Важливість: 
5

Спецтема:

Категорія:

Геополітична доктрина Третього Гетьманату

США готові підтримати в Україні націоналістичну силу, яка матиме волю очистити державу від корупції, позбутися зрадників, компетентно розвивати економіку і рішуче воювати за власну незалежність.

141130-intermarium.jpg

Конфедерація Міжмор'я буде найбільш автентичним регіоном Європи
Конфедерація Міжмор'я буде найбільш автентичним регіоном Європи

Кінець біполярного світу

Унаслідок Другої світової війни Європа була розділена між США і СРСР – двома глобальними полюсами влади. Умовно кажучи, Європа потрапила під панування Америки і Азії.

Ослаблення обох імперій у кінці XX  ст. започаткувало поступове звільнення Європи від зовнішньої залежності. Це проявилося у двох майже одночасних подіях: проголошенні Україною незалежності у 1991 р. і підписанні договору про Євросоюз у 1992 р.

Очевидно, що в умовах біполярного світу для звільнення від одного глобального центру необхідно звертатися за допомогою до другого. Тож цілком природно, що для звільнення від США Західна Європа дедалі більше опирається на підтримку Росії, а Україна – на підтримку США. Тут діє принцип «Ворог мого ворога – мій друг».

Відтак ЕС і РФ є геополітичними союзниками, натомість головним геополітичним союзником України є США. Це геополітична неминучість.  

Союз ЕС – РФ

Геополітичний союз між Росією і об’єднаною Європою має три головні причини.

По-перше, це вже згадане вище прагнення Західної Європи звільнитися від опіки США, зокрема від військового контролю американців за допомогою НАТО.  Саботаж з боку європейських країн, передусім Франції та Німеччини, призвів до недієздатності НАТО. Після початку української кризи-2014 це одразу відчули Польща та країни Прибалтики, тому почали шукати альтернативні варіанти колективної безпеки. Рух у цьому напрямку започатковано підписанням 19 вересня 2014 р. угоди про утворення спільного військового формування — Литовсько-польсько-української бригади. Слабкість забюрократизованого НАТО розуміють і американці, тому готові надати Україні статус «основного союзника поза НАТО».  

По-друге, існують потужні спільні економічні інтереси, адже Росія є для ЄС вигідним ринком збуту, джерелом енергоносіїв та іншої сировини, а ЄС є для РФ вигідним інвестором і продавцем передових технологій.  

По-третє, головною зброєю більшовицької Росії завжди були не регулярна армія, а розвідка і агентура (див.: Третя війна з Росією: 6 таємних інструментів сталінізму). Бойовий корупційно-агентурний бюджет Росії співвимірний з офіційними витратами на армію. На корупційний гачок Москви потрапила значна частина вищого керівництва держав ЄС. Той, хто бере хабар від спецслужб, неминуче стає їх невільником.         

Таким чином, союз ЕС і РФ об’єктивно оснований на потужних політичних, економічних і корупційних інтересах, а також на наявності спільного ворога – США.

Євразійський блок

До союзу ЄС–РФ тяжіє Китай, зацікавлений в російських військових технологіях, природних ресурсах і територіях. З другого боку, Китай важливий для ЄС і РФ як планетарна фабрика і військова потуга антиамериканського спрямування. В обмін на дружбу проти США Москва готова поділитися з Китаєм не тільки технологіями і ресурсами, а й територіями.

Формування блоку ЄС–РФ–Китай неминуче означає творення потуги, сильнішої за США. Якщо простіше, то йдеться не тільки про припинення американського лідерства, а й руйнування Сполучених Штатів та утилізацію переможцями їхніх залишків.

Про загрозу Євразійського блоку майже 20 років тому застерігав Збігнєв Бжезінський. Зокрема, він писав (c. 55, 31): «Існує також можливість - хоча і малоймовірна, але її не можна повністю виключити, – серйозного перегрупування сил в Європі, що полягає або у таємній німецько-російській змові, або в утворенні франко-російського союзу... Сукупна євразійська могутність значно перекриває американську» («Велика шахівниця», 1997). Ця «малоймовірна можливість» уже реалізувалася в найгіршому для США варіанті, а саме в утворенні осі Париж–Берлін–Москва–Пекін. Якщо вона остаточно сформується, то це кінець США не тільки як світового лідера, а й як цілісної держави.  І американці це знають.

Чарівний план розділення України між ЄС і РФ

Формування Євразійського блоку потребує ліквідації України як цілісної незалежної держави. В цьому зацікавлені як РФ, так і ЄС, адже незалежна Україна створює бар’єри для євразійських комунікацій. Виправлення цього «недоліку» нині реалізується шляхом довгострокової стратегії розділення України між ЄС і РФ.

