Зображення користувача Народний Оглядач.
Народний Оглядач

Словник Юрка Зеленого для меломанів і не тільки... (постійно оновлюється)

“Народний Оглядач” часто публікує матеріали відомого українського музичного новинаря Юрка Зеленого. В його статтях час від часу зустрічаються слова, які ще не стали достатньо широко вживаними, хоча мають шанс на такі перетворитись. Тож сьогодні “Народний Оглядач” починає публікувати тлумачення деяких зі слів, що вживає Юрко Зелений, і які він пропонує взяти на озброєння і нам. Цей словник буде регулярно поповнюватись, тож не забудьте зробити закладку і час від часу заглядати сюди.

батярська (Західно-Українське говіркове) – тут хуліганська, щоправда в дещо добрішому значенні, не в злісному. Батяр – такий собі гульвіса подібно до вар'ята – ще одне файне розмовне слівце, яке походить від латинського varia – змінний, непостійний.






впровадник (новотвір) – замінник змавпованого слівця продюсер (від англ. producer), яке повсякчас недоладно вживається, без розуміння його витоків. Зазвичай продюсером називають особу, котра дає/вишукує під виконавця гроші. Насправді, впровадник охоплює значно ширше коло діяльності, аніж просте залучення коштів. Здебільшого, впровадники – це люди, які власне і створюють ту чи іншу співочу одиницю: випещують задум, що то має у підсумку бути – шукають того, хто підходить на втілення задумки – займаються подальшою розкруткою і т.д. – словом, впроваджують свою ідею в життя. Від цього і впровадник – тобто головний затійник і втілювач свого ж задуму. Впровадником може бути як сам пісняр безпосередньо, наприклад Олег Скрипка, Руслана (особистості, що зробили себе самі), так і особа, яка стоїть за лаштунками й до клавіш особисто навіть не доторкається, наприклад Юрій Фальоса в Ані Лорак.



На "постсовку" існує одна величезна плутанина: продюсер в первинному (англомовному) розумінні це той, хто доклався насамперед до співочого обличчя гурту/пісняра, а не до грошового боку справи – такий собі звукотворець, який вибудовує загальне згучання виконавця і до його підприємницького боку справи взагалі може не мати жодного відношення. У нас же в продюсера запхнули все: і звукотворення, і ведення справ (завідуючий), і вигадку співочої одиниці взагалі.



Наприклад, свого часу Брайан Іно (Brian Eno) поставив звучання платівки 1987 року "The Joshua Tree" (Дерево Джошуа) культовій нині ірландській ватазі Ю2 (U2). Ця платівка стоїть осібно в усьому музичному літописі групи. Але він не доклався до створення Ю2 – гурт існував і випускав диски вже й до того; він не займався розкруткою гурту – то робили видавці; він не вів поточних справ музикантів тощо. Натомість займався тим, що і має робити producer по-тамтешньому – ставив звучання "ю-тушникам".






гудець – питомо Українська назва музиканта. Музикант є похідним від слова музика, яке у свою чергу походить від нічого іншого, як Муза – в давньогрецьких притчах одна з дев'яти богинь – покровительок поезії, мистецтв і наук. Однак того не могло бути, аби у наших пращурів славетних не було такого явища, як музика. А раз було явище, то має бути і Слово, яке його означає. З одного боку, то були Співи, Спів, позаяк саме людський Голос був першим з поміж інструментів. Однак згодом, з появою розмаїтих свистків, сопілок, дудок – найпростішого (але вже штучних, зроблених вже руками людини) музичного знаряддя мусило виникнути й слово, для опису цього новітнього на той час явища. Підказку зокрема можна знайти у Чеській мові, в якій нема слова музика (!) – натомість є hudba [гудба]. Воно й логічно: слов'янській співочій традиції не притаманні за природою своєю ударні інструменти, які з'явилися значно пізніше за оту "гудьбу", а тим паче за чистий горловий спів. Отож розмаїті трубадури та гравці у нас не просто грали, а саме гуділи або ж дуділи, і видавали не музику, а гучання, гудовиння тощо. Звідси й гудець.






