Найгірше — це добре робити те, чого взагалі не слід робити. Наприклад, будувати державу без проекту або розробляти стратегію України без розуміння загальної ситуації на нашій планеті. Нині існуючі проекти майбутнього України є фрагментарними, а тому — неадекватними. Відповідно, вони є нереальними, оскільки не враховують три головні моменти:

1) нинішній світ перебуває в ситуації глобальної кризи;

2) протягом багатьох тисячоліть Україна розвивається в пульсуючому режимі, а сьогодні переживає чергову трансформаційну кризу, яка до 2015 року має завершитися формуванням української нації нового циклу;

3) згадана трансформація відбувається в умовах тотальної війни проти України, в якій вона поки що є пасивною жертвою.

З іншого боку, усвідомлення описаних вище чинників дозволяє побачити найкоротший і найбезпечніший шлях перенародження України.

ГЛОБАЛЬНА КРИЗА

Якщо років десять тому про це говорили лише вчені, то сьогодні факт глобальної кризи є очевидним. Криза охоплює всі аспекти життя людини, суспільства, природи і техносфери, тобто є тотальною.

Загально визнаним фактом є стрімкі кліматичні зміни. В порівнянні з 60-ми роками бурі на планеті почастішали вчетверо, швидкості вітру зросли, матеріальні втрати від стихії удесятерились. Урагани зі швидкістю вітру більше 200 км/год стають звичайним явищем. Вчені переконані, що швидкості вітру будуть зростати і прогнозують урагани зі швидкістю 360 км/год, проти яких не устоїть жодний хмарочос. Ще недавно такий прогноз видавався чимось фантастичним. Проте під час останніх ураганів швидкість вітру вже неодноразово досягала 280—300 км/год.

Уряди багатьох держав починають бити на сполох у зв’язку з підвищенням рівня Світового океану. Протягом 10—20 років, за прогнозами деяких вчених, відбудеться затоплення узбережжя Китаю, де проживає 40% його населення. Зникне більшість пляжів Східного узбережжя США, цілком зникнуть Сінгапур, Кіпр, Мальта, Фіджі, Куба, Ямайка, Мальдіви і багато інших країн та географічних регіонів.

Події останнього часу свідчать, що на Землі почалась кліматична криза. Кліматична криза — це такий стан, коли збитки від природних лих стають співмірними з вартістю валового національного продукту за відповідний період.

Те, що людина зробила з природою, за своїми масштабами є катастрофою. Вода забруднюється вже в повітрі, знищені мільйони гектарів родючих ґрунтів, планета занечищена отрутохімікатами і радіоактивними відходами, зникають ліси, насуваються пустелі. Внаслідок людської діяльності у світі ЩОДЕННО гине в середньому кілька видів тварин і рослин. Зникнення наших сусідів — це недвозначне попередження: ми також можемо зникнути.

Паралельно з деградацією навколишнього середовища розви¬вається ще небезпечніший процес — процес інтелектуального і морального виродження людини, її обездуховлення. Це явище називають деантропологізацією: втратою людського при збереженні всіх тілесних рис, властивих гомо сапієнсу. Серед причин її виникнення — відчуження від природи, землі, дому, родини, зростаюча урбанізація, надзвичайна метушливість людини, насильство з боку політичних, соціальних, комерційних організацій, інформаційний вибух. Альберт Швейцер визначив людину 20-го сторіччя як «явище явно патологічне», оскільки в ній «виразно ослаблена здатність мислити». Для сучасної технологічної цивілізації здатність мислити підмінюється її імітацією — здатністю механічно накопичувати відомості (думки, факти, правила, зразки).

У сучасному світі на психічні захворювання страждає майже половина мільярда людей, причому їх число зростає. З’являються нові психічні захворювання, наприклад, пов’язані зі СНІДом. За даними спеціальних вибіркових досліджень, виконаних в 60-ти країнах за 90 років XX століття, поширеність психічних захворювань зросла в 6 разів. В 40 разів зросла поширеність алкоголізму і в 29 разів — олігофренії.

