Зображення користувача Оксана Лутчин.
Оксана Лутчин
1777

Клясичний український правопис

Мовознавці взялися реформувати український правопис

До нових правил написання слів, вочевидь, доведеться звикати незабаром українцям. Фахівці розпочали роботу над змінами до правопису. Зелене світло їм дав Кабмін, затвердивши новий склад правописної комісії.

1556344_original.jpg

Без мови - нема держави
Наразі філологи працюють над редагуванням правил написання слів. Щойно зміни апробують у педагогіці й підтримають на державному рівні, їх втілюватимуть у життя.

За роки Незалежності це вже не перша спроба мовознавців провести реформу українського правопису. Досі всі вони були безуспішними. Чому в державі знов повернулись до теми реформування правопису? І які зміни у правилах можуть чекати нас у разі їх затвердження?

Про це ми запитали професора кафедри української мови НУ “Києво-Могилянська академія”, доктора філологічних наук Ларису Масенко, яка ввійшла до нового складу Української національної комісії з питань правопису.

— Що змусило мовознавців узятися до реформи правопису?

— Насправді ці зміни треба було впровадити вже давно. Ще 1999 року над реформою працювала група кваліфікованих фахівців під головуванням доктора філологічних наук Василя Німчука. До цієї групи входили такі мовознавці, як Олександр Пономарів, Ніна Клименко, Іван Вихованець й інші. Після дискусій та обговорень вони підготували проект змін до українського правопису. Цей проект пройшов апробацію. Його розіслали вчителям, журналістам, щоб з'ясувати, які зміни їх вдовольняють, а які — ні. Було визначено поправки, які сприйняли майже всі.

Але тоді впровадження правопису заблокували. Проект винесли на загальне обговорення. До нього долучились російськомовні ЗМІ, які взагалі не мали б права цього робити, оскільки послуговуються іншою мовою. Вони стали висміювати зміни, нав'язувати населенню думку, що це не потрібно.

Згодом, у період, коли міністром освіти був Іван Вакарчук, знову була спроба впровадити новий правопис. Але деякі особи зробили все для того, щоб проект заблокували на засіданні президії Національної академії наук. Потім кулуарно змінили склад правописної комісії. І реформа знову “зависла”. Тож хаос у мовленні наших ЗМІ, у науці, видавництвах триває.

— Навіщо запроваджувати зміни до правопису?

— Річ у тім, що 1933 року, коли у розпалі був терор влади проти українців, коли знищували українську інтелігенцію, з ініціативи радянської влади було внесено зміни до українського правопису, який ми називаємо скрипниківським. Цей правопис (над ним працювали філологи під головуванням наркома освіти Миколи Скрипника) був затверджений 1928 року і набув чинності 1 січня 1929 року. Однак проіснував недовго. Через чотири роки з нього вилучили питомо українські норми, оскільки тоді розпочалася політика внутрішньої русифікації української мови, штучного зближення її з російською.

У радянський час ми вже користувалися тим видозміненим правописом. Потреба відредагувати правила постала відразу ж після здобуття Україною незалежності. 1990 року, на Першому з'їзді Міжнародної асоціації україністів з участю знаних науковців з-за кордону, зокрема з Америки та Європи, було вирішено внести зміни до правопису і частково повернутися до правил, затверджених 1928 року. Однак досі цього не зроблено. Я вважаю, що треба затвердити ті зміни, які понад десятиліття тому напрацювала група мовознавців під керівництвом Німчука.

— Про які саме зміни йдеться?

— Мовознавці пропонують повернути закінчення “-и” в родовому відмінку іменників третьої відміни: радости, сучасности, боли, любови. Закінчення “-і”, власне, запровадили 1933 року, однак у більшості говірок і нині чуємо “и”.

Варто відмінювати запозичені слова, які закінчуються на -о, крім тих, які перед -о мають інші голосні. Для прикладу: метро — метра, кіно — кіна, але радіо — радіо (бо є голосний звук “і” перед “о”).

