Металургійне виробництво 10–13 століть, розташоване не менш як на кількох десятках гектарів, і нині залишається унікальною, проте ніким не дослідженою пам’яткою Європи.
Село Харалуг у межиріччі Случа і Горині належить до Корецького району Рівненської області. Шлях туди схожий на екскурсію до Освенціма: дитячі панчішки і кофтинки, які сушаться на тлі зруйнованих корівників, надихають на моторошні асоціації.
Припущення, що “мечі і списи харалужі”, згадувані у “Слові о полку Ігоревім”, кувалися саме тут, було висловлено ще 1966 року львівським професором Савкою. Представники офіційної науки сповна нареготалися з приводу “антиісторичності” припущення і… забули про Харалуг.
Річка, що тече повз село, на карті позначена як Вороб’ївка, хоча насправді зветься Рудка. Місцеві мешканці, які пам’ятають епоху тотальної меліорації, розповідають, що і річище, і канали виблискували на сонці металічним сяйвом: осад заліза сягав 40 сантиметрів. Поряд з Харалугом – село Залізниця, хоча тут і досі нема не лише колії, а й пристойної асфальтованої “соши” (так по-місцевому називають шосе — НО).
Нещодавно у російських спеціалізованих виданнях з’явилося повідомлення про відкриття “хоролугу” – бойової криці давніх слов’ян, надсучасного класу нікелевмісного металу. Секрет його виготовлення був відомий лише слов’янам-русинам. Згодом його забули так міцно, що сучасним відкривачам навіть видали патент.
Ігор Кирильчук, вчитель історії Харалузької школи, бере у руки чималий шмат чавуну, який за тисячу років тільки ледь покрився іржею: - Ось вона, криця харалужа! Древні домниці, у яких вона варилася, простяглися вздовж Рудки майже на 10 кілометрів.
Ігор Пантелеймонович розповідає, що існує кілька версій походження незвичного топоніму: начебто від “хара” - гора, від “харва” – сітка, навіть від тюркської лайки “харалґна” (щось на кшталт “трясця його матері”), бо є припущення, що на поліських руднях працювали невільники-половці.
У візантійських, європейських, арабських хроніках 8-10 століть можна знайти згадки про слов’янську зброю, кращу за дамаську сталь. Тому є й більш простий “переклад” непрозорого топоніму Харалуг: сонячне поле, від “хоро” - коло-сонце. А з мечами і списами харалужими наші прабатьки воювали і проти половців, і проти татар…
Металургійне виробництво 10–13 століть, розташоване не менш як на кількох десятках гектарів, і нині залишається унікальною, проте ніким не дослідженою пам’яткою Європи. Окрім решток прадавніх домниць, шлаку і брил “прокатного” чавуну, тут нічого не знаходили. Хтось зненацька заскочив на рудні і винищив-зруйнував чи не найбільший металургійний центр середньовічного світу, знаний ще за часів Римської імперії! По сусідству у Великих Межиричах знайдено римські монети 2 століття і залишки поселення доби ранньої бронзи, а в селі Самостріли - поховання римського воїна.
В Харалузі була унікальна музейна колекція експонатів, яка з невідомих причин щезла за одну ніч! Ще за радянських часів із Харалуга не вилазили геологи, які таки віднайшли поблизу села і поклади заліза, і кам’яне вугілля, і… бурштинову жилу! Втім, результати досліджень засекречено у Білокам’яній.
1971 року в урочищі Кут поблизу Харалуга археологами було виявлене поселення доби раннього заліза. Було віднайдено і кам’яні підвалини споруд третього тисячоліття до нашої ери! На рештки таємничих фундаментів натрапляли й місцеві мешканці, дехто навіть намагався відтягти кілька брил до себе на обійстя. Втім, під дощем міцні брили розсипалися на порох!
Щойно має розпочатися гроза, над цим місцем в’ються чайки, а блискавки притягує наче магнітом! На тому ж місці загинув від атмосферного електророзряду пастушок, який вигнав на пасовище череду! Фактів ніхто не заперечує. Але складається враження, що хтось умисне приховує і викривлює інформацію… Зрештою, десятки зразків криці, безліч місць давніх домниць, пам’ятки доби каменю збігаються з пам’ятками металургійного виробництва; від Речечина до Харалуга знаходили залишки давнього ливарного виробництва – виорювали плити завбільшки зі шкільну парту.
Поклади руди у цій місцині знаходяться на невеликій глибині – від 200 см до 7 м, у вигляді лінзоподібних шарів. Руда містить більш як 40% заліза, 8% марганцю, титан, нікель, кобальт, відсутні сірка і фосфор. Тобто можна отримувати леговану марганцеву сталь, що, зрештою, і робили наші предки, випередивши час на тисячу років!
Ігор Кирильчук дістає із шафки уламок мінералу, який принесли до школи діти:
- Це сульфітна руда, що містить високий відсоток міді і ще вісім компонентів корисних ресурсів – такий висновок рівненських геологів. Щоправда, я гадав, що це уламок метеориту, адже тут, на зламі, була крапелька, наче від електродного зварювання. Вона могла утворитися лише за дуже високих температур. А такий самий шматок чавуну, датований 10-м століттям, який ви бачили, досліджували у лабораторії геохімії і фізики мінералів НАН України, де й визначили його високу якість. Цікаво, що у Криворізькому басейні руда містить лише 30% заліза, наша – 45%!
