Творимо свою Землю Радості!

Щиро дякую, Ігоре, за твої відчуття! Помітила внутрішнім спостереженням, що такі резонанси від однодумців нам дуже на користь: вони підіймають і надихають на подальше творення. Шануймося!

Каріатиди - це жінки, які тримають в архітектурних ансамблях на собі будівлю.
Атланти - те саме, тільки в чоловічому варіанті.

Більш детально:
Каріати́да (грец. καρυάτιδα, «Жриця храму Артеміди у Карії» (місто поблизу Спарти) — статуя одягненої жінки, введена у вжиток давньогрецькими архітекторами для підтримки антаблемента, та інших тримальних функцій.
Якщо така статуя зображає жінку з кошиком плодів або квітів на голові, то вона називається також канефора (коробоносійка). Назва, присвоєна цьому архітектурному мотиву, походить, як вважають, від дівчат міста Карія, в Аркадії, які на святах на честь богині Артеміди, здійснювали релігійні танці з кошиками на головах.

Каріатиди заміняють в архітектурі колони та пілястри та інші тримальні елементи будівельної конструкції.

Уклін Вам, п. Оксано, рука на серці.

Дякую сердечно за відгук, п. Анатолію, але я б не переписувала все-таки чиїхось рядків: адже, по-перше, розмір у Вас розсипався через останній рядок, а по-друге... Шевченка Ви так само переписуєте:)?

І ще. "Душа в нас" - це мається на увазі наша Єдина Соборна Душа, а "наші душі", як Ви записали, ну то просто багато душ різних людей... Ви розумієте, поети не римують слова - вони передають духотворчий потік, Енергію, Силу... І хай так буде.

Дякую щиро, друже Явсе Світ) Тут, власне, має місце ще така умова: композитору мають вірші дуже запасти в серце, щоб вийшла музика. Кілька років тому моя подруга враз створила музику на один мій вірш-баладу, бо він їй дуже сподобався; а колись давно у мене самої раптом спонтанно склалася музика до одного вірша. Але у мене то було лиш раз...)