На квартирі у Міндіча, друга Президента Зеленського, обговорювали здебільшого побутові, а не корупційні питання. Хоча у співрозмовників, знайомих із другом президента, інша думка: "Якщо плівки – правда, то потрібно думати не про переобрання Зеленського, а про гарантії безпеки".
Друзі Президента. Зліва направо: Олексій Чернишов, Ростислав Шурма, Тимур Мінідіч
За словами співрозмовників "Української правди", над пошуком виходу із ситуації наразі може працювати до трьохсот співробітників Служби безпеки України з трьох управлінь, які займаються розслідуваннями по НАБУ і САП, пише у своїй статті "Виграли битву, але не війну". Що відбувається довкола НАБУ і САП після спроби знищення Михайло Ткач на "Українській правді".
Він нагадує, що 21 липня о 5-ій ранку розпочався рейд Служби безпеки України, який пізніше і СБУ, і президент Зеленський прокоментують як "дії, направлені на очищення НАБУ і САП від російського впливу". 49 обшуків провели у співробітників НАБУ в межах "спецоперації". За її результатами, двох детективів Бюро арештували за підозрою в державній зраді та пособництві Російській Федерації.
Тоді багато хто в українському суспільстві чи не вперше почув про народного депутата від забороненої проросійської партії ОПЗЖ Федора Христенка. За даними СБУ, начебто саме через цього депутата російські спецслужби могли здійснювати вплив на антикорупційні органи. Христенко виїхав з України в Дубай ще до початку повномасштабної війни.
Служба безпеки оприлюднила записи розмов Христенка, в яких він вихваляється зв'язками з НАБУ. Головним контактером нардепа у службі називають одного з керівників міжрегіональних управлінь детективів Бюро Руслана Магамедрасулова.
Магомедрасулов був одним із тих детективів, які організовували прослуховування квартири Міндіча. Інший детектив НАБУ Скомаров розслідував справу іншого друга президента Зеленського – віцепрем'єр-міністра Чернишова.
2 вересня НАБУ і САП вручили підозру в незаконному збагаченні генералу СБУ Іллі Вітюку. Служба безпеки відреагувала нетрадиційною офіційною заявою, називаючи такі дії НАБУ і САП "помстою" за операцію СБУ 21 липня.
За інформацією джерел "Української правди" в антикорупційних органах, напередодні вручення підозри в незаконному збагаченні генералу СБУ Іллі Вітюку високопосадові представники Служби пропонували НАБУ І САП передати цей кейс в інший орган в обмін на перекваліфікацію статті Магамедрасулову з подальшим його виходом із СІЗО під заставу.
Одразу після підозри Вітюку співробітники СБУ затримали на кордоні дружину одного з детективів НАБУ, а після тривалої розмови вручили їй 4 повістки на допити. Це був один зі співробітників Бюро, до якого служба приходила з обшуком 21 липня через родичів на тимчасово окупованих територіях.
Наприкінці минулого тижня директор НАБУ Семен Кривонос заявив про те, що Служба безпеки України готує нову хвилю підозр співробітникам антикорупційних органів.
6 вересня Служба безпеки України та Офіс генерального прокурора повідомили, що на території України затримали народного депутата IX скликання від забороненої політичної партії "ОПЗЖ", який перебував у розшуку за підозрою в державній зраді, – тобто того самого Федора Христенка.
За інформацією джерел "Української правди" в правоохоронних органах, вночі 6 вересня народний депутат Христенко Федір Володимирович перетнув державний кордон України з Республікою Молдова через пункт пропуску "Староказаче" Одеської області. А вже вдень СБУ та Офіс генерального прокурора опублікували фото депутата із зали Печерського суду, де йому обирали запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави.
"Дзеркало тижня" тоді повідомило, що Христенка не екстрадували, а просто передали Україні з Об'єднаних Арабських Еміратів (ОАЕ). Ця вкрай рідкісна історія стала можливою завдяки втручанню осіб найвищого політичного рівня. Іншими словами, – за політичною домовленістю.
Над поверненням Христенка працював Рустем Умєров за дорученням президента України Володимира Зеленського. При цьому за Христенком їздив заступник голови СБУ, начальник департаменту контррозвідки Олександр Поклад, після чого Христенко "добровільно" вирішив повернутися в Україну".
Тобто над поверненням одного підозрюваного в державній зраді народного депутата, який у телефонних розмовах хизувався впливом на НАБУ, могли працювати секретар РНБО Рустем Умєров та найвпливовіший контррозвідник країни Олександр Поклад. І донедавна супернепублічний Поклад і Умєров також представляють Україну на перемовинах із Росією.
