Салимон був сином Давида і Вірсавії. Ім’я Салимон (євреї його називають Шломо) походить від “салим” і означає “мирний” — на честь майбутніх мирних часів, які мали настати після войовничого періоду Давида: «І сказав Давид до Салимона: Сину мій, я мав на своєму серці вибудувати храм для Ймення Господа, Бога мого. Та було про мене Господнє слово, кажучи: Безліч крови пролив ти та війни великі провадив. Не збудуєш ти храма для Мого Ймення, бо багато крови пролив ти на землю перед лицем Моїм! Ось народиться тобі син, він буде муж мирний, і Я дам йому мир від усіх ворогів його навколо, бо Салимон буде ім’я йому, і Я дам на Ізраїля за його днів мир та тишу» (1Пар 22:9). Тому, за логікою, його справжнє ім’я Салимон (“салим” — мир, “мон”-“ман” — людина, муж), а не поширене досі "Соломон".
Оскільки євусеянку Вірсавію євреї вважали чужоземкою, то це викликало нарікання з їхнього боку щодо легітимності царювання Салимона. “Проте ці складності не зашкодили Салимонові розвинути дуже енергійну торговельну діяльність” (Грант Майкл. История древнего Израиля / Пер. с англ.— М.: ТЕРРА, 1998.— С. 100). Він засновував міста і фортеці, налагоджував дипломатичні стосунки, зміцнював контроль над торговельними шляхами, розвивав армію і військову справу.
Царювання Давида і Салимона становлять дві половини недовгого історичного періоду тривалістю три-чотири покоління, коли Ізраїль був єдиною державою-імперією під владою світських царів.
Арійське начало Ханаану, активоване династією Давида, проймало всі сфери життя краю. Якщо Давид покладався головним чином на найманців-піхотинців, то за Салимона їх відтіснили на другий план загони колісниць, число яких значно зросло. Якщо раніше ізраїльтяни не займалися конярством, то за Салимона почали набувати собі коней для їзди верхи і в упряжі, для обробки землі й обмолоту.
Найбільше ж Салимон прославився тим, що здійснив мрію свого батька про побудову Храму. Як і слід було очікувати, “цю споруду збудовано й устатковано в цілковито чужому для євреїв стилі. Храм мав дуже мало спільного з чистою релігією Ієгови” (Джонсон Пол. Історія євреїв. — К.: Альтернативи, 2000. — С. 77, 78).
Храм Салимона було виконано “в ханаанських, або, що те ж саме, фінікійських традиціях... Оскільки власне візуальне мистецтво в євреїв було відсутнє — чи тому, що друга заповідь трактувалась як заборона на будь-які зображення, чи через нестачу власних талантів, чи одночасно з обох причин, — у фінікійській манері було виконано і все внутрішнє оздоблення. Два величезні Херувими нагадували знайдені у Біблі і Мегіддо статуї, присвячені Ашторет (Астарті). Змішання ієговістських і ханаанських уявлень було удосталь представлене в ефектній церковній службі. Старі свята ханаанського походження були перетворені на послідовність розкішних державних святкувань, ставши засобом приваблювання набожного населення до престолу. А свято Салимона з нагоди освячення Храму, судячи з усього, відтворювало урочистості, якими відзначали завершення побудови святилищ Баала. І з яким би пієтетом та рішучістю не підносили засновника Храму пізніші автори, Салимон був ще менш правовірним яхвистом, ніж Саул і Давид” (Грант Майкл. История древнего Израиля. — С. 101, 102).
Про наявність ієговізму в храмі та ритуалах Салимона пишуть іудейські релігійні тексти, тобто це може бути звична пропаганда, якою нашпиговані іудейські релігійні тексти. Натомість про ханаанський культ свідчить історія та археологія. Можливо, що Салимон взагалі не мав жодного відношення ієговізму (культу Ієгови).
Називати Ізраїльську імперію Давида та Салимона єврейською буде великою помилкою і цілковитим ігноруванням історії. Тим більше, що сам Салимон був арійцем, оскільки арійцями були його батьки — білявий Давид і прекрасна блондинка Вірсавія (Ярусавія, «жінка з Яруса-Ярусалима», «салим» — поселення, звідси «село»).
Салимон був одружений з дочкою єгипетського фараона, а також мав багато інших чужинних жінок: сидонянок, хіттеянок, моавітянок тощо. Після смерті Салимона (927 р. до н. е.) його імперія відразу ж розпалася на два царства:
— Ізраїльське зі столицею Самарія, де проживали в основному індоєвропейці-ханаанці (з асимільованими єврейськими племена), керовані арійською аристократією;
— Юдейське зі столицею Єрусалим, яке складалося з області проживання племені Іуди і невеликої країни племені Веніаміна.
Порівняно з гористою Іудеєю Ізраїль мав учетверо більше населення, а його землі приносили значно щедріші врожаї. Однак Єрусалим не увійшов до складу Ізраїля, залишившись містом на північних околицях Іудеї (точніше — на невеликій території союзного іудеям племені Веніаміна).
Запропонований підхід дозволяє нам перебувати в центрі націотворення, не перетворюючись з погляду масової свідомості на якусь «екзотику», «альтернативу» чи «андеграунд». Ми перебуваємо в головному...
Салимон, арійський цар Ізраїля
Світ:
Спецтема:
Єрусалимський храм було побудовано в арійських традиціях.
