Пермакультура, або перманентне сільське господарство, — це особливий спосіб ведення господарства, заснований на правилах спільного «проживання» живих істот, що діють в природних екосистемах. Прихильники пермакультури пропонують проектувати оточуючий людину простір «за образом і подобою» природних біоценозів. Вони вважають, що правильно організоване господарство буде вимагати мінімум втручання і при цьому даватиме достатній урожай.
З давніх часів люди обробляли землю, використовуючи її для вирощування потрібних їм культур. Для цього вони очищали території від непотрібних рослин і засаджували корисними для себе видами, не дозволяючи іншим рослинам поселятися на цій території. Такий метод землеробства отримав назву «монокультура». Але таке використання ґрунту призводить до його швидкого виснаження.
Більш щадним для ґрунту став метод сівозміни, коли після вирощування одного виду сільськогосподарської культури висаджується інший, тобто одна монокультура змінює іншу. Але і цей метод ведення сільського господарства завдає шкоди природі. Ґрунти, які тривалий час використовуються таким чином, теж поступово виснажуються.
Ще один необхідний атрибут сучасного ведення сільського господарства — застосування агрохімії. Вважається, що без добрив, гербіцидів і пестицидів неможливо виростити нормальний врожай. Але застосування «хімії» завдає шкоди навколишньому середовищу і несприятливо позначається на здоров’ї людини. Звичайно, зараз існують безпечні технології із застосування цієї хімії, що дозволяють звести шкоду від хімічних препаратів для людини до мінімуму. Але, по-перше, немає гарантії, що фермер буде їх сумлінно дотримуватися. А по-друге, гербіциди і пестициди в будь-якому випадку вбивають комах та інші види рослин на оброблюваній території.
Шкода, що наноситься сільським господарством навколишньому середовищу, не обмежується тільки деградацією ґрунтів і забрудненнями різного роду хімією. Велику проблему становить зниження біорізноманіття. Знищується маса видів рослин, комах, ссавців і птахів.
Населення нашої планети росте, і, відповідно, зростають продовольчі запити. Це означає, що відмовитися від сучасного інтенсивного сільського господарства людство не може. Але при цьому з’являється велика ймовірність того, що все більше земель будуть виснажені і все більше рослин і тварин витіснені зі своїх звичних місць існування або взагалі зникнуть з лиця Землі. Існує думка, що ми йдемо в неправильному напрямку, нераціонально використовуємо землю, застосовуючи до неї занадто агресивні способи обробки. Є люди, впевнені в тому, що ситуацію можна змінити і хоча б частково знизити тиск на навколишнє середовище, застосовуючи інші, щадні методи впливу на неї. Такий альтернативний тип господарювання отримав назву «пермакультура».
Пермакультура, або перманентне сільське господарство, — це особливий спосіб ведення господарства, заснований на правилах спільного «проживання» живих істот, що діють в природних екосистемах. Прихильники пермакультури пропонують проектувати оточуючий людину простір «за образом і подобою» природних біоценозів. Вони вважають, що правильно організоване господарство буде вимагати мінімум втручання і при цьому даватиме достатній урожай.
Головною особливістю альтернативного ведення сільського господарства є відмова від застосування хімічних добрив. Ґрунт повинен збагачуватися природним шляхом, за допомогою природного кругообігу речовин.
Головною особливістю альтернативного ведення сільського господарства є відмова від застосування хімічних добрив. Ґрунт повинен збагачуватися природним шляхом, за допомогою природного кругообігу речовин, а внесення хімії неприпустимо, вважають прихильники пермакультури.
Іншим правилом ведення господарства є неприпустимість застосування пестицидів. Бур’яни грають важливу роль при формуванні родючості ґрунтів, тому прихильники пермакультури пропонують стримувати їх зростання, але не знищувати повністю. Мало того, пропонується підсівати до культурних рослин певні «дикі», які зможуть з ними успішно співіснувати. Це створить найбільш сприятливі умови для формування нормальної родючості ґрунтів.
Комахи, черв’яки, найпростіші також відіграють важливу роль в «правильному» функціонуванні ґрунту, тому їх теж пропонується використовувати на благо, а не знищувати.
