Майбутня українська модель розвитку повинна спиратися на людину – на її свободу, гідність, відповідальність, готовність діяти та творити. Україна має шанс побудувати державу, де народовладдя стає не символом, а реальністю, а громадянин – центральною фігурою державотворчих процесів.
Василь Гнатович Чернець, доктор філософії, професор
Україна сьогодні переживає надзвичайно складний і доленосний період. Повномасштабна війна, глибокі суспільні трансформації та виклики безпеки чітко окреслити невідкладні потреби модернізації держави та створення нової моделі розвитку. У центрі всіх цих процесів стоїть людина – громадянин, який у кризові моменти стає головною силою державотворення. Саме тому питання виховання відповідального громадянина є ключовим для майбутнього країни [1; 7].
Сучасна Україна переконливо продемонструвала, що патріотизм, громадянська зрілість і активність є не менш важливими, ніж економічні чи військові ресурси. Громадяни стали основою спротиву, волонтерського руху та самоорганізації, забезпечили гідну відсіч агресору, функціонування інституцій, підтримали армію та громади. Це ще одне свідчення того, що саме виховання людини, здатної діяти відповідально, по-державницьки є стратегічною необхідністю.
У формуванні громадянської свідомості вирішальну роль відіграє освіта. Вона має виховувати людину, яка усвідомлює не лише свої права, а й обов’язки, критично оцінює інформацію, розуміє механізми державної влади, поважає свободу, гідність і демократичні принципи. Такий громадянин не є пасивним спостерігачем, він готовий брати участь у процесах, що визначають життя його громади та країни [2; 7; 10]. Саме тут виникає нерозривний зв’язок між вихованням громадянина та народовладдям.
Народовладдя в Україні – не просто конституційний принцип, а фундамент демократичного розвитку [6]. Воно передбачає не декларативну, а реальну участь людей у державному управлінні. Це можливо лише тоді, коли кожен має доступ до інформації, коли влада діє прозоро та підзвітно, а громадяни можуть впливати на прийняття рішень через механізми консультацій, петицій, громадських ініціатив, бюджету участі та інструментів сучасної демократії [1; 4]. Народовладдя зростає там, де існує довіра, а довіра виникає тоді, коли громадянин розуміє свою роль у державі та відчуває відповідальність за спільне майбутнє. До речі, підписання Президентом Закону України, згідно з яким представники громадських організацій мають право брати участь у засіданнях комітетів Верховної ради – це ще один хороший крок в цьому сенсі [4; 6].
В умовах війни значення народовладдя й відповідального громадянства стає ще більш очевидним. Попри загрози, Україна зберігає демократичний курс, а суспільство демонструє здатність до самоврядування, взаємодопомоги й солідарності. Після встановлення миру перед Україною стоятиме масштабне завдання відбудови, реформування інституцій, оновлення економіки, інтеграції ветеранів та зміцнення громад. Успіх цих процесів безпосередньо залежатиме від того, наскільки активно громадяни братимуть участь у формуванні політики, контролі за владою та ухваленні рішень на місцевому рівні.
Таким чином, майбутня українська модель розвитку повинна спиратися на людину – на її свободу, гідність, відповідальність, готовність діяти та творити. Україна має шанс побудувати державу, де народовладдя стає не символом, а реальністю, а громадянин – центральною фігурою державотворчих процесів. Виховання відповідального громадянина-патріота є не додатковим складником, а фундаментом, на якому може бути вибудувана сильна, демократична й стійка країна. Тому вже зараз уряд має створити загальнонаціональну Програму патріотичного виховання і забезпечити її виконання через державні інституції, заклади освіти та культури.
Поєднання громадянської свідомості та реальних механізмів народовладдя відкриває Україні шлях до справедливого суспільства, ефективного управління та сталого розвитку. І сьогодні, як ніколи раніше, стає очевидно: майбутнє України залежить від того, наскільки буде український громадянин - щирим патріотом, освіченим, активним і відповідальним за долю своєї держави.