План розділення і утилізації було укладено задовго до вільнюського саміту 28–29 листопада 2013 року. «Мотивація проста: Німеччина хоче отримати доступ до ринків півночі і заходу України, а Росії потрібні  підприємства ВПК і важкої промисловості, які є в Україні, ринки збуту, політичний вплив та бази в Криму. Тому вони досить довго готували таку ситуацію, коли через конфлікт інтересів у бізнесі легалізувалася б здача Європою, насамперед Німеччиною, нашого південного сходу Російській Федерації» – розповідає політолог Юрій Романенко.

Утилізація Євросоюзом правобережної України мала відбутися під егідою асоціації Україна–ЄС. Захоплення Росією лівобережної і південної України планувалося через отримання контролю над стратегічними підприємствами за неповернуті борги Януковича і шляхом федералізації України на підставі конституційної реформи, запланованої на 2015 рік. Все мало виглядати достатньо пристойно: Москва отримує законну власність і визнає «парад суверенітетів» східних та південних областей, а Євросоюз «рятує» решту України від зазіхань Москви.

При цьому обидві частини України офіційно не входять і ніколи не увійдуть ні до ЄС, ні до РФ, адже жодна з них не бажає брати відповідальність за ситуацію в Україні. Їм найкраще підходить Україна в ролі сірої зони, яку можна грабувати без жодних обмежень. При цьому Україна формально може навіть вважатися цілісною та незалежною, мовляв, федералізація, так що все демократично.

Очевидно, що цей план поділу України триває і здійснюється за участю її вищого державного керівництва. Як елемент наперед узгодженого сценарію, нинішня владна верхівка продовжує риторику про курс на ЄС і НАТО – попри те, що європейські очільники їй неодноразово публічно і приватно пояснили про неможливість входження до цих структур навіть у середньостроковій перспективі.

Зі свого боку, Росія продовжує довгострокову стратегію «відтискання свого законного шматка». Причому бойові дії на Донбасі виступають переважно в ролі відволікаючого чинника: головна робота ведеться з вищим керівництвом України звичними для Москви методами підкупу і шантажу. А все тому, що в кожного представника українського олігархату «руки по лікті чисті», тож компромату вдосталь – для не одного терміну довічного ув’язнення.       

Чому владна верхівка здає Україну  

Геніальний план розчленування і утилізації України загальмувався через один непередбачуваний «нюанс». Виявилося, що Майдан зініціював  народження нового українського етносу з суттєво іншим стереотипом поведінки: несподівано для всіх він почав яро битися за свою землю і свою гідність.

Ця прикра перешкода засмутила правлячу верхівку, і вона зробила все можливе для усунення цього непорозуміння через відвертий і прихований саботаж, розкрадання грошей, приховування наявної зброї, спекулятивні ціни на легальні зброю та набої, обвал гривні, здачу ворогу розвідданих, організацію «котлів» для ліквідації українських пасіонаріїв тощо.

Показово, що нинішній режим розпочав свою діяльність з убивства Сашка Білого – «рівненського робінгуда», який міг організувати серйозний партизанський рух проти окупантів. Українці також пам’ятають, як з наказу вищого керівництва вільно пропустили колону бойовиків зі Слов’янська в Донецьк і просто віддали їм цей мегаполіс. Пам’ятають і про штучний Іловайський котел (нікого так і не було покарано за смерть сотень патріотів) та багато іншого.      

Опір українців московській агресії відбувається всупереч правлячому режиму. Все корисне, що ця владна верхівка робить для перемоги, відбувається тільки завдяки жорсткому тиску громадськості.

Чому олігархічний режим не хоче захищати свою країну? Тому що олігархат є паразитичним утворення на народному тілі і завжди захищає тільки свої інтереси.

Розділення і здача України передбачає збереження його влади, майна і бізнесу, зокрема в Росії, а також рідкісну можливість безперешкодного грабунку – найбільші капітали завжди накопичуються під час руйнування держав.

Натомість реальна війна за незалежність передбачає ліквідацію корупційних схем, мобілізацію і озброєння населення, покарання злочинців, повернення награбованого.

Таким чином, олігархічний режим в Україні є співвиконавцем «чарівного плану» ЄС–РФ. Іноді його дії видаються проявом безумства, але тільки доти, доки не побачиш кількості нулів, які додатково з’явилися на таємних банківських рахунках. Наприклад, Тетяна Монтян стверджує, що Крим здали всього за 2,5 мільярди доларів (Фейсбук, 22.11.2014).

Те ж саме стосується «дивної» поведінки інших учасників цієї змови. Насправді вони діють цілком раціонально. Наприклад, Путін просто намагається «відтиснути» ту частину України, про яку домовились у Брюсселі й Києві.

