В житті кожної людини є три ключові події: народження, весілля та смерть. Оскільки своє народження людина фактично не пам’ятає, а смерті ще не відає, то найважливішою і найурочистішою подією в її житті можна вважати весілля.
Весілля – свято всієї родини, села чи містечка. Для української пари наречених це було символом єднання своєї долі з долею «половинки». Навіть значення слів «наречений» і «наречена» свідчать про доленосне поєднання двох людей: наре́чені, «створені» одне для одного.
Термін «весілля» дуже давній і походить від слова «веселитися»: радіти, співати, танцювати і проводити сакральні шлюбні обряди. Це найсвітліше і єдине на все життя свято закоханих, свято молодості та любові. Це особливий день не лише для молодят, а й для їхніх родичів. За народною прикметою, як весілля пройде, яким збережеться в пам’яті молодого подружжя, таким і будуть їхні взаємовідносини протягом усього сімейного життя.
Згідно з традицією, русини-українці могли побратися лише за добровільною згодою обох наречених. Викрадати жінок у слов‘ян заборонялося і навіть каралося смертю, а обряд купівлі-продажу молодої мав чисто символічний характер. Богами сімейного щастя та ладу в наших дохристиянських пращурів вважалися Лада – богиня материнства, гармонії та злагоди і Ладо – бог порядку, спокою та ладу у Всесвіті.
З народженням нової сім’ї та продовженням роду пов’язана велика кількість народних прикмет і звичаїв. Та чи добре ми пам’ятаємо звичаї наших давніх пращурів, чи дотримуємося їх? Наприклад, ще 150-200 років тому, українці на весілля вишивали рушники і вдягали національний святковий одяг, закладаючи у вишивці через космічні символи «план» свого майбутнього сімейного життя. Однак ці традиції майже забулися.
Сьогодні більшість наречених на весілля вдягають білі весільні сукні. Та мало хто знає, що у всій Європі до XVII cтоліття біла сукня з білою вуаллю символізувала траур вдовиці. Першою під вінець в такому наряді пішла королева Франції Марія Медичі (1575-1642), оскільки вінчання ще носило траур за померлим чоловіком. Після цього випадку вже через десять років білі сукні увійшли в європейську моду як весільні.
Сучасна звичка молодят на весіллі привселюдно цілуватися в давнину була неприпустимою, оскільки під час поцілунку закохані тимчасово втрачають свій «енергетичний» захист, що робить їх вразливими до негативних впливів. Ця мода поширилася в українському суспільстві з появою телебачення, що стало засобом інформаційної війни проти багатовікових традицій нашого народу.
Ще одним з елементів цієї війни є насаджування українцям переконання, що матеріальні багатства можуть бути запорукою щасливого сімейного життя. Насправді щастя приносить тільки взаємна любов та злагода в сім’ї. Підтвердженням цього можуть бути українські казки, легенди та прислів‘я, в яких збереглася мудрість народу: «любові не можна ні купити, ні продати», «з милим рай і в курені», «не потрібен і клад, якщо у чоловіка з жінкою лад».
У давнину хлопці та дівчата готувалися до сімейного життя з дитинства. Хлопців батьки навчали поваги до дівчат, яка переростала в повагу чоловіків до дружини, батька до дітей. З 12-13 років хлопці починали працювати в господарстві, готуючи «викуп» за придане, а дівчата готували саме придане, складаючи в скриню постіль, рушники, одяг та прикраси, хустки, скатертини та інші речі.
В хлопцях перш за все цінувалася хазяйновитість, врівноваженість, спокій та несхильність до випивки, а наречена мала бути працьовитою господинею, чепурною та привітною. З моральних якостей найбільше цінувалась доброта.
У слов‘ян жінка завжди мала дуже високий соціальний статус. Її почесними і священними обов‘язками були: вирішальне слово в заміжжі своєї доньки, ведення домашнього господарства, виховання дітей, приготування їжі й одягу для всієї родини. Саме слово «дружина» також свідчить про поважний статус жінки як «друга», «другині», «посестри».
Ще однією характерною рисою наших пращурів було укладання шлюбу лише один раз в житті – розлучень не було, а повторне створення сім‘ї траплялося лише у випадку смерті когось з подружжя.