Джерела "Української правди" в Парламенті розповідають, що Умєров має найкращі зв'язки на Близькому Сході: "І до Умєрова, і до його брата у країнах Перської затоки ставляться, як до рідних".
Що стосується Поклада, то про його здібності діставати росіян і колаборантів у будь-якій точці вже багато років у політичних кулуарах ходять легенди.
Словом, найсильніший тандем для повернення свідчить про серйозність планів Банкової на Христенка, який наразі є головним і чи не єдиним можливим "козирем" Офісу президента в боротьбі з НАБУ і САП.
Співрозмовники серед впливових політичних діячів наголошують, що можливе зведення рахунків з НАБУ і САП може бути не єдиною мотивацією для Офісу президента, хоч і головною:
"Христенко міг опинитись в Москві й почати брати участь в інформаційних кампаніях проти України, розповідаючи про корупцію".
Христенко може дати свідчення не лише на детективів НАБУ, з якими він спілкувався, а й на політичних діячів.
Одразу після оприлюднення інформації про повернення Христенка СБУ опублікувала заяву: "Серед іншого, за матеріалами справи, підозрюваний народний депутат налагодив ефективний механізм впливу на керівництво одного з правоохоронних органів України".
Водночас Офіс генерального прокурора конкретизував заяву, додавши, що епізод стосується 2020–2021 років.
Однак чому СБУ та ОГПУ вийшли із заявою саме стосовно цього періоду, і який стосунок ці роки можуть мати до ситуації в НАБУ і САП, станом на зараз не є зрозумілим. Як і незрозуміло, чим передусім керувався Офіс президента у безпрецедентній боротьбі за депутата Христенка: інтересами держави чи своїми приватними?
У статті Михайло Ткач зауважує, що наближення оголошення підозри віцепрем'єр-міністру та міністру єдності України Олексію Чернишову, другу родини президента Володимира Зеленського, у червні 2025 року стало початком відкритої війни між владою та НАБУ і САП. Війни, до якої згодом було втягнуто багато інших органів і посадових осіб.
Справа Міндіча, яку антикорупціонери й досі не підтвердили, але і не спростували, згодом лише додала впевненості Банковій у незворотності шляху проти антикорупційних органів. Майже одночасно відбулися і обшуки в Німеччині у "ефективного менеджера" Президента Ростислава Шурми.
І хоча за ці майже півтора місяця від скандального голосування в парламенті за законопроект, який передавав незалежність НАБУ і САП у руки залежного від ОП генерального прокурора, у всіх трьох справах публічно нічого не відбувалося, непублічно робота триває. Кожен із трьох кейсів будь-якої миті може створити для Володимира Зеленського політичні проблеми.
Станом на зараз, за інформацією УП, Ростислав Шурма переїхав із Німеччини, з якої вже були прецеденти екстрадиції за запитом України, до все ще надійної Австрійської республіки, яка міцно тримає у своїх кордонах добрих два десятки українських фігурантів різних кримінальних справ.
Тімур Міндіч, за даними співрозмовників у бізнесових колах, у перспективі сподівається на притулок в Ізраїлі. А найбільш "незахищений" іноземними юрисдикціями Чернишов поки що безрезультатно намагається зрозуміти масштаб своїх проблем із законом.
Водночас НАБУ і САП і досі не мають можливості незалежного від СБУ прослуховування фігурантів. А проведення експертиз у кримінальних справах, які і досі контролюються владою, в кожній окремій справі можуть не лише гальмуватися, а й слугувати джерелом витоку інформації для Офісу Президента.
Наприклад, у справі Чернишова зробити експертизу й уникнути зливу вдалося лише тому, що в матеріалах НАБУ і САП зазначали компанії, інформація стосовно кримінальних справ по яких вже фігурувала у публічній площині, і не зазначили прізвище друга президента. Шурма начебто знав і про справу, і про рухи в його справі, але на той момент вже перебував за кордоном і не вірив, що німецькі правоохоронці у супроводі детективів НАБУ переступлять поріг його помешкання у передмісті Мюнхена та ще й заберуть телефон.
Що відбуватиметься, якщо і коли НАБУ і САП зможуть фіналізуватись у справі плівок Міндіча, не складно уявити. Авжеж, якщо до того часу ці органи будуть існувати не лише на папері.
В будь-якому разі, схоже, в Офісі Президента вирішили не чекати розвитку подій. Від 31 липня, з моменту повернення повноважень НАБУ і САП, вже відбулося щонайменше дві публічні спроби політичного приборкання антикорупційної вертикалі.
