Спецтема:

Категорія:

«Не чухай гондурас», - Міхаіл Хазін про сучасну економіку РФ

…сьогодні в адміністрації президента (про самого президента я навіть говорити не буду) не має жодної уяви про те чим займається уряд й для чого. … не чіпайте вашими збитошними рученятами економіку – ви у ній не тямите ні бе, ні ме. 

На тлі заяв президента РФ та інших провідних діячів від економіки, які намагаються переконати туземних мешканців, що все гаразд, цікаво слухати думки тамтешніх фахівців, які свого часу були при владі, але вже багато років на вільних хлібах.

Одним із таких є Михайло Леонідович Хазін (закінчив механіко-математичний факультет Московського державного університету імені Михайла Ломоносова), який свого часу працював в адміністрації президента РФ, а тепер є президентом «Фонду економіческіх ісслєдованій».

Пропоную переклад його інтерв’ю радіо РСН-fm, програма "Позиція"  від 20 січня 2016 року:

 

 

Переклад подається із скороченнями:

«Ведучий:  Тут Ізмайлов, у студії Міхаіл Хазін, президент «Фонда економіческіх ісслєдованій», економіст.

Михайло Леонідович, доброго здоров’я, Вам страшно?

Хазін:  Доброго здоров’я. А чому мені має бути страшно?

В:  За те, що відбувається. Вісімдесят один вже.

Х: Вісімдесят один? А що робити. Що Ви хочете? Те, що у нас в уряді придурки сидять… Що є якісь ілюзії з цього приводу?

В: Тому… Що Ви для себе бачите попереду? Буде важко, буде погано, будуть злидні, бідність, або якийсь рівень, на якому буде якась відносна нормальність?

Х: Жити буде важче. Я дивлюсь на власні доходи, вони зменшилися приблизно вдвічі за рік, трохи більше. Це просто видно. Але розумієте у чому справа.

Не в грошах щастя. Їжі нібито поки вистачає. Дуже страшно те, що держава у людей намагається відібрати житло й усе решту дуже жорстко. Дуже страшно тим, хто воює із банками. Бо ті взагалі не знають людських відносин. Це такі машини.

Загалом, нажаль, наша держава втратила лояльність до людини. Це дуже важко.

І раніше були проблеми, але за радянської влади, завжди можна було практично якимось чином приборкати людину, яка зарвалась. Сьогодні це практично не можливо. Це важко.

Але, були у нас важкі часи, тому думаю, що викрутимося.

В: Тут Ви знаєте, я чую від одного знайомого, що у нас буває, що дев’яності витримали, а зараз тим більше витримаємо.

Х: Ви знаєте, що в дев’яності в певному сенсі було легше. Я поясню в чому справу. Справа в тому, що в дев’яності, Ви, наприклад, мешкали у практично безкоштовному житлі. Сьогодні Вас примушують сплачувати скажені гроші. А що буде, якщо у Вас їх не має? Ось що страшно. Ось це страшно. Ви собі абсолютно не уявляєте, на яку жорстокість спроможна піти держава. От що робити? Ось, що страшно. Усі звикли, що є дача, а сьогодні з'ясовується, що за цю дачу треба сплачувати скажені гроші, податки. А якщо цих податків не заплатити, то що віднімуть дачу? А якщо Ви там картоплю вирощували? Й так далі.

Фактично нас виштовхують у ситуацію, коли держава – це ворог. А в нашій країні така собі патерналістська філософія, тому у нас вважається так, що держава ворогом бути не може, а ворогом можуть бути тільки конкретні люди, які сидять в державі.

Я нагадаю, що Лютнева революція одна тисяча дев’ятсот сімнадцятого року була наслідком інтриги департаменту поліції. Власне бажаючих було багато, але всі ці бажаючі – пуришкевичі, різні родзянки, велики князі, бажаючих там вистачало. Всі вони не знали найголовнішого, як вивести народ на вулицю. А тут відповідно підвернувся департамент поліції, який вирішив собі зарплатню підвищити. А цар-батюшка відповів, що, мовляв, війна – не можна. Й тоді департамент поліції своїми оперативними засобами скоїв дивний вчинок, він призупинив хлібні потяги, які їхали до Петербургу.

Народ вийшов на вулиці. Що перше зробив народ, який вийшов на вулиці? Він порозвішував городових на міських ліхтарях.

Я вважаю, що справа закінчиться тим, що суддів, прокурорів, працівників дитячої опіки почнуть вішати. Безумовно не скрізь. Але є у мене така гіпотеза. А ще лікарів почнуть вішати.

В: Не дай Бог нам дійти до цього!

Х: От дивіться вони ж все для цього роблять.