Слід повернути тисячолітню писемну традицію, перервану 1933 року, написання -ія- замість -іа- всередині слів чужоземного походження: індустріяльний, соціяльний, геніяльний.

Маємо писати літеру “и” на початку українських питомих та засвоєних слів перед приголосними “н” та “р”: инший, индик, ирод. А слово “проект” і похідні від нього — з буквою “є”, тобто “проєкт”.

Маємо вживати як нормативні паралельні форми у словах грецького походження на місці th: ефір — етер, Афіни — Атени, кафедра — катедра.

А в загальних назвах іншомовного походження писати апостроф (перед йотованими після губних): б'юро, б'юджет, п'юпітр. І не передавати подвоєння приголосних: бруто, нето, тона.

Слово “пів” у значенні “половина” запропоновано завжди писати окремо від сусідніх слів: пів Києва, пів яблука, пів години (нині пишемо: пів-Києва, пів'яблука, півгодини). Багато уточнень потребує написання загальних іменників та власних назв іншомовного походження. Бо в радянський період усі ці назви в нас упроваджували через посередництво російської мови. Українська мова була позбавлена самостійності. Тому ми кажемо, наприклад, Брейгель (прізвище живописця), бо так у Росії. Але, наприклад, у Німеччині ніхто не зрозуміє, кого маємо на увазі. Там прізвище звучить як Бройгель. Водночас прізвище знаного фізика Ейнштейна там вимовляють Айнштайн. Так би мали писати та говорити і ми. Тобто бажано використовувати форму вимови тієї мови, з якої слово запозичене.

— Але штучно наближені до російської мови форми більшість людей давно сприймає за норму. Як вважаєте, чи захочуть мільйони українців ламати свою звичну мову?

— У нас мільйони людей і суржиком послуговуються, то невже це підстава його визнати нормою? Саме поняття “літературної мови” позначає оброблену, унормовану форму національної мови. Саме раціональним внормуванням мови фахівцями наш час відрізняється від давніх епох, коли мови розвивалися суто стихійно.

Ці зміни потрібні. Наголошу, що декілька років ми матимемо перехідний період: новації впроваджуватимуть поступово, правильними будуть обидві норми. Зрештою, багато засобів масової інформації вже використовують низку колишніх норм — зокрема, кажуть: “радости”, “любови”, “індустріяльний”, “соціяльний”. А деякі взагалі повернули правопис 1928 року.

Не треба боятися тих змін. До речі, у деяких країнах вирішували і значно складніші проблеми. Наприклад, коли Ататюрк европеїзував Туреччину, то змінив арабське письмо на латиницю (що значно складніше) і домігся масового повернення в мову тих тюркських слів, які давно були витіснені арабськими. Він сказав мовознавцям, які просили кілька років на впровадження змін: “Ні, ви зробите це за кілька місяців, інакше ми не розпочинатимемо цієї реформи взагалі”.

 

Коментарі

Зображення користувача Зір Чіткий.

В родовому відмінку іменників третьої відміни логічно ставити закінчення залежно від м’якості останнього звука. Тобто має бути любови, бо любов, але радості, бо радость.

Кіно-кіна-кіну-кіном - це природно.

Повернути тисячолітню писемну традицію написання -ія- замість -іа - це геніяльно. Уже практикую це.

Писати літеру “и” на початку українських питомих та засвоєних слів перед приголосними “н” та “р”. Велика буква И - це сміливо. Але чому тілько перед н і р?

Проєкт - прийнятно. Що можна сказати стосовно проджект? (дж - один звук, може йому букву надати?)

Етер - уже давно присутній на цьому сайті, тож приймаймо і катедру, маратон, Пітагора.

А от бюро, бюджет краще зоставити, як є. Апостроф все ускладнює.

Бруто, нето, тона - так і до цього було.

Колись учителька в школі сказала писати пів окремо від яблука, але потім то якось затерли...

Айнштайн, Гьоте, Гьорінг та инші будуть раді, якщо ми правильно вимовлятимемо їх імена.

Наша мова, то є кляса, робить з хлопців суперасів!

Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)

 

Зображення користувача Миро Продум.

