Важливість: 
2
Хаос. Управління невизначеністю

Основне завдання, яке стоїть перед кожним – перевести ситуації на той рівень, на якому ми можемо визначити більш-менш чітко своє майбутнє. І це треба робити постійно, щоб за нас це не зробив хтось інший.

Дилема: будувати плани на майбутнє та ділитися ними з Богом, тим самим розсмішивши всіх на небі, або текти по течії та бути пір’ям у руках вітру, чи чекати миті, яка дасть нову можливість.

Все у цьому світі починається з хаосу:

  • Великий вибух,
  • Великі плани
  • Велике кохання
  • Велике розчарування

Хаос як кінець. Хаос як невизначенність, невизначенність як розгубленність та невпевненність, що у свою чергу ставить особисть у позицію жертви.

Хаос як початок. Хаос це народження, народження як мрія, мрія як розвиток і створення чогось якісного, майже недосяжного.

Що робить нас такими вразливими перед хаосом? Наші мрії та бажання. Людина – це згусток бажань, які створенні не самою людиною, а тими зовнішніми подразниками, якими вона оточена. Бажання штовхають на небезпеки, які сприймаються як подвиг або безглуздість. Але з’являються порадники, які пропонують моделі подолання небезпек... Мільони людей починають використовувати ці моделі подолання перешкод для реалізації бажать і знову наштовхуються на перешкоду, але вже більш складнішу і так по кругу.

Більшість людей перебуває у двох станах свого внутрішнього буття:

  1. Для однієї частини – «ВЕСЬ СВІТ УЖЕ ДАВНО ВИЗНАЧЕНИЙ», тому можна робити чіткі прогнози на майбутнє, а для подолання перешкод достатньо пройти навчання управлінських кейсів або релігійні постулати, які пропонують моделі їх подолання. Недооцінку невизначенності цього світу такі особи пробують приховати своєю самовпевненністю чи святістю, великими грошима або великими злочинами. Всі ці речі не дають змогу використати ті можливості, які дає нам спокійне сприйняття дійсності і приводить до ще більшої невизначенності. За ще більшою невизначенністю приходить вибух – зміна – і знову хаос і пустота але вже без цих осіб.
  2. Для другої частини – «ВЕСЬ СВІТ ПОВНІСТЮ НЕПЕРЕДБАЧУВАНИЙ», тому необхідно відкинути усі аналітичні розумові здібності та здатність моделювати і користуватися лише інстинктами. Інстинкти досить важливі у природі виживання живих істот, але, покладаючись тільки на інстинкти і відкидаючи аналітичну здатнічсть у плануванні свого майбутнього, ми відкидаємо можливість самостійно вирішувати свою долю і віддаємо себе на волю прийняття рішень іншими, що приведе до ще більшої невизначенності.

Мабуть, щоб самостійно визначати своє майбутнє та приймати стратегічні та долевісні рішення в умовах невизначенності, необхідно застосовувати інший підхід. Треба, у першу чергу, позбутися небезпечної двоякої точки зору. Невизначенність не може бути абсолютною так само як і повне розуміння майбутнього теж не може бути абсолютним.

Навіть у самих невизначених умовах, які (на перший погляд заводять нас у глухий кут) навколо існує достатньо стратегічно важливої інформації. Ця інформація, цей набір важливих підказок нам поможуть дати можливість визначити певні результати або декілька сценаріїв нашого майбутнього. Це дуже простий та ефективний метод, так як визначення найкращої стратегії та розробки планів її реалізації у більшості своїй залежить  саме від того рівня невизначенності у якому ми опинилися на даний момент. Тобто, нам необхідно визначити стан (або рівень) невизначенності, описати її, визначити навколишньо стратегічно важливі «підказки» (інформацію). Далі попробувати пов’язати як всі свої невизначенності та і стратегічні рішення.

Ні один підхід у плануванні свого майбутнього не може виключити невизначенність, але моя пропозиція – зробити це планування більш ефективним, а рішення більш результативними. Тим більше, що  мені прийшлося усе це пройти самостійно. У основу лягли якраз ті складні, а подекуди і критичні виклики, з якими мені постійно приходилось зіштовхуватись протягом свого життя.