За даними Центру протидії корупції, протягом серпня влада намагалась проголосувати поправку до Кримінального кодексу, відповідно до якої заподіяння шкоди (зокрема державі) не вважається злочином, якщо вчинене особою, яка виконувала контррозвідувальне завдання. А також інший законопроєкт, згідно з яким уникнути відповідальності за корупцію на закупівлях можна було б, отримавши розʼяснення в Мінекономіки (або іншого органу, підпорядкованого Офісу Президента). У цьому законопроєкті право розпочинати офіційне розслідування знову дарували генеральному прокурору.
"Те що відбулося 21 липня, має ефект. В НАБУ і САП всі розуміють, що якщо ти готовий брати участь у розслідуванні по топпосадовцях або друзях Президента, цілком ймовірно, доведеться нести відповідальність, проходити через обшуки, допити. Навіть якщо це все робиться всупереч закону. Тобто одні можуть діяти незаконно, а інші не мають змоги діяти законно, бо на них чиниться тиск", – сказав не під запис один із представників антикорупційної вертикалі.
"Були певні тригерні події на тому тижні – відповідно вони йдуть по тому сценарію. Але є активність, і вона матиме наслідки", – не під запис розповів один із детективів, до кого СБУ прийшла додому з обшуками півтора місяця тому.
"Христенко дає резонансні і ґрунтовні свідчення, ініціативно. Очевидно, вони будуть долучені до кримінальної справи", – кажуть співрозмовники УП в одному із силових відомств.
В будь-якому разі свідчення нардепа, як і плівки Міндіча наразі засекречені та становлять таємницю досудового розслідування. І єдине, що, здається, у всій цій історії можна стверджувати, що з усіх можливих сценаріїв розвитку подій єдиним переможцем може вийти Росія, яка не приховує прагнень у знищенні антикорупційних органів, української влади та ліквідації української держави.
Наші інтереси:
Бачимо, наскільки огидний цей владний гадючник. Розуміємо, якими потворними є безпринципні СБУшники, що обслуговують тварин в ОП. Бачимо, яка ганьба та неподобство робиться у вищих ешелонах влади задля збереження влади та приховування злочинів й корупції.
Центром усієї традиційної доктрини безсмертя є спроможність керуватися виключно волею власного духу, без огляду на зовнішні обставини. Встановлення надійного зв’язку зі своїм духовним Я відкриває...
У протистоянні між владою та незалежними від влади антикорупціонерами "вижити" може лише один. І не факт, що це будуть НАБУ і САП
Світ:
На квартирі у Міндіча, друга Президента Зеленського, обговорювали здебільшого побутові, а не корупційні питання. Хоча у співрозмовників, знайомих із другом президента, інша думка: "Якщо плівки – правда, то потрібно думати не про переобрання Зеленського, а про гарантії безпеки".
25091202.jpg
За словами співрозмовників "Української правди", над пошуком виходу із ситуації наразі може працювати до трьохсот співробітників Служби безпеки України з трьох управлінь, які займаються розслідуваннями по НАБУ і САП, пише у своїй статті "Виграли битву, але не війну". Що відбувається довкола НАБУ і САП після спроби знищення Михайло Ткач на "Українській правді".
Він нагадує, що 21 липня о 5-ій ранку розпочався рейд Служби безпеки України, який пізніше і СБУ, і президент Зеленський прокоментують як "дії, направлені на очищення НАБУ і САП від російського впливу". 49 обшуків провели у співробітників НАБУ в межах "спецоперації". За її результатами, двох детективів Бюро арештували за підозрою в державній зраді та пособництві Російській Федерації.
Тоді багато хто в українському суспільстві чи не вперше почув про народного депутата від забороненої проросійської партії ОПЗЖ Федора Христенка. За даними СБУ, начебто саме через цього депутата російські спецслужби могли здійснювати вплив на антикорупційні органи. Христенко виїхав з України в Дубай ще до початку повномасштабної війни.
Служба безпеки оприлюднила записи розмов Христенка, в яких він вихваляється зв'язками з НАБУ. Головним контактером нардепа у службі називають одного з керівників міжрегіональних управлінь детективів Бюро Руслана Магамедрасулова.
Магомедрасулов був одним із тих детективів, які організовували прослуховування квартири Міндіча. Інший детектив НАБУ Скомаров розслідував справу іншого друга президента Зеленського – віцепрем'єр-міністра Чернишова.
2 вересня НАБУ і САП вручили підозру в незаконному збагаченні генералу СБУ Іллі Вітюку. Служба безпеки відреагувала нетрадиційною офіційною заявою, називаючи такі дії НАБУ і САП "помстою" за операцію СБУ 21 липня.
