політологія

Образ скромного і поетичного ірландця-католика в тіні суворого сноба – англійця-протестанта – більше не актуальний, і виглядає навіть карикатурно. Нація “святих і вчених” протягом останнього десятиліття показала себе генієм бізнесу.

Українські олігархи, як стверджують автори статті, — нещасні люди. З іншого боку — вони дуже багаті люди, однак їхні капітали не працюють на Україну, оскільки, за великим рахунком, нажиті в епоху так званої кримінальної приватизації, а отже — нелегальні. Амністія капіталу, за проведення якої протягом останніх років ратують різні політичні сили, ситуації не врятує. Необхідна ще легалізація цього капіталу в очах народу. Як цього добитися — про це у своєму матеріалі розмірковують керівник групи аналітики та прогнозування Центру стратегічних ініціатив Володимир СТУС і його колега Ірина КОНСТАНТИНОВА.

— сказав директор соціологічної служби “Український барометр” Віктор Небоженко у своєму виступі на круглому столі: “Громадянин і влада: патерналістські та авторитарні настрої в Україні”, що пройшов 28 лютого в інформаційному агентстві “Укрінформ”.

Віктор Небоженко: ”Якщо Росія сповідуватиме жорсткий воєнний авторитаризм, Захід інтенсивніше допомагатиме Україні” Директор Центру політичних досліджень ”Український барометр” Віктор Небоженко, 54 роки, вважає, що українські політики досі не використали для партійного будівництва багато ідей — наприклад, релігію.

Для чого нам накинуто цю “демократію”?

Експертний висновок Інституту української мови Національної академії наук України на подання 52 народних депутатів Верховної Ради України від 6 вересня 2005 року і подання Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 13 вересня 2005 року щодо відповідності Конституції України статті 15 Кодексу адміністративного судочинства та статті 7 Цивільного процесуального кодексу України

Технічний нокаут, що його отримав мер Києва у першому раунді відбіркового поєдинку за право балотуватися на наступних виборах, уже став найгучнішою політичною подією року.

Стало відомо про подробиці майбутнього об`єднання націоналістичних партій і рухів, пише "Коммерсантъ-Україна".

Ми, різні народи країни, добровільно об’єднуємось в єдиний народ України. Ми, народ України, визнаємо громаду основною формою спільної організації життя. Ми встановлюємо договір основою для вирішення питань власності між окремими громадянами, громадами і державою в цілому. Ми визнаємо українське суспільство носієм спільної мови, культури, традицій громад.

Міністрові внутрішніх справ України панові Луценку вдалося втілити в життя мрію киян, тобто «надерти задницю» панові Черновецькому, інакше іменуємому як мер столиці України.

Вже нині люди, живучи поблизу моря або річки, не можуть навіть вийти на берег — земля куплена.

Я не вірю в український парламентаризм, особливо, коли за кожною десяткою депутатів стоїть тугий гаманець. Який ж це парламентаризм? Це Європа XVIII століття. Відповідальності ніякої. Немає політичного адресата критики. Ми нікого толком не можемо критикувати, бо ми бачимо 450 осіб, які з’ясовують між собою відносини, як на Сорочинському ярмарку, а потім усе це називають державним управлінням.

Ще нічого не отримавши від ЄС, ми віддали йому більше, ніж можна. І хоча ми не маємо депутатів в Європейському парламенті, його рішення мають для нас особливу силу. Для чого ЄС інтегрувати Україну, якщо вона й без того все виконує?

А легко ж у цій державі виконувати передвиборчі обіцянки! От, наприклад, якщо сказати - «покращення вашого життя вже сьогодні!», то ніхто не здивується, а всі зрозуміють, чиє життя сьогодні покращиться. І, якщо говорити про скасування депутатської недоторканості – то ясно, що комусь її і так не треба буде. А якщо обіцяти все вернути – то зрозуміло, що у когось заберуть. Тому, щоб знов не забрали у нас, то треба встати спозаранку та зайняти чергу в Ощадкасі, та вистоятись у ній, та померти…

Ініціативним, працелюбним і цілеспрямованим час нагадати політикуму про своє існування. Інакше вони й надалі залишатимуться чужими на урядовому святі життя.