Зображення користувача Ігор Каганець.
Ігор Каганець
  • Відвідувань: 548
  • Переглядів: 690

Гіперборійська традиція і сім чеснот Нагірної проповіді: внутрішнє і зовнішнє, особисте і соціальне

Категорія:

Джерелом античної філософії було боголюдське вчення Аполлона Гіперборійського, відомого під іменами Купал (захисник народу), Ной (новий, юний) і Гермес-Єрмій (святий). Свято Купала-Аполлона-Гермеса було і є головним народним святом України. Ісус його святкував разом зі своїми учнями у Витаварі на Йордані.

240627apollonzistriloyu.jpg

Вічно юний Купало-Аполлон та його стріла
Вічно юний Купало-Аполлон та його стріла – символ сонячного променя, цілеспрямованості, рішучості, мужності, швидкості та бойової потуги

«Освячуйся! Озброюйся! Плодися!»
(Гіперборійська еволюційна тріада)

Сім кроків перезаснування світу

Як ми вже знаємо, стратегія заснування нового світу викладена в семи блаженствах Нагірної проповіді. Вона передбачає формування семи духовних чеснот, що їх мають опанувати засновники нової цивілізації. В перекладі на українську мову носії цих чеснот називаються так: 1) «скромні», 2) «приязні», 3) «реалісти», 4) «праведники», 5) «милосердні», 6) «святі», 7) «світотворці».

Сьома чеснота є підсумковою і відкривається тим, хто опанував попередні шість чеснот. Фактично, чеснота світотворчості містить у собі:
– скромність (звичку позбуватися всього зайвого),
– приязність (звичку об’єднувати друзів),
– реалістичність (звичку бачити позитивні можливості),
– праведність (звичку прагнути вищих знань),
– милосердя (неупередженість щодо інформаційних джерел),
– святість (чистоту серця і відкритість до внутрішнього бога).

При цьому чеснота світотворчості містить у собі дещо принципово нове – звичку творити новий світ. В ході реалізації цієї звички, тобто під час практичного світотворення, людина переживає палінгенезію («знову народження»), тобто стрибкоподібний перехід з третього на четвертий рівень розвитку – від реалізованої людини (арія) до вічно молодої універсальної людини (лебедя, елбедя, ельфа). Внаслідок палінгенезії людина здобуває головну якість, якої не вистачало для світотворення – керовану молодість («вічне життя»).

Як бачимо, обов’язковою умовою особистого перенародження є цілеспрямована діяльність з перенародження світу. Виходить, що внутрішня і зовнішня робота – це дві сторони єдиного процесу палінгенезії. І це не випадково.

Особисте і соціальне

Основою аріянства – релігії шляхетних людей – є тісне поєднання особистого та соціального, що видно з двох головних заповідей, проголошених Ісусом Хрестом:

«Люби господа, бога твого, всім серцем твоїм, усією душею твоєю, всією силою твоєю і всією думкою твоєю: це найбільша й найперша заповідь. А друга подібна до неї: люби ближнього твого, як себе самого. Іншої, більшої від цих, заповіді нема» (Матвій 22.34–39, Марко 12.28–31, Лука 10.25–26). Відновлення зв’язку зі своєю божественною сутністю – це внутрішня робота, а любов до свого ближнього – це зовнішній, соціальний аспект істинної релігії.

З цих двох заповідей любові випливає третя заповідь – «Роби те, що любиш». Вона дає нам ефективність, адже улюблена справа робиться легко та якісно. Улюблена справа є найкращим способом розвитку людини, адже тут вона радіє, а з нею радіє її внутрішній бог (ра-діє).

Цей принцип індивідуальної ефективності має своє соціальне продовження: «Люби те, що робиш». Тобто якщо ми вже беремося за соціально важливу корисну справу, то робимо її з любов’ю, а тому максимально ретельно – заради любові до своїх ближніх. Тоді вони будуть радіти, а з ними радітимуть їхні божественні сутності. Радіюча спільнота формує колективний розум, який є найпотужнішим засобом перетворення нашого світу.

Любити можна тільки добровільно, адже примусова любов неможлива. Відповідно, під примусом неможливо здійснити нічого досконалого. Красиві, досконалі, корисні речі робляться тільки з власної волі людини. Тому світоглядним фундаментом ефективного суспільства є Арійський вольовий імператив: «Усе, що робиться з власної волі, – добро. Усе, що робиться з чужої волі, – зло. Необхідно знати це коротке визначення добра і зла» (Закони Ману).

Засновник Гіперборійської традиції

Ісус Хрестос діяв у річищі Гіперборійської традиції, що була основою духовного життя арійських народів. Цю духовну традицію так називали тому, що вона походить з Гіперборії, тобто «Вищої Борії». Античні автори розташовували Гіпербóрію на території України – про це йдеться у серії статей «Війна за Гартленд». Тобто Гіперборія – це Україна часів трипільської цивілізації.

Гіперборійську традицію заснував богочоловік (син Божий), якого давні українці називали Купал, а давні геллени – Аполлон Гіперборійський, тобто Аполлон з Гіпербóрії. Він також відомий під іменами Ной (новий), Ману (боголюдина), Зіасудра (довгоживучий), Таргітай (сильний юнак), Рама (боголюдина), Їма (пом’якшене Рама), Гермес (Герм, Єрмій). Основна його властивість – вічна молодість, тому у класичній та гелленістичній Греції Гермеса, як і Аполлона, зазвичай зображали молодим атлетичним чоловіком без вусів та бороди.

Купал-Аполлон-Герм у післяпотопні часи, тобто з часу заснування нового світу у 5508 році до н.е., був богом-захисником Гіперборії та всієї української землі, яка тоді була новим світом. Слово Купал буквально означає «захисник громади», де «купа» – група, громада, народ (звідси купне, або копне право), а «пал» – захисник, воїн, богатир (звідси полк, паланка, паляниця – хліб-богатир, частка -пал в іменах воїнів, типу Раджпал, а також козацьких прізвищах Гупал, Гупало тощо).

