Зображення користувача Ігор Каганець.
Ігор Каганець
  • Відвідувань: 1
  • Переглядів: 1

Відновлення ладу. Українська ідея третього тисячоліття.

Українцям органічно притаманне мислення в категоріях метафізичних таїнств і бойових стратегій. Тому форма самоорганізації, яка їм найбільше підходить, — це духовно-економічна держава-громада.

140105-mamayi.jpg

Веселі брахмани у Просторі волі (Катерина Косьяненко. "Мої Мамаї")
Веселі брахмани у Просторі волі (Катерина Косьяненко. "Мої Мамаї")

Коли суспільство переживає кризу і відчуває загрозу розпаду, погляди людей звертаються до національної ідеї. Філософи й політики стверджують, що це потужний чинник консолідації народу. Бізнесмени наголошують, що національна ідея підвищує репутацію держави у світі — отже, посилює конкурентоспроможність вітчизняних підприємств. Військові бачать в ній джерело патріотизму й обороноздатності.

1. ІДЕЯ, МІСІЯ, ФУНКЦІЯ

Що ж це таке — національна ідея? За словами філософа Володимира Соловйова (до речі, родича Григорія Сковороди), «Ідея нації — це не те, що вона думає про себе в часі, а те, що Бог думає про неї у вічності». Йдеться про сенс існування нації, її призначення, місію, функцію. Системологи знають, що функцію системи задає надсистема. Тому такі системи, як «людина», «організація» чи «підприємство», життєспроможні тільки тоді, коли виконують функцію, потрібну для надсистеми — колективу, суспільства, ринку товарів та послуг.

Те ж саме з нацією: її ідея (функція, місія, сенс існування) обов’язково має відповідати «соціальному замовленню» людства, всієї планети Земля. Водночас із множини «замовлень» надсистеми нація повинна вибрати для себе те, що найбільше відповідає її природі, історичній спеціалізації, національному характеру.

Тому національну ідею не можна штучно сконструювати чи визначити голосуванням на референдумі. Вона об’єктивно існує незалежно від нашої волі. Наше ж завдання — пізнати її, прийняти і втілити в життя — подібно до того, як людина пізнає свої здібності й обирає суспільно корисну професію.

2. ЗАМОВЛЕННЯ ЗГОРИ

Сучасний світ перебуває в стані гострої кризи, яка охопила всі сторони життя: світогляд, мораль, сім’ю, державне управління, міжнародну безпеку, екологію, клімат. Тому головна потреба надсистеми — подолання хаосу та відновлення природовідповідного порядку. Звісно, не через повернення в минуле, бо ж світ радикально змінився, а через перехід на вищий світоглядно-організаційний рівень, до нової цивілізаційної формації. Образно кажучи, «соціальне замовлення» надсистеми полягає у творенні Нового Світу, Нового Ладу, Нового Миру.

Питання в тому, чи до снаги Україні це завдання, чи має вона силу та здатність виступити в ролі такого глобального миротворця? Погляньмо в минуле: 7500 років тому Україна народила Трипільську цивілізацію, яка заклала культурний фундамент Європи. Протягом наступних тисячоліть Україна періодично творила яскраві державні утворення: Арта-Аратта, Кіммерія, Скіфія, Сарматія, Русь, Козацький гетьманат. Так що досвід творення нових світів величезний.

3. ГЛОКАЛІЗАЦІЯ

Якою ж має бути нова формація? Світ рухається до глобалізації, тобто загальносвітового фінансово-економічного простору на базі нових, переважно комп’ютерних технологій. Проте людство не може існувати у формі якогось аморфного киселю, тому водночас відбувається його структурування, увиразнення етнічних ідентичностей. Для позначення цього діалектичного взаємозв’язку глобального і локального використовується термін «глокалізація».

Нація — це структурований етнос, укорінений в землю, тобто історично, економічно і енергетично прив’язаний до окресленої території (штучні химери т. зв. «політичних націй» навіть не розглядатимемо — незабаром побачимо, як вони посипляться при перших же потужних поштовхах глобальної кризи). Для досягнення успіху в глобалізованому світі нації також повинні стати глобальними й діяти в масштабах планети.

Ви запитаєте: ну то й що? Сьогодні багато етносів діють як глобальні спільноти: взяти тих же ірландців, євреїв, вірмен. Більше того: такі держави як Китай цілеспрямовано підтримують свої діаспори і використовують їх для просування державних інтересів.

Відповідаємо: новизна нової формації полягатиме у формі організації глобальних етнічних спільнот.