Готові дізнатися, чому ваше життя – це як метаморфоз гусениці, але з купою екзистенційних криз і без кокона? У новому подкасті ми розбираємо сім стадій розвитку людини – від крихітного плоду до...
Таїнства українського весілля
Світ:
10053105e.jpg
Термін «весілля» дуже давній і походить від слова «веселитися»: радіти, співати, танцювати і проводити сакральні шлюбні обряди. Це найсвітліше і єдине на все життя свято закоханих, свято молодості та любові. Це особливий день не лише для молодят, а й для їхніх родичів. За народною прикметою, як весілля пройде, яким збережеться в пам’яті молодого подружжя, таким і будуть їхні взаємовідносини протягом усього сімейного життя.
Згідно з традицією, русини-українці могли побратися лише за добровільною згодою обох наречених. Викрадати жінок у слов‘ян заборонялося і навіть каралося смертю, а обряд купівлі-продажу молодої мав чисто символічний характер. Богами сімейного щастя та ладу в наших дохристиянських пращурів вважалися Лада – богиня материнства, гармонії та злагоди і Ладо – бог порядку, спокою та ладу у Всесвіті.
З народженням нової сім’ї та продовженням роду пов’язана велика кількість народних прикмет і звичаїв. Та чи добре ми пам’ятаємо звичаї наших давніх пращурів, чи дотримуємося їх? Наприклад, ще 150-200 років тому, українці на весілля вишивали рушники і вдягали національний святковий одяг, закладаючи у вишивці через космічні символи «план» свого майбутнього сімейного життя. Однак ці традиції майже забулися.
Сьогодні більшість наречених на весілля вдягають білі весільні сукні. Та мало хто знає, що у всій Європі до XVII cтоліття біла сукня з білою вуаллю символізувала траур вдовиці. Першою під вінець в такому наряді пішла королева Франції Марія Медичі (1575-1642), оскільки вінчання ще носило траур за померлим чоловіком. Після цього випадку вже через десять років білі сукні увійшли в європейську моду як весільні.
Сучасна звичка молодят на весіллі привселюдно цілуватися в давнину була неприпустимою, оскільки під час поцілунку закохані тимчасово втрачають свій «енергетичний» захист, що робить їх вразливими до негативних впливів. Ця мода поширилася в українському суспільстві з появою телебачення, що стало засобом інформаційної війни проти багатовікових традицій нашого народу.
Ще одним з елементів цієї війни є насаджування українцям переконання, що матеріальні багатства можуть бути запорукою щасливого сімейного життя. Насправді щастя приносить тільки взаємна любов та злагода в сім’ї. Підтвердженням цього можуть бути українські казки, легенди та прислів‘я, в яких збереглася мудрість народу: «любові не можна ні купити, ні продати», «з милим рай і в курені», «не потрібен і клад, якщо у чоловіка з жінкою лад».
У давнину хлопці та дівчата готувалися до сімейного життя з дитинства. Хлопців батьки навчали поваги до дівчат, яка переростала в повагу чоловіків до дружини, батька до дітей. З 12-13 років хлопці починали працювати в господарстві, готуючи «викуп» за придане, а дівчата готували саме придане, складаючи в скриню постіль, рушники, одяг та прикраси, хустки, скатертини та інші речі.
В хлопцях перш за все цінувалася хазяйновитість, врівноваженість, спокій та несхильність до випивки, а наречена мала бути працьовитою господинею, чепурною та привітною. З моральних якостей найбільше цінувалась доброта.
У слов‘ян жінка завжди мала дуже високий соціальний статус. Її почесними і священними обов‘язками були: вирішальне слово в заміжжі своєї доньки, ведення домашнього господарства, виховання дітей, приготування їжі й одягу для всієї родини. Саме слово «дружина» також свідчить про поважний статус жінки як «друга», «другині», «посестри».
Ще однією характерною рисою наших пращурів було укладання шлюбу лише один раз в житті – розлучень не було, а повторне створення сім‘ї траплялося лише у випадку смерті когось з подружжя.
В тему:
Українська цивілізація
Кольорові раси та їх вплив на українські расові елементи
Нація з погляду біології. Неполіткоректні висновки
Раса проти розпусти
Расизм – це добре. Докази.
Зверніть увагу
Від гомо сімплекс до гомо триплекс: невідомі стадії людського розвитку – подкаст на Радіо Гартленд