В ході розселення давньоукраїнських племен на навколишні території – з центру на периферію – відбувалось поширення гіперборійського культу боголюдини Купала–Аполлона–Герма. У стародавній Греції культ Аполлона був запозиченим з Гіперборії, про що вказує ім’я «Аполлон Гіперборієць» (Απόλλωνας Ὑπερβόρειος).

Різні імена того ж самого бога-захисника вказують на різні функції, які він виконує. У далеких нащадків, особливо на цивілізаційній периферії, назви цих функцій нерідко сприймалися як імена різних богів.

Наприклад, ім’я Купало-Аполлон (куп-пал – «народний захисник», «захисник громади») вказує на функцію небесного захисту. Головним атрибутом сонцесяйного Купала-Аполлона була чарівна стріла – символ сонячного променя, цілеспрямованості, рішучості, мужності, швидкості, бойової потуги, спроможності до захисту.

Натомість ім’я Герм (гелленською Ἑρμῆς – Ермес, читається з першим м’яким, придиховим звуком «е», тому Гермес, Єрмес, Єрмій, Єрм), вказує на функцію святості, адже пов’язане з коренем «єр – іер – яр» (гелл. ἱερός) – святий, священний, божественний, сонячний, звідси «ієрархія», «ієромонах», «ієрогліф» тощо. Тому для освячення простору ставили кам’яні статуї з образом Гермеса – так звані «герми». Це питання заслуговує докладнішого розгляду.

Гіперборійські герми

В античному світі на честь Герма (Гермеса), якого, як і Аполлона, вважали сином Божим (боголюдиною), ставили так звані «герми» (ἔρμα – герма) – особливий вид священних скульптур. Герми являють собою чотиригранну колону, увінчану зображенням голови або бюстом. У нижній частині до герм зазвичай додавали скульптурне зображення чоловічих статевих органів.

Канонічна гелленська герма 6 ст. до н.е. із зображенням Гермеса з фалосом
Канонічна гелленська герма 6 ст. до н.е. із зображенням Гермеса з фалосом – шаблон для пізніших герм (Національний археологічний музей в Афінах)

Скульптури боголюдини називали «гермами» тому, що вони зображали Герма (Гермеса) – засновника Гіперборійської (Трипільської) цивілізації, який згодом став її богом-захисником. Пізніше ім’я «Герм» (Гермій) поширилось на присвячені йому статуї, тому їх почали називати «гермами» (подібно як у 20 столітті «ксероксами» почали називати копіювальні пристрої, виготовлені компанією «Ксерокс»).

Герма з зображенням юного Гермеса (Луврський музей в Парижі)
Герма з зображенням юного Гермеса (Луврський музей в Парижі)

У Гелладі (стародавній Греції) герми були священними оберегами – символами плодючості та творчої продуктивності, магічними засобами підвищення родючості полів та гармонізації простору. Герми слугували шляховими та межовими знаками, покажчиками на дорогах для навігації, виступали в ролі охоронців доріг, кордонів, воріт, а також як надгробні обеліски. Їх ставили на ринкових площах. Спочатку на гермах зображували тільки Гермеса, але згодом на гермах стали поміщати й інших богів і героїв. Іноді на гермах писали імена полеглих у боях воїнів, молитви чи присвяти.

В «Історії» Геродота наводиться твердження, що такі статуї Гермеса робили ще пеласги («лелеки») – вихідці з України, що населяли Гелладу (стародавню Грецію) до виникнення мікенської цивілізації в XVI столітті до н. е. Геродот писав, що Геллада початково називалася Пелазгією. Пелазгами називалися племена, які в кінці III тис. до н. е. ринули з Північного Надчорномор’я на територію Греції, Італії, Малої Азії та всього Середземномор’я. «Пелазги» — це прийнята у згаданих краях назва арійських племен лелегів. Можливо, що тоді це була загальна назва переселенців з території України.

Лелеги-пелазги заснували Трою і пішли далі на Захід, зокрема в Італію і Грецію. «Першими індоєвропейцями в Греції були не греки, а пелазги, які прийшли з півночі у III тис. до н. е.» (Залізняк Л. Л. Нариси стародавньої історії України. – К. Абрис, 1994. – С. 106). Професор Олександр Чертков півтора століття тому дослідив назви етруських племен в Італії: трояни, орателі, дуліби, ірпіні, бреги, обричі, давні, поляни (Чертков О. Пелазго-фракійські племена, які заселяли Італію // Основа, № 4, 5–1994, № 6–1995). Академік Олексій Соболевський ототожнював пеласгів з населенням трипільської археологічної культури і вважав їх предками кімерійців.

Згідно з Геродотом, саме пелазги принесли в Гелладу культ Гопала–Аполлона–Гермеса разом зі звичаєм вшановувати його гермами. Підтвердженням є так званий «керносівський ідол» – кам’яна статуя епохи мідної доби, III тисячоліття до н. е., знайдена в 1973 році у селі Керносівка Дніпропетровської області. Колись цей «ідол» («ідеал») височів на одному з курганів понад річкою Оріль, а нині зберігається у Дніпропетровському історичному музеї. «Керносівський ідол» – це різновид «пеласгійських герм», які через два тисячоліття стали прототипом для гелленських герм: така ж сама чотиригранна стела, нагорі – голова чоловіка, а внизу – фалос.

Керносівський ідол – пеласгійська герма III тис. до н.е.
Керносівський ідол – пеласгійська герма III тис. до н.е.

