Експлуатація – це присвоєння однією людиною плодів праці іншої людини. Вона буває відвертою (визискування, рабство) і прихованою (паразитизм). Вочевидь, будь-яка форма експлуатації є несправедливістю. Відтак боротьба проти експлуатації була рушієм багатьох соціальних вчень і рухів. Проте в усіх випадках перемагала експлуатація.

Ліві рецепти саморуйнування

З погляду марксизму (комунізму, соціалізму, етатизму) будь-яка людина, яка має у приватній власності засоби виробництва і наймає на зарплату інших людей, є експлуататором. Відповідно, для подолання експлуатації потрібно ліквідувати приватну власність і замінити її державною власністю. А для повної гарантії ця ліва ідеологія пропонує стерти соціальні, національні та расові відмінності – шляхом знищення еліти і міжетнічних змішувань. Проте ліквідація приватної власності вбиває мотивацію до праці, а руйнування природної структури суспільства неминуче веде до диктатури, рабства і виродження.

Інша ліва ідеологія – лібералізм (анархізм) – для подолання експлуатації пропонує максимально ослабити державу (аж до її ліквідації), натомість дати людям простір для об’єднання в асоціації і вільного підприємництва. Для вільного переміщення праці і капіталу вимагає стерти соціальні, національні та расові відмінності, ліквідувати державні кордони. Проте дикий капіталізм неминуче веде до засилля монополій, а ослаблення держави – до формування олігархічної диктатури і того ж самого рабства.   

Як бачимо, для досягнення справедливої мети – знищення експлуатації – обидві ліві ідеології пропонують руйнівні засоби. Цього й варто було очікувати, адже слово «лівий» в первинному сенсі означає «брехливий», звідси англ. «lie» – брехня, обман, облуда, лжа, лажа.

Сім’я і спільне благо

Для подолання експлуатації погляньмо глибше на це явище. Якщо людина працює сама на себе, то жодної експлуатації не може бути. А якщо вона працює на свою сім’ю? Звісно, не отримуючи за це зарплати? Здоровий глузд нам говорить, що тут також нема експлуатації. Чому? Тому що ця людина є частиною сім’ї, тож працюючи на свою сім’ю, вона працює на саму себе.

Отже, робота на свою сім’ю не є експлуатацією. А що є головною особливістю сім’ї? Відчуття спільного блага і готовність до взаємодопомоги. Кожен член сім’ї усвідомлює, що спільне благо є гарантом його особистого блага.

Проте принцип спільного блага і готовність до взаємодопомоги діє не лише у кровноспоріднених сім’ях. Він властивий для будь-яких добровільних об’єднань за інтересами – територіальними, діловими, духовними. У таких сім’ях люди також розуміють, що наявність солідарного колективу дає значні переваги в порівнянні з індивідуальною діяльністю. Передусім тому, що при правильній організації в такій спільноті виникає ефект синергії, коли поєднання індивідуальних зусиль значно перевищує просту арифметичну суму.

Корпоративізм

Отже, у сімейних спільнотах нема експлуатації. Тому для подолання експлуатації у суспільстві праві ідеології – національний солідаризм, фашизм, націонал-соціалізм – запропонували корпоративізм (від лат. corpus – тіло). Згідно з цією політичною теорією, елементарними осередками суспільства є певні соціальні групи, а не окремі особи. Загальним об’єднуючим чинником виступає нація як природна одиниця людства – народна сім’я. Відтак, все, що корисне для всієї нації, корисне для всіх її членів, а тому не може вважатися експлуатацією. Такі корисні процеси вважаються творчими.

Натомість усі процеси, які є шкідливими для нації в цілому, вважаються паразитичними, навіть якщо вони приносять користь їхнім учасникам. Наприклад, якщо торговельна мережа збагачується на продажі неякісної їжі, то всі її працівники є учасниками паразитичного процесу і де-факто є соціальними паразитами.   

Предтечі постіндустріального переходу

Солідаристи XX століття мислили в правильному напрямку, проте на практиці ідея корпоративізму зіткнулася з серйозними труднощами.

По-перше, корпорації здебільшого формувалися штучно, згори,  зусиллями держави, а не як вільні, природні асоціації, подібно до часів доіндустріального Середньовіччя з його розмаїттям цехів, корпорацій, братств, гільдій, мистецьких шкіл, монастирів тощо. 