Порівняно «невидима» деградація на духовному і психічному рівнях призводить до цілком реальної крові. За роки першої світової загинуло приблизно 20 мільйонів людей, що вдвічі більше, ніж за два попередні століття. Друга світова війна забрала 50 мільйонів життів. У більш ніж 150 війнах, які були розв’язані з того часу, загинуло 20 мільйонів і було поранено 60 мільйонів осіб.

Головна особливість сучасних конфліктів — жорстокість, яка досягла небачених раніше масштабів. Звіряча лютість людей стосовно одне одного — не винахід сучасної епохи, але ще ніколи вона не виявлялась з такою силою і таким розмахом. Повсюдно поширилися мародерства, захоплення заручників, масові зґвалтування, обстріл транспорту з медичною допомогою, застосування жінок і дітей як «гарматного м’яса» — коли виникає необхідність прорвати лінію фронту або подолати мінні поля.

Вражає динаміка жертв серед військовослужбовців і цивільних осіб. В ході першої світової війни 95% всіх втрат припадало на військових і лише 5% — на цивільних осіб. Під час другої світової війни втрати цивільних складали вже 75%, а в наступних війнах – в середньому 80%. У деяких сучасних військових конфліктах (наприклад, у Чечні) понад 90% втрат складають цивільні особи, в основному зовсім невинні — жінки та діти. За останнє десятиріччя у війнах було вбито понад півтора мільйони дітей і більше чотирьох мільйонів отримали фізичні каліцтва.

На думку серйозних вчених, демографічні процеси, розігрівання атмосфери, накопичення у воді отрутохімікатів, ерозія грунтів, послаблення озонового шару, скорочення запасів продовольства, загибель багатьох видів тварин викличуть безкомпромісну боротьбу за перерозподіл залишків природних ресурсів, тож застосування у майбутньому ядерної зброї виглядає цілком вірогідним.

Що ж насправді відбувається? Відповідь звучить доволі просто, але якщо в неї вдуматись, то вона викликає шок: людство вже вичерпало свою екологічну нішу і переживає кризу, яка буде вирішена протягом життя одного покоління.

Про те, наскільки швидко може настати катастрофа з незворотними наслідками, образно пише американський вчений Лестер Браун у книзі «Двадцять дев’ятий день». Уявімо, що на поверхні озера росте один листок, щоденно — за геометричною прогресією — подвоюється кількість листків, що вкривають озеро. Припустимо, що на тридцятий день листками буде вкрито все дзеркало озера. Отже, вчора, на 29-й день, було вкрито удвічі менше, тобто половина озера. «Наше глобальне озеро, в якому живуть мільярди людей, — попереджує вчений, — вже заповнене принаймні наполовину. Протягом життя наступного покоління воно може виявитися заповненим цілком».

Ми скочуємось до епохи ідейного, соціального і технологічного хаосу. Щоб уникнути самознищення, людству в цілому, і Україні в тому числі, неминуче доведеться пройти через важкий і болісний пошук нової екологічної ніші. Цю неприємну істину треба раз і назавжди усвідомити і не плекати ілюзій, що все владнається саме собою. Хоча б тому, що для від¬нов¬лення природної рівноваги ПРИ СУЧАСНОМУ СПОСОБІ ЖИТТЯ І ВИРОБНИЦТВА потрібно, щоб населення Землі зменшилось принаймні в 10 разів.

Криза може мати лише два варіанти розв’язання: або остаточна деградація з можливістю зникнення людського роду, або освоєння нової екологічної ніші, що передбачає радикальну зміну людиною своєї поведінки та її взаємовідносин з Богом, людьми, природою.

Ми не в силах зупинити планетарну кризу. Але у нас є шанс вистояти в цій драматичній ситуації, більш того — використати її для творчості і самовдосконалення. Для цього Україні потрібно форсувати прорив до нової екологічної ніші, який передбачає рішучий перехід на вищий рівень у стосунках Людина—Бог, Людина—Людина і Людина—Природа (в т.ч. штучна природа — техніка). І докласти зусиль для ініціювання такого Великого переходу у міжнародних масштабах.