З усім погоджують. Хоча "ефір" звучить крутіше (наче на вищий частоті), чим "етер".

Арій Хрестовий каже:
В родовому відмінку іменників третьої відміни логічно ставити закінчення залежно від м’якості останнього звука. Тобто має бути любови, бо любов, але радості, бо радость.
Кіно-кіна-кіну-кіном - це природно.
Повернути тисячолітню писемну традицію написання -ія- замість -іа - це геніяльно. Уже практикую це.
Писати літеру “и” на початку українських питомих та засвоєних слів перед приголосними “н” та “р”. Велика буква И - це сміливо. Але чому тілько перед н і р?
Проєкт - прийнятно. Що можна сказати стосовно проджект? (дж - один звук, може йому букву надати?)
Етер - уже давно присутній на цьому сайті, тож приймаймо і катедру, маратон, Пітагора.
А от бюро, бюджет краще зоставити, як є. Апостроф все ускладнює.
Бруто, нето, тона - так і до цього було.
Колись учителька в школі сказала писати пів окремо від яблука, але потім то якось затерли...
Айнштайн, Гьоте, Гьорінг та инші будуть раді, якщо ми правильно вимовлятимемо їх імена.
Наша мова, то є кляса, робить з хлопців суперасів!

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Зображення користувача Зір Чіткий.

Миро Продум каже:
З усім погоджують. Хоча "ефір" звучить крутіше (наче на вищий частоті), ніж "етер".

Звісно. Адже і звучить на вищій частоті порівняно з е. Порівняти хоча б ноти мі і ре...
Якщо в даному випадку потрібна високочастотность, то можемо писати і казати етір.

Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)

 

Зображення користувача Арсен Дубовик.

Реформа голосно сказано. Це "узаконення" існуючої практики. Люди так говорять? !?То чому це не в правописі?!

В деяких селах ще говорять "радіво" (радіо). Бачимо типове чергування голосних і приголосних.
А як щодо пом'якщення и- на початку слова буквою г-? Говорять же люди: гинший, гоїрки (огірки), гиндик, Гирод.

Гарні слова Ататюрка!

Цитата:
“Ні, ви зробите це за кілька місяців, інакше ми не розпочинатимемо цієї реформи взагалі”

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Зображення користувача Бард Рой.

Все правильно - ще моя покійна нині мама у затопленому Кременчуцьким морем селі на Полтавщині згадувала, що говорили "плян", "кляса", "фльота", "соціялізм" тощо. І звучить якось воно по рідному. А ще треба наполегливо (у кляві компу, у тому числі) повертати літеру "Ґ" - у европейських мовах є "Н" і "G", а нас дикуни-ординці призвичаювали "гикати" там, де на язик проситься "Ґ", наприклад обізвати москаля "ґандоном" куди приємніше за "гандона". Погоджуюсь, щоб залишилось "бюро", "бюджет" тощо без апострофа. Але не погоджуюсь, щоб "ванна", "брутто", "нетто" тощо залишалось з однією "н". Так само, як і до української Одеси треба додати ще одну "с". Принаймні одессити, спалюючи "вату" у якомусь тамтешньому будинку (та своїми настроями, взагалі) довели, що вони, у своїй більшості, українці, хоч і трішки веселіші.

Хай буде!

Зображення користувача Зір Чіткий.

Навіщо в Одесі дві букви с?

Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)

 

Зображення користувача Тимур Де-Бальзак.

Аби звикнути до нового правопису, знадобиться ще років 10... і співпраця виробників комп'ютерів. Бо в усьому добрий мій ноутбук, але на клавіатурі немає тієї додаткової клавіші, що є на клавіатурі для десктопа: а там в українській розкладці вміщується деґама! Ота сама "ґ"... І коли друкую зараз тексти, то почуваюсь ідіотом ((( Бо знаю, куди "ґ" тулити - а не можу!
Щоб її вклеїти, треба копіювати літеру в буфер обміну й нічим іншим той буфер не займати. Що важкувато...
З іншого боку, багато моїх знайомих проти навіть такої "мікрореформи", як "деґамізація" української: мовляв, і без твоєї "ґ" мову вивчити важко... Не знаю. Я ж вивчив?!

