Зображення користувача Валерій Швець.
Валерій Швець
  • Відвідувань: 4
  • Переглядів: 4

Свобода або рівність: чи може прагнення рівності поліпшити життя людей

Світ:

Кого з нас в молодості не хвилювало романтичне гасло: "Свобода, рівність і братерство". Воно було провідним гаслом Французької революції 1789-1794 рр. Це гасло ніби відкривало шлях до ідеального устрою суспільства.

Дійсно, люди сприймають найважче нерівність. Неможливо почувати себе комфортно, коли поряд з тобою є хтось багатший за тебе, наділений більшою
владою, врешті вродливіший та розумніший за тебе. Тут спрацьовує людська заздрість – абсолютно природний і корисний за певних обставин людський
інстинкт, причому один з найсильніших. Прагнення рівності – це ніби спроба зробити життя людей кращим. А чи кращим?

Господь створив світ, який на певному етапі складався лише з абсолютно однакових атомів водню. Потрібні були мільярди років еволюції, поки виникло
все різноманіття атомів сучасного фізичного світу. І тепер вже людина силою власного розуму і власних технологій доповнює створене Богом, власноруч
збільшуючи кількість елементів періодичної таблиці.

Саме фантастична за різноманітністю ієрархія фундаментальних цеглинок нашої неживої природи зробила можливою появу на Землі сучасного органічного життя лише за сотні мільйонів років. Людина стала вершиною цієї гігантської живої піраміди.

Жорстока боротьба за виживання породила серед людей небачену раніше у тваринному світі ієрархію від слабких жертв до сильних агресорів. Саме ця нерівність стала рушійною силою виникнення того, що називається цивілізацією. На це пішло вже лише декілька тисяч років. Предки українців стали на цивілізаційний шлях розвитку одними з перших, створивши за 5.5 тисяч років до Нової ери одну з найдавніших землеробських цивілізацій світу – Трипільську культуру.

Отже, нерівність – це потужний, створений самою природою механізм переходу і природи, і людського суспільства до нової якості. Причому рівномірний поступ у виникненні нових ланок ієрархії викликає прискорений розвиток самого об’єкту, в межах якого ця ієрархія виникає. Нерівність дратує, але до неї слід ставитись з розумінням як до фундаментальної властивості природи, спрямованої на її самовдосконалення.

А що є найпривабливішим для людини? Безумовно свобода. Діти прагнуть подорослішати, щоб позбутися опіки батьків. Школярі, принаймні деякі, намагаються добре вчитись, щоб збільшити свободу у своєму дорослому житті через кращий вибір майбутньої професії. Переважна більшість людей прагне більше грошей, щоб збільшити свободу вибору життєвих благ, які можна купити за гроші. Так само більшість людей прагне влади, сподіваючись, що обмежуючи свободу інших, вони збільшують власну.

Прагнення свободи – це, як і прагнення рівності, один з найсильніших людських інстинктів і один з найсильніших мотиваторів активної людської діяльності. Прагнення рівності – це прагнення душевного спокою. Педалі гальма і газу автівки. Без другої вона не зможе рухатись швидко. Без першої вона не зможе рухатись безпечно.

Братство у гаслі приплетено для красного слівця, оскільки та жорстокість, з якою здійснювалась французька революція свідчить, що не про нього думали її учасники. Тому зосередимось на аналізі свободи і рівності.

Чи пов’язані між собою свобода і рівність, чи це – абсолютно незалежні категорії? Чи можливе одночасне досягнення стану з максимальною свободою
на тлі максимальної рівності?

Схоже, що переважна більшість людей, зачарованих гаслом свободи і одночасно рівності були переконані у такій можливості. Філософський підхід до цієї проблеми недієздатний. Конкретну відповідь на це запитання можна отримати лише в рамках конкретної математичної моделі і певних фізичних принципів. Складовою фізики як науки є статистична фізика, ніби спеціально створена для нашої мети.

Свобода має багато вимірів. Неможливо проаналізувати їх всі в одному нарисі. Але з чогось потрібно починати. І почну я зі свободи споживання. Різні люди мають різні доходи. Питання: наскільки вільним з точки зору споживання всього того, що можна купити за гроші, є суспільство в цілому?

Вважатимемо дохід окремої людини випадковою величиною. Кожна випадкова величина з максимально можливою повнотою визначається своїм законом розподілу. А який закон розподілу найчастіше використовується в статистичній фізиці класичних систем? Відповідь однозначна – розподіл Больцмана. Саме так
розподілені класичні мікрочастинки: електрони і протони, атоми і молекули за їх енергіями, наприклад, у плазмі. Розподіл Больцмана відображає той очевидний
факт, що чим вища енергія мікрочастинки, тим меншою є ймовірність її мати. І ймовірність ця змінюється в залежності від енергії експоненційним чином.

