Багатьох українців наразі турбує одне запитання: чому українська нація, терплячи величезне національне приниження, шалений економічний визиск, маючи абсолютну законодавчу беззахисність, постійні репресії проти патріотів, терпить цей окупаційний режим і не повстає проти нього.
На акції протесту приходить 50-100 чоловік, і це в Києві! Притому, що рейтинг правлячого режиму стрімко падає, соцопитування стверджують про наявність в країні стійкої революційної ситуації, рішучі заяви роблять політики, а народ мовчить. Чому?
Насправді відповіді прості і банальні: більшість «рейтингових» опозиційних політиків нічим суттєвим не відрізняється від окупантів, хіба що певним національним забарвленням своєї риторики. Тобто, не викарбувались ще ті лідери, яким народ буде безумовно довіряти. А без керівників революція неможлива.
Висновок невтішний, бо «месію» можна чекати і «до другого пришестя». Але ситуація не безвихідна! Добру відповідь із минулого нам дає Степан Бандера в своїй статті «З невичерпного джерела»: «Віра найбільше скріплює сили душі. Через правдиву і глибоку віру в Бога-Спасителя кожна людина і цілий народ мають змогу без зупину черпати з вічного джерела стільки сили, скільки їхня душа спроможна сприйняти. Особливо в найтяжчих життєвих ситуаціях, великому нещасті, терпіннях і боротьбі віра в Христа дає найсильнішу, часто єдину й певну поміч. В тому напрямі мусимо найперше звертати наші думки і серця, коли думаємо про допомогу нашому народові в його важкому, але благородному змаганні за правду і волю».
Тому я вважаю, наше завдання на сьогодні, коли більшість українців перебуває в зневірі, не має напрямних, не має лідерів, - звернути свій погляд до Царя царів, ходити до церкви, скріплювати в щирій молитві за Україну свою віру.
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Те, що потрібно насправді (роздуми під час посту)
Світ:
mykol_20110318.jpg
Насправді відповіді прості і банальні: більшість «рейтингових» опозиційних політиків нічим суттєвим не відрізняється від окупантів, хіба що певним національним забарвленням своєї риторики. Тобто, не викарбувались ще ті лідери, яким народ буде безумовно довіряти. А без керівників революція неможлива.
Висновок невтішний, бо «месію» можна чекати і «до другого пришестя». Але ситуація не безвихідна! Добру відповідь із минулого нам дає Степан Бандера в своїй статті «З невичерпного джерела»: «Віра найбільше скріплює сили душі. Через правдиву і глибоку віру в Бога-Спасителя кожна людина і цілий народ мають змогу без зупину черпати з вічного джерела стільки сили, скільки їхня душа спроможна сприйняти. Особливо в найтяжчих життєвих ситуаціях, великому нещасті, терпіннях і боротьбі віра в Христа дає найсильнішу, часто єдину й певну поміч. В тому напрямі мусимо найперше звертати наші думки і серця, коли думаємо про допомогу нашому народові в його важкому, але благородному змаганні за правду і волю».
Тому я вважаю, наше завдання на сьогодні, коли більшість українців перебуває в зневірі, не має напрямних, не має лідерів, - звернути свій погляд до Царя царів, ходити до церкви, скріплювати в щирій молитві за Україну свою віру.
Читати повністю тут
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)