Соломон, арійський цар Ізраїля

Соломон був сином Давида і Вірсавії. Ім’я Соломон (гелленською Σολωμών, євреї його називають Шломо) походить від давнього арійського слова «соло», «солон-це», «солн-це», «сонце». Тобто Соломон – «сонячна людина» (соло – сонце, “мон”-“ман” – людина, чоловік).

На думку євреїв, це ім'я походить від “салим” і означає “мирний” — на честь майбутніх мирних часів, які мали настати після войовничого періоду Давида: «І сказав Давид до Соломона: Сину мій, я мав на своєму серці вибудувати храм для Ймення Господа, Бога мого. Та було про мене Господнє слово, кажучи: Безліч крови пролив ти та війни великі провадив. Не збудуєш ти храма для Мого Ймення, бо багато крови пролив ти на землю перед лицем Моїм! Ось народиться тобі син, він буде муж мирний, і Я дам йому мир від усіх ворогів його навколо, бо Соломон буде ім’я йому, і Я дам на Ізраїля за його днів мир та тишу» (1Пар 22:9). Згідно з такою логікою, цей чоловік мав би називатися Салимон (“салим” – мир, “мон”-“ман” – людина).

Оскільки арійську жінку євусеянку Вірсавію євреї вважали чужоземкою, то це викликало нарікання з їхнього боку щодо легітимності царювання Соломона. “Проте ці складності не зашкодили Соломонові розвинути дуже енергійну торговельну діяльність” (Грант Майкл. История древнего Израиля / Пер. с англ.— М.: ТЕРРА, 1998.— С. 100). Він засновував міста і фортеці, налагоджував дипломатичні стосунки, зміцнював контроль над торговельними шляхами, розвивав армію і військову справу.

Царювання Давида і Соломона становлять дві половини недовгого історичного періоду тривалістю три-чотири покоління, коли Ізраїль був єдиною державою-імперією під владою світських царів.

Арійська основа Ханаану, оновлена династією Давида, проймала всі сфери життя краю. Якщо Давид покладався головним чином на найманців-піхотинців, то за Салимона їх відтіснили на другий план загони колісниць, число яких значно зросло. Якщо раніше ізраїльтяни не займалися конярством, то за Салимона почали набувати собі коней для їзди верхи та в упряжі, для обробки землі й обмолоту.

Найбільше ж Соломон прославився тим, що здійснив мрію свого батька про побудову Храму. Як і слід було очікувати, “цю споруду збудовано й устатковано в цілковито чужому для євреїв стилі. Храм мав дуже мало спільного з релігією Ієгови” (Джонсон Пол. Історія євреїв. — К.: Альтернативи, 2000. — С. 77, 78).

Храм Соломона було виконано “в ханаанських, або, що те ж саме, фінікійських традиціях... Оскільки власне візуальне мистецтво в євреїв було відсутнє — чи тому, що друга заповідь трактувалась як заборона на будь-які зображення, чи через нестачу власних талантів, чи одночасно з обох причин, — у фінікійській манері було виконано і все внутрішнє оздоблення. Два величезні Херувими нагадували знайдені у Біблі і Мегіддо статуї, присвячені Астарті. Змішання ієговістських і ханаанських уявлень було удосталь представлене в ефектній церковній службі. Старі свята ханаанського походження були перетворені на послідовність розкішних державних святкувань, ставши засобом приваблювання набожного населення до престолу. А свято Соломона з нагоди освячення Храму, судячи з усього, відтворювало урочистості, якими відзначали завершення побудови святилищ Баала. І з яким би пієтетом та рішучістю не підносили засновника Храму пізніші автори, Соломон був ще менш правовірним яхвистом, ніж Саул і Давид” (Грант Майкл. История древнего Израиля. — С. 101, 102).

Про наявність ієговізму в храмі та ритуалах Соломона пишуть іудейські релігійні тексти, тобто це може бути звична пропаганда, якою нашпиговані іудейські релігійні тексти. Натомість про ханаанський культ свідчить історія та археологія. Найімовірніше, що Соломон взагалі не мав жодного відношення до ієговізму (культу Ієгови).

Називати Ізраїльську імперію Давида та Соломона єврейською буде великою помилкою і цілковитим ігноруванням історії. Тим більше, що сам Соломон був арійцем, оскільки арійцями були його батьки — білявий Давид і прекрасна блондинка Вірсавія (Ярусавія, «жінка з Яруса-Ярусалима», «салим» — поселення, «село».

Соломон був одружений з дочкою єгипетського фараона, а також мав багато інших чужинних жінок: сидонянок, хіттеянок, моавітянок тощо. Після смерті Соломона (927 р. до н. е.) його імперія відразу ж розпалася на два царства:

— Ізраїльське зі столицею Самарія, де проживали в основному європеоїди-ханаанці (з асимільованими єврейськими племенами), керовані арійською аристократією;

— Юдейське зі столицею Єрусалим, яке складалося з області проживання племені Іуди і невеликої країни племені Веніаміна.

Порівняно з гористою Іудеєю Ізраїль мав учетверо більше населення, а його землі приносили значно щедріші врожаї. Однак Єрусалим не увійшов до складу Ізраїля, залишившись містом на північних околицях Іудеї (точніше — на невеликій території союзного іудеям племені Веніаміна).

-----------------------
В тему:
Цар Давид танцював гопак
Галілея і хрестиянство: українські корені
Ісус молився українською
День святого Понтія Пилата
Апостоли Ісуса: галілеяни чи юдеї?
Послання кризовому людству
Не бійтеся п’ятниці 13-го