Список використаних джерел
1. Андрущенко В. П. Громадянське суспільство: проблеми теорії і практики. – Київ : Знання України, 2016. – 312 с.2. Бех І. Д. Виховання особистості : у 2 кн. Кн. 1 : Особистісно орієнтований підхід. – Київ : Либідь, 2003. – 280 с.
3. Жадан І. В. Громадянська освіта в Україні: сучасні виклики та перспективи // Педагогіка і психологія. – 2021. – № 3. – С. 15–24.
4. Закон України «Про громадські об’єднання» від 22 березня 2012 р. № 4572-VI (зі змінами). – URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4572-17 (дата звернення: 22.12.2025).
5. Закон України «Про освіту» від 5 верес. 2017 р. № 2145-VIII (зі змінами). – URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 (дата звернення: 22.12.2025).
6. Конституція України : чинне законодавство станом на 2024 р. – Київ: Парламентське видавництво, 2024. – 96 с.7. Кремень В. Г. Філософія людиноцентризму в освіті. – Київ : Грамота, 2009. – 520 с.
8. Національно-патріотичне виховання в Україні: методичні рекомендації / Міністерство освіти і науки України. – Київ, 2022. – 64 с.
9. Стратегія національно-патріотичного виховання: схвалено Указом Президента України від 18 трав. 2019 р. № 286/2019. – URL: https://www.president.gov.ua (дата звернення: 22.12.2025).
Чернець Василь Гнатович,
доктор філософії, професор, заслужений працівник освіти України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, почесний академік Національної Академії Мистецтв України, проректор з інформаційної роботи та зв’язків з громадськістю Національної музичної академії ім. П.І. Чайковського.
Наші інтереси:
Формуємо українську модель розвитку з опорою на людину.
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Філон Іудей був багатим аристократом і високофункціональним корпоративним психопатом. Свої тексти він генерував як несвідоме, інстинктивне мавпування, подібно до сучасних систем штучного інтелекту...
Виховання громадянина-патріота та зміцнення народовладдя як основа стійкості й розвитку України в умовах війни та післявоєнного відновлення
Категорія:
Спецтема:
Майбутня українська модель розвитку повинна спиратися на людину – на її свободу, гідність, відповідальність, готовність діяти та творити. Україна має шанс побудувати державу, де народовладдя стає не символом, а реальністю, а громадянин – центральною фігурою державотворчих процесів.
chernecvasylgnatovych.jpg
Україна сьогодні переживає надзвичайно складний і доленосний період. Повномасштабна війна, глибокі суспільні трансформації та виклики безпеки чітко окреслити невідкладні потреби модернізації держави та створення нової моделі розвитку. У центрі всіх цих процесів стоїть людина – громадянин, який у кризові моменти стає головною силою державотворення. Саме тому питання виховання відповідального громадянина є ключовим для майбутнього країни [1; 7].
Сучасна Україна переконливо продемонструвала, що патріотизм, громадянська зрілість і активність є не менш важливими, ніж економічні чи військові ресурси. Громадяни стали основою спротиву, волонтерського руху та самоорганізації, забезпечили гідну відсіч агресору, функціонування інституцій, підтримали армію та громади. Це ще одне свідчення того, що саме виховання людини, здатної діяти відповідально, по-державницьки є стратегічною необхідністю.
У формуванні громадянської свідомості вирішальну роль відіграє освіта. Вона має виховувати людину, яка усвідомлює не лише свої права, а й обов’язки, критично оцінює інформацію, розуміє механізми державної влади, поважає свободу, гідність і демократичні принципи. Такий громадянин не є пасивним спостерігачем, він готовий брати участь у процесах, що визначають життя його громади та країни [2; 7; 10]. Саме тут виникає нерозривний зв’язок між вихованням громадянина та народовладдям.