Якщо ототожнити людей з мікрочастинками, а їхні доходи з енергіями мікрочастинок, то і для людського суспільства в рамках такої моделі можна побудувати кількісну теорію для різноманітних його характеристик. В першу чергу мене цікавитимуть такі атрибути людської спільноти, як свобода і рівність.

Розподіл Больцмана в статистичній фізиці залежить лише від однієї випадкової величини – енергії стану, в якому може знаходитись мікрочастинка, і від одного параметру – температури системи. Далі за стандартною методикою можна обчислити середню енергію, що припадає на одну частинку, дисперсію цієї енергії, внутрішню і вільну енергію системи, її ентропію і весь інший набір термодинамічних характеристик системи.

Який стосунок все це має до людської спільноти? В рамках запропонованої аналогії людського суспільства і фізичної системи середню енергію мікрочастинок можна ототожнити з середнім доходом громадянина даної країни; дисперсію, точніше середнє квадратичне відхилення, з нерівністю доходів людей, а ентропію – з рівнем свободи споживання у суспільстві.

Оскільки нашою головною метою є зрозуміти основні закономірності в поведінці людей, то при знаходженні зазначених вище термодинамічних характеристик можна обмежитись найпростішими модельними уявленнями. Ми вважатимемо, що енергії мікрочастинок або доходи громадян набувають нескінченої кількості значень, але сусідні елементи цієї послідовності відрізняються на одну і ту ж величину та нехтуватимемо взаємодією між мікрочастинками.

Для того, щоб з’ясувати сенс температури для людського суспільства, ми обчислили її за її термодинамічним означенням через зв’язок з ентропією і внутрішньою енергією. При цьому виявилось, що з великою точністю, достатньою для наших міркувань, її можна ототожнювати із середнім доходом пересічного громадянина країни. Виявляється, що залежність ентропії-свободи і середнього квадратичного відхилення–нерівності від температури–середнього доходу громадянина має подібний характер – це монотонно зростаючі функції температури. Тобто із зростанням середнього доходу зростає свобода, але зростає і нерівність доходів, і так до нескінченості. Якщо ж температура прямує до нуля, то до нуля прямує і свобода разом з нерівністю доходів.

Чи можливі одночасно свобода і рівність? Можливі, але лише в умовах повного зубожіння і відсутності свободи. Саме така ситуація склалась в Радянському союзі після закінчення громадянської війни. Суспільство опустилось до рівня тваринного виживання, але рівність громадян набула небаченого ні до, ні після того рівня. Середня тривалість життя в роки перед Другою світовою війною впала з приблизно 40 до 20 років*, але більшовики все одно мали безпрецедентну підтримку московитів. Між свободою і рівністю вони обрали рівність.

Аналогічно можна провести дослідження інтелектуальної свободи і рівності. Висновок той самий. Матеріальна рівність досягається відбиранням власності у багатих, в ідеалі у переході на карткову систему як апофеозу рівності.

З інтелектуальною свободою так не виходить. Інтелект можна відібрати лише із самим життям. «Ти надто розумний, щоб жити серед нас» – такі слова почув всесвітньо відомий і досі цитований у науковій літературі французький хімік Лавуазьє перед тим, як йому відрубали голову в часи Французької революції.

Знищення московитами 21 тисячі полонених польських офіцерів у 1940 році цілком вписується у картину винищення польської інтелігенції як носія національної свідомості і інтелекту польської нації перед запланованим наступним захопленням Польщі і вирівнюванням розумового рівня польського народу до рівня інтелектуальних низів. Зауважимо, що кількість польських офіцерів у німецькому полоні після військової перемоги над поляками перевищувала їх кількість у радянському полоні, але німецькі нацисти полонених не чіпали.

Винищення в передвоєнні роки у Радянському союзі залишків старої російської інтелігенції підтверджує цю практику московитів. Найяскравіший епізод такого винищення – так званий блокадний голод у 1941 – 1943 роках у Ленінграді. Там вимерла вся центральна частина міста, що сотнями років заселялась найкращими представниками інтелігенції з усіх підкорених земель колишньої Російської імперії.

Найкращим показником ставлення уряду до свободи громадян є кількість в’язнів у країні. У довоєнному Радянському союзі рахунок в’язнів в’язниць і концтаборів йшов на мільйони, точні числа і досі приховуються. Людей мільйонами переселяли і вбивали голодом та репресіями. Ці числа були безпрецедентними для світу в цілому. В націонал-соціалістичній (нацистській) Німеччині перед початком Другої світової війни кількість в’язнів становила приблизно 25 тисяч осіб. У сучасній Федеративній республіці Німеччини вона у три з половиною рази вища.