В: До речі, вони, це хто?

Х: По-перше, роблять чиновники, які створюють умови, а по-друге, вони самі – лікарі не приймають хворих, або їх не лікують, опіка забирає дітей у нормальних родинах, а це бізнес, дитину можна продати, й таке інше. Загалом це страшні речі.

Відмова від базових засад нашої російської держави неминуче закінчується вибухом. При цьому ці люди потім плакатимуть, як це було у тридцяті роки.

Якщо подивитися, то більша частина жертв так званих сталінських репресій була засуджена за кримінальними статтями. Там розтрата, там недбалість, там прокрався у чистому вигляді на дрібній номенклатурній посаді. Але їхні діти та онуки, усі кажуть, ні, це жертви сталінських репресій.

Я знаю багато таких історій, коли у дев’яності роки такі ображені онуки вирішили таки розібратися, а що ж там було.

Бувають різні виключення. Наприклад у моїй родині тільки мій дід у певному сенсі постраждав. Його у 1952 році вигнали з роботи, як мене у 1998 році. До речі приблизно за те ж саме.

Справа у тому й дід й я, ми вважали, що є деякі принципи порушувати які не правильно. А нам весь час пояснювали, що не треба… – заткніться й не викаблучуйтеся. Наслідком було, те що сьогодні принципові люди із влади пішли. Їх не повинно бути дуже багато, але певний відсоток їх має бути. А вони пішли. При чому я бачив, як наприкінці дев’яностих років цих людей, останніх, ще радянського вишколу, виганяли із міністерств.

Сьогодні, наприклад, у мене була цікава дискусія із професором Іосіфом Діскіним. Він дивовижний торохтій й спроможний на будь яку тему базікати довго й вперто. Він почав захищати нашу систему виконавчої влади. В тому числі розповідав мені як гарно працює адміністрація президента по контролю за діяльністю уряду. Різниця між нами у тому, що я цю систему створював й потім бачив як її розтрощували, а для нього це певна абстракція – сферичній кінь у вакуумі – й він підручник прочитав, та мабуть й підручника не читав. А якщо ще взяти до уваги, що я тут щойно написав книгу про владу, яку наступного тижня віддам у друкарню разом із своїм другом Сергієм Щегловим, тому я про це багато чого можу розповісти.

Тому я можу із повною відповідальністю сказати, що сьогодні в адміністрації президента (про самого президента я навіть говорити не буду) не має жодної уяви про те чим займається уряд й для чого.

В: От дивіться. На днях відома розмова проте хто працює проти держави – вороги народу. Сьогодні президент сказав на форумі про те, що тільки одна людина перевіряла добре – Лаврентій Павлович Берія.

Х: От я кажу, що мій дід, він правда не з Берією працював, він перетинався із сином Берії по інженерним справам й Берія його знав. Працював він відповідно із Абакумовим, бо він був інженером й працював у системі держбезпеки, Абакумов був міністром, познайомилися вони під час війни, а це дуже зближує людей. У мого діда була цікава посада, він був консультантом СМЕРШу по виловлюванню німецьких вчених по темі ФАУ, станцій відстеження й таке інше. Й Абакумов йому сказав: «Гриша, ти ось цю роботу можеш зробити?» Дід відповів: «Так, можу.» Й тільки після цього пішли розмови про покарання та заохочення. Дід отримав у 1949 році Сталінську премію. Справа в тому, що спочатку було питання: «А ти спроможний?»

Уявить собі, що сучасному чиновнику ставлять питання: «Ти можеш зробити щось, а ми тебе за це відразу призначимо заступником міністра?».

«Безумовно», - заволає він, уявляючи які валізи йому почнуть нести.

Уявіть собі, що через півроку його спитають, а де ж результат? Він здивується: «Який результат? Ви взагалі про що?»

В 1952 році все було просто – воно працює – радар, чи ні. Й нікому не цікаво де вороги й таке інше.

В: Кілька слів стосовно сучасного стану. Стосовно курсів й решти. Набіуліна просто нам каже, що це фундаментально обґрунтовані значення й ризиків для фінансової стабільності не має.

Х: Ви сенс цих слів розумієте? Обґрунтований ким? Й що таке стабільність? В очах Набіуліної девальвація вдвічі за дві години – це також стабільність. В її розумінні стабільність – це коли вона на своєму місці й їй несуть валізи. Ось це стабільність, так, тут навіть питань не має. Оскільки ця стабільність не порушується, то все добре.

В: Сілуанов похвалив політику ЦБ стосовно збереження золотовалютних резервів, одночасно сказав, що поточний курс рубля відповідає ситуації на енергетичному ринку.

