Турецька армія розгорнула проти колишніх американських союзників військову операцію, витіснивши курдів з прикордонних з Туреччиною районів, створивши 30-ти кілометрову «зону безпеки», з якої витісняється курдське населення. Самі ж курди, залишившись без підтримки США, пішли на угоду з сирійським президентом Башаром аль-Асадом, сателітом Володимира Путіна. Більш того, Туреччина у своїй операції проти курдів, яка викликала різку критику ЄС і НАТО, тісно співпрацює з Росією, серед іншого організувавши спільне російсько-турецьке патрулювання на кордоні Сирії та Туреччини, нагадує Польське радіо і розпитує політолога Єжи Тарґальского про російсько-турецьку співпрацю в Сирії в контексті польсько-американського союзу. 

Як оцінити дії Анкари, коли член НАТО тісно співпрацює з країною, яка знаходиться в конфронтації з Альянсом?

Це так, але треба взяти до уваги те, що, по правді кажучи, на сьогодні Туреччина є членом НАТО на папері, тому американці замислюються над переміщенням ядерних боєголовок зі своєї бази Інджирлік в Туреччині. Я вважаю, що для Польщі це шанс. На мою думку, було б добре, якби ці боєголовки перемістили в Польщу, а якщо ні, то хоча б до Румунії. Це б зміцнило нашу безпеку.

Таким чином, Туреччина все більше дрейфує в бік Росії і стає все більш залежною від неї. Це факт, що американці покинули Сирію, але у них там, по суті, нема ніяких інтересів. Прошу звернути увагу на те, що американці продовжують залишатися в Північному Іраку, на території, яка відокремлює Іран від Сирії. Американці залишаються в Перській затоці. Тобто, вони знаходяться в ключових точках, а Сирія для них неважлива. У американців нема можливостей перебувати скрізь, тому потрібно контролювати ключові для міжнародної політики місця, а таким місцем є Далекий Схід, тобто Корея, Японія, Тихоокеанський регіон, з точки зору конфлікту з Китаєм. Також ключовою є Центральна Європа, з огляду на агресивні прагнення Росії, а також беручи до уваги Німеччину, яка знаходитися в конфлікті зі США.

Вимальовується тісне німецько-російське, а в перспективі німецько-китайське співробітництво. На даний момент, на тлі усе тіснішого російсько-китайського співробітництва (росіяни мають допомогти китайцям у створенні системи з перехоплення ракет), Німеччина вже стала на шлях співпраці з Китаєм. Німецька машинобудівна промисловість працює на Китай. Німці допустили китайську компанію до тендеру по створенню мережі 5G, коли весь ЄС не хоче з цим погоджуватися. Це дуже небезпечно, адже якщо буде використана технологія і устаткування Huawei, то, фактично, китайці будуть мати доступ до всієї інформації.

У цій ситуації єдиним бар'єром для євроазійського співробітництва є країни Центральної Європи. Тому американці звідси не йдуть.

Політолог також прокоментував тезу про зраду курдів, яких американці залишили сам на сам з Туреччиною, після п'яти років спільного боротьби з «ісламською державою»:

Світова політика керується не моральністю, а інтересами. В інтересах курдів, яких винищувала «Ісламська держава», був союз з американцями, а в інтересах Америки лежав союз з курдами, щоб знищити «Ісламську державу». Інтерес вичерпався, і союз закінчився. Але треба чесно сказати, що найбільш зацікавленими у мирі в Сирії повинні бути Франція, Німеччина, європейські країни. Адже війна в Сирії означає чергові хвилі іммігрантів, які, в першу чергу, відправляться до ФРН. Втім, Ердоган вже шантажує Німеччину і цілу Європу, що він випустить з таборів кілька мільйонів біженців. Це європейські країни повинні постаратися [щоб в Сирії настав мир], а вони, як завжди, нічого не бажають робити, а хочуть вирішувати проблеми чужими руками.

Як я вже сказав, у американців нема особливих інтересів в Сирії, а з перспективи інтересів Польщі, так само як і України та країн Центральної Європи, які відчувають загрозу з боку Росії, важливо, щоб вона якомога глибше загрузла в Сирії. Адже Росія не в змозі вести війну на два фронти. Таким чином, чим активніше вона в Сирії, тим менше у неї буде можливостей для того, щоб здійснювати агресивні кроки і втручатися у внутрішні справи наших країн.

Звичайно, зараз Росія вкрай задоволена тим, що її роль у Сирії зросла, але це тільки початок. Росія не в змозі нав'язати свою волю всім сторонам сирійської війни. Вона дуже слабка. Проблема в тому, що, як Туреччина, так і Асад, Ізраїль, курди, Іран, ісламісти мають протилежні інтереси. Там нема конфлікту між, скажімо, ісламістами і курдами, а є конфлікт між Асадом і ісламістами, між Асадом і Туреччиною, між Туреччиною і курдами, між Ізраїлем і Туреччиною, між Іраном та Ізраїлем. Таким чином, ми маємо справу з ситуацією, коли всі воюють проти всіх.

 Єжи Тарґальский представив своє бачення того, які кроки має зробити Північноатлантичний альянс і США щодо Анкари в зв'язку з союзом Ердогана і Путіна:

Немає сенсу виключати Туреччину з НАТО. Треба робити те, що вже зробили американці: по-перше, вони виключили Туреччину з програми F-35 [багатоцільового винищувача п'ятого покоління], оскільки існує загроза, що турки можуть передати технічні дані росіянам. По-друге, Туреччину потрібно виключити з усіх інших військових програм. Однак, в першу чергу потрібно евакуювати ядерну зброю з авіабази Інджирлік, оскільки занадто небезпечно залишати її там.

Після того, як Трамп наказав вивести війська з Сирії, залишивши своїх союзників курдів, з'явилося багато коментарів про те, що американці в разі чого можуть легко кинути Польщу. Думка Єжи Тарґальского з цього приводу:

 Це аргумент російської пропаганди, який використовується цілим проросійським табором в Польщі, особливо, це стосується партії «Конфедерація». Це безглуздий аргумент. Є союз або його немає, наскільки він міцний – все це визначають спільні інтереси. Інтереси американців з курдами стосувалися виключно боротьби з «Ісламською державою», і це були тимчасові інтереси. Що ж стосується американських інтересів в Центральній Європі, то вони стійкі. Американці могли б покинути наш регіон тільки тоді, якби Росія переконала Америку в тому, що вона може бути перепоною для союзу між Німеччиною і Китаєм з одного боку, а з іншого боку, Москва мала б розірвати свій союз з Пекіном. Але це просто неможливо.

Безумовно, вся російська агентура в США спрямована на те, щоб переконувати, наче Америці Росія потрібна в ролі союзника, принаймні, що її потрібно якось нейтралізувати у разі конфлікту з Китаєм. Але це все пропаганда російської агентури впливу. Ясна річ, що ця пропаганда може увінчатися успіхом. Але, як я вже сказав, розрив союзу з Китаєм неможливий. Хоча б тому, що Росія все більше залежить від Китаю, оскільки у неї великі плани експорту в Китай своєї нафти і газу. Також питання, яким чином США могли б нейтралізувати Росію. Це неможливо, поки при владі перебуває Путін. Йому просто ніхто не повірить. Критичним моментом стане відхід Путіна з причини природної смерті або, так би мовити, якщо він посковзнеться на банановій шкірці. Тоді нова влада в Москві зможе заявити про своє бажання співпрацювати з США. Це буде для Польщі критичний момент. Але ще є час і потрібно до цього підготуватися, зміцнюючи свої власні збройні сили.