У литовському місті Клайпеда відбувся Десятий міжнародний пленер ковалів

Мерія Клайпеди вже не раз зверталася до Литовської спілки ковалів на чолі з відомим ковалем Лінасом Лящяускасом. Таким чином щороку місто отримує в дарунок подібний арт-об’єкт.

Ми звернулись до учасників цього ювілейного пленеру ковалів, щоб вони поділились враженнямиі творчими планами на майбутнє.

Ось що сказав нам Лінас Лящяускас – один з організаторів та головних ковалів міжнародного пленеру

– Ковальська справа у мене в крові. Мій дід та прадід – всі були ковалями. І я не міг 10 років тому не організувати такий пленер для спілкування і творчого змагання найкращих ковалів з багатьох сусідніх країн, де відроджують це ремесло, яке стає мистецтвом. Мене радує, що вже багато років підряд приїздять до нас українські ковалі. Це найкращі мої друзі і найкращі в світі люди.

В цьому році майстри з берегів Балтійського моря у спільній справі з’єднались з ковалями з берегів Чорного моря. Наш десятий фестиваль – це тільки розквіт нашої справи. Будемо продовжувати, до цього долучився і мій 17-ти річний син. Ми радіємо, що і у вас в Україні ковальські традиції набирають великої популярності.

Ольга Полуботько – учасник групи підтримки української делегації, організатор Свята ковалів у Івано-Франківську

– Ми в Клайпеду приїздимо не вперше. Литва для нас – наш другий дім. Настільки нам тут душевно і родинно, почуваємо себе, як вдома, розумію серцем, наскільки ми близькі народи. Цього року нас приїхала велика команда майже з усієї України, з Одеси, Ужгорода, Рівного, Івано-Франківська. Наша команда – найбільша іноземна делегація на цьому фестивалі. Ми тут куємо нашу дружбу від берегів Чорного до Балтійського моря. Литовці приїздять до нас у Франківськ на ковальські фестивалі і ми дружимо вже сім’ями. Ця справа стала сімейною. Ми є організаторами ковальського фестивалю, якраз завдяки цьому справжньому щорічному святу в Івано-Франківську ми вступили в ковальську спільноту Європи. В нас там дружня атмосфера, і з багатьох країн світу ковалі приїздять, щоб надихнутися і робити ще кращі роботи і нові виставки.

Так ми творимо позитивний образ України, і фактично за ці роки стали ковальською столицею нашої країни. Важко було в перші роки, про нас мало знали, але, приїхавши раз, в учасників і гостей народилась любов на все життя. Є вже люди, що приїздять на наш фестиваль десятки разів, привозять своїх друзів і вже навіть дітей, так ми розширюємо наше родинне коло. В нас є учасники від Нової Зеландії, Каліфорнії, Скандинавії, вся Європа, цілий світ їде у Франківськ. В нас було представлено 23 країни і 300 ковалів.

Відродили ми це самі, все тримається на народній ініціативі, і до нас долучаються молоді. Є громадська організація “Свято ковалів”. Фестиваль вже має авторитет, і люди, які приїздять до нас, починають ще більше любити Україну. В Клайпеду ми завжди привозимо велику любов і цього року привезли українську підкову щастя.

Ярослав Паньків – учасник пленеру в Клайпеді, що приїхав з Івано-Франківська

– Сюди ми привезли часточку України в своїй майстерності і в бажані кувати птаха щастя разом. Доречі, цього року кожен з ковалів викував одно перо для символічного птаха, який потім змонтують.Ця ковальська скульптура буде прикрашати Клайпеду. Ми отримуємо тут нові враження, нові знайомства,що допоможуть нашій творчості і в подальшому нашому житті. Ковальство стало вже серйозним мистецтвом. Мені дуже імпонує і я гордий, що Івано-Франківськ стає неофіційною ковальською столицею не тільки України, а, можливо, і світу. Мене радує те, що ми маємо, чим дивувати світ, і показувати, що Україна – європейська держава, а ми достойні бути рівними у європейській спільноті.

Кожна людина має мріяти, а мрія допомагає мені особисто досягти найвищих вершин ковальського мистецтва і сказати про це світу.