Цілком раціонально діє й Євросоюз. Він абсолютно не зацікавлений у санкціях проти свого союзника – Росії. Це прямі, нічим не мотивовані  збитки, чого варта тільки затримка з продажем Францією вже готових «Містралей». Всі санкції Євросоюзу проти РФ, точніше, їх видимість, зроблені під шаленим тиском США. Якби не він, то євробюрократи далі би вдавали, що нічого не сталося.

Україна, США і Проект Міжмор’я

Для того, щоб припинити війну, Україна повинна здійснити суттєві внутрішні перетворення. Фактично, йдеться про заснування нової Української держави (неофіційна назва Третій Гетьманат) – з прозорим управлінням, патріотичною владою, некорумпованою економікою і масово озброєним населенням за прикладом Швейцарії та Ізраїлю.

Усе це Україна може зробити навіть внутрішніми силами, хоча й із величезним напруженням. Проте є надзвичайно сприятливий зовнішній чинник, який дозволяє здійснити перезаснування держави значно швидше і з меншими втратами.

Річ у тім, що єдиним порятунком США від загрози континентального блоку ЄС–РФ–Китай є формування Балто-Чорноморської дуги – Співдружності Міжмор’я. Її заснувати може тільки Україна – з причини свого центрального розташування, економічного потенціалу і пасіонарного населення. Але для цього потрібна тверда, патріотична, а ще краще – націоналістична влада, спроможна подолати внутрішню корупцію і рішуче воювати за свою незалежність. США готові організувати для України новий «ленд-ліз» – як під час Другої світової війни, адже знову стоїть питання про існування США. Тобто якщо в Україні буде тверда влада, то США нададуть масштабну допомогу, вимагаючи в замін тільки одного – воювати за свою незалежність і творити Міжмор’я, відсікаючи ЄС від РФ.

З існуючою владною верхівкою про це говорити нема сенсу, адже вона включена в проект дерибану України спільно з ЄС і РФ. Саме з цієї причини Україна досі не отримала від США статус «основного союзника поза НАТО». Допомагати Україні в її нинішньому стані безглуздо, адже левову частку вливань США буде розкрадено, а призначена для України американська розвідувальна інформація транзитом піде в Москву.

Але ж американцям треба щось робити! Це може здатися неймовірним і навіть смішним, але зараз США змушені зайнятися боротьбою з корупцією в Україні. Так, член комітету з закордонних справ Палати представників США Стів Стокман звернувся в дослідницьку службу Конгресу з проханням розслідувати факти корупції та махінацій з державними коштами в Україні. «США надають Україні гранти та кредити, в той час як ширяться відомості про корупцію в українському уряді й поза ним. Звучать звинувачення й на адресу Нацбанку України», – зазначив Стокман. З цієї ж причини глобальна аудиторська компанія Ernst&Young співпрацюватиме з Міноборони України в питанні створення підприємства по забезпеченню бійців. 

Якщо говорити прямо, то США готові підтримати в Україні націоналістичну силу, яка матиме політичну волю очистити державу від корупції, позбутися зрадників, компетентно розвивати економіку і рішуче воювати за власну незалежність.

Джо Байден: Хай живе Вільна Українська Держава!

США допоможуть українцям створити потужну воєнізовану державу – Віктор Небоженко

Висновки

1. Руйнування біполярного світу, утвореного після Другої світової війни, започаткувало процес звільнення Європи.

2. У цьому процесі союзником Євросоюзу є Росія, а союзником України є США.

3. Євросоюз і Росія домовились про неформальне розчленування і розграбування України, і ця довгострокова стратегія нині активно реалізується.  

3. Розчленування України означає формування Євразійського блоку (ЄС–РФ–Китай).  

4. Формування Євразійського блоку означає ліквідацію США.

5. Зупинити формування об’єднаної Євразії може тільки центральноєвропейський проект Міжмор’я, в якому ключовим гравцем є Україна.

6. США готові надати Україні масовану економічну, фінансову, військову, технологічну та інформаційну допомогу, співвимірну з ленд-лізом часів Другої світової війни.

7. Нинішня влада в Україні не може бути союзником США з причини корумпованості і зацікавленості в розграбуванні України спільно з ЄС і РФ.

8. США підтримають будь-яку українську політичну силу, що матиме рішучість подолати внутрішню корупцію, воювати за власну незалежність і творити новий планетарний центр сили – Співдружність Міжмор’я.

9. Війна завершиться після заснування нової Української держави, яку ми називаємо Третім Гетьманатом.  

Продовження:

Наші інтереси: 

Майбутнє України - у сім’ї народів Міжмор’я за підтримки США. 

Гравець: 
Ігор Каганець
5249

Новини від RedTram - для збільшення прихильників НО

Loading...
 
Форум Підтримати сайт Довідка