Х: Тобто він каже, що ми тут взагалі ні до чого. ВОНО саме. Хлопці, чого ви до нас чіпляєтеся? Ми сидимо тут отримуємо відкати за бюджетні роботи, а рубль…, хлопці, ми тут взагалі ні за що не відповідаємо, воно саме. Добре. Тоді взагалі навіщо його тримати, якщо він ні за що не відповідає.

В: До речі, а що буде якщо зараз зачинити міністерство фінансів й міністерство економічного розвитку?

Х: Якщо зачинити міністерство економічного розвитку, то взагалі нічого не поміняється. Стосовно мінфіну. Треба залишити там казначейство й бухгалтерію скоротивши їх рази у три.

В: За цієї ціни на нафту, курс має бути вищий?

Х: Зрозумійте, що в жодній країні світу курс національної валюти до нафти не прив’язаний. Зрозуміло, що в країнах, де більша частина бюджету формується за рахунок продажу нафти, є певна залежність, але тільки деяка. Й тільки у нашій країні ця прив’язка залізобетонна. Це свідчить про дуже низьку кваліфікацію російської грошової влади, що керівництва ЦБ, що керівництва мінфіну. Загалом, як би у нас, як в СРСР, доходи від експорту нафти були тільки 17 відсотків в експортній частині, а при цьому ще була б внутрішня. То яка нам різниця, трохи зменшилася, трохи збільшилася.

Вони самі загнали нашу економіку в цю ідіотичну залежність й тепер із розумним виглядом, щось там кажуть. Знову звертаю вашу увагу на те, що кажуть безвідповідально. Бо якщо ви подивитися, що вони там заявляли за останній рік… .

В: Ви б яку відповідальність запровадили за невиконання рішень та власних обіцянок.

Х: Це питання. Відповідальність буває різною. Буває відповідальність адміністративна, буває кримінальна.

Я весь час наводжу такий приклад. Коли п’яний прокурор на машині чавить на переході вагітну жінку. Він має бути покараним за навмисне вбивство, бо п’яний сів за кермо. Далі, йому присудили сім років, або одинадцять, він відсидів й вийшов. Якщо дали сім, то він вийде через три з половиною – чотири роки. Й тема закрита. А от суддя, який йому присудив два роки умовно…  Для нього єдине покарання – це повісити на ліхтарі під вікном його кабінету. Тому, що він скоїв злочин проти суспільної моралі. Тому, що він зробив вбивство некараним. Й за це він має бути покараним тут же, зараз й негайно. Якщо такого роду механізми у суспільстві не працюють, то це неминуче веде до дуже важких конфліктів.

Буває, що суспільство купують. Кажуть, дивись, ми тут порушуємо й тут порушуємо й тут порушуємо , але за те, ми даємо тобі багато грошей, в цілому. Тому хтось, безумовно, постраждає, одна сота відсотку… із ста мільйонів постраждають десять тисяч, це не помітно, – під колесами автомобілів гине більше. Все. За те ми даємо вам високий рівень життя.

А сьогодні що? Порушення тривають, навіть помножуються, а рівень життя падає.

В: Питання з якого ми почали. Що попереду? Дефіцит, дуже високі ціни? Яку картину ви по формулам бачите?

Х: Не має формул, бо змінюється модель. Справа в тому, що у нас було, якщо дивитися на чисту економіку таке.

Що таке бізнес. Якась людина вкладає рубль й отримує назад певну суму. Й ця певна сума плата за те, що бізнес працює, бо якщо поставити іншу людину, то бізнес працювати не буде. Це підприємництво в класичному сенсі цього слова.

В Росії до недавнього часу нормальною апріорною нормою прибутку навіть не проекту, а бізнес схеми було п’ятдесят відсотків. Тобто на вкладений рубль на виході було півтора рублі. Й уся бюрократична бійка була за ці п’ятдесят відсотків. Іноді бюрократія в деяких регіонах, в деяких галузях відбивала собі тридцять п’ять відсотків, іноді її вдавалося зупинити на п’ятнадцяти.

Нажаль, зараз відбувається перебудова економіки. В результаті нормальною, апріорною, до початку діяльності рентабельністю бізнес схеми стає умовно (п’ятдесят це також умовно) п'ятнадцять, це не так мало, бо в Європі, наприклад, п’ять. Але, якщо у вас рентабельність до початку схеми п'ятнадцять, а з вас вимагають адміністративну ренту – тридцять, то бізнес зачиняється відразу.

Розповідаю. На вихідних я зустрічався із людиною, який світовий лідер у певній технології. При цьому це технологія важлива, актуальна. Він мені розповідав як він до цієї кризи пристосовується. Ще раз повторюю, світовий лідер. Один із заходів реформування – закриття усіх російських проектів. Взагалі усіх. Він залишає певну інженерію, те, що він сам фінансує. А прибуток в Росії він отримувати більше не бажає.

