Будь-яка історична подія завжди святкується в той день, коли вона відбулася, з можливим продовженням у наступні дні. Це потрібно для того, щоб долучитися до енергетики цієї події, ще раз символічно пережити її, відчути на рівні емоцій. Наприклад, якщо Тарас Шевченко народився 9 березня 1814 р., то день його народження як історичну подію святкуємо саме 9 березня, а не через місяць. Свій день народження також святкуємо саме того числа, коли народилися, з повторним святкуванням у ширшому колі знайомих на вихідні. Так само, якщо Ісус воскрес 25 березня 31 року, то цю історичну подію треба святкувати саме 25 березня. Якщо це число припадає на будній день, то його треба повторно святкувати в найближчу неділю — День Сонця (Sunday) або День Господній.

Натомість у сучасному православному світі церковне «воскресіння» святкується після весняного рівнодення в першу неділю після першої весняної повні (повного місяця), а якщо на цю неділю припаде Пейсах, то святкування переноситься на наступну неділю. Тому «воскресіння» постійно блукає в проміжку від 4 квітня до 8 травня і ніколи не потрапляє на 25 березня — день, коли відбулося історичне Воскресіння.

Це може означати одне з двох: 1) сучасною церквою воскресіння Ісуса Хреста не сприймається як історична подія; 2) під назвою «воскресіння» святкується якась інша подія. Яка? Розглянемо інші можливі варіанти.

Докладніше...