Візії християнки з України

    Отче наш небесний!
    Хай святиться ім’я Твоє…
    А як конкретно звучить ім’я Бога-Творця? Юдеї іменують Творця Єговою. На історичних шляхах поступу людства до Божої Сутності лише один український народ серед націй планети зіменував Бога-Творця (залежно від власних уявлень про Божу Благодать) неоднаково, науці відомі такі назви: Пал (Пол), Кол (Коло), Жар, Фар, Гор (Гар), Хор (Хорс), Ур (Сур, Кур). Від тих Сонцевих назв променіють у нашій мові синонімічні ряди загальновживаних слів: палити-спалах-запал, полум’я…горіти-загар, жарити, фари, культ Ура, сурма, куріти-курити-викурювати. А варіант Пол (Поль), що мовою Санскриту означає велет-охоронець, означує багато міст Руси-України, до прикладу: Бориспіль, Тернопіль, Крижопіль, Маріупіль, Севастопіль, Павлопіль… Згодом практичні господарі нашої української землі, одухотворені нею, назвуть життєдайне астральне світило, тобто Сонце,  так: Ярило (навесні, коли яріє земля), у спеку – Хорс, восени воно Дажбог (дає плоди), а взимку – Коляда, бо до Сонцебога Кола треба було слати пісні-коляди, аби був довший день, щоб Сонце дарувало тепло.
    І от посилає до людей Бог-Творець свого єдинородного Сина, проявленого в людському тілі Ісуса¹. Син Божий Ісус Хрестос² іменем Отця творить дива, проголошує нам волю і силу Божу, але земного імені Отця не називає,бо Творець Усесвіту є Отцем усім людям і всьому тому, що сотворено Його волею. Також ніколи Ісус не описує зовнішнього вигляду Отця. Боголюдин усього лише

Ісус – з арійської (Санскрит) Ясний. І.Каганець. Пшениця без куколю. Т. «Мандрівець»
Хрестос – з арійської (Санскрит) боголюдина (боголюдин)  Христос – з юдейської помазаник Божий (Месія), «раб Єгови»

черпає сили Творця для проявленого світу своїх чудес.  Вмираючи фізичним тілом на хресті, Ісус промовляє рідною мовою арамеїв, тобо аріїв: «Елої! Елої! Лема савахтані» – «Отче! Отче! Віддаю свій Дух Тобі!». Святий Дух, зрештою, є третьою іпостассю Божої Трійці. Про дух і душу кожної людини твердить християнська релігія у всіх своїх первокнигах. Якраз тому ми читаємо в науково-популярному посібнику лікаря і філософа Олександра Філатовича  під назвою «Живе Слово творить життя» про структуру єства насельників Землі, про людину: фізичне (видиме) людське тіло – це проявлений (матеріальний) світ Божого творіння у Всесвіті. Непроявлений світ Божої сили – це енергетичний ресурс космосу. Тому, крім фізичного тіла, людина має біополе (ауру), яке в свою чергу має 7 рівнів-енергоцентрів: біополе тварин, птахів, риб відповідно 4, 3, 2 рівні енергоцентрів, на яких здійснюється спілкування з Богом, тобто Господь управляє своїм творінням за допомогою енергоінформаційної матриці.
Наш матеріальний (видимий, проявлений) світ знає небагато Синів Божих, які черпали свою енергію в Бога-Отця і нею творили дива. Це Ісус Хрестос, Будда, Магомет… Крім Пророків, існують ще мольфари, ясновидці, цілителі… Деякі з них уміють вийти й увійти назад у власне фізичне тіло духом і душею, тобто біополем. Дехто, завербований темрявою диявола, стає шарлатаном, нечестивцем…
Взагалі-то мої пошуки Божої Сутності почалися ще за часів большевицької «тюрми народів», коли мені до рук потрапила книга англійця Раймонда Моуді «Життя після смерті». Дослідник описав свідчення 152-ох людей, які перебували в стані клінічної  смерті. Всі вони твердили, що бачили своє тіло хто на операційному столі, хто на дорозі після транспортної катастрофи чи в інших умовах. Дехто з них не хотів повертатися у власне тіло через несамовитий біль, а декого змусили повернутись у проявлений світ рідні діти-сироти… Отож уже понад 30 літ я переконана: душа (біополе, аура) не є матеріальною, тому бачити її, як внутрішні органи, не можна, бо саме вона і є тим Божественним інструментом для спілкування з Творцем. Душа (тонке тіло), Дух (Вогняне тіло) огортають кожну людину й у певній градації – кожну істоту. Детальніше про це прочитайте у книзі Ол. Філатовича «Живе Слово творить життя».
