цих даних, проте повідомивши їх Дуді, тоді селективний підхід Бернса у передачі критичної розвідінформації набуває зовсім іншого характеру.

Теза 9. Заключна оцінка співробітника військової розвідки США

Аркін завершує своє дослідження цитатою співробітника американської військової розвідки. Високопоставлений представник військової розвідки США наголосив на тендітному балансі, який ЦРУ має підтримувати у своїх численних ролях, заявивши: "Мені не хотілося б цього говорити, але ЦРУ провалилося".

Андрій Ілларіонов нагадує, що протягом останніх 18 місяців він регулярно звертав увагу на особливу роль візиту директора ЦРУ Б.Бернса до Москву 2-3 листопада 2021 р. у розвитку подальших подій й, особливо, у підготовці та початку широкомасштабної путінської агресії проти України 24 лютого 2022 р. Донедавна оцінки цієї події будувалися насамперед на витоках, зливах, дешифруванні пропагандистських матеріалів.

Публікація статті Аркіна в Newsweek дозволяє отримати практично з перших вуст інформацію про те, що саме тоді сталося. Як повідомили співрозмовники автора статті у розвідувальних структурах США, на зустрічах у Кремлі та у розмові з Путіним Бернс домовився про правила проведення Росією агресії проти України, рішення про здійснення якої Путін ухвалив після відвідин Кремля Бернсом.

Як зазначають інформатори Аркіна, обидві сторони уклали угоду в Кремлі в листопаді 2021 р.

Наші інтереси: 

Те, про що ми писали ще рік тому – що це сама адміністрація Білого Дому – дала добро на війну Росії в Україні, починає вилазити з інших джерел. Ось чому Україну США не підтримували в перші місяці війни (окрім слів "глибокого занепокоєння"), а зброю доводилося випрошувати по всьому світу. Ось чому лендліз для України, ініційований та підготовлений республіканцями й схвалений в Конгресі США, досі не запрацював (пройшло понад рік!) Читайте розділ Запрошення до нападу у статті "Війна в Україні як елемент піар-кампанії корпоративних психопатів".

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Метафора колективного розуму

Шукачі перлів: надлюдський розум «Народного Оглядача», його практичні прояви та перспективи

У цій статті ознайомимось з трьома реальними історіями дії надлюдського розуму, розглянемо наш досвід його застосування і сформулюємо три найближчі завдання нашого проекту.

Останні записи