додатно – питомо наше слово у смислі позитивно. Власне, вживання у такому значенній слів додатний/від'ємний насильно вичавлені зі щоденного ужитку. Ось що пише з цього приводу визнаний мовознавець Олександр Пономарів у своїй замітці "Повернення до національних засад в Українській термінології": "Раніше слова від’ємний і додатний були не тільки математичними термінами, а вживались і як терміни фізичні, а також у переносному значенні, тобто можна було сказати додатний (від’ємний) заряд, додатні (від’ємні) риси, наслідки тощо". Не все, що було раніше є зле. Повністю цю працю можна прочитати за ланками:

http://www.dovidka.if.ua

http://www.lp.edu.ua






забійник – ударний, забійний гудецький твір (пісня чи просто награння), який зльоту розпізнається пересічним обивателем. За смислом забійник можна порівняти, зокрема, з польським przebój [пршéбуй] – обидва слова означають те саме, що й передирка з англійської hit [гіт]. Щоправда, забійником варто називати будь-яку дійсно влучну річ, яка підриває ноги у танок або ж просто викликає у слухача притік відчуттів, емоцій, без прив'язки до "розкрученості" тої чи иншої пісні: за сьогоднішніх можливостей втовкмачування в голови, найбільш відоме награння, те, яке найкраще продається далеко не означає, що воно є довершеним з мистецької, смакової, виховної точок зору. Наприклад, співанка "Вишенька" з останньої плити Каті Чілі "Я – Молодая" є чи не найвиразнішою, найсамобутнішою стежиною на кружальці, але хто її (на мить написання цих рядків) на загал чув, хто її бачив? Тож, по-суті, "Вишенька" є забійником, хоча далеко не найбільш розкрученим твором.






зазивала – тут у значенні реклама, рекламний ролик. Взагалі слово реклама приперлося до нас від французького reclamé, а там воно взялося від латинського reclamо – вигукую, кличу. У слов'янському звичаї ще донедавна, менше якихось 100-70 років тому роль "реклами" виконували зазивали, зазивали, які дотепними, часто віршованими рядками закликали люд на ярмарках, торговицях чи навіть просто у подвір'ї багатоповерхівок підходити-налітати й розбирати той чи инший крам. У гонитві привабити до себе якомога більше покупців зазивала намагався прихвалити товар, здебільшого прибрехавши його якості, що цілком відповідає і сьогоднішній сутності реклами. Виходячи з цього, доцільніше було б оте зарозуміле й пафосне "рекламний ролик, реклама" називати своїми іменами – зазивний (зазивальний) ролик, зазивала. Для тих, хто подає свій крам чи послуги чесно, без брехні – образи ніякої, бо самі по собі ці слова не несуть жодних поганих відтінків. Для тих же, хто у рекламі відверто дурить народ, то глядачеві/слухачеві відразу має згадатися образ отого брехунця-зазивали – все на свої місцях.



До речі, ремесло зазивали у нашу, здавалося б надсучасну добу, себе не вижило: продовжувачами їхньої справи є, приміром, люди, котрі роздають листівки-запрошення відвідати якусь крамницю, зубного лікаря чи курси англійської мови за певною адресою –- щоправда, роблять вони це нині здебільшого мовчки, але ж суть! Існують й зазивали в прямому смислі слова: наприклад, на зупинках маршруток біля ст.м. Петрівка у Києві, та й не тільки там, які припрошують сідати в автобус, що їде у певному напрямку і мають від водіїв з того свій відсоток. А подорожньому натомість не треба смикатися помежи транспортом у пошуках своєї маршрутки. Всі задоволені ;-)






знимкар (говіркове) – фотограф. На Західній Україні поряд з нашим первинним словом світлина (фотографія – тобто відбиток, який виходив на покритих шаром срібла пластинках під дією променів світла) часто у пресі, розмові вживається слово знімка. Порівняйте, наприклад, з російським снимок [снімак], польським zdęcie [здєньце] чи чеським snímek [снíмек]. А відтак особа, котра робить знімкизнимкáр (з тієї ж когорти, що і столяр, слюсар тощо). Відповідно, і фотоапарат міг би бути знимкачем ачи знимкоробом. Та наразі на голову шанованого читача вистачить.






