Зображення користувача Ігор Каганець.
Ігор Каганець
  • Відвідувань: 14
  • Переглядів: 15

Чому росіяни ототожнюють себе з орками і Мордором – «Svenska Dagbladet» (Швеція)

Категорія:

У Росії виходить безліч романів про орків. Вони називаються, наприклад, “Танкіст Мордора” або “Орки і росіяни – брати навіки”. Їх нескінченна кількість, всі вони російською мовою.

У тій країні, що колись була Радянським Союзом, є традиція тлумачити книги Толкіна так, наче Мордор символізує СРСР, а орки – це насправді росіяни, тоді як ельфи – західні країни або нацистська Німеччина.

Не всі погодяться з таким прочитанням. Сам Толкін йому заперечив би. Проте виник цілий жанр, присвячений тлумаченню його книг – пише Ларс Ловен (Lars Lovén) у своїй статті в «Svenska Dagbladet» (Швеція).

В одних роботах різкий дуалізм (між добром і злом) розбирають докладніше, в інших нібито зневажливе ставлення Толкіна до росіян перетворюють на політику. І майже завжди орки займають у цих роботах центральне місце.

Одна з найпопулярніших книг, де по-новому трактується Толкін, – це «Останній кільценосець» (рос. «Последний кольценосец») Кирила Єськова. Якщо в двох словах, то книга заснована на ідеї, що «Володар перстенів» – це ельфійська пропаганда, написана, щоб приховати справжні цілі війни й виправдати геноцид орків. В «Останньому кільценосці» Мордор – відносно толерантна держава з просунутою наукою, яка змушена захищатися від агресивних і варварських сусідів на заході.

Кирило Єськов розповідає, що твори Толкіна настільки популярні в Росії, що йому не довелося нічого пояснювати читачам, щоб вони зрозуміли цю його гру. Він спробував зберегти основні факти з оригіналу (якщо можна назвати це фактами), але тлумачити їх по-іншому. Наприклад, чи не дивно, що всі, хто змагається з Арагорном за трон, дуже «своєчасно» вмирають? І його власне право на цей трон притягнуте за вуха і важко доказове?

Але найскладніше Єськову довелося з ельфами. «Якщо придивитися до ельфів Толкіна краще, виявляється, що це досить неприємні істоти, що відчувають презирство до нас, людей, і вважають нас нижчою расою».

Особливе ставлення росіян до Толкіна сформувалося ще в радянські часи. Трилогію про володаря перстенів вважали політично делікатними книгами, і читати їх можна було тільки у вигляді самвидаву, тобто домашніх перекладів, копії яких поширювалися таємно. Звичайно, «Більбо» видали російською ще в 1976 році, але лише в адаптованій версії: наприклад, там уже не говорилося відкритим текстом, що йдеться про подорож із заходу на схід.

«Ця книга могла видаватися тільки з застереженням, що в ній показана небезпека, яку являє собою капіталістичне суспільство, і що вона розповідає про те, як золото псує хороших людей, – каже Нік Перумов, російський письменник-фантаст. – Я прочитав її і був абсолютно зачарований. Ви повинні зрозуміти, що в Радянському Союзі фентезі взагалі не було. Були тільки наукова фантастика і комуністична література для дітей. Дещо з цього було вартісним і розповідало про основоположні цінності. Але ідея уявних світів з іншими расами була нам абсолютно чужою».

Після розпаду СРСР зацікавленість Толкіним була більшою, ніж будь-коли, і уже можна було дістати всі книги. Але варто було російським читачам накинутися на його твори, як виявилося, що щось не сходиться. Кирило Єськов пояснює: «У книгах нелюдські косоокі орди марширують зі Сходу під червоними прапорами, щоб вторгнутися на землі вільних народів Заходу. По-моєму, це лукавство стверджувати, що тут нема натяку на сучасну політику. І багато радянських і пострадянських читачів також стали ототожнювати себе з орками».

«Ми на власному досвіді знаємо, як працює пропаганда, і тому для нас велика спокуса розглядати «Володаря перстенів» як пропаганду переможців і намагатися з’ясувати, що ж там було насправді», – говорить Кирило Єськов.

Еліот Боренштейн (Eliot Borenstein) – професор русистики і славістики з Нью-Йоркського університету. Він написав книгу і створив блог під назвою «Змови проти Росії», і розповідає про так звані параноїдальні трактування. «В даному випадку йдеться про те, що люди завжди в усьому бачать політичний порядок денний, причому завжди спрямований проти нас, росіян», – говорить Еліот Боренштейн. Такий спосіб мислення часто властивий різним меншинам, які по-своєму трактують твори, написані в інших контекстах і, можливо, для інших читачів. «Росія – велика і могутня країна, але коли доходить до глобальних ЗМІ, то росіяни відчувають себе меншиною. І ось вони бачать якісь твори, які їм подобаються, але в яких вони представлені ворогами. Що ж їм робити? Їм потрібно знайти спосіб любити і їх, і самих себе. Так що вони говорять: Гаразд, ви вважаєте, що ми – орки? Тоді пішли ви під три чорти, ми дійсно орки».

Ця ідея також стала популярною в російських патріотичних колах. Наприклад, публіцисти і громадські діячі Максим Калашников і Юрій Крупко видали книгу «Гнів орка», в якій стверджують, що росіяни повинні визнати себе орками. Те ж саме говорять на російських патріотичних сайтах в інтернеті. Там мова вже не йде про те, щоб виправдати орків або зруйнувати неправдоподібний дуалізм робіт Толкіна – там у звичному дусі вихваляють войовничих і сильних орків, які разюче виділяються на тлі занепадаючого навколишнього світу.

