Нову редакцію Конституції мають створити не політики, а громадянське суспільство через своїх повноважних представників, а ті, що беруть на себе виконання політичних функцій у державі, мусять її дотримуватися.

Парламент, обраний ще 30 вересня (а надворі вже зима), досі не працює! Яка ганьба на увесь світ. А поки всілякі там гаранти сплять, у нас панує сваволя. Дійшло вже до того, що призначаються ледь не двадцяті заступники міністрів, їх терміново перевозять до Києва, їм надаються чудові квартири, призначається височенна платня, в той час як сотні тисяч киян вже втратили всяку надію отримати житло і по три родини мешкає в двокімнатних квартирах. Хіба це не ганьба? Чи у нас право на житло гарантоване Конституцією лише „своїм”?

Не помилюся, коли скажу про те, що важко назвати в Україні видання, котре б так послідовно й наполегливо піднімало на своїх сторінках болючі для нації теми у пошуках відповідей на вічні запитання: хто винен, як жити далі якою є наша історія?

3 грудня на черговому засіданні “Українського клубу” обговорювали тему правої альтернативи і політичних сил поза Парламентом. В темі круглого столу також значилося: “Хто очолить і яка програма?”

Без зайвих пояснень зрозуміло, що самим вигнанням іммігрантів з Європи проблеми Білої раси вирішити не можливо. Важливою є політика сприяння традиційній сім’ї та материнству.

З кожним роком люди, що стоять при кермі української держави, все більше роздмухують питання Голодомору 1932-1933 років. Але чомусь висвітлення цих трагічних подій іде лише в негативному руслі. Нам розказують, як українці вмирали з голоду, як у деяких родинах їли дітей, які жахи терпіли нещасні люди… Але ми ні слова не чуємо про ті селянські повстання, що були на всіх теренах України!

Якщо ви українець і збираєтеся писати про євреїв, то вам потрібно встати, підійти до дзеркала і оглянути себе з усіх боків – чи нема на вас нашивки зі свастикою або чи не висить у вас на шиї «шмайссер». А якщо ви нічого не помітили, то підійдіть до Рабиновича, Табачника або Фельдмана і запитайте: можна мені писати про євреїв?

Називаємо поіменно виконавців Голодомору 1932/33 років.

Ліберальна спільнота, що панує над українським народом і іншими народами старенької Європи, робить все можливе, аби крок за кроком, рік за роком стирати кордони між різноманітними народами, націями, расами. Кровне, мовне та культурне змішання посилюється відбиранням у народів їхніх етнічних ознак. Колись наш народ іменувався русинами (ще в XIX столітті цей етнонім був широко розповсюджений), потім нас почали називати українцями, відрізавши величезний пласт нашої історії. Тепер, на початку XXI століття, ліберальна спільнота намагається взагалі знівелювати саме поняття «українець»…

Чому немає серійних убивць, наприклад, у Данії?, - запитують у мене студенти. Добре живуть, скажете ви. Але ж їх не зафіксовано і в західній частині України. Чому так? Там живуть незрівнянно гірше, ніж, скажімо, в Києві. Але тут не виявлено жодного серійного душогуба. Лише „гастролери” зі Сходу.

Костянтин Побєдоносцев та ідеологія «освіченого консерватизму»

Ми живемо в часи, коли вже вичерпалися не лише всі стародавні біблійні пророцтва, але й наукові передбачення днів зовсім недавніх. Час в Україні ніби зупинився, що нині просто фізично відчувається людьми. Назовні це явище найяскравіше проявляється в свідомому гальмуванні і всілякому відтягуванні початку роботи новообраної Верховної Ради, а відповідно і всіх інших владних інституцій нашої держави.

Це відбувається головним чином завдяки тим, хто живе в сільській місцевості. Зараз цей процес набирає сили на промисловому Півдні.

Завдання для Верховної Ради шостого скликання

Договори бувають різні. На Київській Русі князь на словах укладав договір з громадою, коли йшов на княжий стіл. Через рік звітував перед громадою про виконання обіцянок і якщо не виконував, йому громада казала «йди геть» і вибирала другого князя.