іменка – скорочення від ІМЕНна сторінКА. Відтак при відмінюванні маємо іменки, іменці, іменкою тощо.






Інді – від анг. іnde – скорочення від слова independent – незалежний. В англійському просторіччі означає незалежне культуру, мистецтво, зокрема незалежну музичну сцену. До Індії не має жодного відношення. Слово бува вживається як таке собі мовне баловство. І нічого більше.






коштодавець (новотвір) – особа, товариство, що дає під щось кошти, з метою отримання якоїсь віддачі у вигляді реклами, поголосу, згадки в ЗМІ тощо, тобто спонсор. В англійській мові sponsor (особливо в її американському наріччі) має одним з головних значень "фірму, що замовляє радіо- чи телепрограму в рекламних цілях". Натомість доброчинець (меценат) такої вигоди не прагне і діє з точки зору не зиску, а від вищого покликання.






легківка – приємніший різновид слова легковик, здертого з російської, де воно парується зі словом грузовик [ґрузовік]. Натомість в Українській мові цей пересувний засіб називається вантажівка. Відтак до пари – легківка.






летунець – цілком вживане в Україномовній толоці (подяка львівським ґотам!) слівце замість тарабарського флаєр. Летунець по суті є дослівним перекладом отого чужинського flyer, яке в американській говірці насамперед означає льотчика, а за тим й невеличку афішку. Хоча Українською милозвучніше буде все ж не льотчик, а літун – та це вже инша оповідка.






Міжмережжя (новотвір) – Інтернет. Наразі слово навіть дуже чернеткове, пошук вдаліших варіянтів триває. Походження зрозуміле: те, що об'єднує незліченну купу малих мереж, приватних користувачів в одну спільну мережу. До речі, вживане, скажімо, на початках розвитку російського міжмережжя слово сеть [сєть] (власне, мережа Українською) чомусь невиправдано дедалі більше витісняється іншомовним запозиченням. А шкода, хороше було починання.






награння (напівновотвір) – те, що награється, відповідник отому розмитому запозиченню "композиція" (мається на увазі музична). Не плутати з награванням, яке несе у собі певний відтінок незавершеності або несерйозності, виконання в напівсилу, таке собі бринькання чи дудніння під ніс.






налегко (новотвір) – слово покликане замінити сталий зворот "акустична версія" – тоді, коли гурт повністю або частково не використовує звукопідсилювального обладнання й слухач чує пряме, скажемо так, природнє звучання того чи иншого знаряддя: барабану, гітари, скрипки, труби тощо. За такого виконання гудці дійсно виходять на підмостки наче налегко, без обтяжуючих примочок, модулів, мікрофонів, підсилювачів, голосників та ще бозна якого "заліза". Зрештою, якщо розібратися у суті явища, будь-які гра та спів є "акустичними", незалежного від того налегко воно чи "наважко" :о)) Слово утворене за взірцем иншого новотвору, який встиг вже добре прижитися у вітчизняних ЗМІ – наживо. В Українську мову саме у значеннях "пряме включення", "безпосереднє виконання взагалі" термін наживо запровадили на пам'ятному Радіо Столиці (саме -ці, а не –ця!), яке вело у Києві мовлення в 1997-98 роках і було першою фм-кою, що надавала посилену підтримку вітчизняним сучасним піснярам штибу Тартак, ТНМК, Мотор'ролла, Океан Ельзи, ВВ, Юлія Лорд, Катя Чіллі, Мед Гедз, Скрябін та багато багато иншім.