Зображення користувача Аватар Арій.

У мене є на клавіатура буква «Ґ» за рахунок зменшення клавіши «SHIFT» зліва.

P.S. ґґґґґґґҐҐҐҐҐҐҐґґґґґґ. Круто! ;)

За добро заплатимо добром,
а за зло — по-справедливості.

Зображення користувача Тимур Де-Бальзак.

Аватар Арій каже:
У мене є на клавіатура буква «Ґ» за рахунок зменшення клавіши «SHIFT» зліва.

У мене в редакції на десктопі було так само. Але я вже 2 роки працюю з ноутбуком вдома, а там ліва клавіша "Шифт" - довга (((

Зображення користувача Арсен Дубовик.

Введення букви ґ можливе комбінуванням клавіш:
"Alt+г", "Alt+Shift+г"
Це легше, ніж копіювати ))

Тимур Де-Бальзак каже:
Аби звикнути до нового правопису, знадобиться ще років 10... і співпраця виробників комп'ютерів. Бо в усьому добрий мій ноутбук, але на клавіатурі немає тієї додаткової клавіші, що є на клавіатурі для десктопа: а там в українській розкладці вміщується деґама! Ота сама "ґ"... І коли друкую зараз тексти, то почуваюсь ідіотом ((( Бо знаю, куди "ґ" тулити - а не можу!
Щоб її вклеїти, треба копіювати літеру в буфер обміну й нічим іншим той буфер не займати. Що важкувато...
З іншого боку, багато моїх знайомих проти навіть такої "мікрореформи", як "деґамізація" української: мовляв, і без твоєї "ґ" мову вивчити важко... Не знаю. Я ж вивчив?!

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Зображення користувача Тимур Де-Бальзак.

Арсен Дубовик каже:
Введення букви ґ можливе комбінуванням клавіш:
"Alt+г", "Alt+Shift+г"
Це легше, ніж копіювати ))

Дякую за підказку )))
Тільки наступного разу уточнюйте, що це "Alt (правий)+г", "Alt+Shift (правий)+г", бо з лівими клавішами нічого не виходить (((

Зображення користувача Андрій Ясун.

А ще в Галичині кажуть "радийо" (радіо).

Si vis pacem, para bellum

Зображення користувача Зір Чіткий.

Андрій Ясун каже:
А ще в Галичині кажуть "радийо" (радіо).

А ще деінде кажуть радія :)

Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)

 

Зображення користувача Олена Каганець.

Так,Тимуре, згодна. А то і 20 років, поки всі звикнуть. Я почала вчити українську мову по-справжньому тільки у 24 роки. В школі українська була 2 рази на тиждень і то була чиста формальність, а не навчання. Тому для мене і таких, як я, які почали розмовляти і писати українською в дорослому віці, хай би все лишалося, як є. Маю на увазі без рехформи. Але, якщо справді приймуть такий правопис (в чому я дуже сумніваюся), будемо вчити :-) Бо життя - то суцільне навчання!

Зображення користувача Зір Чіткий.

Для того, щоб звикли усі, то має пройти зміна трьох поколінь. Але колись починати треба.

Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)

 

Зображення користувача Тимур Де-Бальзак.

Якщо є зовнішній стимул, можна і швидше звикнути )))

Мій мертвий вчитель (есей)

Зображення користувача Оксана Лутчин.

Реформа потрібна власне для полегшення вивчення української мови. Чому відмінюємо іменники вікно, сіно, полотно, тоді як кіно, пальто, метро - не відмінюються, за сьогоднішнім правописом.
Також це пів- пишеться по-різному з власними назвами , зі словами, що починаються на я, ю, є, ї; в інших випадках. Чому б не спростити це питання?
Також вважаю, що потрібно удосконалити правило, що стосується закінчення іменників у родовому відмінку, написання прислівників (до вподоби, досхочу) і таке інше...

Творімо разом мову Сенсар!

Зображення користувача Зірка Вітошинська.