Втім, офіційна наука й досі заплющує очі на факти, які не вкладаються у звичний контекст:
- Минулого року, - каже Ігор Кирильчук, - мені телефонували з обласної ради. Питалися, у якому стані урочище Кут. Кажу: травою давно поросло. Добре, значить, законсервоване…
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Слов’янська зброя, краща за дамаську сталь
Світ:
06102901e.jpg
Припущення, що “мечі і списи харалужі”, згадувані у “Слові о полку Ігоревім”, кувалися саме тут, було висловлено ще 1966 року львівським професором Савкою. Представники офіційної науки сповна нареготалися з приводу “антиісторичності” припущення і… забули про Харалуг.
Річка, що тече повз село, на карті позначена як Вороб’ївка, хоча насправді зветься Рудка. Місцеві мешканці, які пам’ятають епоху тотальної меліорації, розповідають, що і річище, і канали виблискували на сонці металічним сяйвом: осад заліза сягав 40 сантиметрів. Поряд з Харалугом – село Залізниця, хоча тут і досі нема не лише колії, а й пристойної асфальтованої “соши” (так по-місцевому називають шосе — НО).
Нещодавно у російських спеціалізованих виданнях з’явилося повідомлення про відкриття “хоролугу” – бойової криці давніх слов’ян, надсучасного класу нікелевмісного металу. Секрет його виготовлення був відомий лише слов’янам-русинам. Згодом його забули так міцно, що сучасним відкривачам навіть видали патент.
Ігор Кирильчук, вчитель історії Харалузької школи, бере у руки чималий шмат чавуну, який за тисячу років тільки ледь покрився іржею: - Ось вона, криця харалужа! Древні домниці, у яких вона варилася, простяглися вздовж Рудки майже на 10 кілометрів.
Ігор Пантелеймонович розповідає, що існує кілька версій походження незвичного топоніму: начебто від “хара” - гора, від “харва” – сітка, навіть від тюркської лайки “харалґна” (щось на кшталт “трясця його матері”), бо є припущення, що на поліських руднях працювали невільники-половці.
У візантійських, європейських, арабських хроніках 8-10 століть можна знайти згадки про слов’янську зброю, кращу за дамаську сталь. Тому є й більш простий “переклад” непрозорого топоніму Харалуг: сонячне поле, від “хоро” - коло-сонце. А з мечами і списами харалужими наші прабатьки воювали і проти половців, і проти татар…
Металургійне виробництво 10–13 століть, розташоване не менш як на кількох десятках гектарів, і нині залишається унікальною, проте ніким не дослідженою пам’яткою Європи. Окрім решток прадавніх домниць, шлаку і брил “прокатного” чавуну, тут нічого не знаходили. Хтось зненацька заскочив на рудні і винищив-зруйнував чи не найбільший металургійний центр середньовічного світу, знаний ще за часів Римської імперії! По сусідству у Великих Межиричах знайдено римські монети 2 століття і залишки поселення доби ранньої бронзи, а в селі Самостріли - поховання римського воїна.
В Харалузі була унікальна музейна колекція експонатів, яка з невідомих причин щезла за одну ніч! Ще за радянських часів із Харалуга не вилазили геологи, які таки віднайшли поблизу села і поклади заліза, і кам’яне вугілля, і… бурштинову жилу! Втім, результати досліджень засекречено у Білокам’яній.
1971 року в урочищі Кут поблизу Харалуга археологами було виявлене поселення доби раннього заліза. Було віднайдено і кам’яні підвалини споруд третього тисячоліття до нашої ери! На рештки таємничих фундаментів натрапляли й місцеві мешканці, дехто навіть намагався відтягти кілька брил до себе на обійстя. Втім, під дощем міцні брили розсипалися на порох!
Щойно має розпочатися гроза, над цим місцем в’ються чайки, а блискавки притягує наче магнітом! На тому ж місці загинув від атмосферного електророзряду пастушок, який вигнав на пасовище череду! Фактів ніхто не заперечує. Але складається враження, що хтось умисне приховує і викривлює інформацію… Зрештою, десятки зразків криці, безліч місць давніх домниць, пам’ятки доби каменю збігаються з пам’ятками металургійного виробництва; від Речечина до Харалуга знаходили залишки давнього ливарного виробництва – виорювали плити завбільшки зі шкільну парту.
Поклади руди у цій місцині знаходяться на невеликій глибині – від 200 см до 7 м, у вигляді лінзоподібних шарів. Руда містить більш як 40% заліза, 8% марганцю, титан, нікель, кобальт, відсутні сірка і фосфор. Тобто можна отримувати леговану марганцеву сталь, що, зрештою, і робили наші предки, випередивши час на тисячу років!
Ігор Кирильчук дістає із шафки уламок мінералу, який принесли до школи діти:
- Це сульфітна руда, що містить високий відсоток міді і ще вісім компонентів корисних ресурсів – такий висновок рівненських геологів. Щоправда, я гадав, що це уламок метеориту, адже тут, на зламі, була крапелька, наче від електродного зварювання. Вона могла утворитися лише за дуже високих температур. А такий самий шматок чавуну, датований 10-м століттям, який ви бачили, досліджували у лабораторії геохімії і фізики мінералів НАН України, де й визначили його високу якість. Цікаво, що у Криворізькому басейні руда містить лише 30% заліза, наша – 45%!
Втім, офіційна наука й досі заплющує очі на факти, які не вкладаються у звичний контекст:
- Минулого року, - каже Ігор Кирильчук, - мені телефонували з обласної ради. Питалися, у якому стані урочище Кут. Кажу: травою давно поросло. Добре, значить, законсервоване…
Олександр Сінкевич, Велень - Велінь - Харалуг
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)