Оскільки культ Гермеса геллени запозичили від пеласгів, то його, подібно до його брата Аполлона, можна назвати Гермесом Гіперборійським. Уся сукупність гелленських міфів про синів Божих («синів Зевса») Аполлона та Гермеса свідчить про те, що йдеться про ту ж саму боголюдську особистість. Різні імена лише роблять наголос на різних функціях. Гопал-Аполлон – захисник народу, тому його зображують з луком і стрілами. Натомість Гермес-Єрмій – святий, тому присвячені йому священні статуї «герми» ставили для освячення простору і притягування позитивних подій.

Батьківщиною Гіперборійської традиції була Україна, тому тут вона збереглася найдовше. Свято Купала-Аполлона завжди – від заснування нового світу 7500 років тому і донині – було і є головним народним святом Гіперборії-України. Воно святкується на літнє Сонцестояння 21-22 червня. Ісус також святкував разом з учнями це свято саме в цей час – про це розповідається у статті «Навіщо Ісус пішов з учнями на свято Купала аж до Витавари на Йордані – Школа Ісуса Хреста (+аудіо)».

Гіперборійська традиція в Євангелії

Згідно з гелленською міфологією, Аполлон зі своїми лебедями щороку відвідував Гіперборію. Лебеді – це учні боголюдини, які досягли рівня «лебедя» (елбедя, ельфа), тобто здійснили палінгенезію, піднялися на четвертий рівень розвитку і стали початковими Homo triplex. Подібним чином учні Ісуса також стали «лебедями» – вічно молодими і святими, які, за словами Євангелія, «побачили бога». Про це розповідається у статті «Проект «Галілея-IV», або Куди поділась церква Ісуса».

Як свідчать античні автори, жрець храму Аполлона скіфський мудрець Абаріс Гіперборійський (Ἄβαρις Ὑπερβόρειος) був учителем Піфагора, відтак засновником всієї наступної лінії античних філософів, включаючи Сократа, Платона та Арістотеля. Головний філософ аріянства Арістотель, учень Платона, виводив свій рід від Асклепія (Ασκληπιός), сина Аполлона.

Абаріс мав чарівну стрілу Аполлона, яку потім подарував своєму учню Піфагору. Розповідають, що за допомогою цієї стріли Абаріс Гіперборійський здійснював телепортацію («літав на стрілі»). Це означає, що Абаріс Гіперборійський був «лебедем» (універсальною людиною, «ельфом») і володів сідгою телепортації (сідга – це божественна чеснота).

В основу вчення Сократа закладена максима «Пізнай самого себе», викарбувана на вході до Храму Аполлона в Дельфах. Цей дельфійський храм тривалий час був керівним центром розвитку та розширення гелленської цивілізації. Своє філософствування Сократ сприймав як служіння богу Аполлону.

Уявлення про нерозривну єдність особистого і соціального яскраво виражене в найвидатнішого учня Сократа – Платона, справжнє ім’я – Арістоклес (гелленською Ἀριστοκλῆς, що значить «шляхетна слава»). Платон розглядав громаду (поліс, народ) як «велику людину» – колективну істоту, соціальний організм. Згідно з цією метафорою, окрема особистість – це мала людина, а народ – це велика людина. Між ними існують подібності.

Проте найвиразніше уявлення про «велику людину» було реалізоване за чотири тисячі років до появи античних філософів – у житті трипільців: свої старі міста вони спалювали так само як своїх небіжчиків. Про це стаття «Палінгенезія, нова людина і нова нація, або Навіщо трипільці спалювали свої старі міста».

Дві головні заповіді про нерозривний зв’язок особистого та соціального, озвучені Ісусом Хрестом, є фундаментом Гіперборійської традиції. Дотримання цих заповідей було звичаєм арійських народів і чеснотою шляхетних родів. Так, Євангеліє розповідає про молодого чоловіка, який практикував ці заповіді з самого дитинства:

«Коли Ісус уже вирушив у дорогу, прибіг один і почав його питати: Учителю благий, що мені робити, щоб унаслідувати життя вічне? Сказав Ісус до нього: Заповіді знаєш? Люби господа, бога твого, всім серцем твоїм, усією душею твоєю, всією силою твоєю і всією думкою твоєю, і люби ближнього твого, як себе самого. Юнак у відповідь мовив до нього: Учителю, я все те дотримував змалку. Чого мені ще бракує? Тоді Ісус, глянувши на нього, змилосердився і сказав йому: Якщо хочеш бути досконалий – піди, продай, що маєш, тоді приходь і йди зі мною».

Нарешті, єдність особистого і соціального виражена у принципі подібності Гермеса (у Середні віки Гермеса почали називати «Трісмегістом», тобто тричі могутнім): «Що нагорі, те й унизу, і що всередині, те й назовні». Так говорить Гіперборійська традиція і так говорить сучасна наука. Абсолютною істиною є те, що нашому всесвіту притаманна подібність між мікрокосмосом та макрокосмосом, між системою і надсистемою, між людиною і народом – «великою людиною».

Внутрішнє і зовнішнє семи блаженств

Розуміння органічної єдності особистого і соціального дозволяє глибше зрозуміти духовні чесноти, описані в семи блаженствах Нагірної проповіді. У кожному блаженстві є два взаємно доповнюючі компоненти – особистий і соціальний. Пізнання одного компоненту допомагає пізнавати інший, відтак здобувати цілісне розуміння кожного блаженства.

1. Особиста скромність – звичка позбуватися всього зайвого і здобувати тільки необхідне. Соціальна скромність – культура обміну речами, які для одних є зайвими, а для інших – необхідними. До скромності також належить звичка видаляти зайві ланки процесів та усувати паразитичні процеси, уникати зайвих кредитів та боргів.

