На жаль, в «дослідженнях» різних т. зв. кресових діячів та їх прихильників, як рівно ж аналогічних публікаціях та книгах сучасних українських полонофілів старанно замовчується масове вбивство українців, особливо на Холмщині. Засліплені лозунгом «креси – то Польска» польські шовіністи взагалі заперечують масове вбивство українців, очевидно через політичну амнезію і натомість все голосніше, щоб почула Європа, кричать про геноцид поляків, вчинений українцями.

У державному архіві Львівської області зберігається підшивка газети «Холмська земля», що виходила в Кракові з січня 1943 р. і до літа 1944 р. На сторінках цієї газети, що видавав Український національний комітет є списки (хоч і не повні) українців, що трагічно загинули від рук польських екстремістів. Серед загиблих – не тільки чоловіки, а й діти, жінки, старші люди. Перш за все, вороги старалися знищити національно-свідомих українців, і тому жертвами вбивств стали священики, вчителі, службовці і місцеві активісти.

Прізвища загиблих українців – це лише мізерна частина довжелезного списку, але і він зводить нанівець пропаганду польських «дослідників» і політичних крикунів. Ні фашисти, ні більшовики, ні покровителька Англія, не встали на захист українців. Була лише єдина сила стала в обороні свого народу. І цією силою була УПА.

Уже навесні 1943 р. почалися вбивства українців на Холмщині. В с.Потурині, що на Грубешівщині, трагічно загинули Пилип Підгайний і Василь Захарчук зі села Шістки, що на Підляшші. Болем відізвалася вістка про загибель Заслуського, адвоката, що був вбитий в Грубешві. В Каденях загинув Іван Марчук в Міхельдорфі, що на Володавщині загинули Дмитро Захарчук-Солтис та його заступник – Павло Кінах. У Волі Крупській підступно було вбито Юрія Томкевича та Миколу Лохтюха, що були урядовцями. В с.Загайчиках, боронячи українців, полягли поліцаї з Вінничини – Кошелюк Іван та Рожелюк Гаврило. У Волоськовській волості, в с.Сосновиці поліг Прадюх Олександр – секретар волості, тоді ж загинув у с.Великополі – Кульгавюк Іван.

У Волі Верещинській на початку червня 1943 р. вбито Осипа Назарука. В Стільнях, на власному подвір’ї загинув від рук польської банди член Товариства «Рідна школа», член надзірної ради УОТ Андрій Гармата. Було йому лише 45 р. залишилася осиротіла мати, дружина і троє діток. В с.Бучиці Нові, повіт Біла Підляска вбито українського активіста Миколу Зарембу. В с.Луковиску з того ж повіту вбито заслуженого чоловіка Остапа Дмитрика, в часі нападу польської боївки на його хату.

В с.Носові повіту Біла Підляска, відбувалися сільські сходини, які стали об’єктом нападу польських підпільників, що замордували Володимира Колядау та Івана Романюка. Поховали у Львові відомого активіста д-р Остапа Бурку, що був застрелений в Любартові. В Ольшині, повіт Біла Підляска, вбито Гната Маринюка та солтиса Леонія Севастіянюка. Поліг представник УДК в часі нападу на його хату Гнат Зелевський з с.Телятині, що на Грубешівщині. Довго польські боївкарі погрожували Мирославові Гнику, що був директором Повітового Союзу Кооперативу.

24 серпня 1943 р. убито цього заслуженого діяча в Томашові, що на Холмщині. В с.Борсуки, на Підляшші, бандити підступно вбили Миколу Ващука, а в с.Сільці, що на Холмщині, загинув управитель місцевої школи – Григорій Погорецький, тоді ж в цьому селі поліг і Віктор Ковальчук. По-звірячому, на очах батьків, дружини та дітей, було вбито Івана Криха та його молодшого брата Павла Крихта, що проживали в с.Кобилє, на цій же многостраждальній Холмщині. Маючи лише 42 р. поліг від скритого вбивства Іван Міщук – директор ПСК, відомий кооперативний діяч. Вбито його у Володові. У с.Космові, що на Грубешівщині.

Читати повністю ТУТ