07191202e.jpg
Салимон був сином Давида і Вірсавії. Ім’я Салимон (євреї його називають Шломо) походить від “салим” і означає “мирний” — на честь майбутніх мирних часів, які мали настати після войовничого періоду Давида: «І сказав Давид до Салимона: Сину мій, я мав на своєму серці вибудувати храм для Ймення Господа, Бога мого. Та було про мене Господнє слово, кажучи: Безліч крови пролив ти та війни великі провадив. Не збудуєш ти храма для Мого Ймення, бо багато крови пролив ти на землю перед лицем Моїм! Ось народиться тобі син, він буде муж мирний, і Я дам йому мир від усіх ворогів його навколо, бо Салимон буде ім’я йому, і Я дам на Ізраїля за його днів мир та тишу» (1Пар 22:9). Тому, за логікою, його справжнє ім’я Салимон (“салим” — мир, “мон”-“ман” — людина, муж), а не поширене досі "Соломон".
Оскільки євусеянку Вірсавію євреї вважали чужоземкою, то це викликало нарікання з їхнього боку щодо легітимності царювання Салимона. “Проте ці складності не зашкодили Салимонові розвинути дуже енергійну торговельну діяльність” (Грант Майкл. История древнего Израиля / Пер. с англ.— М.: ТЕРРА, 1998.— С. 100). Він засновував міста і фортеці, налагоджував дипломатичні стосунки, зміцнював контроль над торговельними шляхами, розвивав армію і військову справу.
Царювання Давида і Салимона становлять дві половини недовгого історичного періоду тривалістю три-чотири покоління, коли Ізраїль був єдиною державою-імперією під владою світських царів.
Арійське начало Ханаану, активоване династією Давида, проймало всі сфери життя краю. Якщо Давид покладався головним чином на найманців-піхотинців, то за Салимона їх відтіснили на другий план загони колісниць, число яких значно зросло. Якщо раніше ізраїльтяни не займалися конярством, то за Салимона почали набувати собі коней для їзди верхи і в упряжі, для обробки землі й обмолоту.
Найбільше ж Салимон прославився тим, що здійснив мрію свого батька про побудову Храму. Як і слід було очікувати, “цю споруду збудовано й устатковано в цілковито чужому для євреїв стилі. Храм мав дуже мало спільного з чистою релігією Ієгови” (Джонсон Пол. Історія євреїв. — К.: Альтернативи, 2000. — С. 77, 78).
Храм Салимона було виконано “в ханаанських, або, що те ж саме, фінікійських традиціях... Оскільки власне візуальне мистецтво в євреїв було відсутнє — чи тому, що друга заповідь трактувалась як заборона на будь-які зображення, чи через нестачу власних талантів, чи одночасно з обох причин, — у фінікійській манері було виконано і все внутрішнє оздоблення. Два величезні Херувими нагадували знайдені у Біблі і Мегіддо статуї, присвячені Ашторет (Астарті). Змішання ієговістських і ханаанських уявлень було удосталь представлене в ефектній церковній службі. Старі свята ханаанського походження були перетворені на послідовність розкішних державних святкувань, ставши засобом приваблювання набожного населення до престолу. А свято Салимона з нагоди освячення Храму, судячи з усього, відтворювало урочистості, якими відзначали завершення побудови святилищ Баала. І з яким би пієтетом та рішучістю не підносили засновника Храму пізніші автори, Салимон був ще менш правовірним яхвистом, ніж Саул і Давид” (Грант Майкл. История древнего Израиля. — С. 101, 102).
Про наявність ієговізму в храмі та ритуалах Салимона пишуть іудейські релігійні тексти, тобто це може бути звична пропаганда, якою нашпиговані іудейські релігійні тексти. Натомість про ханаанський культ свідчить історія та археологія. Можливо, що Салимон взагалі не мав жодного відношення ієговізму (культу Ієгови).
Називати Ізраїльську імперію Давида та Салимона єврейською буде великою помилкою і цілковитим ігноруванням історії. Тим більше, що сам Салимон був арійцем, оскільки арійцями були його батьки — білявий Давид і прекрасна блондинка Вірсавія (Ярусавія, «жінка з Яруса-Ярусалима», «салим» — поселення, звідси «село»).
Салимон був одружений з дочкою єгипетського фараона, а також мав багато інших чужинних жінок: сидонянок, хіттеянок, моавітянок тощо. Після смерті Салимона (927 р. до н. е.) його імперія відразу ж розпалася на два царства:
— Ізраїльське зі столицею Самарія, де проживали в основному індоєвропейці-ханаанці (з асимільованими єврейськими племена), керовані арійською аристократією;
— Юдейське зі столицею Єрусалим, яке складалося з області проживання племені Іуди і невеликої країни племені Веніаміна.
Порівняно з гористою Іудеєю Ізраїль мав учетверо більше населення, а його землі приносили значно щедріші врожаї. Однак Єрусалим не увійшов до складу Ізраїля, залишившись містом на північних околицях Іудеї (точніше — на невеликій території союзного іудеям племені Веніаміна).
-----------------------
В тему:
Цар Давид танцював гопак
Галілея і хрестиянство: українські корені
Ісус молився українською
День святого Понтія Пилата
Апостоли Ісуса: галілеяни чи юдеї?
Послання кризовому людству
Не бійтеся п’ятниці 13-го
Зверніть увагу
Американський трамплін: структура переходу України до реалізованої нації третього рівня