В Україні програмісти перетворюються на особливу впливову касту

У розпал робочого дня 35‑річний програміст Андрій Железник, керівник проектів міжнародної IT-компанії Itera з головним офісом в Осло, грає в шахи. Це заняття допомагає йому переключитися. Поверхом вище його колеги захоплені настільним футболом. Таке проведення часу в компанії, київський офіс якої знаходиться в бізнес-центрі класу B+ з видом на восьмиметрові ялини і Покровський монастир, не тільки не заборонено, а навпаки — заохочується.

"Ми розуміємо, як важливий work-life balance (баланс між роботою і відпочинком), і для нас важливо, щоб працівники відчували, що про них піклуються",— каже Лілія Погоріла, HR-директор Itera.

Крім можливості таких позаурочних перерв, у Железника і ще 130 його колег у розпорядженні ортопедичні меблі, покращена медична страховка, яка покриває спортзал, масаж, безкоштовні курси англійської і німецької, не рахуючи безкоштовних снеків з чаєм та кавою на кухні.

І все це — лише приємні бонуси, або, як кажуть в Itera, "плюшки" до високої зарплати. У IT-компаніях заробітки прив'язані до долара чи євро, а в останні роки їхній гривневий еквівалент зріс більш ніж втричі — у стільки ж разів знецінилася національна валюта.

Вся справа в тому, що більшість українських програмістів працюють на західних замовників, і зв'язок зі стабільними економіками перетворює їх на один із найзаможніших прошарків суспільства і дозволяє виділятися на ринку праці.

Програміст-початківець в столиці може претендувати на зарплату в $500 на місяць, говорить Катерина Мащенко, керівник експертно-аналітичного центру HeadHunter Україна. А фахівці зі стажем від п'яти років і вище отримують вже $3-4 тис., і це майже вдесятеро вище середньої зарплати по Києву.

Виділення IT-фахівців в особливу високооплачувану касту, яка задає тон в офісній культурі, стилі життя та ставленні до цінностей,— суто українська особливість: на Заході співробітники високотехнологічних компаній заробляють набагато більше представників інших професій, стверджує Віталій Михайлов, партнер рекрутингової компанії IT Staff. "$100 тис. на рік — звичайний дохід співробітника на менеджерській позиції в США",— говорить він.

Не дивно, що стати програмістом або, принаймні, працювати у IT-компанії — мрія багатьох в Україні. Ринок миттєво реагує на підвищений попит і інтерес появою безлічі курсів програмування як для дорослих, так і для дітей. Однак хороших фахівців у сфері, де сьогодні працює близько 100 тис. компаній, як і раніше не вистачає.

"Якщо завтра ви привезете в країну 15 тис. айтішників, то за тиждень вони всі працевлаштуються",— описує ситуацію на ринку Михайлов.— Тут за кожну людину йде війна".

Олександр Оваденко, консультант з менеджменту міжнародної IT-компанії GlobalLogiс, бачить у ситуації, що склалася загрозу. “Айтішники перебувають в тепличних умовах і деякі вірять у свою винятковість,— говорить він.— Якщо з якоїсь причини ринок завтра просяде, то їм буде складно пристосуватися до нових умов життя".

Стіл Віктора Кириченка, керівника проекту Bigl.ua української групи IT-компаній EVO, регулюється по висоті однією кнопкою, що дозволяє йому працювати сидячи, стоячи і навіть лежачи. Через проблеми зі спиною така можливість для Кириченка була критично важливою, а компанія пішла йому назустріч.

І це не поодинокий випадок. За ініціативою "знизу" в EVO з'явився власний тренажерний зал з душовими, бібліотека і йога вранці.

"[В IT-компаніях] все це вже скоріше must have, ніж новинка",— говорить Рената Чучмай, старший віце-президент Global HR Business Partnership міжнародної IT-компанії SoftServe, де, крім іншого, є власний корпоративний університет і благодійний фонд, а думка співробітників — починаючи від вибору сорту кави для корпоративних кавоварок і закінчуючи форматом корпоративів — впливає на рішення, які ухвалює керівництво.