4. ДЕМОКРАТИЧНА ГОДІВНИЦЯ ДЛЯ ЗЛОДІЇВ

У сучасному світі домінує так званий демократичний суспільний устрій. «Так званий» тому, що це вкрадена назва, яка не відповідає тому, що було в античних демократіях. «Фішкою» цього устрою є те, що народ має право обирати собі владу. Іншою «фішкою», про яку якось не прийнято говорити, є те, що «при демократії» народ не має механізму контролю влади, а керівництво не несе реальної відповідальності за плоди свого правління. Звідси неминучі корупція, некомпетентність, виродження. Про це ще століття тому влучно висловився британський політик Дж. Б’юкенен: «Подивіться, як поводить себе уряд. Якщо врахувати все, то виявиться, що нами керують дилетанти і люди другого сорту. Методи нашої адміністрації привели б до краху будь-яке приватне підприємство. Методи парламенту, ви мене вибачте, примусили б застидатись будь-які збори акціонерів».

Та навіщо далеко ходити — погляньмо на нинішню «республіку Україна» та її владну верхівку. Чи хтось заплатив хоч би 5 гривень штрафу за те, що після проголошення незалежності вимерло 5 мільйонів українців? Заробітки Президента, Прем’єра, депутатів і решти «еліти політичної нації» не залежать від результатів їхньої роботи. А хто їх контролює? Ніхто, адже всі контролюючі органи: Рахункова палата, Верховний Суд, Конституційний Суд, Генеральний прокурор, Уповноважений Верховної Ради з прав людини — недієздатні, бо призначаються Президентом і Верховною Радою, тобто тими, кого вони повинні контролювати. Хлопці непогано влаштувались. І після цього ще хтось дивується, що владна верхівка корумпована, народ відчужений від держави, а національний організм роздирається внутрішніми суперечностями й занурюється в хаос.

5. КОРПОРАТИВНА МОДЕЛЬ

Ліберальна пропаганда стверджує, що «демократія» — це найкращий устрій, бо, мовляв, інші значно гірші. Це не правда. Тому що у світі живе і процвітає організаційна модель, яка успішно вирішує згадані вище проблеми і дозволяє досягнути цілісності не лише для локальної, але й глобальної спільноти. Це відома всім корпоративна модель, за якою влаштовані корпорації, тобто акціонерні товариства.

На відміну від «демократичних держав», у нормальних корпорацій обов’язково є місія (сенс існування, корпоративна ідея) і мета — стан, що його планується досягнути, з чіткими критеріями його досягнення. Вищим законодавчим органом корпорації є Збори акціонерів, що установлюють «правила гри» і фіксують їх у Статуті. Збори обирають відповідального голову (президента), наглядову раду (переважно дорадчий орган) і ревізійну комісію. Зарплата керівників залежить від успішності їх роботи, тобто досягнення позитивних результатів. У випадку заподіяння збитків Товариству відповідальні керівники зобов’язані частково компенсувати їх власним майном. Акціонери поінформовані про стан справ і кровно зацікавлені в успішності корпорації, адже від цього залежать їхні дивіденди.

Це все відомі речі. Саме корпоративну модель мав на увазі цитований вище Б’юкенен. Вона докладно розписана не лише в підручниках з менеджменту, але й в офіційних документах, наприклад, «Принципах корпоративного управління», затверджених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку України ще у 2003 році.

6. ДО НОВОЇ ФОРМАЦІЇ

Всесвітня національна держава-корпорація — це чергова еволюційна форма самоорганізації етнічних спільнот. Її перевага ґрунтується на вдалому поєднанні можливостей національної держави та корпорації. Активами держави є територія, природні ресурси, легітимна армія, мова, етнічна культура, монетарна система. Активи корпорації — раціональна модель управління, надійний внутрішній і міжнародний захист власності, розвинені правові процедури. Через це майбутні глобальні національні держави-корпорації відносно легко конкуруватимуть як з національними державами (не кажучи вже про крихкі мультинаціональні утворення), так і з глобальними транснаціональними корпораціями (ТНК). У світі третього тисячоліття домінуватиме та нація, яка першою створить всесвітню національну державу-громаду.

Нас запитують: ви що, хочете опустити державу до бізнесової корпорації? Навпаки: ми хочемо підняти державу до раціональної моделі організації, перевіреної глобальними діловими структурами. При цьому маємо намір застосувати те, про що ці структури можуть тільки мріяти. Наприклад, відчуття національної солідарності. Ви колись чули про менеджера, що пожертвував своїм життям заради своєї корпорації? Так отож. Натомість національна ідея породжує тисячі героїв — тому що енергетика нації на порядок вища за енергетику заробляння грошей. Це дозволяє стверджувати: жодна транснаціональна корпорація не зможе конкурувати з глобальною українською державою-корпорацією, що об’єднує 50 мільйонів патріотів і має Україну за територію свого базування — планетарну точку опори.

