Зображення користувача Народний Оглядач.
Народний Оглядач

Нескорений генерал. Пам’яті Романа Шухевича

Перші згадки про рід Шухевичів сягають XVIII століття і пов’язані з отцем Миколою Шухевичем, парафіяльним священником села Раківці. Його син Йосип – прадід Романа Шухевича – також був парафіяльним священником – в селі Тишківці. Йосип Шухевич мав класичну й богословську освіту, здобувши їх в гімназії отців Василіян у Бучачі та домініканців у Львові. Саме йому належить перший в українській літературі переклад Вергілія («Пісня про хліборобство» і «Скотарські поеми»), а також твори Ернеста Шульце, Йогана Гердера, Фрідріха Шіллера та Вальтера Скотта. Посмертно вийшла збірка і власних творів Йосипа Шухевича, з передмовою молодого Івана Франка.

Йосип Шухевич виростив 10 дітей. Син Зенон по смерті батька зайняв його місце. Син Ізидор лише через особистий конфлікт з вищим керівництвом не став генералом австрійської армії. Син Володимир став значним громадським діячем і науковцем-етнографом – одним із провідних дослідників гуцульської культури. Син Микола став відомим адвокатом...

Роман Шухевич народився 30 червня 1907 року у Львові. Цікаво, що в домі Шухевичів певний час квартирував командир Січових Стрільців (пізніше – командант УВО та творець ОУН) Євген Коновалець і старий січовий стрілець Степан Шах, з яким малий Роман (тоді вже гімназист) добре товаришував. Таке оточення сприяло формуванню у Романа відповідного світогляду і характеру: він гостро відчував несправедливість і був завжди готовий особисто покласти край неподобству. Через це Романові довелося змінити гімназію – з попередньої його виключили через протест проти нахабства вчителя польської мови.

Життєвий активізм сполучався з різнобічною обдарованістю Романа. Відучившись у Музичному інституті імені Лисенка за класом фортепіано, майбутній генерал УПА виступав на різних сценах Львова. Відзначився успіхами у скаутській організації «Пласт» – на човні проплив по Бугу та Віслі до самої Балтики і назад – на веслах проти течії. На Запорізьких іграх у Львові (1923 р.) встановив рекорд бігу з перешкодами на 400 метрів та рекорд у плаванні на 100 метрів. А ще молодий Шухевич мав диплом пілота-планериста... Мав Роман Шухевич і диплом про вищу освіту. Він закінчив Львівський політехнічний інститут за фахом інженера дорожнього будівництва, а також вивчав інженерну справу в Данцигу. Але і на цьому він не зупинився, закінчивши ще й офіцерські курси.

Проявив себе Шухевич і як успішний бізнесмен. З 1937 по 1939 рік проіснувала створена ним і його другом Богданом Чайківським фірма «Фама». Її працівниками були колишні політв’язні, а сама фірма була прикриттям підпільної мережі ОУН та джерелом її фінансування. Фірма Шухевича і Чайківського починала з розміщення оголошень різних установ в періодичних виданнях, але швидко розрослася до багатогалузевого підприємства, що охоплювало не лише Галичину, а й Волинь. Вже за рік «Фама» займалася не лише оголошеннями, а й дизайном, виготовленням зовнішньої реклами, організацію рекламних кампаній і виставок, транспортними перевезеннями і навіть виготовленням мінеральної води...

УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛІСТ

Маючи всього 18 років, Роман Шухевич вступив до УВО – Української Військової Організації. Там йому доручили здійснити замах на Станіслава Собінського – польського чиновника від освіти, який «стаханівськими» темпами знищував українські школи на Галичині. Тут слід згадати, що Шухевич, попри свою інтелігентність, вмів ще й добре стріляти. 19 жовтня 1926 року Роман разом з товаришем застрелили україноненависника...

А 2 лютого 1929 року у було створено ОУН – Організацію Українських Націоналістів. Там Шухевича призначили бойовим референтом – тобто відповідальним за проведення силових операцій. В ОУН яскраво проявився його організаторський талант. Шухевичу належить організація масових актів непокори польській владі та експропріаційних актів на польські державні установи, організація убивства комісара поліції Чеховського (за катування українських політв’язнів), радянського консула Майлова (за Голодомор на Східній Україні), убивства польського міністра внутрішніх справ Пєрацького (організатора поліційного терору проти українців).