Висновки:

1. Свобода і рівність недосяжні одночасно. Можна досягти максимальної рівності за мінімальної свободи або максимальної свободи за мінімальної рівності. Гасло: «Свободи і рівності» містить внутрішнє протиріччя і розраховане на малоосвічених людей.

2. Революції, де між свободою і рівністю обирається рівність, – це революції черні. Такими були Французька і Російська революції. Революції, де
перевага надавалась передусім свободі є, зокрема, Велика американська революція і Українська помаранчева революції – революції середнього класу.

3. Всі революції діляться на такі, де основним спонукальним мотивом є досягнення рівності, і такі, де свобода. Громадянська війна в Іспанії у 1936 –
1939 роках є прикладом конфлікту між прагненням до свободи – так звані націоналісти і прагненням до рівності – так звані республіканці. Там перемогли
націоналісти.

4. Носієм гасла рівності є чернь, для неї це актуально. Носіями гасла свободи, зокрема, національної свободи, є середній клас. Для нього це актуально. Перемога фашизму в Італії і націонал-соціалізму у Німеччини – це революції середнього класу, здійснені у доволі мирний і конституційних спосіб в ім’я національної свободи і гідності.

5. З нашої математичної моделі випливає, що майже нульовий добробут забезпечує майже нульову особисту свободу. Оскільки виконується закон збереження влади і свободи – їх сума є сталою величиною, то мінімальна свобода громадян гарантує максимальну владу державного апарату. Рівність у зубожінні є потужним чинником стабільності тоталітарної влади у країнах, де чернь становить більшість населення. Цю тезу Радянський союз довів наочно самим фактом свого тривалого існування.

6. Нинішня російсько-українська війна у соціальному плані – це війна черні з середнім класом; в етнічному плані – це війна нащадків андрофагів з нащадками трипільців, скіфів, сарматів, половців, русинів; у ментальному плані – це війна прибічників рівності із прибічниками свободи; у геополітичному плані – це війна за Гартленд – прадавню колиску всіх індоєвропейських народів – між азійськими зайдами і прямими спадкоємцями цієї землі – українцями.

*Примітка: Наведені дані є результатами моїх архівних досліджень реєстраційних книг сіл Балтського району Одеської області. Цікаво, що за декілька років румунської окупації, середня тривалість життя знову зросла приблизно до 35 років.

Валерій Швець, доктор фізико-математичних наук, професор, Одеса

Наші інтереси: 

Науково обґрунтоване пояснення таких вічних понять, як свобода і рівність.

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Вгору просування – без краплі вагання!

Динаміка демосів: стартап, ріст, розмноження, омолодження – дороговказ для Aryan Softwerk

Для досягнення режиму керованої молодості – «вічного життя» – демос має бути досить численним. Тож йому треба кількісно зростати, але зростати не механічно, а органічно – як жива істота. Аналогії між...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Леонід Українець.
5
Середнє: 5 (2 голосів)

Пропоную інше гасло: воля, власність, взаємодія!

https://t.me/ETEPHET

Коментарі

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

«Всі мислячі істоти народжуються нерівними. Досконале суспільство дає кожному рівну можливість плавати на його власній глибині» – Френк Герберт, «Дюна».

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Валерій Швець.
0
Ще не підтримано

Краще не скажеш!

Зображення користувача Леонід Українець.
0
Ще не підтримано

Пропоную поміркувати над перефразуванням: "Всі істоти народжуються нерівними. Досконала екосистема дає кожній із рівну можливість плавати, повзати, ходити, літати на прийнятній глибині, висоті, довготі, широті".

https://t.me/ETEPHET

Зображення користувача Леонід Українець.
5
Середнє: 5 (2 голосів)

Пропоную інше гасло: воля, власність, взаємодія!

https://t.me/ETEPHET

Зображення користувача Світ Зелений.
0
Ще не підтримано

"Чи можливі одночасно свобода і рівність? Можливі, але лише в умовах повного зубожіння і відсутності свободи. "
З відповіддю щось не так. У висновках це спростовується.

#ВсеБудеДобре!
Бойовик, з'їдаючи в кущах смажену яєшню, вгледів профіль ґрунтознавця.

Зображення користувача Валерій Швець.
0
Ще не підтримано

Дві функції одночасно прямують до нуля: рівень свободи і рівень нерівності. З висновками все так. В Радянському союзі найвища рівність була у концтаборах, але і серед в'язнів була певна нерівність, але і певна свобода.