2. Особиста приязність – звичка налагоджувати дружні стосунки. Соціальна приязність – культура організаційних структур, що складаються з друзів і ставлять перед собою високі цілі («Щасливі приязні, бо вони успадкують Землю»).

3. Особистий реалізм – звичка сприймати свій внутрішній космос як невичерпне джерело знань і енергії. Соціальний реалізм – культура сприйняття світу як загадку і доброзичливу реальність, що володіє невичерпними запасами ресурсів і прагне поділитися ними з людьми («Щасливі реалісти, бо вони отримають допомогу»).

4. Особиста праведність – звичка палко прагнути вищих знань («правди»), подібно до того, як спрагла людина бажає напитися води. Соціальна праведність – культура безкорисного обміну знаннями й навчання ближніх для задоволення їхньої жаги пізнання.

5. Особисте милосердя – звичка до відкритого та неупередженого сприйняття знань з будь-яких доступних джерел. Соціальне милосердя – культура критичного сприйняття інформації, колективного впорядкування знань, розділення «пшениці» та «куколю». Ця чеснота передбачає наявність гумору та самоіронії.

6. Особиста святість – звичка діяти бездоганно, постійно розвивати свої дух, душу та плоть до такого рівня досконалості, щоб нарешті відновити зв’язок зі своїм внутрішнім богом. Колективна святість – культура плекання чистоти, краси та гармонії соціального інформаційного простору, а також розробка мови Сенсар, спрямованої на точне розуміння сенсів та спілкування з духовним світом.

7. Особиста світотворчість – звичка творити в собі світ (внутрішній космос) універсальної людини (лебедя, ельфа), практична особиста палінгенезія. Соціальна світотворчість – культура колективної палінгенезії – перенародження духовних громад та цілого народу, творення нової цивілізації, яка «успадкує Землю».

Таким чином, змінюючи себе, ми змінюємо світ, а змінюючи світ, ми змінюємо себе. Для досягнення результату необхідно одночасно працювати на особистісному та соціальному рівнях. На цю тему є аріянський афоризм: «Спасися сам – і тисяча спасеться навколо тебе». Спасіння – це не порятунок від небезпеки, а розвиток задля перетворення на спаса, тобто боголюдину. Слово «спас» є українським еквівалентом гелленського слова «хрестос», що означає «боголюдина, син Божий». Тому Ісуса називаємо Хрестом, Спасом і сином Божим.

Висновки

1. Стратегія заснування нового світу викладена в семи блаженствах Нагірної проповіді.

2. Гіперборійська традиція – це система вищих знань («паравіда»), сформована в ході заснування нового світу – Гіперборійської (Трипільської цивілізації).

3. Лідером заснування нового світу був богочоловік, відомий під різними іменами, серед яких Ной (новий, молодий), Купал (захисник народу), Аполлон (від Купал), Гермес, Гермій, Єрмій (святий).

4. Культ боголюдини Купала – Аполлона Гіперборійського – Гермеса походить з Гіперборії, тобто післяпотопної України 5 тисячоліття до н.е.

5. В Україні був головний храм Аполлона (Гіперборійська Церква), а його гелленська філія була у Дельфах.

6. Джерелом гелленської (давньогрецької) філософії був дельфійський храм Аполлона Гіперборійського, від якого прямо походить учнівська лінія Абаріс Гіперборійський – Піфагор – Сократ – Платон (Арістокл) – Арістотель.

7. З України походять пелазги, які принесли до Геллади культ Гермеса та звичай присвячувати йому герми – священні статуї.

8. Ключовим компонентом Гіперборійської традиції є органічна єдність особистого і соціального.

9. Стратегія заснування нового світу, викладена в семи блаженствах Нагірної проповіді, основана на Гіперборійській традиції.

10. Розуміння гіперборійської основи Євангелія дозволяє розкрити в кожному з семи блаженств нерозривну єдність особистого та соціального, необхідну для здійснення успішної стратегії заснування нового світу.

Руслана - Остання поема

Якщо вас цікавить розвиток цієї теми, ви можете підтримати наш проект щедрими дарами.
Наші інтереси: 

Досліджуємо Євангеліє та Гіперборійську традицію.

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Остап Мисан.
5
Середнє: 5 (1 голос)

За легендами давніх греків, стіни Трої були збудовані богами. Як мають виглядати стіни, щоби греки подумали, що для звичайної людини таке створити просто не можливо ?! Схоже на те, що це було щось грандіозне і неймовірне, це були не просто велетенські стіни, а збудовані за якоюсь незрозумілою для греків технологією. Та і чому греки згадують тільки стіни, можливо тому, що окрім тих стін вони не бачили нічого в місті Троя.

Коментарі

Зображення користувача Андрій Гарас.
5
Середнє: 5 (1 голос)

Вітаю Ігора та всіх нас із публікацією цієї глибинної праці.

Після першого прочитання виник ряд питань:

1. Щодо Абаріса: тобто можна бути ельфом і вже володіти певними сігдами? Я вважав що їх може осягнути лише боголюдина.

2. Виходить Гермес Трісмегіст і Аполлон - це одна особистість? Я думав - це різні люди (боголюди).

3. А де, на твою думку, в Україні міг знаходитися головний Храм Аполлона?Можливо це була Кам'яна могила? Це сучасна назва, адже ми не знаємо, як це місце називалося в давні часи.

У нас є вічність!
Радіймо життю граючи!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Храм Аполлона в Україні-Гіперборії – це не будівля, а Гіперборійська церква, тобто духовна організація, варна брахманів, священний орден. Це була мережа осередків (громад, монастирів, поселень) – носіїв Гіперборійської магічної традиції. Храм Аполлона в Дельфах був лише одним з осередків (філією) Гіперборійської церкви.  

