«Визначну роль у пошуку могили зіграв син засновника газети «Хлібороб» Володимир Ждан–Шемет, який у дитинстві знав Міхновського і незадовго до смерті зміг показати могилу «дяді Миколи», — розповів «УМ» один із керівників пошукової операції, редактор газети «Хлібороб» Олег Гаврильченко.

Поховали тут автора «Самостійної України» у травні 1924 року. Досить дивними є обставини смерті Миколи Міхновського. За однією з версій — самогубство, за іншою — інсценізація самогубства спецпідрозділом ГПУ. «У Міхновського раніше була спроба самогубства, проте тоді мотузка обірвалась, і він сказав: «Значить, буду жити 100 років». До того ж напередодні ввечері він мав чудовий настрій і плани на майбутнє», — розповів пан Гаврильченко. Піддають сумнівам версію самогубства і фахівці, до яких зверталися за консультацією журналісти «Хлібороба»: «Криміналісти зазначили, що якби Міхновський при своїй кремезності (а він був двометрового росту) стрибнув з петлею з гілки, то він би просто відірвав собі голову. Якої–небудь діжки або стільця під деревом очевидці не пригадують».

У найближчих планах шанувальників Міх­нов­ського після приведення до ладу його могили — встановлення на Байковому кладовищі пам’ятного знака, який би вшанував пам’ять ідеолога української самостійності.

«Цей тиждень насичений подібними подіями: вчора — день пам’яті Донцова, через тиждень буде день народження Липинського, а сьогодні — день народження іншого видатного ідеолога самостійності, Міхновського. Такі постаті об’єднують нас навіть після своєї смерті. На могилі збираються представники різних організацій, ми тут не порушуємо питань, які нас роз’єднують, а плануємо, як стати єдиною силою», — зазначив у коментарі «УМ» керівник київської організації УНА–УНСО.

ДОВІДКА «УМ»

Микола Міхновський, автор праць «Самостійна Україна» і «10 заповідей українця», народився у 1873 році в селі Турівці на Полтавщині в родині священика. Навчався на юридичному факультеті Університету святого Володимира у Києві. У 1891 році приєднався до Братства тарасівців, розробив ідейно–теоретичні засади цієї таємної організації, що виступала за надання всім народам Російської імперії права на самовизначення і за створення Української незалежної соціалістичної держави.

По закінченні університету Міхновський відкрив у Харкові власну адвокатську контору і став головним теоретиком Революційної української партії (РУП). 1900 року виступив у Полтаві й Харкові з історичною доповіддю «Самостійна Україна» (що згодом вийшла окремим виданням), у якій заклик до послідовної боротьби українського народу за власну державу «від гір Карпатських до гір Кавказьких».

Коли в 1917–му постала Центральна Рада, Міхновський переконував, що вона має бути урядом незалежної держави, а не автономії. Був одним із головних ініціаторів створення війська УНР. Навесні 1918–го з Демократично–хліборобською партією вирішує боротися проти Центральної Ради — за гетьманську монархію. Гетьман Скоропадський не виявив належної уваги до державницьких ідей Міхновського. У травні 1918 року Міхновський заснував нову організацію — Український національно–державний союз, який поставив за мету поступово перетворити гетьманський режим на буржуазно–демократичну державу. Хотів емігрувати з радянізованої України.

Україна Молода