Максимальний комфорт для співробітників — одна з ключових особливостей IT-офісів, як і їхнє місце розташування. У той час як багато компаній, намагаючись зводити кінці з кінцями, задовольняються скромними приміщеннями на околицях, програмісти в'їжджають в найпрестижніші бізнес-центри столиці класу В+, а частіше А, з шикарними видами з вікон і відкритими літніми терасами.

Причому дизайн офісів, яким віддають перевагу представники українського хай-теку, вже нічим не нагадують любов до химерності і незграбних надмірностей пострадянських представників бізнесу. У програмістів в пошані натуральні екологічно чисті матеріали, багато світла, відкриті і не захаращені меблями простори, що полегшують командну роботу.

До того ж IT-компанії першими на ринку перейняли найкращі традиції західної корпоративної культури — позбавилися від посадової ієрархії і створюють атмосферу, де кожен відчуває себе не звичайним виконавцем, працюючим від дзвінка до дзвінка, а важливою частиною згуртованої команди і загального процесу.

“У нас немає страху перед начальством, співробітники різних рівнів запросто спілкуються між собою,— розповідає Ірина Іщенко, комерційний директор групи компаній EVO.— У нас не прийнято стукати в двері, коли заходиш до керівника, радше це викличе здивування".

Підвищена увага до потреб співробітників і здорове демократичне середовище — ключові принципи управління персоналом на Заході — в Україні чи не єдиний спосіб зберегти цінні IT-кадри. Адже кожен розумний програміст щомісяця отримує в середньому три-чотири нові пропозиції роботи, стверджує Михайлов, а замінити тих, хто звільнився — справа не з простих. До того ж IT-спеціалісти в Україні традиційно утримують другу сходинку у топ-10 професій з найбільшою кількістю вакансій, поступаючись лише сфері продажів.

"У нас середній час закриття вакансії — 35-40 днів,— каже Олександра Говоруха, менеджер з комунікацій міжнародної IT-компанії Ciklum.— Середня ж кількість відкритих вакансій доходить до 180".

Втім, найбільш затребувані не просто програмісти. За словами Андрія Пивоварова, СЕО і співзасновника IT-курсів GoIT, в першу чергу потрібні фахівці з досвідом роботи не менше п'яти років. Саме їх компанії найчастіше переманюють один у одного, і саме вони найчастіше виїжджають працювати за кордон.

Схожа, але не така драматична ситуація з програмістами з двома-чотирма роками досвіду роботи, в той час як з тими, хто тільки почав працювати, справа йде інакше — небагато вакансій і безліч кандидатів. Причому серед новачків не тільки випускники відповідних вузів, але і "біженці" з інших галузей.

"Раніше діти хотіли бути космонавтами, потім — банкірами, тепер — айтішниками",— іронізує Михайлов.

Програмісти знають собі ціну і користуються цим, іноді непомірно завищуючи вимоги. Оваденко це пояснює так: менеджери пропонують хлопцям різні "плюшки" аби їх утримати, оскільки попит на хороших IT-фахівців все ще перевищує пропозицію.

Однак мотивувати співробітників лише "плюшками" стає все важче. Для програмістів, заробітки яких дозволяють з надлишком покривати базові потреби, на перше місце виходить інтерес до самої роботи, складність професійних завдань, а також колектив і відносини в ньому.

"Коли ти створюєш програмне забезпечення для складних медичних приладів або систем, які серійно використовуються в найбільшому світовому автоконцерні, коли знаєш, що твоя робота опосередковано впливає на життя мільйонів людей у світі, це круто",— говорить Владислав Ткачук, консультант з маркетингу та піару в компанії GlobalLogic.

Той факт, що основа української IT-галузі — молоді люди, яким не виповнилося 30 років, що досягли всього самі, багато в чому визначає їхнє ставлення до життя, світогляд і пріоритети. До того ж вони за своєю суттю космополіти, багато спілкуються з західними колегами і замовниками, часто переймають не лише їхній стиль спілкування, але і спосіб життя. Заробляючи значно більше за багатьох однолітків, вони, подібно до європейців та американців, які витрачають гроші з розумом і не женуться за брендами тільки лише для того, щоб підкреслити свій статус.