Недавно якийсь журналіст запитав українського космонавта Л. Каденюка, що його найбільше вразило в космосі. Той відповів: «Боже творіння Ладу (порядку). Якби я був невіруючим, то у космосі прозрів би: такий енергетичний комплекс мусив створити Вищий Розум – Тео – Бог – Творець».  Саме так! Всесвіт – це веремія Ладу (рух), де панує Божа ієрархія: фізично проявлені тіла (планети, напевно й галактики) обертаються навколо власної вісі, входячи у такий же оберт більшого об’єкта – це і є Божа ієрархія бути в опіці сильнішого, підпорядкуванні йому. І все це управляється енергоресурсом,з якого не випаде фізично проявлене тіло, бо має наперед визначений Творцем маршрут. Недарма у Біблії переказана розмова Мойсея з Богом:
Мойсей: Господи, я чую Твої слова,але не бачу Тебе??!
Бог: Ти не можеш мене бачити, бо згориш…
Та людина, маючи перед своїми очима Боголюдина Ісуса, антропологізувала і Бога-Творця і вже дві тисячі років шукає в небі (мовлячи по-українськи) Дажбога, в лебединій білизні якого волосся на голові, борода, навіть сиві козацькі вуса, шукає ангелів, херувимів, серафимів, чекає на їхню появу і дивується: чому на сьогодні нема від Бога ніяких див чи знаків Божих? Отож пірнаємо у світ Божественних Писань і земної фізичної науки, збираємо скарби пізнання світотворення взагалі та світобудови зокрема.
Бачу, що саме тепер, навіть таки зараз маю звернути вашу увагу на фундаментальні дослідження українських науковців в царині світобудови (світотворення) світлої пам’яті Олексія Братка-Кутинського у книзі «Феномен України».

Господь-Творець (Тео) – це світлоносний енергоресурс, скерований на творення добра, любові, на еволюцію Всесвіту до Ладу (порядку). Фізичним (матеріальним, проявленим), одухотвореним світлом Бога-Творця є у сонячній системі планета Земля. Вона має, як і людина, свою ауру (геополе), енергетичний Божественний ресурс (еґреґор) і є першим помічником Господа. Наша планета в Божественній ієрархії – всесильна у стосунках з її насельниками: людьми, тваринами, птахами, рибами, рослинами. Саме вона, всесильна Земля, «дозволяє» або ні жити у злагоді, у повній гармонії людини з природою. Вона має дозвіл від Бога карати нас своїми катаклізмами. Для цього вона ще має паралелі й меридіани, позначені Божою Благодаттю або диявольським патогеном. Люди про це знають віддавна, тому відшукують Благодать: де церкву збудувати, де хату поставити, де криницю викопати… У новозбудовану хату першим пускаємо кота. Де він ляже, там ставимо ліжко, бо тварина добре розуміє енергетичну потугу Благодаті. Люди навчилися підслуховувати сейсмічні коливання, тобто гнів Землі, й часом угадують землетрус або виверження вулкану…
Планета Земля формує етнос, тобто націю. Це їй доручив Господь-Творець. А вона Божими Благодатними чи диявольськими патогенними клаптями ґрунту так відшліфовує душу й дух (характер), мовний апарат гомосапієнса, що він несе крізь віки й тисячоліття своє Слово. Тобто Дух і Душу (Божі дари) майже незмінно, але по еволюційних щаблях – циклічно. Тому на планеті Земля так багато мов, а єдиної мови не було ніколи! От європейським колоністам удалося принести на Американський континент  різні мови, а в силу обставин англійська там стала пануючою. І що зробив з нею тамтешній ареал-ґрунт? Та ж переробив на американську.