Прихильники пермакультури вважають, що чим сильніше ми віддаляємося від природних процесів, чим більше застосовуємо неприродних технологій для вирощування врожаю, заснованих на застосуванні хімії, тим хворобливішими стають культурні рослини. І тільки повернення до природних процесів допоможе людству зменшити техногенне навантаження на природу. Тому замість слабких нових сортів культурних рослин «пермакультурщики» пропонують використовувати старі стійкі сорти, здатні до самовідтворення. І обов’язково замість монокультури потрібно мати на ділянці велику різноманітність видів рослин, які могли б продуктивно доповнювати один одного.
Спостереження за природою і використання законів спільного проживання рослин і тварин у себе на присадибній ділянці, в парку або на городі — ось до чого закликають прихильники цього руху. До цієї точки зору можна ставитися по-різному, але існують приклади, які наочно показують, що, вміло застосовуючи ці правила ведення сільського господарства, можна домогтися гарних результатів.
Одним з найяскравіших і найвідоміших представників прихильників пермакультури є австрієць Зепп Хольцер. У 1960-і роки йому у спадок дістався маєток в австрійських Альпах. Розташований він на висоті 1100 — 1500 м над рівнем моря в горах. А середньорічна температура там становить +4,5°C. За допомогою звичайних аграрних методів виростити в таких умовах урожай не вдавалося. Тоді Хольцер став застосовувати нестандартні методи ведення господарства — і досяг успіху. Зараз його ферма охоплює 45 га і дає добрий урожай.
Більшу частину території займають сади, серед яких він розмістив водойми, за допомогою яких збільшується коефіцієнт пасивного сонячного нагріву. В той же час у водоймах мешкає багато різних видів риб. Крім того, він поставив великі валуни і використовував гірські породи, щоб пом’якшити мікроклімат. Завдяки таким унікальним методикам йому вдається вирощувати безліч рослин, які зазвичай не зростають на такій висоті. Так, в його садах ростуть і плодоносять вишня, черешня, виноград і навіть ківі. Це унікальне явище для альпійських гір. Завдяки розумному веденню господарства Хольцер отримує екологічно чистий урожай, при цьому трудовитрати його на порядок нижчі, ніж за традиційного способу ведення господарства: на його фермі працюють всього три людини.
Інший відомий прихильник цієї течії та автор терміну «пермакультура» Білл Моллісон заснував Інститут пермакультури в Австралії, де студенти з усього світу навчаються веденню «розумного» господарства, яке не потребує постійного втручання людини і побудоване на гармонійній взаємодії складових частин господарства.
Не тільки за кордоном, але і в Україні люди починають звертати увагу на методи нестандартного ведення сільського господарства. Один з них — Томашевський Едуард Станіславович — має свої власні напрацювання з альтернативного ведення господарства в наших кліматичних умовах. Він розповів, наскільки важливо зараз зайнятися вивченням особливостей ґрунту і застосовувати нові знання на благо людям і планеті:
— Кращі люди світу постійно говорять про відродження біорізноманіття всіх живих істот. Буквально останніми роками відбуваються зміни, з 1 січня 2009 року з’явилися документи, які позначають початок ери органічного землеробства, яке повинно прийти на заміну агрохімії руйнування. Облаштувати Землю, сповнити її чистими плодами — ось важливе завдання.
Населення ґрунту — це цілий космос. У нас під ногами відбуваються складні процеси, які спотворюються агрономічною практикою, побудованою на якихось надуманих процесах.
Населення ґрунту — це цілий космос. У нас під ногами відбуваються складні процеси, які спотворюються агрономічною практикою, побудованою на якихось надуманих процесах.
— Альтернативне ведення сільського господарства якось спирається на наукову базу?
— Якщо звернутися до знань, накопичених в зоології, мікробіології, то можна почерпнути багато потрібної інформації. Наприклад, російська еколог і ентомолог Белла Стриганова у своїй монографії «Про ґрунтових тварин» наводить результати близько 600 досліджень ґрунтових тварин. Академіки Купревич і Щербакова, які займалися ферментами ґрунтів, теж публікують дані з досліджень окремих ферментів, що впливають на ґрунтові процеси. Ряд високоточних досліджень були проведені, як це не дивно, ще в 60-і роки. У цей час було визначено кількість протеїну в гумусі, виявлені різноманітні ферменти в ґрунті. Зараз все це забуто абсолютно. Але ці знання можна застосовувати для правильного ведення сільського господарства. І на базі цього фундаменту можна робити подальші відкриття. Тоді ми матимемо нову наукову школу зі створення природних комплексів і зможемо бути свідками дивовижних відкриттів у сфері ведення сільського господарства.
Я вважаю, що поділ науки на вузькі напрямки перешкоджав вивченню формування родючості ґрунту.
— В альтернативному господарюванні для кожної рослини існують особливі правила вирощування?
— Звичайно. Важливо навіть, який сорт рослини культивується. Ми працюємо з такими сортами овочевих культур, які підходять до наших ґрунтів. Головне — створити середовище, всередині якого повинна бути достатньо велика кількість різноманітних рослин і тварин. Звичайно, якщо вже була симуляція і насіння звикло до іншого харчування, перейти на природне вирощування набагато складніше. Але в наших руках дуже місткі біологічні ресурси, і ми повинні навчитися правильно їх використовувати.
Зараз в Україні вже з’являються екогосподарства, наприклад, в Херсонській області вже є велике господарство з вирощування виноградної лози за допомогою нових методик.
— А на території Дніпропетровської області планується щось подібне?
— Є плани створити науково-виробниче господарство або в Солонянському районі, або в Синельниківському районі за селищем Іларіонове. Там чудовий чорнозем, потужний травостій. І люди зможуть заробляти пристойні гроші на вирощуванні екологічно чистої органічної продукції.
— Чи перспективні Ваші напрацювання в застосуванні для екопоселень і маленьких господарств?
— Наші господарства повинні мати такий вихід продукції, щоб вони могли годувати велику кількість людей. Продукція повинна вийти на ринок. На жаль, поки немає хороших площ, достатніх для великих обсягів продукції, але ми могли б без проблем обробляти й більші ділянки.
Пермакультура — це не тільки виробництво їжі, але і особлива філософія. «Пермакультурщики» розробляють дизайн будівель, продумують інфраструктуру, вписану в природне середовище. Вони планують знайти можливість гармонійного існування людини і природи в глобальному масштабі. Чи вийде це у прихильників пермакультури — невідомо, але ідея однозначно заслуговує на повагу і вимагає подальшої перевірки часом.
Михайло Самойлов
Матеріал підготовлений за підтримки
Дніпропетровської обласної
універсальної наукової бібліотеки
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Пермакультура: технологія майбутнього чи утопія?
Пермакультура, або перманентне сільське господарство, — це особливий спосіб ведення господарства, заснований на правилах спільного «проживання» живих істот, що діють в природних екосистемах. Прихильники пермакультури пропонують проектувати оточуючий людину простір «за образом і подобою» природних біоценозів. Вони вважають, що правильно організоване господарство буде вимагати мінімум втручання і при цьому даватиме достатній урожай.
Зміст
Пермакультура: технологія майбутнього чи утопія?
Автор: Михайло Самойлов.
З давніх часів люди обробляли землю, використовуючи її для вирощування потрібних їм культур. Для цього вони очищали території від непотрібних рослин і засаджували корисними для себе видами, не дозволяючи іншим рослинам поселятися на цій території. Такий метод землеробства отримав назву «монокультура». Але таке використання ґрунту призводить до його швидкого виснаження.
Більш щадним для ґрунту став метод сівозміни, коли після вирощування одного виду сільськогосподарської культури висаджується інший, тобто одна монокультура змінює іншу. Але і цей метод ведення сільського господарства завдає шкоди природі. Ґрунти, які тривалий час використовуються таким чином, теж поступово виснажуються.
Ще один необхідний атрибут сучасного ведення сільського господарства — застосування агрохімії. Вважається, що без добрив, гербіцидів і пестицидів неможливо виростити нормальний врожай. Але застосування «хімії» завдає шкоди навколишньому середовищу і несприятливо позначається на здоров’ї людини. Звичайно, зараз існують безпечні технології із застосування цієї хімії, що дозволяють звести шкоду від хімічних препаратів для людини до мінімуму. Але, по-перше, немає гарантії, що фермер буде їх сумлінно дотримуватися. А по-друге, гербіциди і пестициди в будь-якому випадку вбивають комах та інші види рослин на оброблюваній території.
Шкода, що наноситься сільським господарством навколишньому середовищу, не обмежується тільки деградацією ґрунтів і забрудненнями різного роду хімією. Велику проблему становить зниження біорізноманіття. Знищується маса видів рослин, комах, ссавців і птахів.