“Якби мені не треба було регулярно перевіряти робочу пошту, я б купив звичайний телефон Nokia — просто тому, що вона довше тримає заряд,— зізнається Євген Лабунський, менеджер проектів у міжнародній компанії Ciklum. Перед Лабунським на столі лежить смартфон Nokia Lumia, який він називає оптимальним для себе по співвідношенню ціна-якість.

Лабунський розповідає, що серед його колег мало володарів останньої версії iPhone, зате таких чимало серед його друзів, зайнятих в інших сферах.

30‑річний Дмитро Антонюк, консультант з дизайну в одній з найбільших міжнародних IT-компаній GlobalLogic, знімає квартиру в спальному районі — на Виноградарі, а на роботу добирається майже годину на метро. "Ти знаходишся вдома дві години зранку і дві години ввечері, тому люксовий варіант не шукаєш, шукаєш комфортний варіант під свої потреби",— пояснює він вибір житла, головним критерієм для якого була наявність поряд лісів, щоб займатися бігом і ходити у вихідні на пікніки.

Зараз Антонюк замислюється про придбання автомобіля, оскільки багато їздить містом, іноді у вечері, а з собою у нього відразу кілька ноутбуків і шнурів до них. Про вибір автомобіля він розмірковує приблизно так само, як і про квартиру: “Машина — це всього лише засіб пересування, а не фішка, якою хваляться. Краще витратити гроші на подорожі".

Стабільний високий дохід дозволяє фахівцям сфери прокладати будь-які маршрути по земній кулі, причому ледачий пляжний відпочинок приваблює менше, ніж екстрим, екзотика і нові враження.

Втім витрачають зароблені гроші IT-фахівці не тільки в закордонних поїздках, а і в Україні, рухаючи вітчизняну економіку вперед. Хоча в більшості таких компаній співробітники оформляються як приватні підприємці, оптимізуючи таким чином податки, за оцінками експертів, програмісти щороку вливають в бюджет країни $2,5–3 млрд., А споживаючи ті чи інші товари та послуги, кожен спеціаліст IT-галузі створює три-чотири робочих місця в суміжних областях: навколо IT-офісів виникає ціла екосистема — невеликі магазини, спортклуби, кафе.

"У нашого офісу з'явилася автомийка, тому що на неї був попит",— наводить приклад Ткачук з GlobalLogic.

Високі технології — одна з небагатьох галузей, представники якої в останні кризові роки пожвавлюють ринок оренди офісних приміщень. На тлі загального падіння ринку комерційної нерухомості при фіксованих орендних ставках в гривні навіть невеликі IT-компанії можуть дозволити собі офіси в дорогих бізнес-центрах, стверджує Сергій Герасимов, директор департаменту міжнародного агентства нерухомості Pickard.

Більш того, програмісти задають моду на ринках, а їхні вимоги стають трендами. Так, наприклад, кілька років тому завдяки IT-фахівцям в бізнес-центрах з'явився новий, тепер вже майже обов'язковий елемент — велопарковка. "Під айтішників" — в скандинавському стилі лофт або хай-тек — стали декорувати квартири для здачі в оренду їхні власники.

Причому такими клієнтами дорожать: вони вважаються найнадійнішими у фінансовому плані і мають серед орендодавців репутацію "цивілізованих і культурних".

Втім "на особливому положенні" співробітники високотехнологічних компаній перебувають тільки в Україні, де доходи дозволяють їм жити значно краще, ніж більшості співгромадян. У США і Європі, в залежності від законодавства, мало не половину зарплати з'їдають податки, і тому багато вітчизняних фахівців, їдучи, втрачають в грошах, стверджує Михайлов. Крім того, там дорожче життя, а загальний рівень зарплат на Заході приблизно однаковий.

"Вони туди їдуть за іншим: за соціальною стабільністю, прогнозованістю, за майбутнім для дітей у тому числі",— пояснює Михайлов.

Тим часом вітчизняний ІТ-ринок продовжує зростання. А до 2020 року, за оцінкою міжнародної консалтингової компанії PriceWaterhouseCoopers, кількість IT-компаній, що працюють в Україні, збільшиться на 59%, досянувши 160 тис.

"Замовлень стане більше, а ми будемо пропонувати все більше "плюшок", щоб люди залишалися у нас",— обіцяє Оваденко.

Виділення в тексті мої, О.К.