В той же час Україні необхідно діяти самостійно і покладатися лише на власні сили. Цю думку своєрідно висловив Р. Хіггинс у книзі «Сьомий ворог. Людський фактор у глобальній кризі»: «Наше покоління зіткнулось з особливим викликом. Доведеться діяти насамоті або невеликими групами, не дивуючись і не нарікаючи на те, що більшість буде вперто триматися застарілих сподівань і легких шляхів, які ведуть у прірву».

ПУЛЬСАР УКРАЇНА

З одного боку, Україна — це територія, для якої властива певна географічна цілісність. Дослідження етимології (від гр. етимон — істина) імені Україна приводить до первинного, а отже — істинного його значення. Зауважимо, що у прадавніх алфавітах буква У відповідає числу 4 або 400 (4 х 100) і символізує мудрість (давньоукраїнське “ук” — вчений, звідси “наука” і “неук” — невчений). Письмово слово “Україна” відоме принаймні з 1183 року, а в античні часи Геродот та інші автори розглядали Скіфію як країну-тетрагон (чотиристоронник) — Скіфський квадрат. Санскритське слово Укхрайя означає курган в значенні “острів блаженних”, “земля обраних”. На основі цих та інших даних можна зробити висновок, що Україна — це “У-країна”, “Чотирикрайна” (тетрагон, територія з чотирма краями), тобто виділена, захищена з 4-х сторін світу, виокремлена, особлива земля. Згідно з багато тисячолітньою традицією, так позначали територію, яка мала для розвитку людського роду особливе, сакральне значення. Досить згадати описаний у книзі “Буття” месопотамський Едем, який традиційно розглядається як країна-тетрагон (країна-У) — захищена з чотирьох країв (чотирма ріками) свята земля, місце народження першої людської раси.

З іншого боку, Україна сприймається як жива, людиноподібна істота, соборна особистість із власною самосвідомістю. Ця країна-тетрагон набуває ознак живої істоти завдяки людям, які вкорінені в цю землю і не мислять повноцінного життя у відриві від неї. Наукові дослідження, зокрема з археології, антропології, генетики та історії містобудування, довели, що протягом багатьох тисячоліть на цій землі проживало автохтонне населення. Про його давність свідчить також колективна пам’ять (зафіксована, серед іншого, у фольклорі Житомирщини та індо-арійських Відах), яка зберегла згадку про життя наших предків — мисливців на мамонтів — ще до танення льодовика (“до Потані”), яке розпочалося в середині 8 тис. до н. е.

Поєднання в понятті Україна географічного і людського чинника дозволяє визначити Україну як геосоціальний організм, який протягом 25—30 тисячоліть (від часу народження раси європейських кроманьйонців) розвивається на території Північного Надчорномор’я в пульсуючому режимі. Пульсація (циклічність) розвитку України виявляється в тому, що періодично на цій землі народжується нова спільнота, яка переживає фази дитинства, молодості, зрілості та старості. Під час останньої фази ця спільнота втягується у системну кризу, долаючи її відродженням у якісно новій етнічно-цивілізаційній іпостасі. На фазі молодості і зрілості усі етноси, котрі в історичному минулому мешкали на Подніпров’ї, завжди переживали демографічний вибух, супроводжуваний розселенням на навколишні території, а на фазі системної кризи і трансформації — скорочення населення і посилення вразливості щодо зовнішньої агресії.

Соціальні процеси в геосоціальному організмі Україна тісно пов’язані з геоенергетичними процесами, які, у свою чергу, визначаються повторенням відповідних планетарних конфігурацій Сонячної системи (найбільше значення має конфігурація Сонце—Земля—Місяць). З цієї причини для розвитку України властива чітка циклічність, яка синхронізується “космічним годинником”.

Особливе значення має цикл тривалістю 532 роки, котрий, як показав Микола Чмихов, є етнотворчим циклом: кожні 532 роки на території України народжується новий український етнос, який творить нову націю (тобто структурований етнос) і державу (вищу форму етнічної самоорганізації). Українські етноси пов’язані між собою як дід-батько-син-внук-правнук, тобто новий етнос виростає з попереднього. Значніші перетворення відбуваються кожні 1596 років, тобто через 3 етноси: “дід—батько—син” (останній 1596 річний цикл датується 419—2015 рр.), що дало деяким дослідникам підставу стверджувати, ніби тривалість життя етносів складає півтори тисячі років і початком українського народу треба вважати державу антів.

Можна сказати, що 532 роки — це тривалість української історичної доби. Перша половина цього циклу — ранок і день, друга половина — вечір і ніч. На початку циклу пульсар Україна завжди спалахує надпотужним світлом культурних, організаційних і технологічних новацій. Зате у другій половині циклу геоенергетика змінює знак “плюс” на “мінус”, тоді Україна “засинає” і втягується в темний хаос трансформаційної кризи. Подолання цієї кризи приводить до чергового спалаху світла і народження нової української нації.

Сьогодні ми знову переживаємо час, коли починається світанок. Навколо ще залягають нічні тіні і бродять страхітливі привиди минулого. Але ще трохи — і вигляне українське Сонце, яке миттєво все затопить світлом істини, радості та повноти буття. Згідно з “космічним годинником”, перехід України на вищий культурно-цивілізаційний рівень має відбутися до 2015 року. Та щоб він відбувся, треба докласти чималих зусиль сьогодні — тут і тепер.

Ситуація ускладнюється тим, що Україна перебуває у стані війни. Лише усвідомивши цей твердий факт можна пояснити і багатомільйонну армію економічних біженців (в мирний час!), і принаймні п’ятикратне з 1991 року падіння рівня життя, і цілеспрямоване руйнування української культури, і епідемію туберкульозу та СНІДу, і п’ятимільйонне скорочення населення внаслідок переважання смертності над народжуваністю, і сотні тисяч безпритульних дітей, і багато інших невластивих для мирного часу явищ.

Хтось може сказати: як же так? Головний козир нинішньої держави — це громадянський мир і життя без війни! Подібні думки ґрунтуються на застарілих уявленнях про природу війни.

СТРУКТУРА СУЧАСНИХ ВІЙН

Війна — це рішучі дії, спрямовані на зміну поведінки супротивника у потрібному напрямку. Людство знає величезну різноманітність способів бойових дій, проте всіх їх можна звести до семи основних видів:

1. Найпримітивнішою формою зміни поведінки людини, групи людей чи народів була і є технологічно-силова війна за допомогою кам’яних сокир, мечів, списів, вогнепальної зброї, літаків, ракет, лазерів, радіоелектронних засобів тощо. Спосіб доволі дорогий і ризикований, оскільки на будь-яку дію завжди знайдеться ще сильніша протидія, скажімо, у вигляді тероризму.

2. Значно ефективнішим і водночас безпечнішим способом змінити поведінку супротивника є економічна війна — зброя другого рівня ефективності. Прикладом її застосування є економічні санкції, “антидемпінгові розслідування”, нееквівалентний товарний обмін, злочинна приватизація і розкрадання народної власності за участю корумпованої влади.

3. Ще ефективнішою (і прибутковішою!) є генетична війна — цілеспрямоване руйнування генофонду шляхом наркотичного, алкогольного, тютюнового і харчового геноциду, масового застосування штучних харчових добавок і сумнівних медпрепаратів, генетично модифікованих і фальсифікованих продуктів, а також через цілеспрямовану зміну культури харчування.