Кличко Михайло – керівник ГО “Свято ковалів”, що проводить найбільший в Європі фестиваль ковальського мистецтва

– В 1991 році я вирішив розпочати власний бізнес у ковальській справі, ми створили команду майстрів. І наші ковальські вироби користуються популярністю у світі, тільки минулого тижня ми відвантажили до США цілий контейнер нашої продукції. Любов до ковальської справи в мене від мами, вона працювала у Маріуполі начальником ковальського виробництва. Я там народився і за розподіленням, після інституту, поїхав в Карпати, мені в Івано-Франківську дуже комфортно. Я горжусь тим, що можу професійно займатись ковальством, і ми тут в Європі представляємо мистецтво українців. Моя головна творча робота ще попереду. І кожна наша робота унікальна. В нашому місті після кожного фестивалю робимо певний пам’ятний твір, що залишається місту, і прикрасить його на віки.

Цей пленер не єдиний в Європі, наші хлопці повернулись недавно з Каталонії (Іспанія), де теж були учасниками ковальського фестивалю. Там були сотні ковалів, як і на великому фестивалі в Чехії, де ми теж є завжди учасниками. Ми тут в Клайпеді як дома, нас тут чекають, люблять, і ми готові творити щось особисте і залишити свій неповторний твір.

Сергій Полуботько – заслужений художник України, Голова ГО “Свято ковалів”

– Наші фестивалі у Івано-Франківську це те, що вивело нас в Європу. А почали ми з того, що вийшли на площу і показали: ковалі ще не вмерли, вони є і творять. Ми навіть, відроджуючи ковальство, не сподівались, що зберемо певне середовище людей, які люблять це ремесло, приймають участь як волонтери та учасники наших щорічних свят-фестивалів. Ми згуртували довкола себе певний рух, що розповсюджується не тільки по Україні, нам вдалось створити таку велику загально ковальську мережу.

Ми через наше мистецтво є послами миру культури і дружби у світі. Нас сприймають через те, що ми вміємо робити, ми можемо робити і ми показуємо не тільки своє мистецтво, а своє відношення до життя. Я недавно робив презентацію в Нью-Йорку про українське ковальство і один американець сказав мені, що це наша національна місія відродження і пропаганди у світі ковальства. І я пишаюсь тим, що можу долучитись до зусиль багатьох українців в цьому напрямку, які об’єднались і створили свою спілку ще у 2005 році. Ми вже зробили багато і продовжуємо кувати підкову щастя для України. І звідси, разом з нашими друзями-ковалями, бажаємо Україні та українцям напередодні Дня незалежності миру та щастя, щоб кувати свою Долю достойно.

Сергій Тесько – художник-коваль з Ужгорода

– Ми тут більше відпочиваємо, куємо перо для скульптури ангела-птаха. Вдома в майстерні, яку маю в місті Ужгороді, роблю архітектурні кування, деякі скульптури з металу. Художнє ковальство передбачає спочатку художній образ, а потім його виконання в металі. Мені багато дало те, що я навчався в музичному училищі, бо я впевнений що: ковальство – це музика, це ритм, як і все наше життя.

А мрія в мене є сьогодні незвична – побільше хороших друзів. Саме наше ковальське мистецтво має творчі таємниці від народження ідеї до її втілення, сам процес приносить велике задоволення, він має більше значення, ніж результат. Він перманентний і ніколи не закінчується, поки є натхнення і бажання творити.

Едвардс Бронкіс – коваль із Даугопілса (Латвія)

– Ми кожний рік на цьому фестивалі сім’єю – разом з сином Глібом та дружиною Оксаною, що є моєю музою. Цим ремеслом, що стало для і для нас мистецтвом, займаюсь багато років. Навіть інколи роблю елементарні речі – цвях чи кочергу, або совок для каміна, вкладаю душу і всю свою любов і це стає мистецтвом. Сьогодні в мене є мрія, що вже в найближчий час буде втілена – мати свою майстерню з музеєм та галереєю. Друзям-українцям, які нас надихають своїми творчими відкриттями, бажаю миру на їх землі і щоб вони були справжніми ковалями свого щастя.

Українські ковалі Юрій Мельничук, Михайло Кличко, його син Андрій, Сергій Терюля з Рівного, Сергій Тесько з Ужгорода, Олександр Гуменюк з Одеси та їх дружини, провели в Клайпеді три незабутні дні, сповнені творчості, радості спілкувань і бажань нових зустрічей, як на литовській так і на українській землі.

Всім учасникам свята ковалів у Клайпеді таланти з української громади подарували імпровізований концерт українських народних та естрадних пісень.

Анна і Петро Олар (Клайпеда, Литва)