Труба розбрату. Чи зможе Німеччина з Росією продавити Америку знову?

Обмеження торкнулися усіх іноземних партнерів Росії, які брали участь у безпосередньому будівництві газопроводу. Із-за санкцій за свою роботу припинили18 європейських компаній. Наприклад, швейцарська Allseas відмовилася від укладання труб і вивела всі свої судна із зони будівництва, нагадує у своєму дописі Timur Seitmuratov.

Крім того, адміністрація Трампа в останні тижні свого перебування в Білому домені, опираючись на двопартійний консенсус із цього питання у Конгресі, почала готувати перші санкції щодо фізичних та юридичних осіб Німеччини, серед яких був німецький керівник компанії Nord Stream Маттіас Варніг (Matthias Warnig), що був у НДР співробітником міністерства державної безпеки («Штазі») і як мінімум з 1991 року особисто знайомий з російським президентом Владіміром Путіним.

Однак після зміни адміністрації Білого будинку будівництво газопроводу несподівано відновилося. The Wall Street Journal у публікації від 16 лютого написав:

«Адміністрація Байдена переглядає політику США щодо газопроводу, спеціально побудованого для того, щоб постачати російський природний газ до Німеччини по дну  Балтійського моря. Будівництво (газопроводу) відновилося 6 лютого, через рік після зупинки, що була спричинена протидією з боку адміністрації Трампа. Тоді ж і Конгрес США прийняв кілька актів, що накладають санкції на осіб та організації, які беруть участь в проекті. Адміністрація ж Байдена поки не продовжила ці санкції, як того вимагає закон.
Німецький чиновник повідомив нам, що адміністрація Байдена почала переговори з німецьким урядом з приводу майбутнього цього газопроводу. Серед тем – «загрози санкцій компаніям, що беруть участь в проекті». 

А Bloomberg в статті від 19 лютого «U.S. Expected to Leave Germans Out of Next Nord Stream Sanctions» повідомив: "Можливо, США поки не будуть піддавати санкціям німецькі компанії за участь в будівництві газопроводу« Північний потік-2 », що йде з Росії".

Поінформовані джерела повідомляють, що держсекретар Ентоні Блінкен дуже не хоче карати людей і компанії з Німеччини, заявляючи, що набагато важливіше знайти дипломатичне вирішення і подолати розкол. 

Така стриманість держсекретаря викликає обурення у критиків, які кажуть, що американський закон вимагає прийняття санкцій проти будь-якої зарубіжної компанії, якщо вона бере участь в будівництві трубопроводу.

Вони також заявляють, що, прагнучи зменшити напруженість у відносинах з Німеччиною, США ризикують відштовхнути від себе інших союзників, таких як Україна, Польща і країни Балтії.

У Німеччині ж відновлення будівництва «Північного потоку-2» прокоментував представник німецького бізнесу, керівник Східного комітету німецької економіки Міхаель Гармс (Michael Harms). Комітет зі штаб-квартирою в Берліні об'єднує понад 350 підприємств, а також великі промислові спілки.

"Як раніше повідомили американські та німецькі ЗМІ з посиланням на доповідь Держдепартаменту Конгресу США, щонайменше 18 європейських компаній уже вийшли з Nord Stream 2 у зв'язку з погрозами США ввести санкції проти учасників проекту. Звертаю увагу, що ці фірми зіткнулися з тиском саме при попередньому президенті Дональді Трампі, нова ж адміністрація більшою мірою націлена на комунікацію і співпрацю з союзниками. Прагнення до тісної кооперації новий президент США підкреслив під час свого виступу на Мюнхенській конференції. Ми бачимо зараз зростаючі шанси на досягнення угоди між федеральним урядом і новою адміністрацією США по завершенню «Північного потоку-2» ", – сказав Гармс.