Народовладдя в Україні – не просто конституційний принцип, а фундамент демократичного розвитку [6]. Воно передбачає не декларативну, а реальну участь людей у державному управлінні. Це можливо лише тоді, коли кожен має доступ до інформації, коли влада діє прозоро та підзвітно, а громадяни можуть впливати на прийняття рішень через механізми консультацій, петицій, громадських ініціатив, бюджету участі та інструментів сучасної демократії [1; 4]. Народовладдя зростає там, де існує довіра, а довіра виникає тоді, коли громадянин розуміє свою роль у державі та відчуває відповідальність за спільне майбутнє. До речі, підписання Президентом Закону України, згідно з яким представники громадських організацій мають право брати участь у засіданнях комітетів Верховної ради – це ще один хороший крок в цьому сенсі [4; 6].
В умовах війни значення народовладдя й відповідального громадянства стає ще більш очевидним. Попри загрози, Україна зберігає демократичний курс, а суспільство демонструє здатність до самоврядування, взаємодопомоги й солідарності. Після встановлення миру перед Україною стоятиме масштабне завдання відбудови, реформування інституцій, оновлення економіки, інтеграції ветеранів та зміцнення громад. Успіх цих процесів безпосередньо залежатиме від того, наскільки активно громадяни братимуть участь у формуванні політики, контролі за владою та ухваленні рішень на місцевому рівні.
Таким чином, майбутня українська модель розвитку повинна спиратися на людину – на її свободу, гідність, відповідальність, готовність діяти та творити. Україна має шанс побудувати державу, де народовладдя стає не символом, а реальністю, а громадянин – центральною фігурою державотворчих процесів. Виховання відповідального громадянина-патріота є не додатковим складником, а фундаментом, на якому може бути вибудувана сильна, демократична й стійка країна. Тому вже зараз уряд має створити загальнонаціональну Програму патріотичного виховання і забезпечити її виконання через державні інституції, заклади освіти та культури.
Поєднання громадянської свідомості та реальних механізмів народовладдя відкриває Україні шлях до справедливого суспільства, ефективного управління та сталого розвитку. І сьогодні, як ніколи раніше, стає очевидно: майбутнє України залежить від того, наскільки буде український громадянин - щирим патріотом, освіченим, активним і відповідальним за долю своєї держави.
Список використаних джерел
1. Андрущенко В. П. Громадянське суспільство: проблеми теорії і практики. – Київ : Знання України, 2016. – 312 с.2. Бех І. Д. Виховання особистості : у 2 кн. Кн. 1 : Особистісно орієнтований підхід. – Київ : Либідь, 2003. – 280 с.
3. Жадан І. В. Громадянська освіта в Україні: сучасні виклики та перспективи // Педагогіка і психологія. – 2021. – № 3. – С. 15–24.
4. Закон України «Про громадські об’єднання» від 22 березня 2012 р. № 4572-VI (зі змінами). – URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4572-17 (дата звернення: 22.12.2025).
5. Закон України «Про освіту» від 5 верес. 2017 р. № 2145-VIII (зі змінами). – URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 (дата звернення: 22.12.2025).
6. Конституція України : чинне законодавство станом на 2024 р. – Київ: Парламентське видавництво, 2024. – 96 с.7. Кремень В. Г. Філософія людиноцентризму в освіті. – Київ : Грамота, 2009. – 520 с.
8. Національно-патріотичне виховання в Україні: методичні рекомендації / Міністерство освіти і науки України. – Київ, 2022. – 64 с.
9. Стратегія національно-патріотичного виховання: схвалено Указом Президента України від 18 трав. 2019 р. № 286/2019. – URL: https://www.president.gov.ua (дата звернення: 22.12.2025).
Чернець Василь Гнатович,
доктор філософії, професор, заслужений працівник освіти України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, почесний академік Національної Академії Мистецтв України, проректор з інформаційної роботи та зв’язків з громадськістю Національної музичної академії ім. П.І. Чайковського.
Формуємо українську модель розвитку з опорою на людину.
Зверніть увагу
Філон Іудей з Александрії Єгипетської – фальсифікатор Євангелія, батько іудохристиянства (подкаст)