новинар (новотвір) – журналіст. Французькою journal [журрналь] походить від того, що то був часопис, в якому йшлося про події прожитого дня (un jour). Відтак, журналіст – особа, яка розповідала про ті події. Як бачимо, прискіпливіше тлумачення "злизаного" з французької навіть не дуже-то і відповідає сучасному розумінню цього другого одвічного ремесла. А що ж у наших братніх народів? Дещо осібно стоять поляки: у них вісті готує dziennikarz [дзєннікарж] – по-суті, дослівний переклад слова journalist. Проте чеською новинами займається вже novinář [новінаарж] – не треба пояснювати, що тут і до чого. Ну а болгарською, сербською і македонською ще зрозуміліше: новинар [новінар]. Відтак, журналістика в цілому це новинарська справа, або одним словом – новинарство. Македонською і сербською, до речі, пишеться один в один.






оздобна – тут: дизайнерська. Цілком логічно, якщо відштовхуватися від того, що за, скажімо, англо-російським словником В. К. Мюлера англійське design має першими (головними) наступні три тлумачення:

1) проєкт; план; креслення; конструкція, розрахунок;

2) рисунок, ескіз; візерунок;

3) замисел, план




Себто умільці, які розробляють вигляд будинку, авта, сторінки в Міжмережжі тощо, по-суті своїй займаються оздобленням того всього. Відтак дизайнерська контора це оздобна студія, або ще краще одним словом: оздобня. Відповідно умілець, який то все робить, отой "дезіґнер" – це оздобник.






окремок (новотвір) – замінник малозрозумілому, але вже поширеному покручу "синґл". Англійське single (один, одиночний, відособлений, окремий) тягне свої витоки від тих часів, коли основним музичним носієм була вінілова платівки.



Зазвичай до появи повнотривалої платівки, або англійською long play [скорочено LP] минає доволі багато часу, а на радіо та танцювальних майданчиках пісні якось крутити треба було, в тому числі й з метою розкрутки майбутнього альбому. Для цього і випускали у тодішні часи диски, які містили лиш одну пісню на одному боці – інший бік був чистий. Потім на такий вініл (на вільний бік) почали додавати або один або кілька реміксів.



Нагадаємо, що тодішні вініли зі швидкістю обертання 33½ обертів на хв. вміщували лише 45, ну що найбільше під 50 хвилин звучання. Згодом single почав використовуватися не лише задля радіо, а й для отримання додаткового зиску з меломанів, які воліли зібрати ну аж ПОВНЕ зібрання творчості улюбленого виконавця. Отож, такі "одиночні" плити почали продавати окремо від основних плит, і вони крім реміксів містили ще одну чи декілька тбм "поза альбомних" пісень, бо ті чисто фізично не могли вміститися на кружальці. Виходячи з таких міркувань, це було ще більш-менш чесно по відношенню до збирачів платівок, хоча зайву копійчину видавці в цей спосіб все ж собі збивали.



З появою лазерних дисків – компактів – стан речей докорінно змінився. Перші компакти містили вже 60, а потім 74 хвилини звучання, тобто однозначно більше за стандартний вініл, однак single не припинив свого існування, а набув нових рис. З одного боку, на радіо музику знову треба було якось подавати ще задовго до виходу всього альбому. А з іншого, почали виходити компакти, що містять ту пісню, яка перебуває в розкрутці, плюс купа реміксів до неї на додачу. Такий single може містити 6-7, а то і 10 стежин і грати повних 74, а сьогодні і 80, і 90 хвилин! Зрозуміло, що до отих перших "синґлів" з їхньою однією пісенькою на одному боці вже давним-давно не мають жодного відношення, і відверто кажучи є звичайним видурюваннями у пересічного обивателя додаткових грошей. Проте, що і службовий single, призначений насамперед для крутіння по радіо чи на дискотеках, і згадане облудне "розводилово" на зайвих 7-12 баксюків (ціна "синґлу" на Заході) об'єднує одна спільна риса: вони з'являються окремо (як до, так і після) від виходу основної платівки. Звідси й Українська назва цьому явищу – окремок.






