Зображення користувача Народний Оглядач.
Народний Оглядач
  • Відвідувань: 0
  • Переглядів: 0

Фінський урок для України

Роздивляючись мапу Гельсінкі, я побачила в центрі міста вулицю Маннергейма, а неподалік, на центральній – Сенатській площі – пам’ятник російському царю Олександру ІІ. Перший пам’ятник нагадує про творця національної незалежності, другий є неначе засторогою від її втрати.

Цьогорічний пісенний конкурс Євробачення проходитиме у Фінляндії. Що ж ми про неї знаємо, окрім того, що це – країна сауни, тисячі озер і телекомунікаційної корпорації Нокіа?

Так, на північних територіях Фінляндії знаходиться Лапландія, де мешкає Санта Клаус. В лапландській тундрі живе величезна кількість оленів, які насолоджуються свободою і лише два рази на рік збираються лапландськими оленеводами, зокрема, для того, щоб на вухах молодих оленів було для розпізнавання поставлене клеймо. 69% території Фінляндії покрито лісами. Мешканці лісів центральної та південної Фінляндії – лосі, яких зараз налічується близько 300 тисяч, і їхня чисельність постійно зростає.

За право проведення 52-го конкурсу пісні Європейської мовної спілки змагалися 7 фінських міст. Окрім Гельсінкі, фаворитом був і Рованіємі – батьківщина рок-гурту «Лорді», який переміг на минулорічному Євробаченні. До речі, Рованіємі – це столиця і ворота фінської Лапландії. Але національна телерадіокомпанія YLE заявила, що місцем проведення музичного форуму буде найбільший у країні спортивно-концертний майданчик «Хартвал Арена» в столиці Фінляндії.

Гельсінкі – це доволі молоде європейське місто, історія якого починається з 1550 року, коли в період шведського панування король Густав Ваза наказав будувати порт на березі Балтійського моря. Гельсінкі стали столицею у XIX столітті, коли зі Шведської імперії Фінляндія потрапила до імперії Російської. Прагнення Російської імперії взяти під жорсткіший політичний контроль нові територіїї викликало необхідність переміщення фінської столиці ближче до Санкт-Петербургу. До сьогодні між Санкт-Петербургом і Хельсінкі налагоджено ходять два склади поїздів – російський «Рєпін» і фінський «Сібеліус», а відстань між містами – всього п’ять з половиною годин!

Подібно до України, Фінляндія увійшла в стосунки з Російською імперією ще у XVIII столітті, коли росіяни почали поступову окупацію територій цих двох країн. Знаменита Полтавська битва 1709 р., в якій брали участь фіни (у складі Шведської армії) і українці, визначила подальшу історію Європи. Після Полтави – найважливішого моменту Північної війни 1700 – 1721 рр. – позиції Швеції як великої держави похитнулися.

Могутність перейшла до Росії, яка поступово перетворилася на велику державу і збільшила свої території. Після тієї війни Україна втратила свою незалежність, а Південно-східну Фінляндію зайняли російські війська. У 1714 р. вся територія Фінляндії була захоплена військами Петра І, який писав таке: “Ця країна нам зовсім не потрібна, але нам потрібно її зайняти для того, щоб при мирі було чим поступатися шведам”. У 1721 р. за умовами Ніштадсткого миру Швеція віддає Росії Інгерманландію, Кексгольмський округ і Виборг. У 1743 р. за умовами Абоського миру Россія розширила свои фінські володіння до ріки Кюмійокі з укріпленими містами Вільманстранд (тепер Лаппенранта) и Фрідріхсгамн (Хаміна).

Російська імператриця Єкатерина ІІ у своєму таємному наказі міністру юстиції Вяземському писала: “Малоросія, Лівонія й Фінляндія суть провінції, які управляються своїми власними законами, що були їм забезпечені; було б дуже нетактовним скасувати їх усі відразу; було би більше ніж помилкою, я сказала б справжньою глупотою, називати їх чужинцями й поводитись з ними як з такими... треба примусити їх самим делікатним способом зрусифікуватись”.

В 1807 році на таємній зустрічі в Тільзіті два імператора – Олександр І і Наполеон Бонапарт – вирішили долю Фінляндії. Росія мала намір приєднати до свого складу всю Фінляндію. Так і сталося у 1808 році, коли в лютому, використовуючи формальный привід, Росія перейшла кордон і розпочала військові дії проти фінського війська, очолюваного шведськими генералами.

Мирний договір між Росією і Швецією санкціонував остаточний перехід Фінляндії під владу Російської імперії. Головою Фінляндського князівства став російський імператор, представником якого у Фінляндії був генерал-губернатор. І це було для Російської імперії важливим стратегічним завоюванням з точки зору захисту Санкт-Петербурга.

Фінляндія отримала від Російського царя запевнення у тому, що її лютеранська віра і конституційні закони поважатимуться новою владою. З метою обмежити вплив Швеції Російський імператор надав Фінляндії привілеї. Тоді у Фінляндії й розпочався процес національного самоусвідомлення. На відміну від України, у Фінляндії фінська мова в 1863 році стала державною нарівні з російською і шведською.