По-друге, самі ці держави були проявом індустріальної мегамашини, відтак самі були вражені паразитичними процесами.

По-третє, штучно створювані корпорації не були захищеними із-середини від внутрішнього соціального паразитизму.

По-четверте, індустріальні держави засадничо не могли створити органічний устрій, який по суті мав постіндустріальний характер, відтак був спрямований на повне заперечення індустріального «великого конвеєра».

Щоправда, німецькі націонал-соціалісти почали демонтаж своєї державної машини, проте їхні зусилля були швидко придушені зовнішнім втручанням.

Радянська агресія легко пояснюється ідеологічною несумісністю з Третім Райхом, адже СРСР був комуністичною диктатурою – реалізацією завершеного етатизму, тобто повним пануванням державної машини над аморфним натовпом.

Натомість втручання США не мало ідеологічної причини, адже фундаментом американської держави був той самий національний солідаризм. Це дає підстави стверджувати, що конфлікт між тодішніми США і Третім Райхом не відповідав американським інтересам і був організований зовнішньою силою – об’єднаним лівацьким лоббі в особі фінансового капіталу, державної бюрократії, паразитарних спільнот і прямої агентури Москви.

Таким чином, спроба реалізації постіндустріальної ідеї корпоративізму в індустріальній Європі XX століття виявилася передчасною. У тодішніх націонал-солідаристів не вистачило ні повноти знань, ні технологій, ні сприятливого міжнародного оточення. Всі ці чинники з’явилися тільки в сучасних умовах глобального переходу до постіндустріальної формації. Конкретно – після 2015 року. Ось вони.

Знання про демоси

Згідно з досягненнями соціальної психології, природними спільнотами, захищеними від паразитизму, є демоси – самокеровані групи персонально знайомих однодумців чисельністю до 150 осіб (Число Данбара). 150 – це максимальна чисельність «великої групи», проте значно надійніший антипаразитичний захист спрацьовує у «середніх групах» (роях) чисельністю до 20 осіб.   

Технології самоорганізації

Розвиток Інтернету, засобів комунікацій та інформаційних технологій дозволяє легко входити до демосів і виходити з них, створювати нові демоси і розформовувати їх, обирати і бути обраним на всіх рівнях соціальної ієрархії – від ройової старшини до старшини гетьманату. Причому все відбувається в реальному режимі часу за допомогою кількох клацань на власному смартфоні.  

Легкість формування і розформування демосів різних ієрархічних рівнів створює додаткові захисні бар’єри. Наприклад, якщо виявиться, що з якимось демосом сталося паразитичне зараження і він включився в деструктивний процес, то інші демоси швидко це виявлять і негайно розірвуть з ним стосунки. Не маючи донорів, членам паразитичного демосу доведеться розформуватися або зайнятися продуктивною діяльністю.    

Геополітичні союзники       

У формуванні першої постіндустріальної держави зацікавлені новітній український «козацький етнос» (волонтери і добровольці), США і країни Центрально-Східної Європи. Правий поворот в США і вихід Великобританії з ЄС створює сприятливі обставини для формування постіндустріальної цивілізації Нової Європи. Цивілізація Міжмор’я почнеться з дуальної взаємодії Українського і Англосаксонського світів.

Головний сенс постіндастріалу

Індустріальна цивілізація призвела до закабалення людини і перетворення народних організмів на аморфні несамостійні натовпи, керовані відвертими чи прихованими диктатурами. Перехід до постіндустріального суспільства несе звільнення людини, перетворення її на самодостатню творчу істоту, відновлення народами своєї здорової, природної структури.

Найважливішим наслідком постіндустріального переходу буде очищення народних організмів від соціального паразитизму. Це підвищить їхню ефективність у десятки і сотні разів.

Головний інструмент очищення – підтримання творчих процесів (боротьба з паразитичними процесами матиме допоміжний характер).  Головний засіб консолідації – творення етнічних держав, тобто держав зі стійким етнічним ядром.

Держави національного солідаризму будуть вільними від експлуатації. Вони будуватимуться природним чином – знизу догори, шляхом самоорганізації демосів у динамічну багаторівневу мережу.  

І тоді збудеться давня мрія всіх народів – народження справедливого суспільства, вільного від експлуатації. Суспільства, в якому кожна добросовісна людина отримуватиме підтримку будь-яких своїх ініціатив, спрямованих на загальне благо.      

ТНМК - Сила (Тримайся за своїх!)