За інформацією джерел "Української правди" в антикорупційних органах, напередодні вручення підозри в незаконному збагаченні генералу СБУ Іллі Вітюку високопосадові представники Служби пропонували НАБУ І САП передати цей кейс в інший орган в обмін на перекваліфікацію статті Магамедрасулову з подальшим його виходом із СІЗО під заставу.
Одразу після підозри Вітюку співробітники СБУ затримали на кордоні дружину одного з детективів НАБУ, а після тривалої розмови вручили їй 4 повістки на допити. Це був один зі співробітників Бюро, до якого служба приходила з обшуком 21 липня через родичів на тимчасово окупованих територіях.
Наприкінці минулого тижня директор НАБУ Семен Кривонос заявив про те, що Служба безпеки України готує нову хвилю підозр співробітникам антикорупційних органів.
6 вересня Служба безпеки України та Офіс генерального прокурора повідомили, що на території України затримали народного депутата IX скликання від забороненої політичної партії "ОПЗЖ", який перебував у розшуку за підозрою в державній зраді, – тобто того самого Федора Христенка.
За інформацією джерел "Української правди" в правоохоронних органах, вночі 6 вересня народний депутат Христенко Федір Володимирович перетнув державний кордон України з Республікою Молдова через пункт пропуску "Староказаче" Одеської області. А вже вдень СБУ та Офіс генерального прокурора опублікували фото депутата із зали Печерського суду, де йому обирали запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави.
"Дзеркало тижня" тоді повідомило, що Христенка не екстрадували, а просто передали Україні з Об'єднаних Арабських Еміратів (ОАЕ). Ця вкрай рідкісна історія стала можливою завдяки втручанню осіб найвищого політичного рівня. Іншими словами, – за політичною домовленістю.
Над поверненням Христенка працював Рустем Умєров за дорученням президента України Володимира Зеленського. При цьому за Христенком їздив заступник голови СБУ, начальник департаменту контррозвідки Олександр Поклад, після чого Христенко "добровільно" вирішив повернутися в Україну".
Тобто над поверненням одного підозрюваного в державній зраді народного депутата, який у телефонних розмовах хизувався впливом на НАБУ, могли працювати секретар РНБО Рустем Умєров та найвпливовіший контррозвідник країни Олександр Поклад. І донедавна супернепублічний Поклад і Умєров також представляють Україну на перемовинах із Росією.
Джерела "Української правди" в Парламенті розповідають, що Умєров має найкращі зв'язки на Близькому Сході: "І до Умєрова, і до його брата у країнах Перської затоки ставляться, як до рідних".
Що стосується Поклада, то про його здібності діставати росіян і колаборантів у будь-якій точці вже багато років у політичних кулуарах ходять легенди.
Словом, найсильніший тандем для повернення свідчить про серйозність планів Банкової на Христенка, який наразі є головним і чи не єдиним можливим "козирем" Офісу президента в боротьбі з НАБУ і САП.
Співрозмовники серед впливових політичних діячів наголошують, що можливе зведення рахунків з НАБУ і САП може бути не єдиною мотивацією для Офісу президента, хоч і головною:
"Христенко міг опинитись в Москві й почати брати участь в інформаційних кампаніях проти України, розповідаючи про корупцію".
Христенко може дати свідчення не лише на детективів НАБУ, з якими він спілкувався, а й на політичних діячів.
Одразу після оприлюднення інформації про повернення Христенка СБУ опублікувала заяву: "Серед іншого, за матеріалами справи, підозрюваний народний депутат налагодив ефективний механізм впливу на керівництво одного з правоохоронних органів України".
Водночас Офіс генерального прокурора конкретизував заяву, додавши, що епізод стосується 2020–2021 років.
Однак чому СБУ та ОГПУ вийшли із заявою саме стосовно цього періоду, і який стосунок ці роки можуть мати до ситуації в НАБУ і САП, станом на зараз не є зрозумілим. Як і незрозуміло, чим передусім керувався Офіс президента у безпрецедентній боротьбі за депутата Христенка: інтересами держави чи своїми приватними?
У статті Михайло Ткач зауважує, що наближення оголошення підозри віцепрем'єр-міністру та міністру єдності України Олексію Чернишову, другу родини президента Володимира Зеленського, у червні 2025 року стало початком відкритої війни між владою та НАБУ і САП. Війни, до якої згодом було втягнуто багато інших органів і посадових осіб.
Справа Міндіча, яку антикорупціонери й досі не підтвердили, але і не спростували, згодом лише додала впевненості Банковій у незворотності шляху проти антикорупційних органів. Майже одночасно відбулися і обшуки в Німеччині у "ефективного менеджера" Президента Ростислава Шурми.