Запропонована логіка зрозуміла й приваблива для українського середнього класу, його ділової і творчої еліти. Зазвичай це самодостатні люди, щиро захоплені своєю справою. Їх вже дістала помаранчево-блакитно-сердечна «інтернаціональна ідея», що полягає в метушливих пошуках «під кого краще лягти», всі ці їхні ліберастичні «воплі і соплі». Українська ділова еліта має психологію пана-господаря і не бажає ні перед ким прогинатися — ні перед московським царем, ні перед євробюрократами. Тому для неї близька ідея глобальної духовно-економічної держави-громади, бо це діловий підхід — раціональний, прозорий і відвертий.

При цьому в російськомовної частини української ділової еліти іноді виникає запитання: а якою буде внутрішня мова цієї глобальної корпорації? Може, все ж російська? Поміркуймо разом.

7. ІДЕНТИЧНІСТЬ — ЦЕ КАПІТАЛ

Ви, українське ділове співтовариство, бажаєте бути поглинутими Московією? Ні. Тоді вам доведеться активно плекати власну ідентичність, посилено формувати власну корпоративну культуру. Глобальні корпорації на такі речі витрачають величезні ресурси, бо це фундамент цілісності та злагодженої роботи багатотисячного ділового організму. Нам же тут не треба нічого вигадувати, бо у нас все це вже є: українська етнічна самосвідомість, багатюща національна культура, героїчна історія. Це колосальна енергетика, спроможна привести в рух будь-який корпоративний організм.

З іншого боку, головним чинником сучасної конкуренції є володіння інформацією. Це стратегічний ресурс, не менш важливий за корисні копалини, воду й повітря. Тому будь-яка ділова структура прагне побільше знати про інших, але так, щоб про неї знали лише те, чого вона сама захоче. Це називається інформаційною безпекою, науково-технічним шпіонажем і боротьбою з ним.

Відомо, що агентурним шляхом здобувається, як правило, не більше п’ятої частки потрібної інформації. Решта «виловлюється» з відкритих джерел — преси, книжок, конференцій, інформаційних мереж, теле- і радіопередач, оголошень, технічних інструкцій тощо. Перекрити цей канал витікання інформації надзвичайно важко, до того ж заходи засекречування перетискують внутрішній «інформаційний кровообіг».

Найкращим виходом була б така ситуація, коли ділова інформація вільно циркулює, але зрозуміла лише для своїх. Цього можна досягнути шляхом такого кодування інформації, коли лише свої володіють ключем для її розкодування. Чи реально придумати і запровадити такий код?

8. ТАЄМНИЙ КОД КОРПОРАЦІЇ

Та не треба нічого придумувати: найкращий код — це мова, бо чи не найголовніша її функція — криптологічна, тобто утаємничувальна. Тож для будь-якої мислячої людини, зацікавленої в конкурентоспроможності своєї корпорації, з мовою все зрозуміло: треба знати якомога більше іноземних мов, натомість внутрішні комунікації здійснювати власною, корпоративною мовою.

Панове бізнесмени! Ви справді вважаєте себе українським діловим співтовариством і маєте амбіції «втерти носа» московським чи євросоюзівським, американським чи китайським конкурентам? Ви налаштовані на перемогу? Справді? Тоді вся інформація, що має хоч якесь відношення до комерційних секретів, незабаром лунатиме з ваших уст лише солов’їною.

Ви щиро прагнете, щоб керована вами Українська глобальна корпорація діяла як цілісний організм? Тоді робитимете все для плекання її ідентичності. А коли гра піде по-серйозному і вимагатиме надзусиль, то одягнете вишиванки й шаровари, заспіваєте українських пісень і навіть відростите козацькі чуби. Бо це диктуватиметься логікою конкурентної боротьби або, якщо все називати своїми іменами, логікою тотальної війни — Великою Грою, де ставки вищі земного життя.

9. ДУХ КОЗАКА МАМАЯ

Якщо ви українець, то остання фраза викличе приємне збудження. Тому що за своєю природою український народ є народом-брахманом (священиком-мудрецем, воїном духу) і народом-кшатрієм (воїном-організатором). Він також є народом-виробником, проте ефективність його способу господарювання захована в тому, що воно здійснюється як священнодійство і свята праця, тобто як реалізація тієї ж брахманської функції на практичному і побутовому рівні.

