Зображення користувача Народний Оглядач.
Народний Оглядач
  • Відвідувань: 401
  • Переглядів: 444

Хрестос чи Христос? Відповідь дає Синайський кодекс IV століття

Спецтема:

У сучасній літературі прийнято писати «Ісус Христос». Проте для української традиції властива форма «Ісус Хрестос» – її зустрічаємо в старих книжках, написах на церковних спорудах, у давніх колядках. Як правильно? Переконливу відповідь дає один з найстаріших та найголовніших рукописів Нового Завіту.

hrestos-20110411040435.jpg

 Хрестос посеред нас! Напис на церкві в селі Пилатківці Борщівського району Тернопільської області.
Хрестос посеред нас! Напис на церкві в селі Пилатківці Борщівського району Тернопільської області.

«Слава Ісусу Хресту!» Напис на каплиці в селі Снідавка Косівського району Івано-Франківської області. 

Божичі - Сів Сус Хрестос да вечеряти - щедрівка

Хтось може сказати: А яка різниця – Хрестос чи Христос? Річ у тім, що ці два зовнішньо подібні слОва позначають зовсім різні поняття.
Гелленське, тобто давньогрецьке слово «хрестос» (χρηστoς) є дуже давнім, адже часто зустрічається у творах античних авторів. У різних контекстах воно, згідно зі словниками, позначає такі якості, як «досконалий, хороший, найкращий, добрий, доброзичливий, щасливий, успішний, сприятливий, порядний, чесний, впорядкований, облаштований, корисний, благотворний, шляхетний, благородний». В античні часи цим словом також називали людей, які досягнули високого рівня просвітлення, мудрості, святості, досконалості, божественної свідомості. Саме в такому значенні воно вживається в Євангелії, наприклад: «Озвався Симон Петро і заявляє: Ти хрестос – син божий. Тоді Він наказав учням, щоб вони нікому не казали, що Він хрестос» (Мт 16.16–20).
Інше слово – христос (χριστoς) зустрічається тільки в новозавітніх текстах і означає «помазаник, месія». Це слово є новотвором: у новозавітній літературі його почали використовувати як гелленський еквівалент арамейського «мешиха» та івритського «машиах», які означають «помазаник, месія». Цим словом іудеї позначали князя, який відновить іудейську державність і буде користуватися підтримкою Ієгови – їхнього родоплемінного бога-егрегора. Слово «машиах» походить від арійського *мас-*маз (мазати), звідки наші слова «мазь», «масло», «мастило», «маститий» (шанований, знаменитий, помазаний). Спорідненим до слова «христос» (месія) є давнє гелленське слово «хрістон» (χριστoν), яке означало «мазь», «засіб для натирання», наприклад: χριστoν φaρμακον — «цілюща мазь».
Таким чином, зовнішньо подібні слова «хрестос» і «христос» мають зовсім відмінні значення і позначають поняття з різних традицій – гелленської та іудейської.
А як первинно писалося в текстах – «хрестос» чи «христос»?
На жаль, в релігійних написах, які дійшли до нашого часу, зазвичай використовувалися сакральні скорочення – писалися тільки перша і остання буква, наприклад, ХС.
Зокрема, у найдавнішому храмі в Галілеї, датованому близько 230 роком н. е., є напис зі згадуванням Ісуса Хреста. Цей напис розміщено в західній частині мозаїчної підлоги, де згадується ім’я жінки Акетос, що зробила пожертву на придбання стола для церкви Господа Ісуса Хреста: «Пожертвувала Акетос боголюбива цей стіл Богу Ісусу Хресту на пам’ять».

Слова «Богу Ісусу Хресту» написані у формі сакрального скорочення ΘΩ ΙΥ ΧΩ, поєднаного верхньою горизонтальною лінією (подібно до письма Велесової книги та санскриту). Гелленською мовою ця фраза пишеться Θεω Ιησου Χρηστω, читається приблизно як «Теу Їсу Хресту». Цікаво, що в галицьких селах старі люди донині використовують привітання "Слава Їсу!"

Відомо, що авторитетні римські історики Корнелій Таціт (55—120) і Светоній Транквіл (70—140) вживали слова Chrestus (Хрестос) і chrestianos (хрестияни).
Але це зовнішні назви, важливіше знати як називали Ісуса самі його послідовники. Тут логіка очевидна: якщо Ісуса називали Хрестом, то його послідовники обов’язково називатимуться хрестиянами, а якщо Христом – то християнами.
Отже, яка назва правильна?
Відповідь дає Синайський кодекс (Codex Sinaiticus) – один з найстаріших та найголовніших рукописів Нового Завіту. Він написаний давньогрецькою мовою на тонкому пергаменті на початку IV століття. Його вважають одним з найцінніших джерел, що дозволяє відтворювати оригінальний текст новозавітних книг.

Цей рукопис знаходився на Синайському півострові в бібліотеці монастиря Святої Катерини. Його було знайдено німецьким ученим Костянтином фон Тішендорфом у 1844 році. Частина рукопису Старого Завіту була втрачена, але новозавітний текст зберігся повністю. Світлини оригіналів рукопису можна побачити на сайті www.codexsinaiticus.org
Почнемо з того, що в рукописі Євангелія замість слова «хрестос» традиційно пишеться сакральне скорочення ХС, ось як у фрагменті з цитованого вище Матвія 16.16:

Фрагмент Євангелія від Матвія (16.16) з Синайського кодексу. Замість слова «хрестос» написано ХС з підкресленням вгорі (виділено контрасніше).

Тому нас найбільше цікавить слово «хрестияни» – чи справді воно писалося через Е, тобто через гелленське Н (ета), яке читається як українське «Е». Це слово зустрічаємо у трьох місцях.
1. Діяння апостолів 11.26: «Вперше в Антіохії учнів названо хрестиянами»:

Добре видно, що у слові «XPHCTIANOYC» буква Н (ета) підтерта для того, щоб вона виглядала як буква І.

2. Діяння апостолів 26.28: «Агриппа Павлові: Ще трохи і мене переконаєш хрестиянином стати».

У слові «XPHCTIANON» буква Н (ета) підтерта, щоб вона виглядала як І. 

3. Перше послання апостола Петра 4.16: «А коли – як хрестиянин – то хай не соромиться, але хай прославляє Бога в цьому імені».

Так само буква Н (ета) підтерта і перетворена на І.


Важко сказати, хто робив підтасовку, проте її мета зрозуміла: відірвати людей від реального Ісуса Хреста (боголюдини, сина Божого) з його сонячним, арійським егрегором – і підключити їх до неіснуючого іудейського месії з егрегором іудохрістиянської єресі.
У наш час такого роду фальсифікація здійснюється масовано і системно. Візьмімо вже згаданий аріохрестиянський храм в Галілеї. Його мозаїчна підлога зроблена в арійській традиції, з виразними елементами трипільської естетики:

Це загальний вид найдавнішого аріохрестиянського храму в Мегідо (Галілея), що знаходиться на півночі сучасного Ізраїлю, в 20 км на південний захід від Назарета. Первинно це місто називалось «Магедон», що значить «Велика долина» (дослівно «могутнє дно»). Археологи датують будівлю цього храму 230 роком н. е.


Це мозаїчна підлога арійського хрестиянського храму з рибами, хрестами, атакуючими трипільськими свастиками (за годинниковою стрілкою, «по Сонцю») та безкінечниками-меандрами (фото David Silverman/Getty Images).

У східній частині мозаїчного панно добре видні написи, зроблені на згадку про чотирьох жінок – Прімілію, Киріаке, Доротею й Хресту.

Напис на мозаїчній підлозі: «Пам’ятаймо Прімілію і Киріаке і Доротею і Хресту». Характерно, що в численних повідомленнях про цей храм жіноче ім’я Хреста подається не інакше як Хріста, хоча на фото добре видно його написання через «Е» – гелленське «Н» (ета)

Подібний обман бачимо і в перекладі текстів Синайського кодексу зі згаданого вище сайту:

У транскрипції написано правильно: «χρηcτιανoυc» (через букву ета), проте в англійському перекладі вперто пишеться «Christians». Такого роду підтасовки підривають довіру до науки і примушують нас самим все перевіряти.
У моїй книзі «Пшениця без куколю» (Тернопіль, Мандрівець, 2006) розповідається про те, що в тексті Євангелія кількість вставок становить понад 50%. Зокрема, на основі логічного і текстологічного аналізу доводиться підміна слова «хрестос» на «христос». Завдяки Синайському кодексу, який нещодавно став доступний на сайті міжнародного дослідницького проекту www.codexsinaiticus.org, маємо можливість в цьому переконатися на власні очі.
Слава Ісусу Хресту!