óсідок (невиправдано затерте) – чудова, логічна й недвозначна назва того, що здебільшого заведено називати як "охвис" :о)) Себто, осідок – місцина, де сидить, засідає, п'є каву та теревенить по телефону чи "асьці" учасник буржуазного способу виробництва. Є ще кілька наших мовних відповідників отому офісу, зокрема, управа чи правління – контора, звідкіля здійснюється керування, управління підприємством взагалі. Та все ж, аби не плутати ці слова у значенні "керівна група осіб", влучніше послуговуватися осідком.



Наприклад, якщо ми кажемо Голова Правління, то зрозуміло, що йдеться про керманича, який очолює цілу команду фахівців, завідуючих, розпорядників тощо. Або Військова Управа дивізії "Галичина" означала далеко не будівлю, приміщення, де засідало її командування, а саме гурт військовиків, котрі управляли цим бойовим з'єднанням. Воно і зрозуміло: який же, до дідька, в бойової дивізії може бути офіс?






особовий (новотвір) – "мобілка". Останнє є таким собі "б/у", мовним "секонд-гендом", яке прийшло до нас з англійської за посередництва російської. Особовий (прикметниковий іменник) утворене не за описом дії мобільного зв'язку – тоді б це був радше стільниковий, або ж стільничка, стільник, так можна і до розкладу на атоми докотитися, – а від тої прикметної риси, коли певний номер належить чітко визначеній особі. Звісно, якщо людина живе самотньо, то для неї і звичайний телефон є особовим, але в разі переїзду до іншого житла, що тоді? Правильно, той номер залишається здебільшого собі на місці і нікуди не їде. Особовий же знаходиться з собою незалежно від місця перебування.



Цікаво порівняти, що у поляків, скажімо, такий вид слухавки/номеру називається komórka [комýрка], komórkowy [комуркóви], тобто комірка, комірковий. Натомість на німцях ви ніде не почуєте "мобілка", "телефон", у них все просто Händy [хьонді] (від нім. Hand [ханд], рука) – тобто ручний, "приручений" пристрій.



Автор відразу обумовлює, що не замахується на цілковиту істину і визнає, що як і стільник \ стільничка, так і особовий залишаються наразі пошуками, чернетковими варіянтами слова. Видається так, що коли ми говоримо про "мобільник" саме як про слухавку, то начебто ліпше вживати стільник, натомість коли мова йде суто про число, про номер (слухавки приходять і відходять, а номер залишається), то особовий звучить краще.



Якщо хтось винайде більш влучне визначення цьому поняттю, автор радо його залучить в обіг і надаватиме якомога гучнішого поширення. Як відомо, найкращим мірилом якости є час і життя, які щось обов'язково відкинуть, а щось таки приймуть. Так, однією з робочих "болванок" перед появою особового в дописувача цих рядків було инше слівце – присібник (бо ж завжди при собі; утворене подібно до посібник), але загал, за винятком окремих просунутих і знаних майстрів слова, виявися не готовим до такого запровадження. Покищо.






перегрáнець (новотвір) – наразі один з чернеткових відповідників до слова "ремікс". Remix – це латинський приросток re-, що означає зворотну або повторну дію, та англійське mix – суміш, мішанка, або ж в дієслівному значенні змішувати, робити мішанку. Тобто remix дослівно значить "перезмішана мішанка" (даруйте за словоблуддя), або ж в гудецькому, суто фаховому розумінні перезведене награння. Якщо усю цю абракадабру перекласти людською мовою, то вийде, що remix є переграним твором, або одним словом перегранець. Звучить з незвички може й смішно, зате по-доброму :о)) Перегранець не слід плутати з переспівом. Переспів це тоді, коли пісня, написана і виконана кимсь раніше, заспівана знову і як правило це инший виконавець: хоч її звучання відрізняється від первинного, але повністю зберігається мелодія, гармонія, слова тощо і твір в цілому залишається легко впізнаваним. Під перéгранцем насамперед розуміється переіначення твору на танцювальний чи взагалі "легший", "доступніший" лад, хоча це не обов'язково. Але в цьому випадку річ порівняно з первинною набуває нової видозміни, часом зовсім невпізнаваної. Знову ж таки хочу наголосити на чернеткості запропонованого новотвору, хоча Укрмова дозволяє дібрати доволі розлогий відповідник отому "ррреміксу". Але про це не зараз ;-)