Населення нашої планети росте, і, відповідно, зростають продовольчі запити. Це означає, що відмовитися від сучасного інтенсивного сільського господарства людство не може. Але при цьому з’являється велика ймовірність того, що все більше земель будуть виснажені і все більше рослин і тварин витіснені зі своїх звичних місць існування або взагалі зникнуть з лиця Землі. Існує думка, що ми йдемо в неправильному напрямку, нераціонально використовуємо землю, застосовуючи до неї занадто агресивні способи обробки. Є люди, впевнені в тому, що ситуацію можна змінити і хоча б частково знизити тиск на навколишнє середовище, застосовуючи інші, щадні методи впливу на неї. Такий альтернативний тип господарювання отримав назву «пермакультура».
Пермакультура, або перманентне сільське господарство, — це особливий спосіб ведення господарства, заснований на правилах спільного «проживання» живих істот, що діють в природних екосистемах. Прихильники пермакультури пропонують проектувати оточуючий людину простір «за образом і подобою» природних біоценозів. Вони вважають, що правильно організоване господарство буде вимагати мінімум втручання і при цьому даватиме достатній урожай.
Головною особливістю альтернативного ведення сільського господарства є відмова від застосування хімічних добрив. Ґрунт повинен збагачуватися природним шляхом, за допомогою природного кругообігу речовин.
Головною особливістю альтернативного ведення сільського господарства є відмова від застосування хімічних добрив. Ґрунт повинен збагачуватися природним шляхом, за допомогою природного кругообігу речовин, а внесення хімії неприпустимо, вважають прихильники пермакультури.
Іншим правилом ведення господарства є неприпустимість застосування пестицидів. Бур’яни грають важливу роль при формуванні родючості ґрунтів, тому прихильники пермакультури пропонують стримувати їх зростання, але не знищувати повністю. Мало того, пропонується підсівати до культурних рослин певні «дикі», які зможуть з ними успішно співіснувати. Це створить найбільш сприятливі умови для формування нормальної родючості ґрунтів.
Комахи, черв’яки, найпростіші також відіграють важливу роль в «правильному» функціонуванні ґрунту, тому їх теж пропонується використовувати на благо, а не знищувати.
Прихильники пермакультури вважають, що чим сильніше ми віддаляємося від природних процесів, чим більше застосовуємо неприродних технологій для вирощування врожаю, заснованих на застосуванні хімії, тим хворобливішими стають культурні рослини. І тільки повернення до природних процесів допоможе людству зменшити техногенне навантаження на природу. Тому замість слабких нових сортів культурних рослин «пермакультурщики» пропонують використовувати старі стійкі сорти, здатні до самовідтворення. І обов’язково замість монокультури потрібно мати на ділянці велику різноманітність видів рослин, які могли б продуктивно доповнювати один одного.
Спостереження за природою і використання законів спільного проживання рослин і тварин у себе на присадибній ділянці, в парку або на городі — ось до чого закликають прихильники цього руху. До цієї точки зору можна ставитися по-різному, але існують приклади, які наочно показують, що, вміло застосовуючи ці правила ведення сільського господарства, можна домогтися гарних результатів.
Одним з найяскравіших і найвідоміших представників прихильників пермакультури є австрієць Зепп Хольцер. У 1960-і роки йому у спадок дістався маєток в австрійських Альпах. Розташований він на висоті 1100 — 1500 м над рівнем моря в горах. А середньорічна температура там становить +4,5°C. За допомогою звичайних аграрних методів виростити в таких умовах урожай не вдавалося. Тоді Хольцер став застосовувати нестандартні методи ведення господарства — і досяг успіху. Зараз його ферма охоплює 45 га і дає добрий урожай.
Більшу частину території займають сади, серед яких він розмістив водойми, за допомогою яких збільшується коефіцієнт пасивного сонячного нагріву. В той же час у водоймах мешкає багато різних видів риб. Крім того, він поставив великі валуни і використовував гірські породи, щоб пом’якшити мікроклімат. Завдяки таким унікальним методикам йому вдається вирощувати безліч рослин, які зазвичай не зростають на такій висоті. Так, в його садах ростуть і плодоносять вишня, черешня, виноград і навіть ківі. Це унікальне явище для альпійських гір. Завдяки розумному веденню господарства Хольцер отримує екологічно чистий урожай, при цьому трудовитрати його на порядок нижчі, ніж за традиційного способу ведення господарства: на його фермі працюють всього три людини.
