Поки політологи ведуть дискусії навколо майбутнього постфедеративного простору, останній редут євразійської імперії - піддані пана Путіна жевріють надією, що розпаду Росії ніколи не відбудеться, тому що цього просто не може відбутися. Логіка залізна. І як аргумент в їх підсвідомості зловісно засів «ядерний щит». Можна сказати, «ядерний аргумент» є останнім бастіоном психологічної стабільності і впевненості в існуванні могутньої держави - ​​покровителя і захисника сірих і убогих. І не дай вам Боже зруйнувати ядерний міф совків! Євразійці вмить перетворяться на пацаків з к/ф Г. Данелії «Кін-дза-дза!», Які позбулися своїх цаків. У психології ісконників помре остання надія захоплення чатланскої планети Плюк. Всі точки стабільності і надій на майбутнє, все, чим можна було пишатися перетворится в ніщо. Щоб не завдати ідейним будівельникам розвиненого євразійства душевної травми, раджу їм далі не читати!

Розв’язання кризи визначається розумінням її справжньої причини. Досі Росія і Захід боролися за те, щоб втягнути Україну у сферу свого впливу. Боротьба припиниться з набуттям Україною статусу нейтральної держави, завжди готової до рішучого самозахисту. Нейтралітет України в обмін на мир з Росією.

Російська влада боїться входження України в Євросоюз, адже це несе Росії великі економічні та воєнні загрози. Рішучі наміри щодо євроінтеграції, проголошені новим урядом України, по-суті, притиснули Росію до стіни, і це може спровокувати її на відчайдушні кроки з катастрофічними наслідками для усіх.

Чи потрібні Україні чужі позики? Аж ніяк! Виявляється - можна обійтися без них! – твердить голова правління Центру протидії корупції Віталій Шабунін (у статті «90 мильярдів гривень – у бюджет!», Алла Дубровик, «День», 26.02.2014 р.). Ӏ не «примарними» реформами, які потребують напрацювання, розробки та написання: необхідні закони вже зареєстровані у ВРУ.

Сили самооборони, які були підконтрольні опозиції, в першу чергу – ВО Свобода - вийшли зі складу самооборони напередодні і з'явилися на передовій лише ввечері 20-го, коли бойові дії вже закінчились. Теж такі собі герої останньої хвилини. Принаймні, під час бійки 18-го під Верховною Радою "Свобода" дивилася на все це збоку і на допомогу нашим не прийшла, хоча за планом мала б стояти в перших рядах.

Пропоную комплекс заходів, який можна назвати комплексом запобіжників як у короткостроковій, так і в довготерміновій перспективі. Перші з них – це люстрація та покарання організаторів політичних репресій. Другі – це громадський контроль над владними органами, вільне володіння зброєю, зменшення функцій держави та передача багатьох функції органам громадського суспільства.

У випадку повернення до Конституції 2004 року, тим більше у редакції політдуету "Батьківщина"-"Свобода", матимемо не парламентську республіку, як це означено юридичною мовою, а прем`єрську. Повнота влади всередині країни належатиме посадовцю під назвою "голова Уряду" ("голова Кабінету Міністрів"), а не тому кого ми звикли вважати Президентом з великої літери.

Ненависть до системи не гасять обіцянками і відстрочками. Бо ворогу не можна довіряти, — цей урок засвоїв не тільки Майдан, його засвоюють люди в різних куточках країни — від Волині до Донбасу. Перечитайте список загиблих, вивчіть географію смерті. Півтонни крові за те, щоб недоростки отримали іграшку серйозних парламентських повноважень Конституції 2004 року, а Янукович — перепочинок для зализування ран.

Відповідальність за забрані зараз на Майдані життя повинна розділити з нинішньою владою — українська політична еліта; бізнесова, яка думала тільки про своє збагачення; українська інтелігенція, яка нічого не навчилася після багатьох поразок; українська преса, за невеликим винятком… Партія регіонів – це гілка, тупикова гілка кучмізму, яка обломилась під вагою і власних, і попередніх помилок.

«Правий Сектор» від початку вигідно відрізнявся від опозиції ідеями й діями. Його вимоги були чіткі (повна і безумовна капітуляція влади, тимчасовий революційний уряд, звільнення всіх політв’язнів, в т.ч. й дореволюційних), не менш чіткою була й неучасть у переговорах з владою, яку «праві» цілком обґрунтовано вважали окупаційною і злочинною.

Якщо ви опозиція, але визнаєте закони цієї банди влади, то ви є співучасниками їхніх злочинів. Якщо ви разом із ними пішли до Верховної Ради, то ви співпрацюєте з диктатурою Януковича. Якщо ви визнаєте його легітимність як президента, то ви є його прибічниками. Якщо ви разом з Партією регіонів клялися дотримуватися Конституції цього злочинного режиму, то ідеологічно ви є однопартійцями. Якщо ви разом голосували за закон про вибори, за допомогою якого владу захоплюють шляхом шахрайства, то ви також є узурпаторами влади.

Не варто обманюватися: вони не перейдуть, принаймні масово, на наш бік. Ніколи. Вони щиро захищають ту систему, якої — плоть від плоті. І яка, працюючи на себе, працює на них. Учасники протестів для них — найсправжнісінькі "класові вороги". Адже вони протестують саме проти тієї системи, яка робить спосіб життя таких "силовиків" можливим.

Текст польського письменника Анджея Стасюка про Майдан для німецького журналу Die Welt:

Керована Путіним Росія розпочала «війну» за територію України. До плану під умовною кодовою назвою «Малоросія» входить реалізація кількох варіантів розшматування української території. Але жоден із них, за задумом кремлеїнгів, не дає українцям шансу зберегти цілісність своєї держави.

Маяковський – це не тільки негативний приклад. Часом потрібно гнати коней, міняти їх на переправах, залишати їх здихати на великій дорозі, як це робили наші друзі Атос, Портос і д’Артаньян. Все залежить від того, чи правильно вибраний напрям.