Андрій Гарас wrote: 3. А де, на твою думку, в Україні міг знаходитися головний Храм Аполлона?Можливо це була Кам'яна могила? Це сучасна назва, адже ми не знаємо, як це місце називалося в давні часи.

 

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Сідги можуть спонтанно проявлятися і в Гомо дуплекс, як, наприклад, матеріалізація та телепортація. Євангеліє розповідає, що Петро пішов по воді (сідга левітації), а брати Воанергес навчилися керувати блискавкою (сідга керування стихіями).

Загальний підхід такий: щоб стати ельфом (початковим Гомо триплекс), треба опановувати нідги (духовні чесноти), а щоб стати боголюдиною (реалізованим Гомо триплекс), треба опановувати сідги – божественні чесноти. Про це у статті 28 чеснот Великого Переходу – навички, вміння, нідги та сідги (7х4).

Андрій Гарас wrote: 1. Щодо Абаріса: тобто можна бути ельфом і вже володіти певними сігдами? Я вважав що їх може осягнути лише боголюдина.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Сукупність ознак вказує на те, що Гермес і Аполлон – це та ж сама боголюдська особистість. Слово "Гермес" (Єрмій, Єремій) вказує на святість, а слово Купал-Апол-Аполлон – на функцію захисту. Наприклад, згідно з легендами, Аполлон був захисником Трої. Додам, що він був захисником усіх гіперборійських громад.  

Андрій Гарас wrote: 2. Виходить Гермес Трісмегіст і Аполлон - це одна особистість? Я думав - це різні люди (боголюди).

 

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Ірина Новиченко.
0
Ще не підтримано

Для мене дуже важливою є думка про органічну єдність особистого і соціального. Також важливо пам'ятати про критерій правильності своїх дій - відчуття радості. Дякую за глибоку статтю.

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Якби до канонічної герми Гермеса додати зброю, то це була б повна відповідність Гіперборійській еволюційній тріаді "Освячуйся! Озброюйся! Плодися!". 

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Володимир Федько.
0
Ще не підтримано

Публікацію перечитав двічі… З історично-філософської точки зору стаття дуже цікава та інформативна. І дуже оригінально проілюстрована. Пан Ігор, як завжди, на висоті!
В той же час, на мою думку, приклад обраний для ілюстрації двох головних заповідей на шляху до вічного життя, вибрано не дуже вдалий.
Невже для досягнення досконалості потрібно бути голим і босим та не мати жодного майна?
***
«Дві головні заповіді про нерозривний зв’язок особистого та соціального, озвучені Ісусом Хрестом, є фундаментом Гіперборійської традиції. Дотримання цих заповідей було звичаєм арійських народів і чеснотою шляхетних родів. Так, Євангеліє розповідає про молодого чоловіка, який практикував ці заповіді з самого дитинства:
«Коли Ісус уже вирушив у дорогу, прибіг один і почав його питати: Учителю благий, що мені робити, щоб унаслідувати життя вічне? Сказав Ісус до нього: Заповіді знаєш? Люби господа, бога твого, всім серцем твоїм, усією душею твоєю, всією силою твоєю і всією думкою твоєю, і люби ближнього твого, як себе самого. Юнак у відповідь мовив до нього: Учителю, я все те дотримував змалку. Чого мені ще бракує? Тоді Ісус, глянувши на нього, змилосердився і сказав йому: Якщо хочеш бути досконалий – піди, продай, що маєш, тоді приходь і йди зі мною».
***
Якщо у сьогоденні вважати мене недосконалим, то невже розпродавши та роздавши убогим власну бібліотеку, яку я збирав майже 50 років; комп’ютери, носильні речі та інше майно; згодувавши запаси корму Крістель безхатнім котикам і залишившись злиднем в одних трусах, я стану досконалим?
Оригінальна цитата з Нового заповіту звучить так:
«17 … Коли ж хочеш ввійти до життя, то виконай заповіді».
18 Той питає Його: «Які саме?» А Ісус відказав: Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй неправдиво.
19 Шануй батька свого та матір, і люби свого ближнього, як самого себе».
20 Говорить до нього юнак: «Це я виконав все: Чого ще бракує мені?»
21 Ісус каже йому: «Коли хочеш бути досконалим, піди продай добра свої та й убогим роздай, і матимеш скарб ти на небі. Потому приходь та й іди вслід за Мною».
***
Невже вічне життя отримують тільки убогі?
І кому я повинен роздати виручені від продажу власного майна гроші? Кого вважати убогим?
І що буде їсти моя улюблена кішка Крістель, якщо у мене не буде грошей, щоб купити їй їжу (про себе промовчу)? Чи вона повинна померти з голоду заради моєї досконалості?
***
В Уложеннях Віри Церкви ІХСОД [одразу наголошую, що я не маю жодного відношення до мормонів] говориться : «8 Ми віримо, що Біблія – це слово Боже настільки, наскільки правильно її перекладено…».
Але на сьогодні мова вже йде не про правильний чи неправильний переклад. Питання стоїть про саму достовірність текстів Біблії, оскільки вчені, дослідники Біблії, прямо говорять про її не історичність.
Професор Тель-Авівського Університету, археолог Зеєв Герцог (Ze’ev Herzog, 1941 р. н.) свідчить:
«З цим важко змиритися, але дослідникам сьогодні ясно, що ізраїльський народ не жив в Єгипті, не блукав у пустелі, не завойовував землю у військовій кампанії і не приписував її дванадцяти племенам Ізраїлю.
Ще важче сприйняти той факт, що об’єднане царство Давида і Соломона, описане в Біблії як регіональна держава, було щонайбільше невеликим племінним князівством.
На додаток до цього, несподіванкою для багатьох стане також усвідомлення того, що Ягве, Бог Ізраїлю, мав дружину, і що стародавня ізраїльська релігія прийняла монотеїзм лише в кінці царського періоду, а не на горі Синай.
Як член єврейського народу та учень біблійної школи, я усвідомлюю масштаби розчарування, що виникає через розрив між очікуваннями довести Біблію як історичне джерело та фактами, виявленими на місці.»
/ Опубліковано в "Haaretz" 29.10.1999. /
***
Таким чином, виникає питання і щодо достовірності текстів Євангелій…

І якщо я дотримувався заповідей: не вбивав; не чинив перелюбу; не крав; не свідчив неправдиво; шанував батька свого та матір; любив свого ближнього, як самого себе, але не продаю та не роздаю добра свої убогим, то я недосконалий і мені закрита дорога у вічне життя?