Хрестос посеред нас - є і буде! 
 


В тему:


Застосування слова "хрестос" у античних авторів:

Джерело: 

Древнегреческо-русский словарь : Около 70000 слов (в 2-х томах) / Сост. И. Х. Дворецкий ; Под ред. чл.-кор. Акад. наук СССР проф. С. И. Соболевского ; С прил. грамматики, сост. С. И. Соболевским. – Москва : ГИС, 1958. 

Наші інтереси: 

Впорядковуємо термінологію. 

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача ДЗен ДЗелень.
0
Ще не підтримано

Хороша стаття, яка аналізує імена. Ще б налагодити хороше відображення ілюстрацій, то це зробило її нагляднішою.

Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)

 

Коментарі

Зображення користувача ДЗен ДЗелень.
0
Ще не підтримано

Хороша стаття, яка аналізує імена. Ще б налагодити хороше відображення ілюстрацій, то це зробило її нагляднішою.

Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)

 

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Відновив ілюстрації. Прошу повідомляти про статті, де вони не відтворюються.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

В первинному, сакральному сенсі слово «хрестос» означає «носій вищого посвячення», «поєднувач божественного і земного», «боголюдина».

Слово «хрестос» вживалося ще в 5 столітті до н. е. Есхілом, Геродотом та іншими відомими популяризаторами езотеричних знань для позначення вищого ступеня присвяти в божественну мудрість.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Микола Стригунов.
0
Ще не підтримано

Будь-ласка, надайте посилання на першоджерела. Бо, коли я сперечаюсь із людьми з цього приводу, багато з них просить в мене саме це. А, я, нажаль, цього не знаю. А, те, що є стаття про Синайський кодес - це просто чудово!

Якщо прагнеш чуда - створюй його!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Додав скріншот словникової статті χρηστόσ (хрестос) з найповнішого на сьогодні словника давньогрецької мови Дворецького.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Микола Стригунов.
0
Ще не підтримано

Дякую!

Якщо прагнеш чуда - створюй його!

Зображення користувача Микола Стригунов.
0
Ще не підтримано

Ось, посилання на перший том цього словника: https://t.me/c/1411245257/175
Ось на другий том:
https://t.me/c/1411245257/176

Якщо прагнеш чуда - створюй його!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Згідно з Євангелієм, слова "хрестос" і "син божий" є синонімами:

«Одного разу, коли Ісус молився на самоті, і були з ним його учні, він спитав їх: За кого мають люди Сина людського? Ті відповіли: Одні за Іллю, інші – за одного з пророків. На вашу ж думку, – каже до них, – хто я? Озвався Симон Петро і заявляє: Ти – хрестос, син божий. Тоді він наказав учням, щоб вони нікому не казали, що він хрестос» (Лука 9.18, Матвій 16.13-20).

Ісус, будучи боголюдиною, підтвердив, що він хрестос, син божий. А в "Нагірній проповіді" він розповідає про чинники досягнення щастя, зокрема "Щасливі миротворці, бо вони синами божими стануть", тобто стануть людьми з божественною свідомістю – боголюдьми.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Микола Стригунов.
0
Ще не підтримано

До речі, є таке слово "армагедон" - воно буквально перекладається, як "битва при Мегідо". Нагадаю, що саме в Мегідо зберігся найдавніший аріо-хрестиянський храм.

Якщо прагнеш чуда - створюй його!

Зображення користувача Микола Стригунов.
0
Ще не підтримано

Так, слова "Хрестос" та "Христос" відрізняються при написанні лише однією буквою. Але кожне з них має досить глибокий, але взаємно виключний сенс! Так, коли ми називаємо Ісуса Хрестос - ми маємо на увазі, що він є найкращим прикладом для нас. А, богами ми будемо ставати своїми власними силами саме за його прикладом. Коли ж хтось називає Ісуса Христом, то він (або вона) мають на увазі, що спасати їх від покарання за їх власні гріхи буде саме він! До речі, замість слова Христос зараз у фентезі використовують слово "Обраний" - завжди з великою букви. Я читав (нажаль, я забув першоджерело), що використовуючи слово "Обраний", люди примиряються (та приймають) з власними бідами, та смертю.
Відповідно, якщо людина використовує слово "Хрестос", то вона показує, що вона набуває божественості - рухається в бік набуття могутності, безсмертя та збільшення любові.

Якщо прагнеш чуда - створюй його!