Україна воює за виживання, а влада – за стабільність своїх зарплат. Іронія в тому, що поки фронт рухається, чиновницькі зарплати стоять непорушно. Для значної частини чиновників війна – це не трагедія, а бізнес-модель: чим довше вона триває, тим довше зберігаються посади, премії та службові авто. А ще вони "заброньовані" від мобілізації.
Легендарна стела на в'їзді у Донецьку область. Фото: Getty Images
Шанс відтягнути цих паразитів від бюджету вже майже втрачений, пише у Фейсбук журналіст Вадим Кірпіченко і наводить приклад Донецької області, у якої 71% території окуповано ворогом.
Багато міст стерті з карти, над адмінбудівлями давно майорять російські прапори, але… адміністрації продовжують існувати. На папері. Разом із зарплатами, бюджетами й навіть коштами на благоустрій.
Очільник Покровська, який замість підготовки оборони займався квітами й бруківкою, коли ворог уже стояв на околицях, отримує в середньому 116 тисяч гривень на місяць плюс близько 100 тисяч премії і ще 10 тисяч – «за високі досягнення».
А от Торецька адміністрація, де місто окуповане з 2025 року, взагалі відмовилась назвати зарплату свого очільника. Мовляв, ця інформація «не становить суспільного інтересу, але може зашкодити обороні України».
При цьому на 2026 рік Торецька адміністрація заклала понад 33 мільйони гривень на зарплати чиновникам окупованого міста. Окупованого. Міста. Яке не контролюється Україною.
І тут на сцену виходить наш мудрий вождь Володимир Зеленський, який торік змінив законодавство так, що зарплати чиновників не залежать від того, окуповане місто чи ні. Тобто держава свідомо дала зелене світло на витрату мільярдів на органи влади, що існують виключно у файлах і звітах. Віртуальна держава – але цілком реальні гроші.
Ще більший маразм у тому, що в районах і містах, окупованих ще з 2014 року, теж сидять чиновники й працівники міськрад, які досі отримують зарплати. Частина з них давно живе в окупації, дехто зрадив країну, але платіжка приходить стабільно. Бо посада ж є.
А тепер додайте до цього бюджети кожної окупованої громади: кошти на благоустрій, висвітлення діяльності в ЗМІ, закупівлі, логотипи, послуги – весь набір для міста-привида. І помножте це на всі інші області з «громадами на папері».
Країна тоне. Але замість того, щоб витягати її, «слуги народу» не просто тягнуть нас на дно – вони розбирають і грабують навіть те, що вже пішло під воду. А українці мовчать. Іронія в тому, що в цій історії найбільш стабільне – не фронт і не економіка, а апетити влади.
На фото — зарплати очільників адміністрацій Донеччини
Наші інтереси:
Чиновники – це електорат Зеленського, який вже зібрався на другий термін. Отже, розуміємо, що їх не просто не чіпають, але й надійно годують високими зарплатами, преміями та іншими надбавками. Але про соціальну несправедливість потрібен розголос, адже такого не можна більше терпіти!
Метафізичне ядро Скандинавської міфології є найактуальнішим компонентом Гіперборійської традиції – системи знань про заснування нового світу та перехід людини до стану надлюдини. У новому епізоді...
Україна продовжує витрачати мільярди на утримання чиновників окупованих територій
Категорія:
Світ:
Спецтема:
Україна воює за виживання, а влада – за стабільність своїх зарплат. Іронія в тому, що поки фронт рухається, чиновницькі зарплати стоять непорушно. Для значної частини чиновників війна – це не трагедія, а бізнес-модель: чим довше вона триває, тим довше зберігаються посади, премії та службові авто. А ще вони "заброньовані" від мобілізації.
26020902.jpg
Шанс відтягнути цих паразитів від бюджету вже майже втрачений, пише у Фейсбук журналіст Вадим Кірпіченко і наводить приклад Донецької області, у якої 71% території окуповано ворогом.
Багато міст стерті з карти, над адмінбудівлями давно майорять російські прапори, але… адміністрації продовжують існувати. На папері. Разом із зарплатами, бюджетами й навіть коштами на благоустрій.
Очільник Покровська, який замість підготовки оборони займався квітами й бруківкою, коли ворог уже стояв на околицях, отримує в середньому 116 тисяч гривень на місяць плюс близько 100 тисяч премії і ще 10 тисяч – «за високі досягнення».
А от Торецька адміністрація, де місто окуповане з 2025 року, взагалі відмовилась назвати зарплату свого очільника. Мовляв, ця інформація «не становить суспільного інтересу, але може зашкодити обороні України».
При цьому на 2026 рік Торецька адміністрація заклала понад 33 мільйони гривень на зарплати чиновникам окупованого міста. Окупованого. Міста. Яке не контролюється Україною.
І тут на сцену виходить наш мудрий вождь Володимир Зеленський, який торік змінив законодавство так, що зарплати чиновників не залежать від того, окуповане місто чи ні. Тобто держава свідомо дала зелене світло на витрату мільярдів на органи влади, що існують виключно у файлах і звітах. Віртуальна держава – але цілком реальні гроші.
Ще більший маразм у тому, що в районах і містах, окупованих ще з 2014 року, теж сидять чиновники й працівники міськрад, які досі отримують зарплати. Частина з них давно живе в окупації, дехто зрадив країну, але платіжка приходить стабільно. Бо посада ж є.
А тепер додайте до цього бюджети кожної окупованої громади: кошти на благоустрій, висвітлення діяльності в ЗМІ, закупівлі, логотипи, послуги – весь набір для міста-привида. І помножте це на всі інші області з «громадами на папері».
Країна тоне. Але замість того, щоб витягати її, «слуги народу» не просто тягнуть нас на дно – вони розбирають і грабують навіть те, що вже пішло під воду. А українці мовчать. Іронія в тому, що в цій історії найбільш стабільне – не фронт і не економіка, а апетити влади.
На фото — зарплати очільників адміністрацій Донеччини
Чиновники – це електорат Зеленського, який вже зібрався на другий термін. Отже, розуміємо, що їх не просто не чіпають, але й надійно годують високими зарплатами, преміями та іншими надбавками. Але про соціальну несправедливість потрібен розголос, адже такого не можна більше терпіти!
Зверніть увагу
Куди спрямовано спис Одіна? Езотерика для героїв (подкаст)