І хоча за ці майже півтора місяця від скандального голосування в парламенті за законопроект, який передавав незалежність НАБУ і САП у руки залежного від ОП генерального прокурора, у всіх трьох справах публічно нічого не відбувалося, непублічно робота триває. Кожен із трьох кейсів будь-якої миті може створити для Володимира Зеленського політичні проблеми.
Станом на зараз, за інформацією УП, Ростислав Шурма переїхав із Німеччини, з якої вже були прецеденти екстрадиції за запитом України, до все ще надійної Австрійської республіки, яка міцно тримає у своїх кордонах добрих два десятки українських фігурантів різних кримінальних справ.
Тімур Міндіч, за даними співрозмовників у бізнесових колах, у перспективі сподівається на притулок в Ізраїлі. А найбільш "незахищений" іноземними юрисдикціями Чернишов поки що безрезультатно намагається зрозуміти масштаб своїх проблем із законом.
Водночас НАБУ і САП і досі не мають можливості незалежного від СБУ прослуховування фігурантів. А проведення експертиз у кримінальних справах, які і досі контролюються владою, в кожній окремій справі можуть не лише гальмуватися, а й слугувати джерелом витоку інформації для Офісу Президента.
Наприклад, у справі Чернишова зробити експертизу й уникнути зливу вдалося лише тому, що в матеріалах НАБУ і САП зазначали компанії, інформація стосовно кримінальних справ по яких вже фігурувала у публічній площині, і не зазначили прізвище друга президента. Шурма начебто знав і про справу, і про рухи в його справі, але на той момент вже перебував за кордоном і не вірив, що німецькі правоохоронці у супроводі детективів НАБУ переступлять поріг його помешкання у передмісті Мюнхена та ще й заберуть телефон.
Що відбуватиметься, якщо і коли НАБУ і САП зможуть фіналізуватись у справі плівок Міндіча, не складно уявити. Авжеж, якщо до того часу ці органи будуть існувати не лише на папері.
В будь-якому разі, схоже, в Офісі Президента вирішили не чекати розвитку подій. Від 31 липня, з моменту повернення повноважень НАБУ і САП, вже відбулося щонайменше дві публічні спроби політичного приборкання антикорупційної вертикалі.
За даними Центру протидії корупції, протягом серпня влада намагалась проголосувати поправку до Кримінального кодексу, відповідно до якої заподіяння шкоди (зокрема державі) не вважається злочином, якщо вчинене особою, яка виконувала контррозвідувальне завдання. А також інший законопроєкт, згідно з яким уникнути відповідальності за корупцію на закупівлях можна було б, отримавши розʼяснення в Мінекономіки (або іншого органу, підпорядкованого Офісу Президента). У цьому законопроєкті право розпочинати офіційне розслідування знову дарували генеральному прокурору.
"Те що відбулося 21 липня, має ефект. В НАБУ і САП всі розуміють, що якщо ти готовий брати участь у розслідуванні по топпосадовцях або друзях Президента, цілком ймовірно, доведеться нести відповідальність, проходити через обшуки, допити. Навіть якщо це все робиться всупереч закону. Тобто одні можуть діяти незаконно, а інші не мають змоги діяти законно, бо на них чиниться тиск", – сказав не під запис один із представників антикорупційної вертикалі.
"Були певні тригерні події на тому тижні – відповідно вони йдуть по тому сценарію. Але є активність, і вона матиме наслідки", – не під запис розповів один із детективів, до кого СБУ прийшла додому з обшуками півтора місяця тому.
"Христенко дає резонансні і ґрунтовні свідчення, ініціативно. Очевидно, вони будуть долучені до кримінальної справи", – кажуть співрозмовники УП в одному із силових відомств.
В будь-якому разі свідчення нардепа, як і плівки Міндіча наразі засекречені та становлять таємницю досудового розслідування. І єдине, що, здається, у всій цій історії можна стверджувати, що з усіх можливих сценаріїв розвитку подій єдиним переможцем може вийти Росія, яка не приховує прагнень у знищенні антикорупційних органів, української влади та ліквідації української держави.
Бачимо, наскільки огидний цей владний гадючник. Розуміємо, якими потворними є безпринципні СБУшники, що обслуговують тварин в ОП. Бачимо, яка ганьба та неподобство робиться у вищих ешелонах влади задля збереження влади та приховування злочинів й корупції.
Зверніть увагу
Шлях Одіна, людина-армія та скандинавський оптимізм: як перемагати перед кінцем світу (+аудіо)