Чому? Тому, що його діяльність неминуче пов’язана із бюджетами, а сьогодні в усіх угодах, які пов’язані із бюджетами, є такий рядок: Усі зобов’язання замовника можуть нівелюватися в разі неотриманні ним на це бюджетних коштів. Й він сказав: «Навіщо мені це потрібно. Я робитиму. А я погано не роблю. А мені скажуть, що не дадуть грошей, бо їм не дав бюджет.» Безумовно там можна домовитися. Тобто особливим людям видають аванс – вісімдесят відсотків усіх витрат. З цього авансу значна частина віддається. А далі, зробив, не зробив, вже нікому не цікаво.

Він так працювати не хоче й не буде, бо отримає свої гроші будь де – в Австралії, у Сінгапурі, на Близькому Сході, у Латинській Америці. У нього основна проблема – розширення, бо конкуренти мруть як мухи. Бо у нього не тільки передова технологія, а й дешева. Тому у нього черга інвесторів. Ми з ним обговорювали схему, як це все має бути влаштовано у світі, щоб це працювало із урахуванням кризи. В середині Росії він працювати не хоче.

Інший приклад. Я багато років працював в компанії «Неокон». Один раз вона зробила роботу на замовлення, сміятиметеся, це була робота щодо правильної оцінки вартості проїзду по платним дорогам. Поки ми її робили в «Росавтодорі» змінилося керівництво. Відкат з нас вимагали й старі й нові керівники. Старі вимагали за забезпечення виграшу конкурсу, а нові казали, що мають прийняти виконання роботи, й якщо не заплатимо, то робота прийнята не буде. В результаті робота виявилася із нульовою рентабельністю. З тих пір компанія у жодних конкурсах участі не брала.

В: Сто рублів за долар буде?

Х: Не знаю. Народ вважає, що буде. Відсотків сорок вважає, що вже до першого травня. А там подивимося.

В: А динаміка цін на нафту?

Х: Думаю, що середня ціна буде вище ніж зараз. На справді великої ролі це не грає. Оскільки така ціна все одно недостатня, щоб забезпечити відновлення зростання російської економіки.

Нагаду, що спад розпочався наприкінці дванадцятого року, коли ціна була біля ста. Тобто шістдесяти нам не вистачить. У нас неймовірно дорога держава. Вона може ефективно працювати при рівні витрат, який в рази більше того, що мав бути, якби вона працювала ефективно.

….

Тут є ще одна проблема. Розумієте, як би ми нічого не чіпали – «не чухай гондурас» – то ми б падали на два відсотки у чотирнадцятому році, на два з половиною у п’ятнадцятому, на три у шістнадцятому, на три з половиною у сімнадцятому – ми б ще років п’ять так протягнули. Ми замість цього відразу стрибнули на десять – дванадцять відсотків у п’ятнадцятому році від «великого розуму» наших керівників.…

Ну не чіпайте вашими збитошними рученятами економіку – ви у ній не тямите ні бе ні ме. Навіщо?

Хочу сказати ще одну річ. Багато хто не розуміє… Повторюю, ми написали книгу «Лестница в небо – пособие для карьериста (Драбина до неба – посібник для кар’єриста)», у якій ми детально пояснюємо, що єдине за що змагається людина влади – за владу... Якщо ви подивитеся що кажуть наші там Набіуліна, Шувалов, Дворкович, інші – у них єдине завдання, яке вони розв’язують своїми словами й своїми діями – це збереження своєї посади. Себе на цій посаді.

Як тільки ви це зрозумієте, відразу все стає зрозумілим й логіка й все решта.

Стосовно малого та середнього бізнесу. Треба дивитися на симптоматику. Слова всі кажуть красиві.

Подивимося. Створено не то фонд, не то агенцію, не то ще щось по підтримці малого та середнього бізнесу. Кого призначили його керівником?

Видатного прихватизатора часів Чубайса, Коха – Бровермана. Я із цього роблю висновок, що конкретні хлопці вирішили розпиляти ще конкретні бюджетні кошти. Поставили спеціальну людину, яка нічим іншим ніколи у житті не займалася. Все. Забудьте про малий та середній бізнес.

З точки зору місцевої влади – це спосіб урвати собі хоч щось, з точки зору центральної влади – це взагалі безглуздя, яким перейматися не цікаво. Все …»

Гравець: 
Вiктор Нокiд

Новини від RedTram - для збільшення прихильників НО

Loading...
 
Форум Підтримати сайт Довідка