А що робить наша українська благодатна земля-ґрунт? Слобожанці й кубанці гуторять широко, як широко й просторо розташувалися їхні слободи, співучість мовлення наддніпрянців підсилює глибінь і плин Дніпра,  мову лемків і гуцулів запліднює шум і крутизна Карпат. Київ, розташований у середині Трикутника Божої Благодаті, борсається в чужинецьких тенетах москвинів, бо московсько-ординські царі насаджували туди гібридних моксельних мовців і цим збудоражили землю, тобто творене нею Слово. Але всесильна помічниця Бога здатна очиститись…
Отут стоп! Бо зіб’ємось із світобудови. Гадаю, Ви зафіксували, що фундаментом у структурі Всесвіту є енергоресурс Тео. І це перша іпостась Святої Трійці – світотворення.  Другою іпостассю є простір планети, відображений у хресті горизонталлю, на якій діє і Божа Благодать і диявольська спокуса. Недарма змієборець святий Юрій долає змія, розпластаного по горизонталі. І як ви вже знаєте, планета має всілякі ґрунтові ареали: позитивні, негативні й нейтральні; у позитивах Божа Благодать, у негативах – диявольська спокуса, в нейтральних – і перше, і друге. Не можна гніватись на святу земельку, яка вас годує і оберігає. І борони, Боже, скористатись Божественним даром – Словом та й бовкнути (цитую почутий діалог):
Мама: Що Ти будеш робити з дачею, як мене не стане?
Дочка: Кину к чортовій матері! (кінець діалогу).
Ой, не кидай, людино, не бери гріх на душу, бо земля як Тебе кине…
Третя іпостась – це час! Час, який і є циклічним ходом геоенергетики, коли кожен цикл має інакшу Божу настанову, Божий наказ оновлення (еволюції). Тому наші пращури оріяни (арійці), які займали найбільшу частину Припонтиди, тобто північні землі від Чорного моря (це землі України від Сяну до Дону) або ареал (територія) Циркумпонтійської катастрофи (релігійна назва Всесвітній Потоп), відобразили світотворення трьома вертикальними рисками, які пронизують горизонталь. Цей первинний символ світобудови в нашому кириличному письмі відтворює буква Ш. Гадають запопадливі чужинці, що символ Трійці фонетично озвучувався [шр], [чр], тобто з призвуком [р], мабуть, од назви небесної могуті (більш-менш сталої) Ра [ра], що означало Бог-Творець-Тео. Три символічні вертикалі Божої Благодаті – це Трійця або Триглав, а вчений моксель Карамзін (історик) у 19 столітті бовкнув: Тризуб.
Ми й підхопили цю назву, бо Трійця вже була державним знаком (гербом) Руси-України. Наші прапращури оріяни (арійці), діти Осподара Ора, силою своєї ідеології рознесли в мандрах по світу символіку світобудови: двозуб і тризуб, вони шанували то Янь-Інь (чоловіча і жіноча первотність), тобто двозуб (дао), то Трійцю (Янь+Інь+Дитя). Нація (етнос), яка своїм гербом робить не хижака орла з однією або двома головами, а символ Божественного світотворення, – незнищенна. У певних часових циклах світобудови  наш народ то інтроверт (миротворець), то екстраверт (воїтель). Саме так число 3 стає сакральним (священним, магічним) у всьому світі. Християнська релігія матеріального (проявленого) світу пояснила це людям цілком матеріально: Бог-Батько, Бог-Син і Бог-Дух Святий.
