На Національному військовому меморіальному кладовищі перепоховали голову ОУН полковника УНР Андрія Мельника та його дружину
На Національному військовому меморіальному кладовищі перепоховали голову ОУН полковника УНР Андрія Мельника та його дружину
25 травня голову Організації українських націоналістів та полковника армії УНР Андрія Мельника разом із дружиною Софією Федак-Мельник перепоховали за на Національному військовому меморіальному кладовищі (НВМК), повідомив кореспондент агентства "Інтерфакс-Україна".
У церемонії взяли участь президент України Володимир Зеленський, третій президент України (2004-2010) Віктор Ющенко, прем’єр-міністр України Юлія Свириденко, керівник Офісу президента Кирило Буданов та його заступниця Ірина Верещук, голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук, перший заступник голови Верховної Ради віцеспікер Олександр Корнієнко, міністерка у справах ветеранів України Наталія Калмикова, міністр закордонних справ України Андрій Сибіга, голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров, голова Державної служби з етнополітики та свободи совісті Віктор Єленський, голова Київської обласної військової адміністрації Микола Калашник, ексголова УІНП, депутат Верховної Ради Володимир В’ятрович (фракція "Європейська солідарність"), голова Організації українських націоналістів (ОУН), перший заступник голови Державного комітету України з питань телебачення і радіомовлення Богдан Червак, заступники міністрів, військові, представники громадськості, духовенства та історики.
"Коли ми повертали в Україну полковника Андрія Мельника і його дружину Софію через Закарпаття та ще пів країни у нашу вільну столицю, у Київ, на цьому шляху не було розбрату, який так часто раніше збивав нас, збивав Україну. Не було сумнівів, хто є справжнім ворогом для України і хто її друзями, партнерами та братами. І була наша вдячність, наша безумовна вдячність усім, хто своє життя поставив на службу Україні і завдяки якому Україна витримує російські удари і зберігається", – заявив на перепохованні Зеленський.
Церемонія відбулася відповідно до військового поховального ритуалу із відданням усіх належних військових почестей.
Особливим символічним елементом церемонії було внесення до місця поховання землі, привезеної з могили Мельника у Люксембурзі.
23 травня у Патріаршому соборі Воскресіння Христового Української греко-католицької церкви (УГКЦ) у Києві відбулося центральне заупокійне богослужіння та Чин похорону над останками Мельника та його дружини. Перепоховання мало відбутися у неділю, 24 травня, але через російську масовану ракетно-дронову атаку на Київ воно було перенесено.
У червні 2025 року Кабінет міністрів затвердив порядок здійснення перепоховання на НВМК видатних борців за незалежність України у ХХ столітті.
У кінці березня керівник Офісу Президента Кирило Буданов заявив, що найближчим часом, за результатами усіх обговорень, подасть на розгляд президента напрацювання та пропозиції щодо створення Пантеону видатних українців, на якому будуть перераховані видатні вихідці з України, які наразі поховані за кордоном.
15 травня Кабмін доручив провести перепоховання в Україні останків Андрія Мельника та його дружини Софії Федак-Мельник на території Національного військового меморіального кладовища.
19 травня в Люксембурзі відбулася Церемонія ексгумації праху Мельника та його дружини. 21 травня він був доставлений в Україну і 22 травня домовину виставили для загального вшанування у Патріаршому соборі Воскресіння Христового Української греко-католицької церкви (УГКЦ) у Києві.
19 травня президент Володимир Зеленський заявив, що Україна веде перемовини щодо повернення тіла полковника Армії УНР, командира Січових Стрільців та засновника і першого голови Організації українських націоналістів Євгена Коновальця, який похований на цвинтарі Кросвейк в місті Роттердам (Нідерланди).
Що б це могло означати? Піар Зеленського? Цікаво, чи знає він хоч щось про Андрія Мельника? Навіщо це перепоховання зараз? Питань дуже багато, але інформаційний привід непоганий – згадати українських націоналістів 20 століття, зрозуміти, чому націоналісти України програли, чому переважна більшість українців знають тільки Бандеру, а про Мельника навіть не чули. Ось, що зауважив у своєму дописі журналіст Остап Дроздов: "Якщо завтра вийти з мікрофоном на Хрещатик і зробити опитування киян, то отримаємо хльосткі 0 балів за знання, ким був Мельник, мельниківці, ОУН. Перепоховання Андрія Мельника загострює цю проблему: Пантеон Видатних Українців треба супроводжувати потужною просвітницькою кампанією серед манкуртів".
"Мельник (стара гвардія) ставив на дипломатію і домовленості, в т.ч. з Гітлером. Полковника УНР Мельника описували як інтелектуала й аристократа, який волів шукати союзників і патронів, аніж влізати в програшну збройну боротьбу за наявності слабеньких ресурсів її вести. Цьому якраз противився Бандера, на 20 років молодший репрезентант молодшого й нарванішого крила, яке прагнуло диверсійних актів прямої дії зі зброєю в руках. Мельник старався створити для Європи образ українського руху як цивілізованої й політично зрілої сили, здатної здобути державність без масових жертв – тоді, як бандерівські методи, на його думку, малювали українську ідею в кривавих, агресивних барвах. Розкол 1940 року по суті знищив ОУН: помірковане, освіченіше, інтелігентніше крило пішло за Мельником, а вся пасіонарна радикальна молодь – за Бандерою. Про шляхетність Мельника свідчить бодай той факт, що він кілька разів особисто зустрічався з Бандерою й пропонував йому полюбовне вирішення всіх спорів, а коли Революційний Трибунал ОУН виніс рішення вбити Бандеру за розкольництво, Мельник особисто наклав вето на фізичну ліквідацію Бандери і скасував це рішення трибуналу. Історія так і не дала відповіді, чиї методи були дієвіші, адже пограли всі. Мельник, правда, спокійно дожив своє життя і в віці 74 роки помер у Кельні, заповівши поховати себе в Люксембурзі поруч із дружиною. Він наперед викупив собі місце на цвинтарі", – написав журналіст Остап Дроздов.
Варто також нагадати, що Бандера був маріонеткою в руках Ріхарда Яри, а розкол в ОУН і створення бандерівського крила був спецоперацією Москви.