Хто є джерелом влади

Згідно з ідеологією націоналізму, джерелом влади є народ. Це та фундаментальна ознака, яка докорінно відрізняє націоналізм від етатизму і лібералізму.

Нагадаю, що етатизм (соціалізм, комунізм, соціал-демократія) вважає джерелом влади правлячу верхівку – бюрократичний апарат. Лібералізм вважає джерелом влади кожну окрему людину. В сучасному світі домінує етатична модель держави. Вона проявляється в тому, що органи влади формуються згори донизу.

Та повернімось до націоналізму – ідеології постіндустріального майбутнього. Якщо народ є джерелом влади, то як це може реалізуватися практично? Де  в народній спільноті народжується ця влада?

Що таке влада?

Почнімо з того, що влада – це: 1) те, що веде до ладу (гармонії), 2) спроможність керувати. Отже, влада – це спроможність правильно керувати, тобто керувати так, щоб поширювати лад.

Очевидно, що для поширення ладу назовні – треба його мати всередині. Адже якщо всередині хаос, то назовні поширюватиметься лише хаос. Що гармонійнішим є суб’єкт керування, то якіснішою є здійснювана ним влада.

Хто є першоджерелом влади?

Оскільки в основі влади є лад-гармонія, то першоджерелом влади є носій найвищої гармонії. Найгармонійнішими істотами є божественні сутності, об’єднані в колективну божественну істоту, яку ми називаємо Творцем Всесвіту, Богом Отцем, Сварогом, Брахмою. Індивідуальні божественні сутності є провідниками колективної волі Творця Всесвіту.

Кожна людина є втіленою божественною сутністю. Ця її внутрішня божественність реалізує себе через духовну сутність людини – духовне тіло. Після цього духовна сутність реалізує себе за допомогою психіки, а вже психіка – за допомогою плоті, якою керує ця психіка.

Отже, першоджерелами влади на землі є втілені божественні сутності – провідники влади Творця Всесвіту.

Найповніша реалізація божественної влади відбувається через тих людей, які мають божественну свідомість, тобто є боголюдьми. Це Гомо триплекс (початковий рівень – ельфи, розвинений – боголюди). 

У всіх інших божественна влада реалізується тільки частково, і то тільки тоді, коли люди хоч трохи усвідомлюють себе духовними сутностями (Гомо дуплекс).

Гомо дуплекс з частковою духовною свідомістю ми називаємо «гравцями». Людей з повною духовною свідомістю називаємо «аріями». 

Якщо ж гомо сапієнс не має духовної свідомості, то він не має жодного доступу до божественного першоджерела влади, відтак не може керувати ні собою, ні іншими. В термінах Міжмор’я такі люди (Гомо сімплекс) називаються «сімплексами», жартівливо – «гобітами». У середовищі європеоїдної раси їх частка становить приблизно 95%. Вони живуть на автоматичних програмах – вроджених або отриманих із-зовні (від навколишнього соціуму).    

Які є рівні доступу до божественної влади?

Повний доступ мають боголюди (частково – ельфи). Це означає, що тільки вони можуть бути компетентними правителями – божественними монархами.

Нульовий доступ мають гобіти. Це означає, що питання влади виходять за межі їхньої уяви. Гобіт і влада – поняття несумісні. «Влада гобітів» – це логічний абсурд. Проте, зауважимо, саме він реалізується в системі  етатичних «загальних прямих виборів». Де-юре все вирішують гобіти, де-факто – панівна верхівка, яка маніпулює цими гобітами.  

З причини обмеженої свідомості, частковий доступ до божественної влади мають граців і арії (Гомо дуплекс). Проте за допомогою деяких способів вони можуть компенсувати власну обмеженість і досягти задовільної якості здійснення влади. Тобто люди мають шанс наблизитися до ідеального здійснення влади, доступного божественним монархам.      

Способи досягнення владної компетентності

Питання стоїть так: Як компенсувати людську обмеженість і досягнути задовільної якості здійснення влади?

По-перше, за допомогою правильної організації.

Уявімо, що є 5 людей, кожен з яких індивідуально володіє тільки 20% необхідної владної компетентності, відсутньої в інших чотирьох учасників. Це означає, що при правильно організованій взаємодії вони можуть наблизитися до 100% колективної компетентності. Це як частинки мозаїки складаються в цілісну картину.

По-друге, поліпшити якість влади можна за допомогою наполегливого плекання індивідуальної та колективної гармонії. Де лад, там і влада. Якщо ж гармонії нема, то буде не влада, а пародія на владу. 

По-третє, якість влади поліпшується за допомогою постійного навчання і вдосконалення –  як індивідуального, так і колективного. Постійний розвиток посилює організованість і гармонійність.

З усього сказаного випливає, що в наших реальних земних умовах первинними носіями влади можуть бути тільки злагоджені самокеровані еволюціонуючі групи. Такі групи ми позначаємо терміном «демоси», який походить від прадавнього «демено» (кермо, стерно, штурвал). Фундаментальною ознакою демосу є: 1) Організованість, 2) Гармонійність, 3) Спрямованість на розвиток.   

Організованість демосів

Завдяки правильній організації обмежені компетентності окремих людей складаються в цілісну компетентність групи. Здавалось би, що чим більше людей долучиться до групи, то вища буде її компетентність. Так, але лише за умови правильної організації.

Організаційне ядро не може перевищувати 5 осіб, оскільки людина не спроможна одночасно утримувати в пам’яті більше ніж 5 об’єктів. У групі з 5 осіб можливе одночасне спілкування (оперативна синергія), проте при появі шостого члена група негайно розпадається на дві групи.

Це відповідає уявленням сучасної психології про те, що чисельність малої групи не може перевищувати 5 осіб.

Це відповідає євангельській традиції, адже саме таку групу створив Ісус Хрестос.   

Це відповідає козацькій традиції, зокрема, Вільного козацтва (1917), де старшина козацької ради також складалася з 5 осіб: отаман, писар, хорунжий, осавул, скарбник.

Ця ж сама структура відповідає 5-членній структурі філософії і мистецтва.

Також пам’ятаймо, що принципово важливою ознакою правильної організації є наявність у ній ієрархії, тобто священного ладу (гелл. ίεράρχίά, від ίερσς — священний, та άρχή — лад).

Гармонійність демосів

При гармонійній взаємодії демос породжує нові якості – це системні якості, які відсутні в окремих членів групи.

По-перше, це синергія, тобто взаємне посилення. Понад те, виникає «ефект появи третього»: «Коли дві душі зливаються воєдино, вони створюють третю, невидиму та нематеріальну силу, яка в результаті може уподібнитися до третьої душі» – пише Наполеон Гілл у своїй праці «Думай і багатій» (1937). Про це ж саме говорив Ісус Хрестос: «Де двоє або троє зібрані в Моє ім’я, там Я серед них» (Матвій 18.20).

По-друге – любов, яка вмикає магію економіки дарування.

По-третє – довіра, яка дозволяє легко вирішувати справи – на слово, без зайвих формальностей.

Енергія для розвитку

Наполеон Гілл стверджує, що «енергія – це організовані та правильно спрямовані ЗНАННЯ», і вказує на три головні джерела знань:  

1. Вищий розум – духовний світ.

Для отримання знань зі світу духів демос формує колективний розум (раціо) – невичерпне джерело нових ідей і точних творчих рішень.

2. Досвід людства, накопичені ним знання.

Демос формує колективний інтелект, який дозволяє ефективно застосувати те, що вже є.

3. Експерименти та дослідження.

Демос допомагає здобувати нові знання шляхом спільної практичної діяльності.

Динамічна ієрархія демосів

Мінімальний протодемос складається з 5 осіб, які формують старшину демосу:

• голова;
• радник;
• правник (суддя);
• захисник (шериф, осавул);
• скарбник.

Такий демос ще слабкий, проте він уже є зародком влади. Про це свідчить той факт, що 5 однодумців спромоглися зорганізуватися у правильну структуру, досягли внутрішньої гармонії та мають волю до розвитку.

Наступним рівнем демосу є формування рою чисельністю до 20 учасників (середня група). Далі рої об’єднуються в сотні, сотні – у полки, полки – у коші, а коші – у республіку (гетьманат).

У такий спосіб відбувається природний, еволюційний перехід нинішньої індустріальної етатичної держави до постіндустріальної національної держави – держави Національного Солідаризму.

Все має відбуватися мирно і максимально легітимно, згідно з чинним законодавством, у міру дозрівання суспільної свідомості.  Так, як це буває у природі.

Хай Буде!