Прадавні слова: учта, учтиво, учтивий

Свого часу відомий мовознавець Ольга Федик, уболіваючи за долю української мови, закликала: “Не маємо морального права і далі породжувати мовний субстрат, що знецінює тисячолітні скарби”. Власне сьогодні важливо не тільки зберегти українську мову, а й відродити занедбану, забуту прадавню українську лексику, щоб наша мова не стала цим мовним субстратом.

Бо саме нині, як ніколи до того, поширилась мода на іншомовні слова, що рясніють повсюдно, доречно й недоречно, і зовсім занедбується власна лексика, яка плекалася тисячоліттями, яка тісно переплетена із нашими звичаями.

Скажімо, слова учта, учтивий, учтиво на сьогодні вийшли зі вжитку. Проте, зауважу, що саме ці слова дійшли до нас зі санскриту  ̶  це “укта” і “уктья”  ̶  висловлений, промовлений, той, що гідний слави.

Опісля вони трансформувалися в учта  ̶ пошана; учтивий  ̶   чемний, ввічливий; учтиво  ̶  шанобливо. Послуговувався цими словами наш славетний класик І. Франко: “У власнім домику муляр учтивий. Памфилій, визволений раб, грек родом. Що був письменний, правий, добродушний...”. А також “По учті рушили [стрільці] на лови в тухольські ліси...”.

Отже, поряд із поширеними словами пошана, ввічливість, чемність, шанобливість вживаймо незаслужено забуті слова учта, учтивий, учтиво.

Гравець: 
Оксана Лутчин

Новини від RedTram - для збільшення прихильників НО

Loading...
 
Форум Підтримати сайт Довідка