Я, християнка, вихована в набожній родині фізично проявленого світу, завжди прагла пізнати Бога-Творця, Ісуса – Сина Бога Живого і саму себе. Так, Всевишній (Тео) збудував Усесвіт як Світло-Любов-Добро-Лад-Злагода, а диявол темряву і зло, ненависть, захланність (ненажерство), щоб людина не була безвольною, а могла власною волею вибирати добро чи зло. Отже, феномен України – це дарована Богом земля-ґрунт, яка випромінює Божу Благодать у поступі людства. До речі, наш стольний град Київ розташований у центрі Трикутника Божої Благодаті – на трьох горбах (висотах) понад Дніпром. Думаєте, чому Межигірський Спас став обителлю нашого козацтва? Там Божественна, благодатна енергетика… Туди ж скерував свою злочинну душу президент-зек. Та ба! Таких нечестивців Межигір’я не приймає. На те у Бога є матриця роду! Саме за тим рахунком Господь «награждає чи воздає за злая».
Феноменальною є і барва нашого прапора: жовто-блакитний колір. Жовтий колір означає астральне світило (сонце, блискавку, сяйво, райдугу), що дає енергію життя з високості; синій (блакитний) – символізує астральну воду (дощ), проявлену у воді планети небесну блакить. Ну, де ви бачили, шановні мої українці, щоб дощ падав на сонце. Вода завжди струменить низом,тому наш прапор-символ жовто-блакитний. Поставте, будь-ласка, на місце Божественний Символ України, тобто переверніть його жовтизною-головою догори, він ощасливить нас усіх! (За В.Шаяном).
Про першу всесильну помічницю Творця планету Земля я вже сказала.  А в Господа дві помічниці (біблійна назва «сотрудниці»). Другою є Людина. Творець дав їй інструмент спілкування з Ним – Слово. Ну що б здавалося слова? Слова та голос – більш нічого, а серце б’ється, ожива, як їх почує. Знать од Бога голос той і ті слова ідуть між люди (за Т. Шевченком).
Словом не володіє жодна інша істота планети. Ні навіть мавпа, папуга чи дельфін. Недарма у народі кажуть: «Словом можна оздоровити людину або вбити». Але ж сучасна людина не часто користується словом для оздоровлення, швидше дошкуляє ним свого ближнього, інколи й убиває, а переважно дірявить свою ауру, своїх дітей, онуків і ближніх своїх, називаючи їх чужими іменами, вживаючи не властиві їх ареалу слова, тобто мовний суржик, який не є освячений Божою Благодаттю рідної землі. До речі, клімат ареалу найкраще сприяє оздоровленню організму й росту дітей. Це доведено медициною. Будь ласка, візьміть до рук книгу Ол. Філатовича «Живе Слово…» або поїдьте до Києва у його медичний центр, то переконаєтесь, що звукони та цифрони поставлять Вас на ноги без хімічних препаратів. Не гребуйте і народною медициною, бо трав’яний ресурс ліків одразу дав Творець. «Я не можу босоніж іти по травах, – казала болгарська ясновидиця і цілителька Ванга. – Вони так просять мене зірвати їх на потребу людям...».
Безмовні трави мають свій лікувальний пік і чекають на Божественний дар – людське Слово. Вони його відчувають, «розуміють»… Людина медитує до Бога Словом, та якщо у Вашу медитацію-молитву забрела осквернена дияволом думка, то женіть її геть і починайте молитву спочатку, бо тільки чистота думки, глибока віра будуть почуті Богом – і Творець загляне у вашу матрицю (енергоінформаційний ресурс) роду. Тоді накопичене там добро чи зло повернеться до вас. Пам’ятаймо: кожна молитва має бути вашою рідною мовою, абсолютно зрозумілими вам словами, тоді ваше біополе, підсилене геоенергетикою (еґреґором) рідної землі, іде, як жартома каже українець, Богові у вуха.