За часів недовгого існування Карпатської України (української незалежної держави, що була проголошена на Закарпатті у 1939 році) Роман Шухевич був заступником начальника штабу «Карпатської січі» - збройної організації українців, що першою прийняла на себе удар угорських окупаційних сил... Після розчленування Польщі Роман Шухевич переїхав до Кракова і приєднався до розбудови бандерівського крила ОУН, а у квітні 1941 року очолив військовий відділ Дружини Українських Націоналістів.

Бандерівці чудово розуміли, що відбувається переділ Європи і незабаром може вибухнути війна з Радянським Союзом – єдиний в тих умовах шанс на створення незалежної Української держави. Але іти на війну без вишколених збройних сил – самогубство. Тому було прийнято рішення направити частину українських націоналістів до німецького війська, де вони здобудуть необхідної військової підготовки. Роман Шухевич очолив український батальйон «Нахтігаль», що в перекладі з німецької значить «Соловейко».

Коли вибухнула радянсько-німецька війна, «Нахтігаль» було направлено в східному напрямі. 29 червня 1941 року ОУНівська розвідка сповістила Шухевича про те, що відступ Червоної армії супроводжується масовим убивством в’язнів в львівських в’язницях. І Шухевич вольовим рішенням наказав негайно зайняти Львів, не дочікуючись підходу основних німецьких сил. 30 червня о 4:30 ранку батальйон «Нахтігаль» увійшов до Львова. Біля тюрми на вулиці Лонцького серед сотень убитих Роман Шухевич знайшов свого брата Юрія – у нього були виколоті очі, відрізані вуха, руки і ноги, а на спині і грудях вирізаний тризуб (загалом НКВС тоді знищило до 6000 львів’ян)... Над тілом брата Роман Шухевич поклявся до кінця свого життя воювати з більшовизмом. І 30-го ж червня у Львові під охороною «Нахтігалю» провідниками ОУН було виголошено Акт відновлення Української Держави і сформовано український уряд.

Стурбоване національною активністю українців, німецьке командування кинуло «Нахтігаль» в бойове «турне» по східному фронту. У Білорусі «Нахтігаль» мав займатися обороною німецьких комунікацій від червоних партизан. Пізніше Роман Шухевич розповідав своєму другові Богданові Чайківському такий випадок. Якось він звернувся до одно білоруського сільського голови і зажадав зустрічі з керівником чевоного білоруського підпілля. «Ми не хочемо з вами воювати, бо ми не зброд німецької застави» - сказав тоді Шухевич. Білоруси влаштували йому зустріч з командиром партизан, де вони домовилися, що партизани не чинитимуть диверсій на території, яку охороняє «Нахтігаль», а «Нахтігаль» не воює з партизанами...

А 17 липня 1941-го в батальйоні стало відомо, що лідерів бандерівського крила ОУН (в тому числі Бандеру) було заарештовано, а Галичину приєднано до Генерального губернаторства. Шухевич направив вищому крівництву вермахту протест: «Внаслідок арешту нашого Уряду і Провідника Легіон не може дальше перебувати під командуванням німецької армії». У відповідь німці роззброїли батальйон і встановили на ним поліційну охорону. В жовтні 1941-го бійці «Нахтігалю» офіційно звернулися до керівництва Райху з вимогою звільнити заарештованих ОУНівців, відновити незалежність України, проголошену 30 червня, а також скасувати для українців присягу на вірність Німеччині. На поступки німці не пішли і знов відправили українців на фронт. А 1 грудня 1942-го бійці «Нахтігалю» просто відмовилися служити німцям... Багатьох українських старшин було заарештовано, але Романові Шухевичу, командиру «Нахтігалю», вдалося втекти і влитися до лав УПА – Української Повстанської Армії.

Період життя Романа Шухевича, пов’язаний зі службою у вермахті, нині обріс пропагандистськими вигадками. Наприклад, про те, що Шухевич нібито отримав «Залізного хреста» особисто з рук Гітлера. Однак, істориками доведено, що жодної німецької нагороди Шухевич не мав. В 1946-му він, як генерал УПА, отримав «Золотого хреста Васкул» від Української Головної визвольної ради, і посмертно – «Золотий хрест бойової заслуги», знов-таки, від УГВР, що до німців жодного відношення не мала...