пісенник – добірка пісень, альбом, платівка. Чомусь побутує думка, що пісенником є виключно книжечка чи зошит зі словами пісень, але ж ніхто не забороняє цим чудовим словом назвати будь-який носій, що містить пісні/награння, зокрема вінілову платівку, компкат-диск, ДеВеДе чи викладення альбому для завантаження у Міжмережжі. Тим паче, що останні високотехнологічні носії у повсякденному житті нині зустрічаються значно частіше, аніж заплаканий та розмальований кольоровими олівцями дівочий пісенник з улюбленими піснями Альбано і Роміна Паувер (Albano e Romina Power).



Слід не плутати наш пісенник (тобто гудецький альбом) з російським песенник, яке означає особу, що складає/виконує пісні: Українською це буде >пісняр.






піснéпис – дискографія. Синонімом може бути також плитóрис. Порівняйте: літопис, життєпис, кошторис…






плита, множ. плúти (меломанське) – збирачам музики з багаторічним стажем це слівце не треба пояснювати. Воно тягнеться ще від тих часів, коли головним і найякіснішим носієм була вінілова платівка, запакована у величезний, як за сьогоднішніми мірками, квадратний конверт. Якщо візьмемо до уваги ці розміри, а також трохи підкоротимо іменники платівка або пластинка – ось і одержимо вічно стильне й водночас питомо наше словечко плита. Прохання не плутати з плитою, наприклад, будівельною чи газовою.






представа (новотвір) – привселюдне представлення чого-небудь нового, що недавно з'явилося, було створено. Образливо якось виходить: представити (дієслово) щось ми можемо, а назвати явище іменником ні: кличемо на допомогу запозичену презентацію. Слово утворене в той самий спосіб, що і вистава, яке ні в кого сьогодні питань та заперечень не викликає.






радіорозголос (перехідний новотвір) – радіостанція. Дивно якось виходить: радіоприймач чи навіть взагалі радіозв'язок винайшов Українець Олександр Степанович Попов, ось джерело мовлення у нас чомусь си називає "станція"… У пошуках питомо-слов'янського терміну "радіо" звернувся до Чеської мови, як однієї з найбільш очищеної (принаймні, донедавна) від греко-латинських, а відтак англійських, французьких, німецьких та іже з ними запозичень.



Невеличка довідка. 28 жовтня 1919 року вийшла в радіопростір перша передача, приурочена знову ж таки першій річниці від виникнення Чехословацької Республіки. Постійне мовлення у цій країні було розпочате 18 травня 1923 року, яке велося на довгих хвилях, тривало одну годину й складалося зі стислого випуску новин та музичної програми. Чехословаччина стала другою (!) після Великої Британії державою в Європі, де велося регулярне радіомовлення. На початках чехословаки послуговувалися терміном "радіофонія" чи прямим англійським "бродкастинґ", і ось у 1924 році в чеській пресі вперше з'явилося слово rozhlas [рóзглас]. Нині чехи не знають, що таке радіостанція чи радіо у значенні вид чи точка мовлення.



Приклад братнього народу (щоправда, чехи про цю братерність навіть не здогадуються :о)) й підштовхнув до нашого розголосу: дійсно, що ж те "радиво" робить, коли не займається розголошенням, тобто передаванням через голос/звук новин, розмов, награнь тощо. Аби відразу не вражати непідготовленого слухача/читача новотвором розголос, наразі й застосовується перехідна його форма радіорозголос. А там, диви, і звикнуть. Як чехи у 1924му.