Чотири рівні невизначеності. Навіть у пустоті існує безліч важливої інформації.

Найчастіше, найперше, що можливо та необхідно зробити в умовах невизначеності – виділити основні тенденції. Такими можуть бути загальні і глобальні речі: погіршення ситуації в загальному, світло у кінці тунелю, затишшя перед бурею, поява на горизонті «зірки світанку».

Наступне – існує навколо нас безліч фактів, про які ми поки що нічого не знаємо, але можемо взнати, якщо почнемо глибше аналізувати та складати в логічні ланцюги все що відбулося, відбувається, бачимо і чуємо. Відкриються дуже цікаві речі, звичні події, люди починають набувати нових якостей, можливо приємних і не дуже...

Після проведення аналізу у нас залишається ще якась невизначенність – залишкова. Але і про цю залишкову невизначеність ми можемо дещо знати. Прикладом для мене такої залишкової невизначеності було питання – чи будуть нести відповідальність українські корупціонери і як довго це буде тягнутися. На практиці, аналізуючи всі факти, події та середовище, я робив висновки, що невизначеність, з якою мені прийшлося зіштовхнутися під час прийняття важливих рішень, повинна попасти в один з чотирьох рівнів:

РІВЕНЬ 1. Достатньо зрозуміле майбутнє.

РІВЕНЬ 2. Альтернативне майбутнє.

РІВЕНЬ 3. Діапазон майбутніх подій.

РІВЕНЬ 4. Абсолютна невизначеність та невідомість.

РІВЕНЬ 1. Достатньо зрозуміле майбутнє.  Мабуть це шось з нашого дитинства, коли ми будуємо прості плани, знаючи, що завтра точно треба йти у школу і буде контрольна, яку треба сьогодні підготувати, щоб отримати хорошу оцінку. А потім за хорошу оцінку ми будемо вимагати у мами морозиво. Можливо у розвинутому суспільстві, з зрозумілими праівилами співіснування, де існує рівність, право таке теж можливо, але українці вибирають собі складний шлях, і я не виняток. Хоча більшість з нас прагне просто і чітко планувати своє майбутнє.

РІВЕНЬ 2. Альтернативне майбутнє. Включаючи свої аналітичні здібності, вивчаючи навколишнє середовище, збираємо багато даних про все, що нас ми у цьому випадку можемо описати декілька сценаріїв майбутніх результатів, хоча ніякий з наших аналізів не може гарантувати на 100% жодного з них. Причина тому одна – на момент нашого аналізу ми маємо статичний зріз навколишнього середовища, але світ та оточення щомиті міняється і всі зміни ми не можемо передбачити.

РІВЕНЬ 3. Діапазон майбутніх подій. Ми зібрали інформацію, але її виявилось недостатньо, щоб будувати сценарії. У таких випадках, використовуючи ту невелику кількість інфомації, ми можемо визначити діапазон майбутніх подій. У таких випадках не може бути чітких альтернативних сценаріїв та методів (шляхів) їх реалізації, ми не можемо передбачити ні потенційних затрат ні максимального ефекту від наших дій, але ми можемо побачити рамки коридору по якому ми йдемо далі.

РІВЕНЬ 4. Абсолютна невизначеність та невідомість. На даному рівні всі аспекти невизначеності взаємодіють між собою і створюють таке середовище, що любі прогнози практично неможливі. Такі ситуації рідко трапляються у житті, вони переходять з одного рівня на інший, але вони існують і в такі моменти нам надзвичайно важко робити вибір.

Основне завдання, яке стоїть перед кожним – перевести ситуації на той рівень, на якому ми можемо визначити більш-менш чітко своє майбутнє. І це треба робити постійно, щоб за нас це не зробив хтось інший.

Наші інтереси: 

Опановуємо технології життя. 

Гравець: 
Олександр Ногач...

Новини від RedTram - для збільшення прихильників НО

Loading...
 
Форум Підтримати сайт Довідка