Чи можна говорити про новий світовий порядок за результатами саміту ШОС у Китаї?

1. Світовий розкол замість нового порядку

Ключовим підсумком китайського саміту ШОС стало не народження нової світової системи, а радше підкреслення глибокого розлому.

• Відсутність США навіть на рівні середнього представництва була символічним жестом. Країна, яка визначила підсумок Другої світової війни, не була запрошена на святкування її завершення в Китаї. Це не випадковість, а демонстрація: світ ділиться на табори.

• На відміну від заходів у Європі (наприклад, відзначення відкриття другого фронту), де навіть Росію запрошували попри санкції та конфлікти, тут Захід свідомо відсторонили.

Висновок: ми не спостерігаємо єднання, а радше оформлення нової холодної війни, де Китай формує власну альтернативу.

2. Криза наднаціональних інституцій

ООН, колись символ універсального діалогу, дедалі більше втрачає авторитет.

• Присутність Антоніу Гутерриша на заході радше виглядала даниною протоколу, ніж свідченням впливу.

• Китай натякає на створення альтернативної «ООН 2.0» зі штаб-квартирою в Пекіні.

Але тут постає фундаментальне питання: чи може Китай запропонувати ідеї та цінності, що згуртують світ? Військова й економічна міць — це лише інструменти. Лідерство ж потребує етичної та ідеологічної платформи. І з цим у Пекіна проблеми.

3. Китай як бенефіціар глобалізму, а не його творець

Сі Цзіньпін бореться не за нову ідею, а за збереження вигідного для Китаю статус-кво.

• Глобалізація відкрила для Піднебесної ринки, дала доступ до технологій і перетворила її з відсталої країни на світового виробника.

• Але ідейної пропозиції Китай не має: він «дожовує відрижку» західного неоліберального проекту, який сам Захід уже згортати.

Приклад: перенесення виробництв у Китай дало Заходу надію, що добробут змінить свідомість і позбавить світ війн. Але результатом стало посилення Пекіна й деградація частини американської промисловості.

4. Роль ШОС у Центральній Азії

Попри відсутність глобальної ідеї, Китай отримав інструмент впливу на пострадянському просторі.

• ШОС стає для країн Центральної Азії (Казахстан, Киргизстан, Таджикистан, Узбекистан) фактором стабільності.

• Росія тепер не може легко розпочати «спецоперацію» проти сусідів — слово Пекіна важитиме більше за міжнародні резолюції.

Отже, ШОС не є новим світовим порядком, але для регіонів воно справді стає «напівепохальною подією».

5. Український вимір

Україна не стояла на порядку денному саміту. Для Китаю це «далека війна».

• Росія отримала свободу дій: воювати далі, головне — не програти.

• Проте між Москвою й Пекіном існує фундаментальне протиріччя: Росія прагне бути третім полюсом, а не васалом Китаю. Вона бореться за вплив у Європі, що не входить у плани Пекіна.

Росія vs. Китай: битва за Європу

Між Пекіном і Москвою закладене фундаментальне протиріччя:

• Росія не погодиться бути «другим номером» під Китаєм. Її амбіції — стати самостійним третім центром сили.

• Війна проти України для Кремля — це не лише про території, а й про претензію на керування Європою. Навіть часткова перемога над Україною сприйматиметься як квиток до статусу регіонального гегемона.

• Але Європа не збирається бути колонією Росії. Для Брюсселя це загроза ідентичності й самостійності, незалежно від його внутрішніх криз.

Отже, ми бачимо контур трикутника:

• США — як глобальний лідер;

• Китай — як новий економічний центр;

• Росія — як претендент на контроль над Європою.

Ця конкуренція неминуче загострюватиметься.

Хто створить нову «ООН»?

Стара система післявоєнних інститутів руйнується. Але хто зможе запропонувати справді нову глобальну організацію?

• Китай не має ідейної платформи, здатної об’єднати світ.

• США, особливо у версії «трампізму», роблять ставку на тарифну політику замість цінностей.

• Європа — потенційний претендент, але роз’єднаність і внутрішні кризи заважають їй взяти на себе лідерство.

Філософський образ: нова «ООН» народиться там, де з’явиться країна, здатна довести, що вона носій універсальних принципів і цінностей. Ідея, а не лише сила, стане цементом нового світу.

Чи може це бути Лондон, Париж, Берлін? Утопічно, але для України було б символічно бачити штаб-квартиру нової глобальної інституції саме в Києві — як у місті, яке стало бар’єром між тиранією й свободою.

Висновок

Саміт ШОС у Китаї не започаткував нового світового порядку. Натомість він став дзеркалом епохи, де:

• світ остаточно розколюється на табори;

• наднаціональні інституції занепадають;

• Китай намагається зберегти вигідний глобалізм, але не створює власної ціннісної пропозиції;

• Центральна Азія отримує новий стабілізаційний центр;

• Україна опинилася в ситуації, де її долю вирішують «великі гравці», але протиріччя між ними відкриває простір для нашої власної дипломатичної гри.

Отже, саміт ШОС у Китаї не створив нового світового порядку, але чітко показав: стара архітектура добігає кінця, а місце нової ще не визначене. Хто зможе поєднати силу з цінностями — той і стане справжнім творцем XXI століття.

Відео: