Командир Третього армійського корпусу, бригадний генерал Андрій Білецький назвав три головні проблеми, які Українському війську треба вирішити у 2026-му році, незалежно від того, чи буде якесь припинення вогню, чи ні. Це – бойова підготовка, якість сержантського корпусу та «паперові генерали», які не знаючи реалій війни, вершать людські долі.
Про це він зазначив у своїй статті для "The Economist", що опублікована у виданні NV. Републікацію цієї статті NV, яке тепер називається New Voice, а до великої війни називалося "Новоє врємя" (НВ), заборонило. Тому ми можемо тільки переказати те, що написав Андрій Білецький.
На думку Білецького, після військових успіхів 2022-го року держава замість аналізу взялася ділити перемогу, а армія продовжила рухатися на тому самому паливі, на якому викинула росіян з-під Києва, – на ентузіазмі мотивованих добровольців. Саме ці люди і є причиною кожної з українських перемог. Але це "пальне" не нескінченне.
"Коли почалися перші пробуксовки, країна знову шукала магічні рішення. Спершу "Джавеліни". Потім "Байрактари". Потім HIMARS, F-16, Abrams, Leopard, Bradley, "стіни дронів" та "кілл-зони". Але технологія без стратегії не змінює хід війни", – пише Білецький.
Він закликає негайно змінити підходи до базового військового вишколу та почати формувати професійний сержантський корпус. На його думку, навчання – це те, що Україна може почати вже завтра: є позитивний досвід військової школи ім. Євгена Коновальця, який нескладно масштабувати, є можливість за пів року підготувати 3-4 тисячі висококласних інструкторів із бойовим досвідом.
Без якісно нового рівня підготовки та навчання нема сенсу збільшувати чисельність військ – це призведе лише до зростання втрат. Намагання розв'язати системні проблеми швидкими популярними рішеннями він назвав причиною турбулентності та хаосу.
Він пише: "Проблема номер один – це завжди люди. Я командував елітними підрозділами з мотивованих професіоналів – і підрозділами, сформованими з мобілізованих безхатьків. Я бачив російські елітні штурмові групи – і бачив цілі роти, набиті пораненими, алкоголіками та наркозалежними. В Україні існує ілюзія, що збільшення чисельності війська = автоматично «кава в Криму». Це не так. Без якісної базової підготовки та без сильного сержантського корпусу збільшення чисельності означає лише зростання втрат. Єдине, що ми можемо протиставити противнику, сили та ресурси якого переважають, – радикально іншу якість і ефективність. Зрештою, якісно інший людський матеріал на кожному з рівнів – причина кожної з українських перемог. Перше, чим можна забезпечити підвищення ефективності, – навчанням людей".
"Друга проблема – «паперові генерали», які починали війну ще у 2014 році полковниками та підполковниками, а отже перебували на посадах, які, незалежно від їхнього бажання чи небажання, не передбачають безпосередньої участі в бойових діях. Нинішні полковники і командири батальйонів починали в найкращому випадку командирами взводів чи рот у 2014-му. Це люди, які бачили, як воно «на землі», може, і не прямо «їли солдатський хліб», але їм доводилося бувати під обстрілами, здійснювати піші й машинні марші, перебувати в обороні і навіть стріляти. Вони розуміють межі можливостей солдата, принаймні фізичні. Генерали – ні", – пише Білецький.
Ці генерали, які були «книжковими» офіцерами, сьогодні вершать людські долі, зауважує Білецький. Їм бракує практичного досвіду. Білецький нагадує, що після Іраку США зіткнулися з тим самим. Багато генералів не воювали з часів В'єтнаму. Перша війна в Іраку оголила розрив між теорією і практикою. Вихід був радикальний: очищення генеральського корпусу і підвищення тих, хто мав реальний бойовий досвід.
"Україні потрібна така сама реформа. Повна переатестація офіцерського складу не у форматі покарання, а як запорука виживання. Потрібне швидке зняття усіх барʼєрів для росту здібних молодих офіцерів. Найефективніші з моїх командирів сьогодні – капітани й майори, які виросли з 2014-го і сьогодні виконують завдання полковників та генералів. Вони однозначно компетентніші, ніж ті, що керують лише завдяки вислузі років", – наголосив Білецький.
Наші інтереси:
Ще один генерал почав писати статті. Але якщо той знаменитий генерал здебільшого займається теоретичними роздумами, цей генерал (який, до речі, зовсім нещодавно став генералом, не закінчуючи військові академії та не захищаючи дисертації) пише про практичні речі, які вкрай необхідні нашому війську.
Філон Іудей був багатим аристократом і високофункціональним корпоративним психопатом. Свої тексти він генерував як несвідоме, інстинктивне мавпування, подібно до сучасних систем штучного інтелекту...
«Паперові генерали» – це проблема. Андрій Білецький закликає до переатестації офіцерського складу
Категорія:
Світ:
Спецтема:
Командир Третього армійського корпусу, бригадний генерал Андрій Білецький назвав три головні проблеми, які Українському війську треба вирішити у 2026-му році, незалежно від того, чи буде якесь припинення вогню, чи ні. Це – бойова підготовка, якість сержантського корпусу та «паперові генерали», які не знаючи реалій війни, вершать людські долі.
25122104.jpg
Про це він зазначив у своїй статті для "The Economist", що опублікована у виданні NV. Републікацію цієї статті NV, яке тепер називається New Voice, а до великої війни називалося "Новоє врємя" (НВ), заборонило. Тому ми можемо тільки переказати те, що написав Андрій Білецький.
На думку Білецького, після військових успіхів 2022-го року держава замість аналізу взялася ділити перемогу, а армія продовжила рухатися на тому самому паливі, на якому викинула росіян з-під Києва, – на ентузіазмі мотивованих добровольців. Саме ці люди і є причиною кожної з українських перемог. Але це "пальне" не нескінченне.
"Коли почалися перші пробуксовки, країна знову шукала магічні рішення. Спершу "Джавеліни". Потім "Байрактари". Потім HIMARS, F-16, Abrams, Leopard, Bradley, "стіни дронів" та "кілл-зони". Але технологія без стратегії не змінює хід війни", – пише Білецький.
Він закликає негайно змінити підходи до базового військового вишколу та почати формувати професійний сержантський корпус. На його думку, навчання – це те, що Україна може почати вже завтра: є позитивний досвід військової школи ім. Євгена Коновальця, який нескладно масштабувати, є можливість за пів року підготувати 3-4 тисячі висококласних інструкторів із бойовим досвідом.
Без якісно нового рівня підготовки та навчання нема сенсу збільшувати чисельність військ – це призведе лише до зростання втрат. Намагання розв'язати системні проблеми швидкими популярними рішеннями він назвав причиною турбулентності та хаосу.
Він пише: "Проблема номер один – це завжди люди. Я командував елітними підрозділами з мотивованих професіоналів – і підрозділами, сформованими з мобілізованих безхатьків. Я бачив російські елітні штурмові групи – і бачив цілі роти, набиті пораненими, алкоголіками та наркозалежними. В Україні існує ілюзія, що збільшення чисельності війська = автоматично «кава в Криму». Це не так. Без якісної базової підготовки та без сильного сержантського корпусу збільшення чисельності означає лише зростання втрат. Єдине, що ми можемо протиставити противнику, сили та ресурси якого переважають, – радикально іншу якість і ефективність. Зрештою, якісно інший людський матеріал на кожному з рівнів – причина кожної з українських перемог. Перше, чим можна забезпечити підвищення ефективності, – навчанням людей".
"Друга проблема – «паперові генерали», які починали війну ще у 2014 році полковниками та підполковниками, а отже перебували на посадах, які, незалежно від їхнього бажання чи небажання, не передбачають безпосередньої участі в бойових діях. Нинішні полковники і командири батальйонів починали в найкращому випадку командирами взводів чи рот у 2014-му. Це люди, які бачили, як воно «на землі», може, і не прямо «їли солдатський хліб», але їм доводилося бувати під обстрілами, здійснювати піші й машинні марші, перебувати в обороні і навіть стріляти. Вони розуміють межі можливостей солдата, принаймні фізичні. Генерали – ні", – пише Білецький.
Ці генерали, які були «книжковими» офіцерами, сьогодні вершать людські долі, зауважує Білецький. Їм бракує практичного досвіду. Білецький нагадує, що після Іраку США зіткнулися з тим самим. Багато генералів не воювали з часів В'єтнаму. Перша війна в Іраку оголила розрив між теорією і практикою. Вихід був радикальний: очищення генеральського корпусу і підвищення тих, хто мав реальний бойовий досвід.
"Україні потрібна така сама реформа. Повна переатестація офіцерського складу не у форматі покарання, а як запорука виживання. Потрібне швидке зняття усіх барʼєрів для росту здібних молодих офіцерів. Найефективніші з моїх командирів сьогодні – капітани й майори, які виросли з 2014-го і сьогодні виконують завдання полковників та генералів. Вони однозначно компетентніші, ніж ті, що керують лише завдяки вислузі років", – наголосив Білецький.
Ще один генерал почав писати статті. Але якщо той знаменитий генерал здебільшого займається теоретичними роздумами, цей генерал (який, до речі, зовсім нещодавно став генералом, не закінчуючи військові академії та не захищаючи дисертації) пише про практичні речі, які вкрай необхідні нашому війську.
Зверніть увагу
Філон Іудей з Александрії Єгипетської – фальсифікатор Євангелія, батько іудохристиянства (подкаст)