Озброївшись знаннями спілкування з Тео, ми настирливо почнемо просити у Всевишнього всіх благ для себе... І не просіть, бо це не є творення вами комусь добра, а жебрацтво. Господь не любить професійних жебраків, що не приречені житейськими потребами. Прохання у Бога ласки для себе мусить іти в парі з покаянням: більше не чинити зла. Тоді Всевишній «загляне» у матрицю (енергоінформаційний ресурс) добрих чи поганих учинків вашого роду і вашу особисту. «Господь добро вознаграждає, а за зло карає» - пише сущу правду християнська Біблія. Отже, зрозуміймо: наші народжені діти вже живуть за матрицею роду, складеною пращурами вглиб до сьомого коліна і вами особисто. А коли дитячі вчинки стають усвідомленими, то увіходять у матрицю роду. Ваше завдання виховувати своїх нащадків за Божими законами любові, добра, злагоди і захисту рідної землі-годувальниці. Хто сміє оббріхувати вчення Сина Бога Живого Ісуса, мовляв: б’ють тебе у ліву щоку – підставляй праву. Так лицемірить лише агресор, готуючи собі ґрунт для загарбання. Адже Ісус Хрестос вигнав буком нечестивців із дому Отця свого. Вчення Сина Божого призначене всьому людству, яке мало б іти дорогою злагоди, удосконалення – еволюції. Сам Бог-Творець проявив на Землі ієрархію-гармонію Природи: нижчий перед вищим не лише гнеться. але й захищається! «Жабі наступи на ногу – і та вкусить, - скаже українець-християнин.
Наші прапращури трипільці, яких московсько-большевицький агент (історик П. Толочко) силоміць вириває з еґреґора сучасної української землі, йдучи по житейській ниві Божих законів, мали таку трійцю: розмножуйся-оновляйся-озброюйся! Озброївши своє тіло досконалими рухами Природи і практичною зброєю захисту, вони не воювали 3 тисячі літ. Зате хто нападав на них, був зітертий з лиця землі, як перський цар Дарій у війні зі скіфами. Чи не тому українці не посягають на чужу землю? Мабуть, це етногенеза нації. То я собі думаю: таємну злодійську війну за присвоєння собі української історії моксель уже програв і тепер світить голими литками без штанів. Це вам підтвердять книги українського дослідника В. Білинського і не лише його доробок. Отож міркую: за Божими законами остання імперія, бита правдою і зброєю, підібгавши хвоста, піде геть з нашої землі. Про цю неминучість ви можете прочитати в публікаціях Інституту метафізичних досліджень «Перехід-ІУ».
Я хрестиянка, залюблена у старожитності України, і так щиро прагну, щоб українці були практикуючими християнами, а не споживаючими вчення Ісуса на свій кшталт. Непрактикуючий християнин забуває про свій духовний поступ, більше дбає про свій матеріальний харчовий стіл, не бачить потреб ближнього, зате ходить до церкви на молитву, як у бюро добрих послуг, часто зневірюється у Божій допомозі, якщо вона не наступила відразу після молитви.. Тому треба пам’ятати, що Всевишній зчитує ваші заслуги з енергоінформаційної матриці, з вашої родової матриці…
З нами Бог і його заповіді. Божого благословення тобі, людино, рідна земле Україно!
Пані Анастасіє, Ви вживаєте невідоме мені слово «санскрит», це ніби чиясь мова?
Так! Це стародавнє (певно, найстаріше) ієрогліфічне письмо в сімох книгах, називаються ці книги «Ріґведи», там списані поради нащадкам, як вони мають жити,оновлюватись, лікуватись, озброюватись, тобто дотримуватись  у житті Божих законів. Збереглися ці ведичні знання в Індії, у горах Гімалаях. Стародавня мова Санскрит була 2 тисячі років літературною мовою цього етносу, хоч побутова мова народу – це хінді, бенгалі… Виявив ці книги щойно 1762 року англієць-окупант. 200 років розшифровували вчені світу Санскрит. Першим було відкриття того, що книги написані не в Індії, бо у них немає згадки про слонів та іншу фауну і флору індійського ландшафту. Там гарно описано вовків, ведмедів, лисиць, бджіл та ос й інших безсловесних насельників ареалу Дніпра. А приніс ці книги волхв з-над Данапрісу Аґастій. Недавно знайшли в цих фоліантах портрет Аґастія з тризубом в руках… 80 відсотків лексики Санскриту мають спільні корені з українськими словами… Українська мова зберегла живцем слово «неня». Цим словом наш народ означує рідну матір-рожаницю і рідну Україну  (як рожаницю етносу): неня-ненька-нанашко-нанашка-неньо. Санскрит – це сановна (Божественна), упорядкована, культурна мова, яка постала в ареалі оріїв (аріїв) на основі праукраїнської мови. Вона лягла в основу творення (засобом еґреґора) усіх індоєвропейських мов.