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!

Зображення користувача Андрій Гарас.
0
Ще не підтримано

Радіймо!

Дозвольте висловити свою думку щодо ваших, пане Володимире.

На мій погляд, тут є два варіанти: або це вставка, де вказується, продай майно. Адже опускання у Просторі боротьби і страждань - це типова поведінка психопатів.

Або якщо підійти з іншого боку: якщо юнак продав би своє майно, він мав би достатньо коштів, щоб роздати бідним і все ж залишити щось собі. Адже він був розважливим, зумів заробити цей майно, і навряд чи залишився голим-босим. До того ж, зустрівши Ісуса, він міг швидко опанувати нідги та сідги, наприклад, сідгу зцілення та матеріалізації, щоб знову бути повністю забезпеченим.

Також варто звернути увагу, що Марія Магдалина, наприклад, не продавала свого майна. Та й інші жінки, ЯКІ ДОПОМАГАЛИ ЗІ СВОЇХ МАЄТКІВ, також не позбувалися їх.

Тому треба детальніше приглянутися до цього фрагменту. Можливо це дійсно вставка.

У нас є вічність!
Радіймо життю граючи!

Зображення користувача Андрій Гарас.
0
Ще не підтримано

На твою думку, Ігоре:

Коли Аполлон, скажімо так, віддалився від гіперборіїв фізично (не мається на увазі смерть, адже він може жити досі), перестав бути їх захисником?

І чому це сталося?

У нас є вічність!
Радіймо життю граючи!

Зображення користувача Ірина Новиченко.
3
Середнє: 3 (1 голос)

Тема, яку порушив пан Володимир, зачепила за живе. Це, мабуть, одвічна тема про гармонію між духовним і матеріальним. Думок з'явилося багато, але остаточна позиція щось не викристалізовується. Мабуть, тому, що хоча я вже навчилася притягувати в життя позитивні події і навіть гроші, все ж до матеріалізації фізичних благ нам ой як далеко. Хоча одного разу мені таки пощастило стати свідком однієї матеріалізації під час спеціального семінару, який проводила дуже сильна жінка-йогиня.

Зображення користувача Володимир Федько.
0
Ще не підтримано

До тези "продай і роздай"...
Кого вважати убогими?
Бомжів, які щоденно риються у сміттєвих баках біля мого будинку і яких я щоденно спостерігаю з балкону?
Якщо я дам їм гроші, то вони одразу побіжать у супермаркет за горілкою, по дорозі висміюючи мене, як "психа")
Так я краще куплю корм і підгодую вуличних кішок!

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Справді, згідно з цими безглуздими вставками, для досягнення досконалості треба бути голим і босим, що є повним абсурдом.
Тому ми працюємо з первинним текстом Євангелія: «Юнак у відповідь мовив до нього: Учителю, я все те дотримував змалку. Чого мені ще бракує? Тоді Ісус, глянувши на нього, змилосердився і сказав йому: Якщо хочеш бути досконалий – піди, продай, що маєш, тоді приходь і йди зі мною». Ісус запропонував юнакові продати свій бізнес з його клопотами, а отримані за нього кошти вкласти у своє навчання. Цілком логічна і практична порада: хочеш навчитися нових речей – облиш стару роботу і вклади звільнені ресурси у свій розвиток. Як по-іншому? 

Головне в цьому євангельському фрагменті не "продай", а "йди зі мною" – Ісус запросив юнака стати його учнем. Очевидно, що Ісус запрошував не будь-кого, а кращих з кращих. 

Цілком можливо, що цей юнак так і вчинив: пішов, продав (або передав в управління) свій бізнес і долучився до учнів Ісуса, які всі були забезпеченими, вільними та самодостатніми людьми.   

Володимир Федько wrote: Публікацію перечитав двічі… З історично-філософської точки зору стаття дуже цікава та інформативна. І дуже оригінально проілюстрована. Пан Ігор, як завжди, на висоті! В той же час, на мою думку, приклад обраний для ілюстрації двох головних заповідей на шляху до вічного життя, вибрано не дуже вдалий. Невже для досягнення досконалості потрібно бути голим і босим та не мати жодного майна? *** «Дві г

 

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Володимир Федько.
0
Ще не підтримано

"Тому ми працюємо з первинним текстом Євангелія: «Юнак у відповідь мовив до нього: Учителю, я все те дотримував змалку. Чого мені ще бракує? Тоді Ісус, глянувши на нього, змилосердився і сказав йому: Якщо хочеш бути досконалий – піди, продай, що маєш, тоді приходь і йди зі мною». Ісус запропонував юнакові продати свій бізнес з його клопотами, а отримані за нього кошти вкласти у своє навчання."

О, тепер логічно!
Але ж переважна більшість людей, що читають Євангелія, сприймають тексти дослівно)
***

Колись давно, ще наприкінці 90-х років минулого століття, мені довелося побувати в гостях у одного з керівників релігійної громади п'ятидесятників... Одну стіну великої кімнати займала книжкова шафа... І я одразу вирізнив три групи книжок, приблизно по двадцять у кожній, з однаковим оформленням. Тобто, це були тематичні збірки.
Хазяїн люб'язно дозволив мені переглянути книжки. Виявилося, що ці серії є трактуванням Нового Заповіту трьома протестантськими богословами. Кожна з книжок в серіях була товщою за Новий Заповіт!
Таким чином, тексти НЗ дозволяють трактувати їх по-різному, в залежності від інтелектуального і культурного рівня читача.