Таким чином, перед бенефіціарами трубопроводу, в першу чергу Росією і Німеччиною, відкриваються райдужні перспективи. Точка в багаторічному протистоянні з Вашингтоном буде означати не тільки економічні вигоди для Німеччини, але певною мірою і геополітичну перемогу Росії, що закріплює за нею на найближче десятиліття статус найбільшого постачальника енергоресурсів на ринок Євросоюзу.

Цікаво, що рівно сорок років тому, в самий розпал холодної війни, Європа і СРСР теж виступили проти США єдиним фронтом і здобули спільну перемогу в схожій енергетичній та геополітичній сутичці.

1. 1979 - 1980 рр. 

• США.
25 грудня 1979 року обмежений контингент Збройних сил Радянського Союзу увійшов в Афганістан. У відповідь на дії СРСР президент США Джиммі Картер 4 січня 1980 оголосив про розірвання контракту на поставку 17 мільйонів тонн зерна в СРСР. Крім обмежень на поставку зернових, в січні 1980 року США припинили видачу ліцензій на продаж СРСР високих технологій (особливо заборона стосувалася нафтогазової галузі), обмежили експорт американських товарів, заборонили радянським риболовецьким суднам займатися промислом у водах США. 20 січня 1980 року Джиммі Картер закликав весь вільний світ бойкотувати літню московську Олімпіаду-80.

• Європа.
Не приймаючи до уваги дії й риторику Америки, ФРН в тому ж 1980 році підписує з СРСР Угоду про умови поставки природного газу на територію Західної Німеччини. Угода ознаменувала початок якісно нового етапу в розвитку експорту з СРСР природного газу. З нього, по суті, почалася історія російського газового гіганта Газпрому. Угода була підписана в рамках угоди "газ-труби", що включала поставки газу із Західного Сибіру і будівництво експортного газопроводу Уренгой- Помари-Ужгород протяжністю 4,5 тис. км.
Аналогічні угоди на поставку природного газу були укладені СРСР з Францією, Італією, Австрією, Швейцарією. А зерно в СРСР замість Америки поставила, до речі, європейська країна Іспанія, яка увійшла в пул з Аргентиною та Канадою.

2. 1981 - 1982 рр.

• США.
З приходом в Білий дім Рональда Рейгана відносини між США і СРСР не тільки не перейшли в фазу розрядки, але загострилися ще сильніше. США ввели проти СРСР цілий ряд нових економічних санкцій. Перший пакет Рейган підписав 29 грудня 1981. Приводом прослужило участь СРСР у введенні режиму надзвичайного стану в Польщі й репресії стосовно польського народу.

Головним у списку санкцій ударом стала повна заборона американським компаніям постачати до СРСР будь-якого електронного та нафтогазового обладнання. Цей крок, на думку Вашингтона, повинен був перешкодити будівництву того самого газопроводу Уренгой-Помари-Ужгород, в якому на той час уже брав участь ряд європейських компаній і банків, включаючи ключовий для ФРН Deutsche Bank.

У червні 1982 влада США розширила список санкцій і поширила заборону не тільки на продукцію американських компаній, але й на обладнання, вироблене іноземними компаніями за американськими ліцензіями.

• Європа.
Дії адміністрації Білого дому розвели Америку і Європу по різні боки барикад. Європейці навідріз відмовилися підкорятися тиску США, особливо, в питанні обмеження закупівель радянського газу та участі в будівництві газопроводу. Демарш проти США був очолений Францією і Німеччиною. У липні-серпні 1982 року уряди ФРН, Франції, Великобританії, Італії підтримали своїх виробників і оголосили американські санкції незаконними.

Переговори між США і Європою тривали кілька місяців. У підсумку до кінця 1982 року Рональд Рейган був змушений поступитися Старому світу та оголосити про скасування ембарго на постачання нафтогазового обладнання в СРСР. Завдяки цьому будівництво газопроводу Уренгой - Помари - Ужгород завершилося в 1983. Перші мільярди кубометрів радянського газу Європа отримала вже в 1984.

Почалося урочисте сходження Газпрому на євразійський гео-економічний Олімп.