У діяспорі діти українського походження, народжені на чужині (до них належу і я), досі говорять і пишуть: «радости, сучасности, любови метра, кіна, соціяльний, геніальний, Атени, катедра, бруто, нето, тона» (можна додати «преса» й т.п.).
Багато з нас це робить свідомо, знаючи, що з України вивезли наші батьки саме такі форми, і це була « неписана пам’ять», яку навіть діяспорні ґазети мало не затерли, пристосовуючися до офіційної «літературної» (читай «совєтської української» мови)! Начебто, щоб " і в СССР нас розуміли й читали".
Пам’ятаю, з якою радістю «Народна газета», спочатку останньої Незалежности, стала «Народною ґазетою»… До речі, тут і питання про пом’якшення приголосної «н»: народній, східній…
Натомість, не розумію, як обґрунтовують форми «инший, индик, ирод…»? Це ж важче вимовляти, як з початковим «і»!

!Дякую, Оксано, за потрібне наведення розмови з Ларисою Масенко!, яка була дуже близька до шістдесятників. Вона не раз давала й мені цінне інтерв'ю.

Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !

Зображення користувача Зірка Вітошинська.

Пам'ятаєте, Таню й Вікторе (Макаренки) афіші (копії!, які подарували мені з Кіностудії Довженка) з 1930' років, які висіли в мене в Києві? На них якраз були оті форми "соціяльний", "кляса", "кіна"... Вони ще діяли після Харківського з'їзду, 1928 року, українських мовознавців з усієї України!

Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !

Зображення користувача Віктор Макаренко.

Так!

Зображення користувача Володимир Ляшкевич.

Вважаю, якщо безтямно ( а саме так все, нмсд, і почне відбуватися) вводити нові-старі правила, то матимемо на довгі роки мовний хаос. Особливо з надмірністю саме азійського походження, як на мене, звуку "и". Думаю, що нині маємо гармонійний баланс в українській мові між "І" та "И". Змінювати положення терезів не варто.
Якщо є гарячі голови, які думають що в нашій ситуації можна відразу все зробити так, як хоче якась невеличка частина україномовного суспільства ( а це далеко не всі українці), то це віддає прожектерством.
Потрібно щось робити - потрібно. Але не одним помахом шаблі, а поступовими, продуманими діями - це має бути зважена програма на довгі роки.
Варто зважити і те, що українська мова активно урбанізується, виходить на нові і нові рівні сенсової складності - повертати мову на рівень життя 30-х років минулого століття аж ніяк не вийде. Якщо тоді відбувся злочин - як проти мови, так і проти значної кількості українців (голодомор), інші українці все те тоді мовчки проковтнули. А раз так, нічого зараз особливо войовничість проявляти - передусім, розум і мудрість. Українська мова повертає собі привабливість зовсім не трудами вчених-філологів з "інституту мовознавства", а, передусім, працею письменників, поетів, науковців, журналістів, тощо. То і йти потрібно від живого слова.
Тобто, тут потрібний і такт, і обережність, а цього в нас від офіціозу не дочекатися. Тож вітаю з черговим хаосом...

Не енергія й інформація, а енергія і керування... Так точніше

Зображення користувача Арсен Дубовик.

“Ні, ви зробите це за кілька місяців, інакше ми не розпочинатимемо цієї реформи взагалі”(Ататюрк)

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Зображення користувача Явсе Світ.

Нова квітуча Норвегія почалася із запровадження нової мови Нюношк,а також і з чесним розподіленням природних багатств країни...

Вірю в те, що розумію.

Зображення користувача Андерс Фальке.

Це точно!

Миролюбність і озброєність!

Зображення користувача Віктор Макаренко.

Почитав про нюношк. Цікаво, я не знав.

Зображення користувача Арсен Дубовик.

А сучасна літературна українська мова також же була систематизована патріотами-футурологами тодішнього часу: Шевченком, Франком, Лесею Українкою (додайте до списку самі........, ...., ....., .......)

П.С. Дякую за інформацію, друже Явсе. Переніс її на НО - Мова "нюношк".

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)