Інша пропагандистська брехня – буцімто Шухевич керував єврейським погромом у Львові у 1941 році. В 2007 році цю брехню озвучив Йосиф Лапід – нібито співробітник меморіалу «Яд ва-Шем» в Єрусалимі. Коли ж до справи долучилися професійні історики і вивчили архіви німецьких та совєцьких джерел, виявилося, що Шухевич до організації погромів непричетний, а Лапід взагалі не є співробітником меморіалу...

З серпня 1943 року Роман Шухевич став головнокомандувачем УПА – стотисячної української партизанської армії. Для УПА він розробив унікальний план ведення партизанської війни малими групами, що отримав назву «Дажбог». Про успішність цього плану свідчить майже два десятиліття успішної боротьби УПА. Навіть відставні співробітники радянських спецслужб у своїх спогадах визнають: вдень влада належала їм, а вночі – повстанцям... Інтерес до методів боротьби УПА виявляли не лише совєцькі, а й закордонні спеціалісти. Досвід УПА вивчається, наприклад, військовими курсантами академії в США, а в одному з інтерв’ю всесвітньо відомий партизан Че Гевара заявив, що навчався ведення партизанської війни на прикладі українських повстанців!

Роман Шухевич був не лише солдатом, а й політиком. В листопаді 1043 року він організував на Львівщині Конференцію поневолених народів Східної Європи та Азії під гаслом «Смерть Гітлеру і Сталіну!». Конференцію відвідали представники 13 націй, а охорону забезпечувала УПА. Можна лише уявити, якої потужної організації вимагало проведення такого заходу в умовах окупації. Але ні повстанцям, ні самому Шухевичу не бракувало ані мужності, ані навичок підпільної боротьби. Відомо, що Шухевич особисто відвідував свого хворого батька в лікарні, хоча той і перебував під наглядом НКВС. А в 1948-му і 1949-м він їздив лікуватися в санаторій... до Одеси! Маючи надзвичайні здібності до конспірації, він наважувався на такі, здавалося б, чисто авантюрні вчинки.

Нездатна впіймати Шухевича, радянська влада мстилася йому через його родичів. Його старого батька і дружину вислали до Сибіру, а його дітей віддали до дитячого будинку на Донбас. Щоправда, його синові Юркові вдалося втекти до рідного Львова. Але, намагаючись у 1948 році забрати з Донбасу сестру, Юрко потрапив до рук радянських спецслужб. В радянських концтаборах він перебував до 1989 року...

2 березня 1950 року у Львові було схоплено зв’язкову Романа Шухевича Дарину Гусяк. Не «розколовши» Дарину під час катувань, МДБ-шники підсадили до неї в камеру агента. Так вдалося вивідати в одурілої від катувань дівчини місцезнаходження командира УПА. Одразу було створено оперативний штаб, до якого увійшов заступник міністра державної безпеки УРСР генерал-майор Дроздов, генерал-лейтенант Судоплатов з Москви та інші «видні люди». Проти Романа Шухевича було задіяно близько тисячі вояків військ МДБ...

Коли до будинку, де таємно мешкав Шухевич, наблизилися МДБ-шники, маленький син господині (зв’язкової Галини Дідик) побіг додому з криком «Романе, тікай, тікай!». Увірвавшись до будинку, майор Ревенко і полковник Фокін кинулися по драбині на другий поверх і на східцях зіткнулися з Шухевичем. В одній руці генерала була граната, в іншій – пістолет. Ревенко миттєво отримав смертельну кулю. Фокіна Шухевич збив з драбини і кинувся з ним в рукопашну. Перелякані «чєкісти» забули про наказ «брати живим» і відкрили вогонь – автоматна черга прошила Шухевичу живіт, але він, не бажаючи здаватися живим, встиг пустити собі кулю у скроню. Так закінчився життєвий шлях Романа Шухевича – людини, що пройшла шлях від високоосвіченого інтелігента до легендарного генерала УПА.

А ще кажуть, що ранком, в день своєї загибелі він грав на фортепіано.
 


В тему:

22 червня 1941 року – початок Великої Вітчизняної брехні

Звинувачення проти “Нахтігалю” – антиукраїнська фальшивка

Нескорений

Підписуюсь на новини

Останні записи