Натомість українці не є народом-торговцем, тим паче народом-гендлярем: бізнес і торгівля традиційно мало їх цікавлять як заняття низькі та малозмістовні. Згадайте найпоширеніший ритуальний напис на образах Козака Мамая — священика і воїна: «Як хочеш назови, на все позволяю, аби не крамарем, бо за те полаю». Бізнес і торгівля стають привабливими для українців лише тоді, коли набувають форми священної війни, персональної боротьби заради вищих цілей.

Українцям органічно притаманне мислення в категоріях метафізичних таїнств і бойових стратегій. Тому форма самоорганізації, яка їм найбільше підходить, — це духовно-економічна держава-громада.

По-перше, це добре впорядкована ділова структура, що є виробником КОРИСНИХ для життя та розвитку товарів і послуг. Тобто вона не виробляє будь-що, аби лише платили гроші — її господарська діяльність підтримує природні основи життя.

По-друге, це суверенна національна держава, яка має всі відповідні атрибути (територію, законодавство, мову, військо, валюту, національна інтереси, громадянський патріотизм тощо) і все робить з власної волі, не підкоряючись жодній іншій державі чи міжнародній структурі.

По-третє, це організована духовна громада, що еволюціонує в напрямку розкриття боголюдських потенцій людини і намагається діяти згідно з волею Творця. Вона володіє вірою, тобто духовною силою (санскр. «вір» означає силу, могутність, звідси сувіри-сівери-кімери — «дуже сильні»): «Істинно кажу вам: коли матимете віру хоч як зерно гірчичне, і горі оцій скажете: Перейди звідси туди, то й перейде вона, і нічого не буде для вас неможливого» (Матвій 17.20). Джерелом цієї сили є 7-тисячолітня арійська традиція, згідно з якою людина є втіленою божественною сутністю, частинкою Творця Всесвіту. Кожна з цих божественних істот розвивається шляхом палінгенезії (реінкарнації, пакибитія), тобто багаторазових земних втілень: «Я сказав: ви боги» (Іван 10.34), «Істинно кажу вам: ви, що пішли за мною, в палінгенезії (тобто під час наступних втілень) стократно одер¬жите і життя вічне успадкуєте» (Матвій 19.28-29).

10. УКРАЇНСЬКИЙ МИР

Для позначення громади людей, об’єднаної духовно й організаційно, зазвичай вживається слово «церква» (від лат. circus — коло, звідси «козацьке коло» — організоване зібрання козацької громади). Тому Українська глобальна корпорація — це нова планетарна формація, що органічно поєднує властивості ділової структури, держави й церкви.

А як же існуюча християнська церква, точніше, церкви? Вони мають змінитися — повернутися до першоджерела, яке дасть їм духовну єдність і силу. Це грядуще перетворення описано в Євангелії (Іван 21.15-23) у пророцтві про «Церкву Івана» («нову громаду»), що змінить перестарілу «Церкву Петра» («громаду-камінь») (докладніше в книзі «Пшениця без куколю», 2007, розділ 11).

Завдяки цілісному світогляду і мисленню в категоріях Всесвіту, держава-громада досягає внутрішнього Миру, тому спроможна поширювати його назовні. Але що означає слово «мир»? Воно однокореневе зі словом «міра». Мир не є суцільним спокоєм у звичному розумінні. Навпаки, це динамічний розвиток з постійно виникаючими суперечностями та боротьбою, але з дотриманням міри, тобто правильних пропорцій. Глобальний мир — це постійна змагальність націй, але змагальність правильна. Згідно з головним правилом людської еволюції, перемагати можна лише посилюючи себе, але не послаблюючи суперника.

Це як на футбольному полі: той, хто намагається виграти, покалічивши суперника, отримує від судді червону картку і видаляється з гри. Нація-миротворець повинна мати достатньо святості, щоб користуватися підтримкою Вищих Сил й бути добрим прикладом для наслідування, і водночас мати достатньо могутності, щоб авторитетно ставити на місце порушників правил Гри. Правильна змагальність, якою б жорсткою вона не була, йде на користь всім учасникам, бо виявляє все сильне, життєспроможне, істинне. На цьому тримається еволюція людського роду.

Третє тисячоліття несе загрози, що можуть обернутися для людства катастрофою.
Проте в наших силах зробити так, щоб воно стало епохою Українського миру.
Це і є Українська ідея. Хай Буде! 

 


В тему:
Реформація: 25 пунктів
Віртуальний стартап Вишня Борія
Суперкорпорація Україна
До всесвітньої української держави-громади
Послання кризовому людству
 

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи