Про це пише в авторській статті для видання The Hill професор політології Університету Рутгерса (Ньюарк, США) Олександр Мотиль, посилаючись на дані, озвучені у доповіді Дениса Волкова, директора недержавного соціологічного "Левада-центру" та Андрія Колесникова, московського політичного аналітика із Фонду Карнегі.
Саму доповідь “Альтернативна реальність: як російське суспільство навчилося не хвилюватися через війну” Мотиль називає сумним чтивом. Лише близько 20% опитаних сказали, що вони проти війни, пише Голос Америки.
“Росіяни, які вирішили бути байдужими, зробили це в опитуваннях громадської думки, а не на демонстраціях. Вони нічим не ризикували, якби відповіли “не знаю” або “не можу сказати”. Натомість вони вирішили підтримати Путіна та війну”, – пише Мотиль.
Так само вони вирішують не висловлювати свою опозицію чи навіть нейтралітет щодо конфлікту. “Словом, вони вибирали бути або винними, або відповідальними, або і тим, й іншим”, – каже професор.
За майже два роки після повномасштабного вторгнення Росії російське суспільство “звикло жити на тлі жорстокого збройного конфлікту”, свідчить цитована ним доповідь.
“Значна частина населення змирилася з думкою, що жити в нинішньому стані речей доведеться ще досить довго, а тому доведеться пристосовуватися до реальності, яку прості росіяни не можуть, а часто й не хочуть змінювати”, йдеться у доповіді російських аналітичних центрів.
Частина російських патріотів “щиро й агресивно підтримують” президента Володимира Путіна, а переважна більшість – “апатична, і просто пасивно й автоматично здебільшого підтримує те, що робить режим, чекаючи, поки “все це закінчиться”, йдеться у доповіді.
“Коли росіяни вирішують бути байдужими до звірств, що здійснюються від їхнього імені в Україні, вони повністю усвідомлюють ці злочини, але все ще вважають за краще підтримувати Путіна та його війну”, – додає Мотиль.
На думку американського професора, “росіяни – не дикуни”, але вони, як припускає Мотиль, “надто готові прийняти легітимність і владу диких правителів, кровожерливих, жорстоких і зарозумілих тиранів, які, за деякими винятками, панували спочатку Московією, а потім Російською імперією та Радянським Союзом”.
Нормою упродовж історії в Росії було рабство, тоді як вимоги свободи були скорше винятками. Путін, спираючись на цю культурну спадщину, вирішив посилювати такі уявлення, щоб зміцнити власне правління.
У результаті, населення з рабським мисленням віддає перевагу злочинності над правосуддям, хоча “Путін і його оточення добре знають, що вони, як і багато їхніх попередників, вразливі до спалахів народного гніву” – люди в Росії можуть, як свідчить історія, “накинутися на своїх володарів, спалити та пограбувати їх маєтки”.
Ідеологія РФ за кілька хвилин:
Наші інтереси:
Розуміємо, що цей народ, який живе в сусідній державі-агресорці, ніколи не відмовиться від ідеї "величі" і "могутності", яку за понад 20 років їм насадив режим. Цю державу разом з її титульним народом треба знищити – скільки б часу це не потребувало.
Концепція дистиляції знань, що походить зі сфери штучного інтелекту, може стати ключем до особистої трансформації та національного відродження. Подібно до нейромережі, людина може дистилювати власне...
Понад 80% росіян підтримують Путіна, війну проти України, геноцид
Категорія:
Світ:
Спецтема:
Про це пише в авторській статті для видання The Hill професор політології Університету Рутгерса (Ньюарк, США) Олександр Мотиль, посилаючись на дані, озвучені у доповіді Дениса Волкова, директора недержавного соціологічного "Левада-центру" та Андрія Колесникова, московського політичного аналітика із Фонду Карнегі.
231206orky.jpg
Саму доповідь “Альтернативна реальність: як російське суспільство навчилося не хвилюватися через війну” Мотиль називає сумним чтивом. Лише близько 20% опитаних сказали, що вони проти війни, пише Голос Америки.
“Росіяни, які вирішили бути байдужими, зробили це в опитуваннях громадської думки, а не на демонстраціях. Вони нічим не ризикували, якби відповіли “не знаю” або “не можу сказати”. Натомість вони вирішили підтримати Путіна та війну”, – пише Мотиль.
Так само вони вирішують не висловлювати свою опозицію чи навіть нейтралітет щодо конфлікту. “Словом, вони вибирали бути або винними, або відповідальними, або і тим, й іншим”, – каже професор.
За майже два роки після повномасштабного вторгнення Росії російське суспільство “звикло жити на тлі жорстокого збройного конфлікту”, свідчить цитована ним доповідь.
“Значна частина населення змирилася з думкою, що жити в нинішньому стані речей доведеться ще досить довго, а тому доведеться пристосовуватися до реальності, яку прості росіяни не можуть, а часто й не хочуть змінювати”, йдеться у доповіді російських аналітичних центрів.
Частина російських патріотів “щиро й агресивно підтримують” президента Володимира Путіна, а переважна більшість – “апатична, і просто пасивно й автоматично здебільшого підтримує те, що робить режим, чекаючи, поки “все це закінчиться”, йдеться у доповіді.
“Коли росіяни вирішують бути байдужими до звірств, що здійснюються від їхнього імені в Україні, вони повністю усвідомлюють ці злочини, але все ще вважають за краще підтримувати Путіна та його війну”, – додає Мотиль.
На думку американського професора, “росіяни – не дикуни”, але вони, як припускає Мотиль, “надто готові прийняти легітимність і владу диких правителів, кровожерливих, жорстоких і зарозумілих тиранів, які, за деякими винятками, панували спочатку Московією, а потім Російською імперією та Радянським Союзом”.
Нормою упродовж історії в Росії було рабство, тоді як вимоги свободи були скорше винятками. Путін, спираючись на цю культурну спадщину, вирішив посилювати такі уявлення, щоб зміцнити власне правління.
У результаті, населення з рабським мисленням віддає перевагу злочинності над правосуддям, хоча “Путін і його оточення добре знають, що вони, як і багато їхніх попередників, вразливі до спалахів народного гніву” – люди в Росії можуть, як свідчить історія, “накинутися на своїх володарів, спалити та пограбувати їх маєтки”.
Ідеологія РФ за кілька хвилин:
Розуміємо, що цей народ, який живе в сусідній державі-агресорці, ніколи не відмовиться від ідеї "величі" і "могутності", яку за понад 20 років їм насадив режим. Цю державу разом з її титульним народом треба знищити – скільки б часу це не потребувало.
Зверніть увагу
Трипільський ультранаціоналізм: дистиляція минулого як соціальна технологія та трамплін до Золотої ери (+подкаст)