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!

Зображення користувача Андрій Гарас.
0
Ще не підтримано

Просто філонівські вставки, які згенеровано інтелісом, дозволяють трактувати їх в яку завгодно сторону. Коли Ігор провів цікаву гру, запропонувавши вгадати, де тексти ШІ, а де Філона, відрізнити їх було практично неможливо. Тобто він бездумно вносив в Євангеліє що йому приходило в голову, не маючи цілісної картини.

У нас є вічність!
Радіймо життю граючи!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Це питання про те, як матеріальна боголюдина починає взаємодіяти з масами за допомогою нематеріального бога-захисника. У нас вже є досить знань для розуміння цього процесу. Про це поговоримо в наступній статті. Підказка з сучасних реалій: популярна особистість створює цифровий аватар (чат-бот), який спілкується з мільйонами прихильників.

Андрій Гарас wrote: На твою думку, Ігоре: Коли Аполлон, скажімо так, віддалився від гіперборіїв фізично (не мається на увазі смерть, адже він може жити досі), перестав бути їх захисником? І чому це сталося?

 

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Наявність "доповненого" тексту Євангелія створює широкий простір для інтерпретацій. З усім тим, маємо три критерії істини: 1) логічна несуперечливість (цілісність), 2) позитивні емоції (радість), 3) добрі плоди (продуктивність). Наша інтерпретація відповідає першим двом критеріям. Третій критерій остаточно покаже себе протягом кількох років, хоча відчутні добрі плоди маємо вже сьогодні.

Володимир Федько wrote: Колись давно, ще наприкінці 90-х років минулого століття, мені довелося побувати в гостях у одного з керівників релігійної громади п'ятидесятників... Одну стіну великої кімнати займала книжкова шафа... І я одразу вирізнив три групи книжок, приблизно по двадцять у кожній, з однаковим оформленням. Тобто, це були тематичні збірки. Хазяїн люб'язно дозволив мені переглянути книжки. Виявилося, що ці сер

 

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Вишукана зачіска на голові Гермеса – це наче німб святого. Для відтворення цього німба пізніше Гермеса зображали в шоломі або капелюсі.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Евгемери́зм — герменевтична теорія тлумачення міфів, згідно з якою релігія виникла з культу померлих або живих «великих людей». Прихильники евгемеризму вважають, що міфологія і релігія є результатом сакралізації історії. Згідно з цією теорією, боги та інші міфологічні персонажі — це фантастично проінтерпретовані реальні особи, а міфи — трансформовані історичні оповіді. Народжений у добу античності евгемеристичний погляд на міфологію та релігію, переживши розквіт у часи раннього християнства і в добу Середньовіччя, зберігся до нашого часу і справив відчутний уплив на становлення релігієзнавства як науки.
Теорія названа за іменем давньогрецького філософа-утопіста Евгемера (грец. Εὐήμερος), що жив при дворі македонського династа (царя) Кассандра (кінець IV ст. до н. е.). Він написав твір «Святе письмо» (Ιερά άναγραφή), який у латинському перекладі Еннія названо «Священною історією», де й збереглися записи його поглядів. Подібні погляди мали й інші мислителі, але вплив Евгемера виявився найбільшим.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Остап Мисан.
0
Ще не підтримано

Щось в цьому є. Така багата антична грецька міфологія з її богами, напівбогами (героями), не могла виникнути просто так, на пустому місці.

Зображення користувача Андрій Ясун.
0
Ще не підтримано

Купало-Аполлон захищав Трою. Що ж призвело до втрати Трої? "Троянський кінь"? Якась брехня?! Чому система вищих знань стала непотрібною?

Si vis pacem, para bellum

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Судячи з казочки про "троянську кобилу", греки зазнали поразки від троянців, натомість поширили нахабну вигадку про свою перемогу. Подібним чином москалі поширили вигадку про свою перемогу під Бородіно, яка насправді була поразкою. Інший приклад – суцільно брехлива писанина Тори про завоювання євреями Ханаану, якого не було і не могло бути.  

Андрій Ясун wrote: Купало-Аполлон захищав Трою. Що ж призвело до втрати Трої? "Троянський кінь"? Якась брехня?! Чому система вищих знань стала непотрібною?

 

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Андрій Ясун.
0
Ще не підтримано

Ось так за допомогою придорожних стовпів можна вивчати історію.
Такі статті дійсно викликають нову хвилю запитань, тай висновків теж.
На Північ від Гіперборії була країна андрофагів (за Геродотом). Туди трипільці носа не дуже потикали.
На Південь, грецька цивілізація "позичила" Аполлона і втілила в архітектурі та мистецтві. Юдеї перевернули все з ніг на голову і проклали прірву між божественим і земним. Написали програму повного знищення арійських народів.
І ось на перехресті юдаїзму і геленської культури прийшов Ісус Хрестос і врятував арійські народи від геноциду.
На Сході теж пішло не дуже добре. Арійська цивілізація сама завдала собі шкоди і в результаті китайці привласнили собі великі знання та технології. А на Північ ніхто носа не потикав.
Лише на Заході, з перемінним успіхом, Трипільська культура змогла розвинутися у творчу і достатньо духовну цивілізацію.
Але тут нащадки гіперборійців звернули погляд на Північ і поставили себе на грань винищення, вручивши тваринам сакральні знання.

