Важливість: 
1
Вік українських заробітчан значно зменшився, а українки-заробітчанки їдуть до Польщі знайти чоловіка

Поїздки до Польщі стали моїм новим хоббі. Минулого року я їздила до Польщі не як турист і не 2-3 дня. Я вирішила там попрацювати і подивитися, як живуть українські заробітчани в Польщі. 

19090401.jpg

Бартошице. 2018 рік. В тому червоному будинку був хостел для українських заробітчан

Спочатку я поїхала до маленького містечка Бартошице, що знаходиться на півночі від Варшави у Вармінсько-Мазурському воєводстві, яке межує з Калінінградською областю РФ (до кордону від Бартошице всього 17 км).

Місто надзвичайно гарне. Мені є з чим порівнювати: я жила в подібних маленьких містечках пізніше. Але такої краси в маленьких містечках Польщі не бачила. Там було все: і річка, і ліс, і озеро — і це прямо в місті! Гарні охайні будиночки і характерна для Польщі архітектура.

Взагалі природа цього краю зачаровує своєю красою: по дорозі з Варшави до Бартошице (а вона тривала більше 6 годин) я не могла відірватися від вікна, милуючись місцевими краєвидами. А коли проїздили Добре място і Лідзбарк-Вармінський, захотілося вискочити з автобуса, щоб побути серед красивої природи і архітектури. 

Ця територія колись була Прусією, а ще раніше — територією держави Тевтонського ордену, а місто  Лідзбарк — резиденцією єпископа Вармії з 1306 року. 1410 року, після битви під Грюнвальдом, місто визнало сюзеренітет короля Польщі, а 1466 року перейшло під протекторат Королівства Польського як Королівство Пруссії, частини Великопольської провінції. 1772 року, під час першого поділу Речі Посполитої, місто і навколишні землі увійшли до складу провінції Східна Пруссія протестантського королівства Пруссія. 

Але наразі — не про історію. Мене цікавило побачити життя українців-заробітчан, які працюють в Польщі. Тож я вирішила також стати заробітчанкою — їхала до Бартошице на роботу, яку знайшла ще в Україні. До речі, підписавшись на всі можливі групи пошуку роботи в Польщі у Фейсбук, я без проблем знайшла декілька пропозицій праці на основі біометричного паспорта. Тобто можна їхати до Польщі і працювати там 90 днів, маючи тільки біометричний паспорт. Працедавець укладає з таким працівником трудовий контракт (так звану умову злеценя) через рекрутерську фірму (кадрове агентство). В таких фірмах зараз працюють багато українців, тож заробітчанам навіть польської мови знати не потрібно. Новоприбулим працівником опікується так званий куратор, який оформлює всі необхідні для роботи документи, і поселяє в хостел або будинок для працівників. В Бартошице, до речі, житло надавали безкоштовно. Але, як правило, за нього працівник має сплачувати із зарплати від 100 до 300 злотих. 

Не можу сказати, що всі жінки-українки, які приїхали на заробітки до Польщі, на 100% заробітчанки. До того ж — у Польщі багато не заробиш. Минулого року мінімальна оплата години праці "чистими" була 10,25 злотих. В цьому році — 11 злотих. Це на сьогодні складає менше 70 грн., бо курс злотого до гривні — 6,30-6,35 грн. за 1 злотий (минулого року злотий коштував більше 7 гривень, а взимку 2018-го доходив до 8 грн).

Українки (яким ще немає 45-50 років) приїздять познайомитися з поляком і в підсумку вийти за нього заміж. Або не обов'язково з поляком. Часто українки залюбки знайомляться для довготривалих відносин з чоловіками-українцями, які працюють в Польщі. Часто буває так, що вони живуть на 2 сім'ї: в Польщі — із коханцем/коханкою, а в Україні де-юре залишаючись у шлюбі з українською дружиною/чоловіком. При цьому справно відправляють гроші офіційній дружині/чоловіку, наче відкупляючись від них.

Дуже часто молоді люди знаходять собі пару, працюючи разом на якомусь великому підприємстві або на складі. Цікаво спостерігати за розвитком їхніх стосунків, які часто закінчуються тим, що вони або одружуються, або живуть разом як чоловік і жінка. Але осідають у Польщі! Тобто починають будувати своє спільне життя не в Україні, а в Польщі.

Українки-заробітчанки, звичайно, не кажуть, що хочуть знайти собі пару, але це настільки очевидно, що не треба бути психологом або екстрасенсом. Заробітки для них не є єдиним пріоритетом. 

Вік українських заробітчан значно зменшився: приїздять зовсім молоді — 18-ти, 20-річні, які хочуть жити в Польщі. Дехто почав їздити до Польщі навіть з 16-ти річного віку і в свої 22 роки вже добре говорять по-польські і почуваються у Польщі як риба у воді. Коли я питала цих дівчат, як їхні мами їх відпустили з дому, вони відверто зізнавалися, що їхали попри заборону, або мами особливо не пручалися. Одна 22-річна дівчина мені зізналася, що їй у Польщі навіть краще, бо з мамою разом не хоче жити, а її мама задоволена, що дитина звільнила місце в квартирі, і мама може будувати своє особисте життя.

Багато з дівчат приїздять спочатку з мамами, а потім залишаються у Польщі: роблять собі карти побиту або воєвудькі дозволи жити і працювати в Польщі.

Якщо тобі немає 26 років, польські працедавці не платять за тебе податки — і ти отримуєш на руки більше грошей. Ось який трюк придумала Польща, щоб заманити до себе молодих українців!

В Бартошице кожного тижня по суботах-неділях проходила безплатна дискотека. То дівчата і навіть жінки, кому за 40, не пропускали жодної! А скільки було підготовки, як ретельно вибирали одяг і взуття, робили зачіски. Все це мені нагадало підлітків у піонерському таборі. А скільки було сумних лав-сторіз, інтриг, розборок, драм! Одна старша жінка, якій вже добре за 50, сказала мені: "Я наче побувала у молодості". 

Але якщо у маленькій Бартошице життя як на долоні, то у Познані — масштаби більші, розваги цікавіші, людські відносини складніші, амплітуда емоцій вища. 

Тож у наступній статті я розповім про життя українців під Варшавою і в Познані, а також про те, як поляки хочуть одружуватися з українками.

Кому цікаво, ставте + у коментарях.

Наші інтереси: 

Знати особливості життя у сусідній Польщі. Розуміти, чого українці їздять до Польщі.

Гравець: 
Олена Каганець
 
Форум Підтримати сайт Довідка