Інший відомий прихильник цієї течії та автор терміну «пермакультура» Білл Моллісон заснував Інститут пермакультури в Австралії, де студенти з усього світу навчаються веденню «розумного» господарства, яке не потребує постійного втручання людини і побудоване на гармонійній взаємодії складових частин господарства.
Не тільки за кордоном, але і в Україні люди починають звертати увагу на методи нестандартного ведення сільського господарства. Один з них — Томашевський Едуард Станіславович — має свої власні напрацювання з альтернативного ведення господарства в наших кліматичних умовах. Він розповів, наскільки важливо зараз зайнятися вивченням особливостей ґрунту і застосовувати нові знання на благо людям і планеті:
— Кращі люди світу постійно говорять про відродження біорізноманіття всіх живих істот. Буквально останніми роками відбуваються зміни, з 1 січня 2009 року з’явилися документи, які позначають початок ери органічного землеробства, яке повинно прийти на заміну агрохімії руйнування. Облаштувати Землю, сповнити її чистими плодами — ось важливе завдання.
Населення ґрунту — це цілий космос. У нас під ногами відбуваються складні процеси, які спотворюються агрономічною практикою, побудованою на якихось надуманих процесах.
Населення ґрунту — це цілий космос. У нас під ногами відбуваються складні процеси, які спотворюються агрономічною практикою, побудованою на якихось надуманих процесах.
— Альтернативне ведення сільського господарства якось спирається на наукову базу?
— Якщо звернутися до знань, накопичених в зоології, мікробіології, то можна почерпнути багато потрібної інформації. Наприклад, російська еколог і ентомолог Белла Стриганова у своїй монографії «Про ґрунтових тварин» наводить результати близько 600 досліджень ґрунтових тварин. Академіки Купревич і Щербакова, які займалися ферментами ґрунтів, теж публікують дані з досліджень окремих ферментів, що впливають на ґрунтові процеси. Ряд високоточних досліджень були проведені, як це не дивно, ще в 60-і роки. У цей час було визначено кількість протеїну в гумусі, виявлені різноманітні ферменти в ґрунті. Зараз все це забуто абсолютно. Але ці знання можна застосовувати для правильного ведення сільського господарства. І на базі цього фундаменту можна робити подальші відкриття. Тоді ми матимемо нову наукову школу зі створення природних комплексів і зможемо бути свідками дивовижних відкриттів у сфері ведення сільського господарства.
Я вважаю, що поділ науки на вузькі напрямки перешкоджав вивченню формування родючості ґрунту.
— В альтернативному господарюванні для кожної рослини існують особливі правила вирощування?
— Звичайно. Важливо навіть, який сорт рослини культивується. Ми працюємо з такими сортами овочевих культур, які підходять до наших ґрунтів. Головне — створити середовище, всередині якого повинна бути достатньо велика кількість різноманітних рослин і тварин. Звичайно, якщо вже була симуляція і насіння звикло до іншого харчування, перейти на природне вирощування набагато складніше. Але в наших руках дуже місткі біологічні ресурси, і ми повинні навчитися правильно їх використовувати.
Зараз в Україні вже з’являються екогосподарства, наприклад, в Херсонській області вже є велике господарство з вирощування виноградної лози за допомогою нових методик.
— А на території Дніпропетровської області планується щось подібне?
— Є плани створити науково-виробниче господарство або в Солонянському районі, або в Синельниківському районі за селищем Іларіонове. Там чудовий чорнозем, потужний травостій. І люди зможуть заробляти пристойні гроші на вирощуванні екологічно чистої органічної продукції.
— Чи перспективні Ваші напрацювання в застосуванні для екопоселень і маленьких господарств?
— Наші господарства повинні мати такий вихід продукції, щоб вони могли годувати велику кількість людей. Продукція повинна вийти на ринок. На жаль, поки немає хороших площ, достатніх для великих обсягів продукції, але ми могли б без проблем обробляти й більші ділянки.
Пермакультура — це не тільки виробництво їжі, але і особлива філософія. «Пермакультурщики» розробляють дизайн будівель, продумують інфраструктуру, вписану в природне середовище. Вони планують знайти можливість гармонійного існування людини і природи в глобальному масштабі. Чи вийде це у прихильників пермакультури — невідомо, але ідея однозначно заслуговує на повагу і вимагає подальшої перевірки часом.
Матеріал підготовлений за підтримки
Дніпропетровської обласної
універсальної наукової бібліотеки
«Експедиція XXI» № 3 (129) 2013
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта