Оксана Лутчин's blog

Моя дорога до Бога-Творця, до Ісуса-Боголюдини (довжиною понад 30 літ) устелена скалками досліджень світової науки й незнищенним духом космічних знань, тобто священних знань українства, Вогняним Духом, який на еґреґорі планети Земля то вибухав Лицарством, то жеврів – набирав сили, щоб знову спалахнути світлом Любові й Добра

Свого часу відомий мовознавець Ольга Федик, уболіваючи за долю української мови, закликала: “Не маємо морального права і далі породжувати мовний субстрат, що знецінює тисячолітні скарби”. Власне сьогодні важливо не тільки зберегти українську мову, а й відродити занедбану, забуту прадавню українську лексику, щоб наша мова не стала цим мовним субстратом.

Три з половиною роки тому я перерила весь інтернет у пошуках такої історії. І нічого не знайшла. Тому, якщо вже моя історія стала першою такою, то я повинна її розповісти — можливо, вона комусь допоможе. Тим більш, що є причина.

Мовознавці взялися реформувати український правопис До нових правил написання слів, вочевидь, доведеться звикати незабаром українцям. Фахівці розпочали роботу над змінами до правопису. Зелене світло їм дав Кабмін, затвердивши новий склад правописної комісії.

Суть епохи гармонізації якраз і полягає в тому, що кожен має право жити так, як хоче. І найпершою можливістю реалізувати це право є створення суспільства згідно своїх ідеалів. Формування нових спільнот починається з створення поселень, в яких люди живуть разом тому, що їм це приємно.

У час, коли літо в розквіті, хочеться писати й говорити про квіти, що так щедро прикрашають наші домівки. Квітник — невід'ємна частина кожної української садиби. Проте, чи знаємо ми українські назви поширених у нас квітів? Отож! Здебільшого послуговуємося чужомовними словами. Тому й вирішила нагадати українські назви, що, зазвичай, мають прив'язку до квітки, яку називають.

У нас, українців, історично так склалося, що у творчості переважають сумні настрої, або переплітаються, як у відомій пісні, два кольори, червоний і чорний. Проте, як відомо, сум, журба не сприяють творенню, не підносять у вись, не надихають. Водночас поряд із журною творчістю, лексикою наявна й весела, бадьора, жвава. Яскравим прикладом того є назва всім відомого птаха журавля, синонімічна низка до назви якого містить контрастні за змістом слова.

Так уже склалося, що багато українських слів незаслужено занедбані або й забуті. Усі ми послуговуємось словом “клімат”, що в перекладі з грецької означає “нахил”, і зовсім призабули самобутнє українське слово для позначення клімату “підсоння”, в яке наші мудрі предки вклали глибокий зміст — земля під сонцем, обігріта й освітлена сонцем, що народжує тепло, красу, любов, добро.

Для української мови притаманний зменшувальний суфікс -еньк, який підкреслює певну властивість чого-небудь (рідненький, біленький, дорогенький). У деяких випадках цей суфікс може замінювати слово “трохи”.

Щоб досягнути лаконізму й точності в нашій мові, звертаймося до її витоків, до архаїчних слів і словосполучень. Цікавою з цього погляду є коротенька частка “аж”: до самого ранку – аж до ранку; до самого кінця – аж до кінця. “ А над самою водою Верба похилилась; Аж по воді розіслала зеленії віти”. Тарас Шевченко.