4. Організаційна війна здійснюється шляхом імплантації в національне тіло супротивника чужорідних або відверто ворожих для нього організаційних форм — від усіляких “благодійних фондів розвитку науки та освіти” (технологічний шпіонаж і “випомповування мізків”) до структур-накопичувачів нелегальних мігрантів і прихованої работоргівлі. На вищому системному рівні проявом організаційної війни є насадження непритаманних народові механізмів управління і способу життя. Наприклад, традиційна (отже, перевірена часом) для України виборна гетьманська модель, яка передбачає персональну відповідальність керівників всіх ланок за плоди свого управління, замінена “найкращою у світі” системою горизонтального розподілу влад з повною безвідповідальністю і безкарністю. З погляду законів менеджменту нинішня система державної організації є повним абсурдом, оскільки розділити можна роботу і права, але відпо¬відальність не ділиться в принципі — там, де відповідає більше одного, вже не відповідає ніхто.

5. Інформаційна війна — це масоване просування вигідної інформації і замовчування невигідної, а також тенденційна інтерпретація поточних подій. Зомбування свідо¬мості українців ідеями меншовартості, страху і безперспек¬тивності нагадує пропагандистську кампанію з метою зниження вартості підприємства перед його дешевою приватизацію.

6. Ще більш руйнівною є війна шостого рівня ефективності — хронологічна. Її мішенню є родова пам’ять, її мета — спотворення історії і руйнування зв’язку поколінь. Прикладом застосування цього виду зброї є закидання в масову свідомість деструктивних вигадок про те, що “слов’яни” означає “раби”, що трипільці були семітами, що Україна — це “окраїна”, яка завжди була прохідним двором, що наша історія — це трагедія ворожнечі та взаємознищення українців, що наша наука і духовність — це постійні запозичування якщо не із Заходу, то зі Сходу, що писемність нам приніс грек Кирило і так далі.

7. Найвищим же рівнем ефективності володіє духовна війна. Вона полягає у накиданні збочених життєвих цінностей, у викривленні уявлень про саму природу видимого і невидимого світу, Бога і диявола, про добро і зло, здорове і хворобливе, життя і смерть. Ключовими елементами духовної війни є фальсифікація Євангелія, спотворення священної історії, заперечення існування Бога і Його присутності в кожній людській істоті.

Сьогодні українців лякають можливою війною, якщо вони погано поводитимуться. Спокійно, панове, — проти вас давно ведеться сучасна війна, ефективна і нещадна! Тому боятися її вже запізно.

При застосуванні силових методів війни ворог відбирає у народу його майно; при застосуванні вищих форм бойових дій народ сам віддає своє майно, добровільно стає рабом і робить рабами своїх дітей. Сьогодні з України щорічно “тихо, мирно і майже демократично” випомповується цінностей в розмірі понад 20 міль¬ярдів гривень, що знекровлює національний організм, тримає його у стані між життям і смертю. Звідси вимирання корінного населення, руйнування інфраструктури, різке послаблення фізичного, психічного і вольового тонусу, страх перед майбутнім, пасивність і зневіреність у власній могутності.

Нагадаємо, що чорноземи і вода незабаром стануть головним ресурсом планети Земля. Тому кінцева мета цієї війни — очищення України від українців, оскільки лише українці спроможні стати на захист рідної землі і вчинити опір її хижацькому пограбуванню і винищенню.

Для того, щоб перестати бути донором для невидимого ворога, українці повинні ясно усвідомити факт ведення проти них війни, почати мислити в категоріях війни, перетворитися з пасивної жертви війни на її активного учасника. Врешті-решт, це нормально, що в ситуації глобальної кризи і загострення боротьби за ресурси весь світ і всі сфери людського життя перетворилися на бойовий простір. Тому за будь-якими намірами, деклараціями і діями ми повинні бачити власні та чужі інтереси, інтереси України та інших держав, інтереси українського народу та паразитуючих на ньому утворень.

МИ, БРАХМАНИ І КШАТРІЇ

Перехід українців до мислення у категоріях бойових стратегій відповідає українському духу і духу часу:

1. За своєю природою український народ є народом-брахманом (священи¬ком-мудрецем, воїном духу) і народом-кшатрієм (воїном-організатором), але не народом-торговцем. Крім того, українці є народом-виробником, проте ефек¬тивність їхнього способу господарювання захована в тому, що воно здійсню¬ється як священнодійство і свята праця, тобто як реалізація тієї ж брахманської функції на практичному і побутовому рівні. Тому перехід до мислення воїна дозволить українцям стати самими собою і почати жити згідно з власною природою.

