“Мово рідна! Ти ж – як море – безконечна, могутня і глибинна. В тобі – мудрість віків, і зойк матерів, і пісня серця дівочого, і крик новонародженого. Світлоносна мово! Єдина печаль пройме, що не вистачить життя, аби перепливти твій мовний океан. Бо ти є Вічність. Ти є Правда, Добро і краса народу. То ж такою будь, мово рідна!” Сергій Плачинда.

Абсолютно нічого – аж нічого;

так ні ж – аж ні;

до такої міри – аж так;

цілих три кілограми – аж три кілограми.

Частка аж вживається для вираження несподіваності дії в значенні як ось, коли раптом. “Дивлюся, аж світає, Край неба палає”. Тарас Шевченко.

Також аж може cполучати підрядне наслідкове речення з головним у значенні так що. “Віють вітри, віють буйні, Аж дерева гнуться”. Іван Котляревський.

Аж у значенні доти... поки, поки. “Редакція журналу, певне, чекає, аж я пошлю передплату, і через те мені книжок не посилає”. Леся Українка.

Дужу далеко – аж геть. Співає, і сміється, аж геть чутно її голосок дзвенячий”. Марко Вовчок.

Коли раптом – аж гульк. “Аж гульк – з Дніпра повиринали Малії діти, сміючись...” Т. Шевченко.

Коли раптом – аж ось. “Аж ось, двері розчинилися – і вскочила Галя в хату”. Панас Мирний.

Свого часу наші недруги намагалися позбавити нашу мову лаконічності, тому руйнували цю її властивість шляхом нарощення, перекручення. Отож, звертаймося до її витоків – до природних форм, і наша мова стане короткою та виразнішою.