Та ж тема виникає в пісні письменника, співака і композитора Михайла Єлізарова під назвою «Оркська». У ній сплітаються ідеї про росіян у ролі орків, картини Другої світової війни, часи розвалу Радянського Союзу і уявлення про «Володаря перстенів» як пропаганду. Для Єлізарова, який читав ці книги ще дитиною і не міг від них відірватися, очевидно, що Толкін мав на увазі СРСР.

«Аналогія очевидна. Мордор – хаотична сила, яка повстає проти готової впасти британської імперії або, скоріше, її середнього класу. Пісня – іронічний памфлет, протест і заперечення, – каже Михайло Єлізаров. – Але я думаю, що існує багато тлумачень. Більшість пострадянських читачів наївно зараховують себе до жителів Середзем'я, не помічаючи, що насправді вони – Мордор».

Еліот Боренштейн розповідає про те, як література про орків розвивається останнім часом. «Виходить безліч романів про орків. Вони називаються, наприклад, “Танкіст Мордора” або “Орки і росіяни – брати навіки”. Їх нескінченна кількість, всі вони російською мовою і цілком бездарні», – говорить Еліот Боренштейн, який збирається в майбутньому написати про цей феномен. 

Орки і росіяни – брати навіки

Орки та росіяни – брати навіки


Додатково: 

Наші інтереси: 

Розуміти світогляд ворога. 

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Визначаємо формування прекрасних світів! (Джерело Повноти)

Перехід-IV, або палінгенезія: сім кроків до Homo triplex і універсальної нації нового циклу

Добра Новина дає дороговказ для заснування нового світу та переходу в режим керованої молодості – «вічного життя», по-науковому – біологічного безсмертя. Починати треба вже сьогодні, а діяти...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Це нагадує гопника, який звик ходити у спортивному одязі. Але одного разу вирішив, що вигідніше називатися "бізнесменом", поводитися чемно і ходити в діловому костюмі з краваткою.
Він довго страждав, аж нарешті йому сказали, що бути гопником - це круто. Гопник радісно скидає з себе ненависну личину і повертається до звичного способу життя.

Чому росіяни так зраділи, коли їх назвали орками? Тому що тепер вони повертаються до своєї істинної суті і відчувають полегшу від скинутого тягаря цивілізації.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Коментарі

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Вони справді вважають себе орками:

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Зірка Вітошинська.
0
Ще не підтримано

Блискучо, Ігоре!

Талант Толкіна такий, що москалі - безсилі протистояти ототожненню їх з орками.

Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Це важливий штрих для розуміння "загадкової російської душі". Ототожнюючи себе з орками, росіяни признаються самі собі в тому, що роль агресивних дикунів їм навіть подобається.

"Орки" і "кацапи" - це слова близькі за значенням, але не синоніми.

"Кацап" означає "вбивця-садист", "зарізяка", "потрошитель". Це нижчий рівень, ніж "орк". Тому, визнаючи себе орками, кацапи піднімаються у власних очах.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Визнаючи себе орками, кацапи просто стають самими собою - і це звільняє їх від тягаря нав’язаних іззовні кайданів шляхетної поведінки.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Це нагадує гопника, який звик ходити у спортивному одязі. Але одного разу вирішив, що вигідніше називатися "бізнесменом", поводитися чемно і ходити в діловому костюмі з краваткою.
Він довго страждав, аж нарешті йому сказали, що бути гопником - це круто. Гопник радісно скидає з себе ненависну личину і повертається до звичного способу життя.

Чому росіяни так зраділи, коли їх назвали орками? Тому що тепер вони повертаються до своєї істинної суті і відчувають полегшу від скинутого тягаря цивілізації.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Володимир Світлий.
0
Ще не підтримано

Самоідентифікація.

Від мрії до слова, від слова до дії, від дії до світлової події.

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Очевидно, що російська гоп-культура – це культура психопатів. Орки – це психопати, тобто злобні інтелектуальні тварини (Homo intelis). Вважаючи себе орками, москалі визнають, що є психопатами.

Звідси згаданий у статті спосіб мислення росіян, властивий меншинам. Психопати завжди гостро відчувають себе меншиною.

Вони і є меншиною, їх не більше 10% населення, хоча можуть бути території з вищою концентрацією. Це, мабуть, ті райони Росії, що їх античні автори називали країною андрофагів (людожерів). 

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Андрій Гарас.
0
Ще не підтримано

І їм потрібен суворий зовнішній наглядач, в їхньому випадку це цар, імператор, вождь.

Радіймо життю граючи!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Росіяни люблять називати Мордором свою Москву – це їм подобається. Ось цитата з однієї статті

"Слово "Мордор" используется в нашей речи слишком часто для названия вымышленной страны из пусть и очень популярного литературного произведения. Что должно беспристрастно свидетельствовать нам о том, что оно приобрело какое то другое, отличное от первоначального значение.

И одно из этих значений это Россия. Хотим мы того или нет, но нам приходится использовать такую аналогию если не самим, то соглашаясь с ее использованием в этом качестве друзьями или знакомыми. Например, ваш друг уехал отдыхать в теплые края и интересуется, - а как там погода в Мордоре? Холодно, - отвечаете вы. Впрочем, некоторые делают это даже с удовольствием. Видимо им импонирует определенная брутальность, соответствующая этому понятию".

Все, що робиться з власної волі, – добро!