-    І що? Санскрит так і називався українським?
Звичайно, ні! Найдавніші назви племінних союзів чи державних утворень в еґреґорі сучасної України-Оріяни залежно від часового циклу мінялись. Адже вчені всього світу твердять, що расотворчий ареал білої раси людства відбувся на землях сучасної України. Оріяни (орії) поклонялися Осподинові Ору, тому маємо циклічні назви українського ареалу Оріяни. «Скільки доньок-держав спородила за шість тисячоліть Велика матір Оріяна – Давня Україна: Оратта, Сумерія (Кімерія), Шумерія, Амазонія, Аланія, Венедія, Етрурія, Лебедія (Пелазгія), Скіфія³, Сарматія, Антія, Роксоланія, Русь, Україна. До цього далеко неповного списку слід додати Трояду (Трою) – давньоукраїнську державу ІІІ-ІІ тисячоліть до нашої ери» – пише світлої пам’яті науковець і громадський діяч, письменник С.П. Плачинда.
Явище зміни назв ареалу відоме світовому людству. До прикладу: Галлія – Франція, Угорщина – Венгрія – Мадярщина, Латинія – Італія та ін. Тут я відсилаю усіх цікавих до сімох книг  українського санскритолога Василя Кобилюха, одна з яких називається «ПраУкраїна і Санскрит».
А що означає слово «Україна»? Воно давнє чи не давнє?
В. Кобилюх пояснює цю назву Санскритом: кореневе уґра+іна означає
Велика могутня держава.
Величезна могутня володарка Сонця.
Інші дослідники схиляються до думки, що ця назва походять від лексеми «украяти», тобто земля вкраяна Богом для аборигенам. Принаймні таке понятійне значення збереглось у фольклорі України. Маю на оці легенду про те, як Господь віддав козакам свій клаптик землі, уготований на земний Рай самим Творцем.
Отже, Ви  хрестиянка, вірите в Ісуса (Боголюдина). А в Матір Божу? Для Вас вона Богородиця?
Безумовно, Вона Мати Сина Бога Живого. Для мене Богородиця – уособлення Великої Матері-Берегині, яка постала в уяві наших пращурів на еґреґорі Божої Благодаті Оріяни-України!

Скіфія – із Санскритy skhip (скіф) – досконалий
Княгине Неба і Землі! Богородице Маріє!
Радуйся, благодатная Діво: Господь з Тобою!
Благословенна Ти в Материнстві Святім,
Благословен Плід лона Твого,
Бо Ти народила Хреста –
Спасителя душ наших!

Тож з нами Бог, Україно! Ти воскреснеш на дарованій Творцем благодатній землі! А ви, мої чарівні, споріднені зі мною Вогняним духом читаченьки, високо несіть жовто-блакитний прапор нашої держави – і на ваші голови спливатиме Благодать Бога-Творця з жовтизни сонця, а блакитна вода, що струменить унизу, змиє диявольські спокуси, зросить ваші життя.
Наш герб Трійця (Тризуб) триматиме вас у Божественному енергоінформаційному еґреґорі космосу – у Всесвіті. Пам’ятайте: феномен Оріяни-України іде від Бога-Творця, зафіксований у Трійці. Його сила у рідній землиці. Шануйте її, любіть її і вірте в її всесильність у гармонійному співіснуванні з вами.
21 червня 2016 року.
Місто Львів
    Настка Ковалівна