2. Війна як найбільш рішуча духовна і земна боротьба є привілеєм двох вищих арійських варн — брахманів і кшатріїв. Тому перехід до ментальності воїна автоматично переводить українців у вищий сакральний статус із суттєво глибшим мисленням і здатністю до глобальних дій, робить їх модерною націю (у сучасному кризовому світі пацифізм є ознакою слабкості, відсталості і безперспективності). Здійснення притаманної українцям функції всесвітнього миротворця потребує духовної сили і мілітарної потуги.

3. Мислення воїна очищає людське життя від всього зайвого і несуттєвого, наповнює його відповідальністю за кожну свою думку і дію, інтенсивністю і повнотою буття. Воїн не може існувати у світі ілюзій і брехні, він повинен бути чесним із собою і своїм народом. Воїн нічого не робить абияк, тому плодами його діяльності є висока якість і досконалість — Арійський стандарт.

4. У сучасному глобальному бізнесі стратегічний менеджмент все більше набуває ознак воєнних стратегій (прикладом є філософія японських корпорацій). Бізнес і торгівля, які традиційно мало цікавили українців як заняття низькі та малозмістовні, стануть для них привабливими, якщо розглядатимуться як форма священної війни, як персональна боротьба заради вищих цілей. Яскравим прикладом саме такого ставлення до бізнесу був рух західно-української інтелігенції у 30-х роках 20-го століття за відвоювання українського економічного простору під гаслом “Свій до свого по своє!”

Усвідомлення реального стану справ, очищення свідомості від ворожих закладок — це перший крок нашого народу до визволення. Наступний крок — це формування майбутнього згідно з Божим голосом у наших душах і ясним раціональним розрахунком, розробка реалістичного проекту держави української мрії та його відповідальне втілення. Якщо мислити технологічно, то нову націю і її державу треба виростити як живу істоту — від маленького зерна до могутнього світового дерева.

Все починається з духовного очищення і відновлення у нашій свідомості істинних уявлень про людину як втілену духовну сутність, про люблячого і милосердного Бога, про служіння і вчення Ісуса Христа, про відповідальність перед нашими предками і нащадками, про творчі потенції української людини.

Наступний крок — відновлення родової пам’яті, осягнення власної історії, пізнання закономірностей розвитку українського геосоціального організму, залучення до боротьби тисяч поколінь наших предків. Це буде перемога у хронологічній війні.

Вона створить надійні підстави для наступальної інформаційної війни, створення системи продукування і поширення правдивої інформації про поточний стан речей, формування в українців адекватного уявлення про навколишню реальність, повернення їм здатності дивитися на світ власними очима і жити власним розумом.

І лише після перемоги в інформаційній війні стане можливим повернення до притаманної українцям моделі гармонійного і відповідального суспільно-політичного устрою. Українська традиція передбачає перевірений тисячоліттями вертикальний розподіл влади на основі балансу сфер Мудрості і Дії — Брахманату (духовно об’єднаної національної громади) і Гетьманату (держави).

Кризове перетворення України на сильну і процвітаючу світову державу вже почалося. До 2015 року вона має стати країною культури, права, свободи і відповідальності, сприятливою для праці, творчості, плекання здорових дітей і чистого життєвого простору.

Хай Буде!

-----------------------------------------
В тему:

Глобальна українська супертолока — мережева гра «Вишня Борія»

Тиранія чи Гетьманат?

Жовто-блакитний чи синьо-жовтий?

Метафізичні основи Третього Гетьманату

Справдешнє Євангеліє?

Добра Новина для Четвертого Переходу

Третій Гетьманат

БЕЗПЕЧНО. ЧИСТО. ВЕСЕЛО
 

Гравець: 
Ігор Каганець
 
Форум Підтримати сайт Довідка