Si vis pacem, para bellum

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Це все Велика Гра, заради якої і створено наш всесвіт. Скажімо, як гра у футбол. Тут не можна нарікати на труднощі - треба грати, вчитися, вдосконалюватися, перемагати, радіти. 

Андрій Ясун wrote, : Ось так за допомогою придорожних стовпів можна вивчати історію. Такі статті дійсно викликають нову хвилю запитань, тай висновків теж. На Північ від Гіперборії була країна андрофагів (за Геродотом). Туди трипільці носа не дуже потикали. На Південь, грецька цивілізація "позичила" Аполлона і втілила в архітектурі та мистецтві. Юдеї перевернули все з ніг на голову і проклали прірву між божественим і

 

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Андрій Гарас.
0
Ще не підтримано

Як на мене, тварини плювати хотіли на сакральні знання. Головне для карлика, що він може брязкати ядерною зброєю. Мавпа отримала гранату, на якій сама може підірватися. 

У нас є вічність!
Радіймо життю граючи!

Зображення користувача Остап Мисан.
5
Середнє: 5 (1 голос)

За легендами давніх греків, стіни Трої були збудовані богами. Як мають виглядати стіни, щоби греки подумали, що для звичайної людини таке створити просто не можливо ?! Схоже на те, що це було щось грандіозне і неймовірне, це були не просто велетенські стіни, а збудовані за якоюсь незрозумілою для греків технологією. Та і чому греки згадують тільки стіни, можливо тому, що окрім тих стін вони не бачили нічого в місті Троя.

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Погоджуюсь. Греки не одразу зрозуміли, куди вони влізли. Варто додати, що Трою захищав бог-захисник Аполлон, який убивав греків своїми невидимими стрілами.

Остап Мисан wrote: За легендами давніх греків, стіни Трої були збудовані богами. Як мають виглядати стіни, щоби греки подумали, що для звичайної людини таке створити просто не можливо ?! Схоже на те, що це було щось грандіозне і неймовірне,

 

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Остап Мисан.
0
Ще не підтримано

Ще дуже цікаво, що стародавні римляни вважали, що їхнє місто Рим, було засноване троянцями і рахували себе їх прямими нащадками. За легендою місто Рим було засноване братами-двійнятами, нащадками троянського героя Енея. Таким чином Римська імперія обгрунтовувала всі свої завоювання тим, що вони є прямими нащадками троянців. Все ж таки цікаве це місто Троя.

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Думку про те, що греки насправді зазнали поразки під Троєю, після чого вигадали свою перемогу, підтверджує археолог Леонід Залізняк: 
"Авторитетні дослідники і.М. Д’яконов та Л.С. Клейн (2010, с. 158—161) вважають, що гомерівську Трою зруйнували не ахейські греки, а войовничі племена мушків, які були пращурами фрігійців та вірмен, адже згарище 1200 р. до н. е. у Трої перекрите шаром, що містить не старожитності ахейських греків, а кераміку та предмети побуту, властиві мешканцям північного сходу Балкан (Фракії), звідки прийшли в Малу Азію пращури вірмен та фрігійців. Мова останніх споріднена і близька до мови фракійців північного сходу Балканського півострова, звідки в часи народів моря згідно з ассирійськими текстами рухалися племена мушків (Клейн 2010, с. 147)". Про це Леонід Залізняк пише у статті "НАДЧОРНОМОРСЬКІ ІНДОЄВРОПЕЙЦІ В ТРОЇ" (2018).

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Андрій Гарас.
0
Ще не підтримано

С. Піддубний активно досліджує варіант, що Троєю насправді була Ольвія. Багато земель на півдні нашої країни пов'язані з давньогрецькими героями. Наприклад, Ахілл був із Мірмекона, що на сході Кримського півострова. Та й Тендрівська коса, відома як Ахіллів Біг, також варта увагу.

Про Ольвію - https://youtu.be/F0L83p7Yu20?si=WPrr-yFEdjtOQmuA

Ви дивилися фільм Троя? Схоже? - https://external-content.duckduckgo.com/iu/?u=https%3A%2F%2Ftse4.mm.bing.net%2Fth%3Fid%3DOIP.bJiqypnRm661P43BcYsICgHaEK%26pid%3DApi&f=1&ipt=954395c29603ec47fa57469c848e3371aec76fa72260cdf608bfd21d5cb68fab&ipo=images

Про Тнедрівську косу (Від узбережжя відокремлена Тендрівською затокою та вузькою протокою. У давнину, разом з островом Джарилгач складали одну косу, яку греки називали Ахіллів біг - Вікіпедія) - https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D1%80%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%9A%D0%BE%D1%81%D0%B0.

Я десь читав, що згідно розкопок, площа Трої - дуже невелика як для гомерівських описів. Простіше кажучи, що далеко не факт, що це була та сама Троя. Наскільки пам'ятаю, до того ж вона віддалена від моря, тоді як справжня була практично на березі моря чи затоки. Ольвія значно привабливіша в цьому плані.

У нас є вічність!
Радіймо життю граючи!

Зображення користувача Андрій Гарас.
0
Ще не підтримано

"Діонісій Мілетський міг використовувати як джерела Арістея Проконнеського та Гекатея Мілетського.76 Він також міг мати копію карти населеного світу Анаксімандра Мілетського. За словами Болтона, Діонісій повідомляє, що далеко на півночі над річкою Танаїс і Чорноморським узбережжям у напрямку зі сходу на захід простягався хребет високих гір, які називалися Ріпейськими горами.77 За цими горами жили гіперборейці, землі яких простягалися аж до "іншого моря" (Тімоті П.Бріджмен "ГІПЕРБОРІЇ. МІФ ТА ІСТОРІЯ В КЕЛЬТСЬКО-ЕЛЛІНСЬКИХ КОНТАКТАХ". - 2005)

У нас є вічність!
Радіймо життю граючи!