Хай веселяться веселики

У нас, українців, історично так склалося, що у творчості переважають сумні настрої, або переплітаються, як у відомій пісні, два кольори, червоний і чорний. Проте, як відомо, сум, журба не сприяють творенню, не підносять у вись, не надихають. Водночас поряд із журною творчістю, лексикою наявна й весела, бадьора, жвава. Яскравим прикладом того є назва всім відомого птаха журавля, синонімічна низка до назви якого містить контрастні за змістом слова.

Журавель, журав, жура... Куди вже сумніше? Проте, нагадаю, що цей птах має й іншу назву — веселик. Власне, за давнім повір'ям, хто у весняний час назве веселика журавлем, той буде журитися весь рік. Адже цей птах до нас із вирію несе на крилах весну, радість, тепло й, звичайно, веселощі. Він у цей період, як і ми, радіє весні, веселиться, закохано танцює свою веснівку і справляє весіллячко для продовження роду. Його дитинчата вперше розпрямляють крильця і ширяють над українською землею аж до змужніння. І, зазвичай, веселик тоді зовсім не журиться, а радіє, викохуючи власних діток. Журба його проймає лиш з першим подихом холоду, бо він вимушений покидати облюбований край, і, прощально змахуючи крилами над нашою землею, птах тужно курличе. Саме тоді цього птаха заслужено можна називати журавлем.

Отож, поки весна веселить нас і веселковими барвами вдягає землю, називаймо цього птаха веселиком аж до вирію.

Гравець: 
Оксана Лутчин

Новини від RedTram - для популяризації НО

 
Форум Підтримати сайт Довідка