Україна невідома

На першому місці довіри українців опинився 1-й корпус Національної гвардії України “Азов”. Далі респонденти назвали ССО ЗСУ, ЦСО “А” СБУ (“Альфа”), 2-й корпус НГУ “Хартія” та 3-й Армійський корпус.

Коли ми говоримо про допомогу Україні, часто виникає хибне враження односторонньої благодійності. Проте дані 2024–2026 років змушують подивитися на ситуацію під іншим кутом. Військова підтримка з боку ЄС – це не просто «жест доброї волі», а раціональне фінансування власної безпеки. Поки українці ціною власних життів стримують російську агресію, розслаблені європейські демократії отримують найцінніший ресурс – час. Час на переозброєння, мілітаризацію суспільства та виправлення помилок десятиліть пацифізму. Це дозволяє європейським країнам уникати прямого військового конфлікту з РФ, який коштував би континенту трильйони євро та десятиліття рецесії.

Це відбувається завдяки масовому працевлаштуванню українців, активному відкриттю власного бізнесу (понад 90 тисяч компаній) та споживанню товарів/послуг, що збільшує податкові надходження до польського бюджету. З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну сотні тисяч українців інтегрувалися в ринок праці, покриваючи дефіцит робочої сили.

Згідно з даними Національного інституту стратегічних досліджень, 46% працездатного населення – економічно неактивне. При фактичній кількості населення України у 29 млн осіб економічно неактивними є 17 млн. Економічно активними є лише 12 млн осіб, та й то з них працюють 9 млн. Починаючи з 2022 року, держава закрила всю офіційну статистику стосовно робочої сили.

Чи коректно називати Путіна «російським Гітлером»? При детальному розгляді ці диктатори виявляються антиподами в усіх аспектах. У статті аналізується п’ять ключових відмінностей: від ставлення до власних громадян та розвитку економіки до методів окупації та справжньої суті «визволення».

Третій Гетьманат створюється як держава шляхетних людей, де статус визначається особистим чином і відповідальністю за долю нації. Суспільство структурується на три природні варни – брахманів, кшатріїв та господарів – через п’ять функціональних секторів управління. Кожен громадянин обирає свій стан добровільно, спираючись на власні природні таланти та практичне випробування в громаді.

Голодомор 1932–1933 років був ретельно спланованим актом геноциду українського народу, організованим радянською владою. Автор розглядає роль переписів населення у приховуванні справжніх масштабів трагедії та наводить власні розрахунки, що оцінюють втрати у понад 10 мільйонів осіб. У статті викриваються відповідальні особи, зокрема Сталін, Каганович та Молотов, а також критикується міжнародна спільнота за тогочасну байдужість. Особлива увага приділяється зв’язку між минулими злочинами та сучасною російською агресією, наголошуючи на важливості історичної пам'яті. Непокарані злочини мають тенденцію повторюватися, тому встановлення правди є питанням виживання нації.

У розпал цієї агресивної війни науковці в Україні розпочали один із найамбітніших наукових проєктів нашого часу. Впродовж трьох років понад сотня українських та міжнародних вчених разом працюють над написанням "довгої" (longue durée) історії земель та людей сучасної України: від часу формування земної поверхні й до сьогодення.

Вони мали статки, про які сьогодні сказали б: успішний бізнес. Але запам’яталися не через гроші – а через те, що з ними зробили. Бо для них багатство означало не розкіш, а відповідальність.

За майже чотири роки війни сотні тисяч людей загинули і були поранені, мільйони втекли з країни, а народжуваність скорочується. За оцінками CIA World Factbook на 2024 рік, Україна має найвищий рівень смертності та найнижчий рівень народжуваності у світі: на кожне народження припадає близько трьох смертей.

Депортованих українських дітей, особливо підлітків, готують до майбутньої служби у російській армії. Їм нав'язують думку, що їхніх батьків або немає, або вони "зрадники". У багатьох випадках змінюється ідентичність дитини, документи, громадянство.

Науковці зі Швеції та США разом із запорізькими колегами впродовж трьох тижнів досліджували фрагменти човна XVIII століття, знайденого на колишньому дні Дніпра. Мета археологічної експедиції – вивчити та врятувати фрагменти кораблів, які опинились на березі Дніпра через підрив Каховської ГЕС.

У Національному музеї історії України відкрилась мінівиставка «Поля поховань» Вікентія Хвойки. Виставка приурочена до 125-річчя початку розкопок могильника біля с. Черняхів на Київщині. Виставка працює в холі, на першому поверсі музею до 27 липня.

У цій розповіді Леонід Українець знайомить нас із Біоном Бористенітом, видатним філософом і письменником першої половини ІІІ століття до нашої ери. Ця постать особливо цікава для українців, адже Біон народився в Ольвії, стародавньому місті, розташованому дещо південніше сучасного Миколаєва, на берегах Дніпровсько-Бузького лиману. Звідси його прізвисько – Бористеніт, тобто Дніпровський, адже греки називали Дніпро Бористеном.

Стосунки між різними народами можуть бути такими ж драматичними, як і між окремими людьми. Коли мова йде про людей, то ми схильні своїм родичам поступатись частіше, ніж чужим людям, прощати їм більше, ніж стороннім людям, більше слідкувати за своїми словами й діями, щоб ненароком не зашкодити їм. Те саме стосується і відносин між народами. Тут фактор спорідненості надзвичайно важливий.