Коли Російська імперія почала війну з Японією, а також із-за того, що імперія мала проблеми всередині країни, цар надав повноваження фінському уряду. У 1906 році фінський уряд провів одну з найпрогресивніших парламентських реформ того часу. Однопалатний парламент почав обиратися прямим всенародним голосуванням, і жінки вперше в Європі отримали право голосу на виборах.

Після лютневої революції 1917 року в Російській імперії запанував хаос. І цим скористалася Фінляндія. На відміну від України, фіни змогли створити свою національну державу. Українці ж втратили її. Чому Україна тоді не скористалася тим унікальним історичним шансом, знаходячись у приблизно одинакових умовах з Фінляндією? Обидві держави стартували майже одночасно, проголосивши свою незалежність у листопаді та грудні 1917 року. Україна на той час мала навіть міцніший економічний та військовий потенціал, проте поступалася в розбудові політичних структур та національної свідомості різних прошарків суспільства.

Розгортання подій у цих країнах привели до того, що нині Фінляндія – європейська держава з високим життєвим та економічним рівнем – при тому знаходячись під Полярним колом! А Україна й досі борсається у болоті невизначеності та суперечностей. Події кінця 1918 і 1919 рр. привели Україну в лоно нової, ще жахливішої імперії. Не будь її, чи трапилися б в історії України три голодомори, винищення українських селян-господарів і масові виселення українців за Урал і в Сибір?

У 1918 році політику здобуття державної незалежності у Фінляндії та в Україні судилося проводити колишнім однополчанам і щирим друзям – регенту Фінляндії Карлу Густаву Маннергейму та гетьману Української держави Павлу Скоропадському.

У квітні 1918 року на чолі Української держави став колишній генерал-лейтенант спочатку Російської, а потім Першого корпусу Української армії Павло Петрович Скоропадський. Тоді в Україні на прохання Центральної Ради знаходилися австро-німецькі війська.

Того ж самого місяця і року генерал-лейтенант спочатку Російської, а потім Фінської армії Карл Густав фон Маннергейм за допомогою німецьких військ визволив Фінляндію від російських окупаційних військ і фінських червоних заколотників.

Після відходу німецьких віськ з Фінляндії на початку 1919 р. регент Маннергейм і створена ним Фінська армія міцно тримали державну владу, а фінський народ не піддавався на провокації російських більшовиків.

У листопаді 1918 р. над Українською державою гетьмана Скоропадського, яка не встигла створити своєї армії, а ту, що була, за часи УНР розпустили пацифісти Грушевський і Вінниченко, нависла загроза – на кордоні з Україною стояла 80-тисячна більшовицька армія, готова вдертися на її територію під гаслами захисту трудящих і влади Рад.

До того ж після 18 листопада 1918 р. (битва під Мотовилівкою між військами Директорії, зокрема Січовими стрільцями, і військовими дружинами Української гетьманської держави) в Україні почалася громадянська війна, що її розпалили українські соціал-демократи і соціал-революціонери.

Знищивши Українську державу Скоропадського, яку визнали 25 країн світу, Директорія на чолі з соціал-демократами С. Петлюрою і В. Вінниченком, соціал-революціонером Ф. Швецем і соціалістом-самостійником А. Макаренком нової (соціалістичної) держави не створили. Вони лише широко відчинили двері до України більшовицьким окупантам. А ті невдовзі оголосили своїх союзників ворогами.

Далі трапилося те, що нам добре відомо і про що пам’ятають наші діди та батьки. А нинішня Україна з погляду залежності від Москви не дуже відрізняється від колишньої УРСР.

Роздивляючись мапу Гельсінкі, я побачила в центрі міста вулицю Маннергейма, а неподалік, на центральній – Сенатській площі – пам’ятник російському царю Олександру ІІ. Перший пам’ятник нагадує про творця національної незалежності, другий є неначе засторогою від її втрати. Самодостатні фіни пам’ятають своїх героїв і пам’ятають свою історію. У нас, в Україні царська і більшовицька імперія присутня не лише в пам’ятниках, а й у ментальності — і це головна причина теперішньої розгубленості. Знати свою історію, цінувати своїх героїв і покладатися на власні сили — це головний фінський урок для України.

Наші інтереси: 

Історичні паралелі.

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Творимир Здобудьволя.
0
Ще не підтримано

Чому Вінниченко а не Винниченко?

А хіба не Скоропадський видав в листопаді 1918р наказ про формування кабінету з одних прихильників федерації з Росією. І хіба не Скорпадський того ж дня видав Грамоту, в якій проголосив курс на федеративний союз з Росією? Тим самим спровокувавши виступ Коновальця і антигетьманське повстання...

Немає релігії понад істину

Коментарі

Зображення користувача Творимир Здобудьволя.
0
Ще не підтримано

Чому Вінниченко а не Винниченко?

А хіба не Скоропадський видав в листопаді 1918р наказ про формування кабінету з одних прихильників федерації з Росією. І хіба не Скорпадський того ж дня видав Грамоту, в якій проголосив курс на федеративний союз з Росією? Тим самим спровокувавши виступ Коновальця і антигетьманське повстання...

Немає релігії понад істину