Зображення користувача Ігор Каганець.
Ігор Каганець
613

Світоглядні принципи арійства (+аудіо)

Категорія:

Моя оцінка корисності цієї статті: 
5 - Наша стратегія

Описана в Євангелії світоглядна система вражає своєю простотою, лаконічністю і зрозумілістю. Вона легко запам’ятовується і є надійним дороговказом до успішного земного життя. Для арійства властивий мінімалізм зовнішніх обрядів, їх лаконічність і технологічність.

160810kateryna-kosyanenko-moyi-mamayi-2007.jpg

Українські брахмани у Просторі волі (Катерина Косьяненко. "Мої Мамаї")
Українські брахмани у Просторі волі (Катерина Косьяненко. "Мої Мамаї")

Аудіоверсія статті: Світоглядні принципи арійства


1. ТВОРЕЦЬ ВСЕСВІТУ

Центральним елементом світогляду є знання про наявність Творця – всемогутнього, досконалого, доброго і святого. Він створив досконалий всесвіт, який є доброзичливим до людини. Ісус називає Творця словом «батько», «отець», і навчає усіх нас так само його сприймати – як небесного батька. Що це означає? Тільки те, що Творець всесвіту – це колективна особа, що живе в божественному просторі і складається з величезної кількості божественних істот. Частина цих істот втілилась у нашому земному світі. Тому ми є втіленими частинками Творця – ми є його дітьми, подібно до того як земна дитина є втіленою частинкою генокоду своїх батьків. Бог-Отець є творчим, атакуючим, чоловічим початком буття. Він запліднює сотворений всесвіт ініціативою, творчістю, волею до життя. Подібним чином ми називаємо мамою-ненькою Україну, яка також є колективною істотою, але не божественного, а фізичного простору.

2. МАТІР ПРИРОДА

Це матеріальний світ, сотворений Творцем. Він являє собою пасивне, надзвичайно пластичне середовище, яке радо відгукується на людську ініціативу і підлаштовується під неї. Завдяки цьому земний світ – це простір чудес. Але тільки для тих, хто його опанував. Для опанування зовнішнього світу спочатку треба опанувати свій внутрішній світ. Для цього треба навчитися керувати нашими внутрішніми стихіями: думками, інстинктами, пристрастями. Це досягається станом внутрішньої чистоти, наповненням себе світлом істини, точною і чистою мовою, практикою добрих справ.

Після опанування внутрішніх стихій відкривається шлях до керування всіма зовнішніми стихіями, головними з яких традиційно вважаються земля, вода, вітер і вогонь. Символом цих стихій традиційно вважався дракон – символічна істота, що поєднує у собі всі ці чотири стихії. Метафора «підкорити дракона» означає опанувати свою внутрішню природу і мудро керувати навколишнім світом. Людина, яка підкорила дракона – це і є син Божий, хрестос. Така людина стає центром, навколо якого починає обертатися світ.

Матеріальна природа є уособленням люблячого і гармонізуючого жіночого початку, що запліднюється творчістю Бога-Отця і народжує синів Божих.

3. СИН БОЖИЙ

Це позначення людини, яка усвідомлює себе втіленою божественною сутністю і, відповідно, може сміливо та вправно діяти в цьому фізичному світі. Для досягнення такого боголюдського стану треба пройти шляхом самовдосконалення протягом багатьох земних втілень. Це деяким чином нагадує комп’ютерну гру, в якій для досягнення найвищого рівня потрібно багато ігрових сеансів. Рівні самовдосконалення метафорично описані в «блаженствах» Нагірної проповіді (Добра Новина Ісуса Хреста, Сина Божого, 12).

4. СВЯТИЙ ДУХ

Це чиста, істинна, позитивна, життєстверджуюча інформація. Першоджерелом такої інформації є Творець – розробник нашої земної «Гри в життя». Вторинними центрами трансляції Святого духу є світлі духовні сутності і святі люди. У євангельські часи головним транслятором був Ісус Хрестос, який черпав інформацію з першоджерела. Творець всесвіту, син Божий і Святий дух складають арійську Святу Трійцю, звідси традиційна формула «В ім’я Отця, Сина і Святого духа» (177). Носіями оформленої інформації від Святого духа є ангели (слово ангел-янгол означає «новий голос», «новина», «вість»).

5. РЕІНКАРНАЦІЯ

Людина розглядається як втілена божественна сутність, яка розвивається через палінгенезію-реінкарнацію: «Ви, що пішли за Мною, в палінгенезії у сто разів більше одержите і життя вічне успадкуєте» (110). Головне завдання земного життя – реалізація боголюдських можливостей, зокрема здатності відновлювати своє фізичне тіло і керувати природними стихіями. Реалізована людина завжди перебуває в центрі подій, вона власною волею творить навколишню реальність: «Істинно кажу вам: коли матимете віру хоч як зерно гірчичне, і горі оцій скажете: Перейди звідси туди, то й перейде вона, і нічого не буде для вас неможливого» (91). Найсприятливішим простором для реалізації боголюдського потенціалу і земного процвітання є Царство боже (Простір волі).

6. ЕВОЛЮЦІЙНА ЗМАГАЛЬНІСТЬ

Фундаментальною особливістю сотвореного всесвіту є його прагнення до еволюційного розгортання і вдосконалення. Це досягається через механізм змагальності, в якому перемагають досконаліші види. Вони залишають після себе нащадків, які продовжують невпинні еволюційні перегони. Менш досконалі види вибувають з еволюційної змагальності. Для успішного розвитку руху за Царство боже Ісус зібрав велику кількість учнів і відібрав з них найкращих – 12 апостолів (71). З цих апостолів Ісус вибрав трьох найпотужніших – Івана й Якова Заведеїв, яких назвав «Дітьми блискавки» (Воанергес), і Симона, якого назвав «Скелею» (Петро).

7. ПІДТРИМУВАТИ КРАЩИХ

Досконалішими є ті види, які плекають внутрішні механізми добору кращих – сильніших, розумніших, креативніших, красивіших, гармонійніших. Якщо говорити конкретно про людські спільноти, то перевагу отримують ті, що свідомо стимулюють енергійну внутрішню конкуренцію і заохочують кращих.

Механізми добору розвиваються і передаються нащадкам через національні культури (культура – це те, що культивується). Синонімом слову «культура» є слова «традиція», «звичай», «етика». Змагальність видів – це змагальність їхніх культур (традицій, звичаїв, етик). Культура завжди має ефективні механізми добору кращих, інакше вона зникає разом з народом, який є носієм цієї культури.

Культура – це завжди цілісність, внутрішньо суперечлива культура вмирає разом зі своїм носієм. Загальнолюдської культури не існує, проте є універсальні методи досягнення еволюційної переваги, властиві для багатьох національних культур (див. також: Золоте правило етики, або Залізний закон розплати).

8. ПРОСТОРИ БУТТЯ

Ігровий простір фізичного світу має чотири рівні, що характеризуються ключовими словами «страждання», «боротьба», «пригоди», «процвітання». Останній – найвищий рівень – позначається терміном Царство боже. Він найсприятливіший для повноцінного життя, навчання, творення, вдосконалення. Поза межами цього простору подій неможливо стати реалізованою людиною – сином Божим. Тому Добра Новина – це технологія досягнення Простору волі: «Не тривожтесь, кажучи: що будемо їсти, що пити і в що одягнемося? Про все те побиваються неуки. Шукайте перше Царства Божого та правди його, і все те вам додасться» (25).

9. БУТИ, А НЕ ЗДАВАТИСЯ

Входження людини у простір Царства божого визначається не тим, кого вона з себе вдає, а тим, якою вона є насправді. Тому в арійстві надзвичайно велика увага звертається на чистоту та щирість мислення, мовлення і людських стосунків. Зовнішні прояви релігії обов’язково мають відповідати внутрішнім переконанням. «Уважайте добре, щоб ви не чинили напоказ ваших добрих учинків... А коли молитеся, не будьте як лицеміри, що люблять молитися перед усіма» (п. 19, 20). Арійське хрестиянство не визнає показного «піару» та «іміджу», а розглядає їх як лицемірство і фарисейство. Тому для арійства властивий мінімалізм зовнішніх обрядів, їх лаконічність і технологічність. Робимо тільки те, що розуміємо.

Продовження: Світоглядна антитеза, лівий шлях

Кому вниз - Мажа-віра


В тему:

Наші інтереси: 

Пізнаємо основи свого існування. 

Коментарі

Зображення користувача Ігор Каганець.

Додав озвучення цієї статті.

Інші аудіоп'єси - на нашому радіоканалі Аріянство - релігія Гри.

Все, що робиться з власної волі, - добро!

Зображення користувача Ія Подолянка.

Поєднання читання статті і її прослуховування звичайно допомагає краще засвоїти її.Дякую!

Зображення користувача Сергій Ждан.

Якщо Творець - колективна особа, то я не син Божий, а "син полку"?
Якщо Творець складений з величезної кількості духовних осіб, то всі вони не можуть бути різноправними, маючи рівно вічні вік і могутність: хтось є первісним вічним Творцем, а інші складають певну пірамідальну ієрархію Його створень, тому безпосереднім батьком людей є не сам Творець, а один з Його суб-суб-суб онуків (а можливо, і не одного).Тим не менш, Божа іскра існує в кожному. Відомо, що в стародавні часи Землю навіщували численні небесні "Боги" різних рангів з власними намірами стосовно майбутнього людства. Вони, імовірно, і тепер продовжують наглядати за нами.

Все починається з Любові.