робітня (репресоване, відроджене) – майстерня (зокрема). Це слово було спокійно вживаним в Українській мові наприкінці 1920х-початку 1930х років, а на Західноукраїнських землях до 1940х, присутнє у словниках тої доби, доки не було зацьковане та вилучене з ужитку в світлі сталінської політики "злиття народів", "кування єдиного радянського народу", а відтак навмисного підгону та стирання відмінностей між Українською і російською мовами.






ровервелосипед на Західно-Українській говірці. Туди воно прийшло з польської, а у неї потрапило від… назви відомої британської виробні "Rover". Річ в тім, що ще не так давно вона одною з перших (якщо взагалі не першою) почала випускати ґумові шини для велосипедів. Відтак за назвою колісної фірми в польській мові закріпилася назва всього "самоїзду". Слід зазначити, що на початку 19 століття ровер на Галичині називали ніяк інакше, як колеса – за найвиднішою прикметою цього засобу пересування. Між іншим, у чеській мові він і зараз називається jízdní kolo [їздні коло], або в просторіччі одним словом – kolo.






співовид (новотвір) – спів, який можна видіти, подивитися. Наразі чернеткове намагання знайти питомий Укр.відповідник несусвітному покручу "кліп": Українською кліпати можна очима – тоді отой один порух віями і буде кліпом. Співовид утворено шляхом складання двох коренів, подібно до слів Світовид – ймення Давньослов'янського бога; далековид, дальновид – вживана в нашій військовій традиції назва замість німецького "бінокль" (зокрема Українськими Січовими Стрільцями та вояками УПА). Основні ж значення англійського clip можна з'ясувати в першому-ліпшому словнику англійської мови, хоча б навіть і тут:






старшúна (з наголосом на И, який зберігається при відмінюванні слова: старшИні, старшИни тощо) – питомо наше слово, що означає "офіцерський особовий склад, вище керівництво", наприклад: Козацька старшина, Запорозька старшина, Крайова Пластова старшина, Станична старшина, Генеральна старшина тощо. Не плутати з російським старшинá [наголос на останнє А], яке насамперед асоціюється у нас з найвищим званням молодшого керівного складу совіцької армії, або ж з посадовою особою в бойовому підрозділі (роті, батареї) СА.






тбм – усталене скорочення звороту "так би мовити", викинуте з ужитку внаслідок мовних репресій в 30х, 40х, 60х роках ХХ ст.






твірня – власне студія, місце, де щось твориться, створюється. Тоді звукотвірня – там, де створюється звук, пісні, награння: цілком може мирно уживатися собі з поширеним зворотом студія звукозапису. Зрозуміло, чим тоді займаються на кінотвірні, "милотвірні" тощо :)) Упереджені можуть закинути, мовляв, твірня має такий собі запашок польського слова wytwórnia [витвýрня], хоча там це радше як завод. Втім хто ж йому винен, що поляки не бояться вигадувати і використовувати свою, питомо польську лексику.





--------------------------------------------------



“ФДР-вісті з Краю”

(українські музичні новини)

Юрко ЗЕЛЕНИЙ, упорядник ФДР-вістей з Краю

вул. Оболонська, 21

4-й поверх, Праве крило

Київ 04071

Україна

+38 (067) 94-658-34

+38 (044) 417-56-14

+38 (044) 233-36-34

E-mail: info@fdr.com.ua

Web: www.fdr.com.ua

В тему: 
Підписуюсь на новини

Коментарі

Зображення користувача Зірка Вітошинська.

Ровер – велосипед:

З "роверами" й "велосипедами" треба однозначно попращатися.

Це ж треба, щоби на БАТЬКӀВЩИНӀ КОЛЕСА й КОЛӀСНИЦӀ ми запозичували чужі слова, та ще й якихось тнк!!!

Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !

Зображення користувача Андерс Фальке.

Варто було б зазначити приналежність цієї статті до проєкту "Сенсар".

Миролюбність і озброєність!